Рішення

від 22.06.2023 по справі 910/4407/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2023Справа № 910/4407/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вудіндастрі"

до 1) Головного управління ДПС у Київській області

2) Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області

про стягнення 36800,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудіндастрі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про стягнення 36 800,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що незаконність прийнятого ГУ ДПС у Київській області відносно ТОВ "Вудіндастрі" податкового-повідомлення рішення №0067640713 від 17.08.2022 вимагало від позивача вчинення дій для доведення його незаконності, зокрема оскарження такого рішення. Рішення ГУ ДПС у Київській області скасоване в результаті його оскарження в адміністративному порядку як незаконне, є першопричиною, наслідком якої є вимушені витрати позивача, які виражаються, в тому числі, у вартості юридичних послуг.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з Державного бюджету України 36 800,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

30.03.2023 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

21.04.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До канцелярії суду 24.04.2023 (через систему «Електронний суд») та 26.04.2023 (поштою) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Вудіндастрі" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 19.07.2022 №4016/10-36-07-15/43504112.

Перевіркою, встановлено порушення ТОВ "Вудіндастрі" абз.1, 2 п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) по декларації з податку на додану вартість з додатками за січень 2022 року у розмірі 71 871,70 гривень.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.08.2022 №0067640713 (форма «В4», далі - ППР).

22.09.2022 ТОВ «Вудіндастрі» у порядку адміністративного оскарження звернулося зі скаргою на вищезазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 17.11.2022 №14722/6/99-00-06-01-05-06 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 17.08.2022 №0067640713, а скаргу - задоволено.

Також, у вищезазначеному рішенні зазначено, що рішенням Державної податкової служби України від 07.10.2022 №12420/6/99-00-06-01-05-06 строк розгляду скарги продовжено до 20.11.2022 (включно). У розгляді матеріалів скарги брав участь представник ТОВ «Вудіндастрі», адвокат Куришко Іван Ігорович.

Звертаючись з цією позовною заявою позивач зазначив, що між ним та адвокатським об`єднанням «Куришко і Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №16-09/22, за яким клієнту надається професійна правнича допомога з оскарження ППР в адміністративному порядку до ДПС України, в т.ч. але не виключно, з підготовки скарги, клопотань, з правом підпису таких документів, представництва інтересів та іншої правничої допомоги, пов`язаної з розглядом, збором доказів тощо.

На підставі цього договору, адвокат здійснював аналіз доказів, підготовку документів для оскарження податкового повідомлення-рішення та представництво підприємства у ДПС України, і зокрема, адвокатом Куришко І.І. у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги №16-09/22 складено скаргу на податкове повідомлення-рішення від 17.08.2022 №0067640713.

Позивач у позові зазначав, що витрати позивача на оплату отриманих юридичних послуг - є збитками підприємства, які були завдані незаконним рішенням органу державної влади, а саме податковим повідомленням-рішенням, яке було скасовано в адміністративному порядку, а від так підлягають стягненню з контролюючого органу в судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (статті 56 Конституцію України).

Відповідно до ч.1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні положення про відшкодування шкоди наведені у параграфі 1 глави 82 ЦК України. Так, за частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також для посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Утім цими нормами не заперечується обов`язковість інших елементів складу цивільного правопорушення, доказування наявності яких є необхідним у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відповідно до п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

За статтею 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

За визначенням, яке міститься у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Статтею 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства (пункт 55.1 статті 55 ПК України).

Стаття 21 ПК України встановлює, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків посадові (службові) особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом. Так, за підпунктом 21.2.1 пункту 2.1 статті 21 ПК України за прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов`язання платнику податків, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом. Повторне протягом останніх дванадцяти місяців прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов`язання платників податків, посадовою (службовою) особою контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, є підставою для застосування до такої посадової (службової) особи дисциплінарного стягнення у порядку, передбаченому законом.

Пунктом 21.3 статті 21 ПК України передбачено шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, має відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Права платника податків регламентує стаття 17 ПК України, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 якої надає право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), а підпункт 17.1.11 цього ж пункту надає право на повне відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Наведені вище положення ПК України відповідають умовам та підставам відповідальності посадових осіб та органів державної влади за заподіяну шкоду за приписами статей 1173, 1174 ЦК України.

Що ж до глави 11 ПК України, то його норми не суперечать закладеній у чинному законодавстві повній відповідальності контролюючого органу за шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю цього органу, посадової або службової особи контролюючого органу, а натомість конкретизують умови та порядок відповідальності за вчинення податкового правопорушення, яким за пунктом 109.1 статті 109 ПК України є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Стаття 110 ПК України визначає суб`єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень; за пунктом 110.3 цієї статті контролюючі органи несуть відповідальність у вигляді відшкодування шкоди особі, стосовно якої було вчинено податкове правопорушення, відповідно до положень статті 114 цього Кодексу. Контролюючі органи несуть відповідальність за вчинення податкових правопорушень посадовими (службовими) особами таких контролюючих органів.

Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду (пункт 114.4 статті 114 ПК України).

Пункт 114.1 статті 114 ПК України відтворює загальне право платника податків на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їхніх посадових (службових) осіб, зазначаючи, що особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, а шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

За пунктом 114.2 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону (пункт 128.1 статті 128 ПК України).

Також особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.

У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.

Аналізуючи положення пунктів 114.1, 114.2 статті 114 та пункту 128.2 статті 128 ПК України, можна дійти висновку, що обмеження шкоди, яка підлягає стягненню, розміром однієї мінімальної заробітної плати станом на дату визнання рішень, дій чи бездіяльності незаконною, стосується тих випадків, коли платник податків за власним бажанням скористався правом, передбаченим абзацом другим пункту 114.2 статті 114 ПК України.

Проте, у разі якщо платник податків не скористався цим правом (не заявив відповідної вимоги ), то при тих самих обставинах, визначених у пункті 128.2 статті 128 ПК України, він може претендувати на повне відшкодування шкоди (понад розмір однієї мінімальної заробітної плати), довівши при цьому увесь необхідний склад цивільного правопорушення: протиправність дій держави, факт порушення прав чи законних інтересів, наявність шкоди, а також причиново-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправними діяннями.

За пунктом 114.3 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати:

- 114.3.1. Вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства;

- 114.3.2. Додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо);

- 114.3.3. Документально підтверджені витрати, пов`язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов`язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.

Вдаючись до тлумачення поняття «юридичний супровід, що не пов`язаний із захистом адвоката», слід зазначити, що в контексті вказаної норми йдеться саме про юридичні послуги, надані адвокатом, що не пов`язані із захистом особи у межах кримінального судочинства, оскільки відшкодування шкоди в такому випадку регулюється відповідними законами, зокрема, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

А тому положення підпункту 114.3.3 пункту 114.3 статті 114 ПК України про заборону включення до складу шкоди витрат на юридичний супровід пов`язаний із захистом адвоката, не стосується таких видів правової допомоги, як складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру в межах процедури адміністративного оскарження, а також представництва інтересів юридичних осіб в державних органах.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Як «ефективний» слід розуміти такий засіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи.

У спірному випадку витрати на юридичний супровід є витратами на відновлення майнового стану та умов діяльності управленої особи, що є ширшим за визначення збитків як витрат для відновлення свого порушеного права у контексті визначення збитків, що міститься у статті 22 ЦК України, і законодавче обмеження розміру таких витрат, відповідальність за відшкодування яких перед платником взяла на себе держава, також не суперечить загальному принципу повного відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України, статей 17 та 21 ПК України.

Отже, платник податків має право відшкодувати у складі шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, витрати на юридичний супровід, що не пов`язаний із захистом, наданим адвокатом, при цьому, сума таких витрат, пов`язаних з оскарженням, не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне рішення про визнання рішень, дій чи бездіяльності незаконною.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №910/11820/20.

Згідно з пунктом 56.2 статті 52 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника.

Згідно зі статтею 19 ПК України платник податків веде справи, пов`язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платників податків у податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.

У рішенні Державної податкової служби України від 17.11.2022 №14722/6/99-00-06-01-05-06, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 17.08.2022 №0067640713 зазначено, що у розгляді матеріалів скарги брав участь представник ТОВ «Вудіндастрі», адвокат Куришко Іван Ігорович.

З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2022 між ТОВ «Вудіндастрі» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Куришко і партнери» (адвокатське об`єднання) укладено договір №16-09/22 про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.1.2 договору адвокатське об`єднання надає клієнту професійну правничу допомогу з оскарження податкового повідомлення-рішення від 17.08.2022р. №0067640713 ГУ ДПС у Київській області в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, в тому числі, але не виключно, з підготовки (складання) скарги, клопотань, з правом підпису таких документів, представництва інтересів та іншої правничої допомоги, пов`язаної з розглядом, збором доказів тощо.

Для надання юридичної допомоги клієнту адвокатське об`єднання призначає адвоката Куришко Івана Ігоровича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6656/10 від 26.04.2018 року та Краснікова Андрія Петровича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1291 від 02.04.2022 року (п.2.4 договору).

Гонорар (винагорода) встановлюється за домовленістю сторін та зазначається у виставленому рахунку. Оплата за договором здійснюється в гривнях шляхом перерахування гонорару на банківський рахунок адвокатського об`єднання згідно виставленого рахунку. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується сторонами (п.4.1, 4.2, 4.3 договору).

Також, між ТОВ «Вудіндастрі» та адвокатським об`єднанням «Куришко і партнери» укладено додаткові угоди до договору №16-09/22 про надання правничої допомоги від 16.09.2022 року, а саме:

- №1 від 03.11.2022 відповідно до умов якої клієнт доручає, а адвокатське об`єднання надає клієнту професійну правничу допомогу з представництва (участі) у засідання, призначеному н 04.11.2022р. щ 14 год. 30 хв. в режимі конференц-зв`язку щодо розгляду скарги до Державної податкової служби України на ППР від 17.08.2022р. №0067640713 ГУ ДПС у Київській області. Гонорар (винагорода) за обсяг правової допомоги згідно цієї додаткової угоди визначається у фіксованому розмірі, який становить 5 000,00 гривень.

- №2 від 07.11.2022 відповідно до умов якої клієнт доручає, а адвокатське об`єднання надає клієнту професійну правничу допомогу з проведення опитування керівника та надання додаткових пояснень до Державної податкової служби України щодо оскаржень ППР від 17.08.2022р. №0067640713 ГУ ДПС у Київській області. Гонорар (винагорода) за обсяг правової допомоги згідно цієї додаткової угоди визначається у фіксованому розмірі, який становить 15 000,00 гривень.

Адвокатським об`єднанням «Куришко і партнери» виставлено позивачу рахунки на оплату на загальну суму 36 800,00 грн., а саме: від 03.11.2022 року на суму 5 000,00 грн., від 11.11.2022 року на суму 15 000,00 грн., від 16.09.2022 року на суму 16 800,00 грн., які оплачені останнім в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями: №84 від 19.09.2022 року на суму 16 800,00 грн. та №123 від 01.12.2022 року на суму 20 000,00 грн.

01.12.2022 року між ТОВ «Вудіндастрі» та адвокатським об`єднанням «Куришко і партнери» складено акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначено, що адвокатське об`єднання надало клієнту професійну правничу допомогу з оскарження податкового повідомлення-рішення від 17.08.2022р. №0067640713 ГУ ДПС у Київській області в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, в тому числі, але не виключно, з підготовки (складання) скарги, клопотань, з правом підпису таких документів, представництва інтересів та іншої правничої допомоги, пов`язаної з розглядом, збором доказів тощо. Загальна вартість (гонорару) наданих адвокатським об`єднанням послуг клієнту становить 36 800,00 грн. без ПДВ.

З викладених обставин справи вбачається, що незаконність прийнятого ГУ ДПС у Київській області відносно ТОВ «Вудіндастрі» податкового повідомлення-рішення від 17.08.2022р. №0067640713 вимагало від позивача вчинення дій для доведення його незаконності, зокрема оскарження такого рішення, оскільки в протилежному випадку товариство мало б негативні майнові наслідки (безповоротні витрати).

Отже, рішення ГУ ДПС у Київській області, скасоване в результаті його оскарження в адміністративному порядку як незаконне, є першопричиною, наслідком якої є вимушені витрати позивача, які виражаються, в тому числі, у вартості юридичних послуг. При цьому, згідно з статтями 1166, 1173, 1174 ЦК України існування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків, не залежно від наявності вини податкового органу, який виніс таке рішення.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 36 800,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати: на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи:

- договір №15/03-23 про надання правничої допомоги від 15.03.2023 укладений між ТОВ «Вудіндастрі» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Куришко і партнери» (адвокатське об`єднання), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, з підготовки та складання позову до Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (код ЄДРПОУ 37955989) про стягнення збитків (відшкодування шкоди) з Державного бюджету України в розмірі 36800,00 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот гривень), представництва клієнта в судах усіх інстанцій (в т. ч. участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференцїї поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів), а також надання іншої правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи, збором доказів тощо.

Відповідно до п.4.1 договору гонорар адвокатське об`єднання за цим договором складається із загальної вартості (суми) згідно актів приймання-передачі наданих послуг. Гонорар обчислюється в наступному порядку:

4.1.1. фіксований розмір, який становить 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень, за складання позовної заяви та іншу правничу допомогу, пов`язану з підготовкою позову;

4.1.2 фіксований розмір, який становить 6 000,00 (шість тисяч) гривень за 1 (одне) судове засідання, в т.ч. в режимі відеоконференцїї, за представництво у суді;

4.1.3 погодинна оплата з розрахунку вартості 1 (однієї) години роботи адвоката в розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень з інших видів правової допомоги, пов`язаних зі справою.

Згідно з п.4.2 договору оплата за договором здійснюється в гривнях шляхом перерахування гонорару на банківський рахунок адвокатське об`єднання згідно виставленого рахунку(-ів).

За результатами надання юридичної допомоги складається акт(-ти) приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами (п.4.3 договору).

- рахунок на оплату від 21.03.2023 року на суму 12 000,00 грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 21.03.2023 на суму 12 000,00 грн.

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6656/10 від 26.04.2018р. на ім`я Куришко Івана Ігоровича,

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1367161 від 21.03.2023.

Доказів сплати позивачем адвокатському об`єднання гонорару в сумі 12 000,00 грн. не подано.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, однотипність позовів, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача 1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вудіндастрі" (09150, Київська обл.., Білоцерківський р-н, село Фурси, проспект Ярослава Мудрого, будинок 48-А, код ЄДРПОУ 43504112) 36 800 (тридцять шість тисяч вісімсот) грн.. 00 коп.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5, корпус А, код ЄДРПОУ 44096797) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вудіндастрі" (09150, Київська обл.., Білоцерківський р-н, село Фурси, проспект Ярослава Мудрого, будинок 48-А, код ЄДРПОУ 43504112) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий