Рішення

від 21.06.2023 по справі 916/1289/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1289/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/1289/23

За позовом: Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22; код ЄДРПОУ 26303175)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой (65113, м. Одеса, площа Бориса Дерев`янка, 1; код ЄДРПОУ 43422538)

За участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Південний офіс Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150)

про стягнення 180879,16 грн.

Представники:

від позивача Петрікєєв Б.Б., довіреність

від відповідача не з`явився

від 3-ї особи не з`явився

Встановив: Позивач Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой про стягнення 180879,61грн.

Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 180879,61 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2023р. позовну заяву Малиновської районної державної адміністрації від 28.03.2023р. вх. №ГСОО 1337/23 залишено без руху. Позивачу встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Малиновську районну державну адміністрацію, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

13.04.2023р. позивачем були надані документи та пояснення, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 03.04.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.04.2023р. прийнято позовну заяву Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1289/22. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Південний офіс Держаудитслужби. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "15" травня 2023 р. о 10:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 15.05.2023р. о 10:40.

05.05.2023р. до суду третьою особою було надано пояснення у справі.

15.05.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 12.06.2023р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2023р. повідомлено відповідача по справі №916/1289/23: Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой про судове засідання, яке відбудеться "12" червня 2023 р. о 12:00.

05.06.2023р. до суду третьою особою було надано клопотання про приєднання додаткових доказів.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвал суду.

У судові засідання представник відповідача не з`являвся, про поважність причин відсутності суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідача не надходило.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Третя особа підтримувала позовні вимоги позивача.

У судовому засіданні 21.06.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 21.06.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, що 22.09.2022 року Південним офісом Держаудитслужби складено Акт № 05- 13/19 перевірки закупівель Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради при плануванні, проведенні процедур закупівель, укладанні договорів про закупівлю та їх виконання за номерами ID: UA-2021-11-04-007232-b, UA-2021-11-04-002618-с, UA-2021-09-14-004737-с, UA-2021-09-01-001514-с, UA-2021-09-01-001320- b, UA-2021-07-06-001724-а, UA-2021-04-28-005214-b, UA-2020-04-16-000422-b, UA-2020-04-09-001792- b, UA-2020-04-09-000906-а, UA-2019-07-11-002362-b, UA-2019-07-10-000509-с.

За твердженням позивача, вказаним актом перевірки було встановлено, що Договір від 22.09.2021 № 46, укладений Адміністрацією («Замовник») в особі голови Омельчука Є.В. з Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой («Підрядник») в особі директора Булищева Д.В. Предмет договору: Капітальний ремонт нежитлового фонду: «Капітальний ремонт та благоустрій території з улаштуванням дитячого майданчика за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 25». Договірна ціна - 1396000,00 грн (з ПДВ). Договірна ціна динамічна.

Відповідно до акта ф. № КБ-2в та довідки ф. № КБ-3 Підрядником виконано робіт на суму 1396000,00 грн (з ПДВ), які оплачені Замовником у повному обсязі. Дебіторська або кредиторська заборгованість станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 відсутня.

Експертний звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва та її кошторисної частини за робочим проектом «Капітальний ремонт та благоустрій території з улаштуванням дитячого майданчика за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 25», виданий Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» в Одеській області від 17.08.2021 № 16-0766/01-21.

За результатами проведених контрольних обмірів обсягів виконаних робіт з капітального ремонту та благоустрою території з улаштуванням дитячого майданчика за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 25, встановлено, як підтвердження так і відхилення між фактично виконаними обсягами та обсягами, які відображено в акті ф. № КБ-2в.

Вибірковою перевіркою фактичних обсягів виконаних робіт, правильності застосування одиничних розцінок, норм, визначення показників прибутку та адміністративних витрат по актах ф. № КБ-2в на суму 1396000,00 грн (з ПДВ), встановлено завищення обсягів та вартості виконаних робіт на суму 3693,55 грн (з ПДВ), що призвело до втрат Адміністрації, та є порушенням умов п. 5.1, п 6.4.1 договору від 22.09.2021 № 46 та вимог ст. 193, Господарського кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, п. 1ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 4.1, п 4.2, п. 6.4.4.1 «Правил визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д. 1.1- 1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 05.07.2013 № 293.

Завищення обсягів виконаних робіт на суму 2340,61 грн (з ПДВ) виникло в результаті невідповідності обсягів, відображених в акті ф. № КБ-2в, в порівнянні з обсягами, згідно проведених контрольних обмірів.

В акті ф. № КБ-2в за жовтень 2021 року враховано роботи з посіву газонів портерних, мавританських та звичайних (РН18-97-6) в обсязі 122,8 м2., тоді як під час проведення контрольних обмірів обсягів виконаних робіт встановлено, що фактично газони з портерними, мавританськими та звичайними травами відсутні.

Завищення вартості виконаних робіт на суму 1352,94 грн (з ПДВ) виникло в результаті невірного включення в підсумкову відомість ресурсів до акта ф. № КБ-2в витрат на експлуатацію автомобілів бортових, вантажопідйомністю 5т (СН201-12), що є порушенням вимог п. 4.1, п 4.2 «Правил визначення вартості будівництва» ДСТУ БД. 1.1-1:2013, ресурсних елементних кошторисних норм (РЕКН) та роз`яснень, викладених в Збірниках «Ціноутворення у будівництві» за серпень 2002 року № 8, за жовтень 2003 року № 10, за червень 2004 року №6.

Втрати, завдані Адміністрації, Підрядником під час перевірки закупівель відшкодовано на загальну суму 3693,55 грн шляхом повернення коштів на розрахунковий рахунок Замовника.

Під час перевірки закупівель з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з Адміністрацією з Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой проведено зустрічну звірку, за результатами якої встановлено розбіжності вартості витрат, врахованих в актах ф. № КБ-2в, з витратами, згідно первинних документів бухгалтерського обліку Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой.

Співставленням витрат на матеріальні ресурси, що враховано в актах ф. № КБ-2в, з витратами, відповідно до первинних документів бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой, встановлено завищення вартості матеріальних ресурсів на загальну суму 150543,26 грн (з ПДВ), що призвело до втрат Адміністрації, та є порушенням, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 6.4.4.1 «Правил визначення вартості будівництва» ДСТУ БД. 1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, п. 6.4. «Настанови з визначення вартості будівництва», затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281.

Реєстр завищення вартості матеріальних витрат наведено у додатку до Довідки зустрічної звірки.

Крім того, співставленням витрат на перевезення сміття та грунту до 30 км, що враховано в актах ф. № КБ-2в, з витратами, відповідно до первинних документів бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой, встановлено завищення вартості виконаних робіт на суму 30331,35 грн (з ПДВ), що призвело до втрат Адміністрації, та є порушенням п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 6.4.4.1 «Правил визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293.

Зокрема, в акті № 1 ф. № КБ-2в до договору від 22.09.2021 № 45 враховано витрати на перевезення сміття до 30 км - 80,10345 т та перевезення грунту до 30км - 94,703 т на загальну суму 30768,60 грн, з урахуванням загальновиробничих витрат, прибутку, адміністративних витрат та податку на додану вартість - 40331,35 грн. Під час проведення зустрічної звірки встановлено, що відповідно до первинних документів бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой дані витрати становлять 10 000,00 грн (з ПДВ), що на 30331,35 грн (з ПДВ) менше ніж в акті.

За посиланням позивача, порушення на загальну суму 180879,61 грн. виникло в результаті не відповідності зазначених відповідачем цін на ресурси, які включено до актів приймання виконаних будівельних робіт ф КБ- 2в.

Як вказував позивач, Листами Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 22.10.2022 № 1993/01-20 та від 11.01.2023 № 0101/01-20 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профістрой» було запропоновано здійснити заходи щодо виплат зайвих бюджетних коштів на загальну суму 180879,61грн., зокрема, за договором підряду від 22.09.2021 №46 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт та благоустрій території з улаштуванням дитячого майданчика за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 25» на розрахунковий рахунок. Відповіді на ці листи до районної адміністрації не надходило, виплат зайвих бюджетних коштів на загальну суму 180879,61грн. не надходило.

Посилаючись на ст. 509, ч. 1 ст. 627, п.п. 1, 2 ст. 837, ст. 843, ч.ч. 1, 2 ст. 844, п.1 ст. 846, ст. 849, ч. 1 ст. 853, ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України та ст. 189 Господарського кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти на загальну суму 180879,61 грн.

Надаючи пояснення, третьою особою було зазначено суду, що державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункти 1, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43).

Південним офісом Держаудитслужби було зазначено суду, що порушення на загальну суму 180879,61 грн виникло в результаті не відповідності зазначених відповідачем цін на ресурси, які включено до актів приймання виконаних будівельних робіт ф КБ-2в.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550) визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання.

Порядком №550 в розділі «Реалізація результатів ревізії» передбачається, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Третьою особою було зазначено суду, що відповідні вимоги було скеровано відповідачу, проте станом на 28.04.2023р. вимога Південного офісу Держаудитслужби про усунення порушень залишається невиконаною.

Також було зауважено, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. У органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

Суд, заслухавши представника позивача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України, у свою чергу, встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як слідує з Акту перевірки закупівель Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради при плануванні, проведенні процедур закупівель, укладанні договорів про закупівлю та їх виконання Південного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України №05-13/19 від 22.09.2022р.,зокрема, співставленням витрат на матеріальні ресурси, що враховано в актах ф. № КБ-2в, з витратами, відповідно до первинних документів бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой, встановлено завищення вартості матеріальних ресурсів на загальну суму 150543,26 грн (з ПДВ), що призвело до втрат Адміністрації, та є порушенням, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 6.4.4.1 «Правил визначення вартості будівництва» ДСТУ БД. 1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, п. 6.4. «Настанови з визначення вартості будівництва», затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281.

Реєстр завищення вартості матеріальних витрат наведено у додатку до Довідки зустрічної звірки.

Крім того, співставленням витрат на перевезення сміття та грунту до 30 км, що враховано в актах ф. № КБ-2в, з витратами, відповідно до первинних документів бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой, встановлено завищення вартості виконаних робіт на суму 30331,35 грн (з ПДВ), що призвело до втрат Адміністрації, та є порушенням п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 6.4.4.1 «Правил визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293.

Зокрема, в акті № 1 ф. № КБ-2в до договору від 22.09.2021 № 45 враховано витрати на перевезення сміття до 30 км - 80,10345 т та перевезення грунту до 30км - 94,703 т на загальну суму 30768,60 грн, з урахуванням загальновиробничих витрат, прибутку, адміністративних витрат та податку на додану вартість - 40331,35 грн. Під час проведення зустрічної звірки встановлено, що відповідно до первинних документів бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профістрой дані витрати становлять 10 000,00 грн (з ПДВ), що на 30331,35 грн (з ПДВ) менше ніж в акті.

За посиланням позивача, порушення на загальну суму 180879,61 грн. виникло в результаті не відповідності зазначених відповідачем цін на ресурси, які включено до актів приймання виконаних будівельних робіт ф КБ- 2в.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов`язання. Так, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки ч. 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Предметом доказування наявності збитків є, окрім встановлення самого факту заподіяння збитків, встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність).

Відповідно до положень ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 73, 76 ГПК України).

З викладеного слідує, що положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2020 р. у справі № 922/3582/19.

Суд констатує, що у даній справі позивач не довів належними доказами наявність певних підстав, з якими пов`язується стягнення коштів з відповідача.

Водночас, посилання позивача на акт перевірки закупівель Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради при плануванні, проведенні процедур закупівель, укладанні договорів про закупівлю та їх виконання Південного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України №05-13/19 від 22.09.2022р., як на належний і достатній доказ недобросовісного виконання відповідачем своїх зобов`язань та завдання позивачу шкоди, є необґрунтованими з наступних підстав.

Оскільки правовідносини між сторонами спору є договірними, акт аудиторської служби не є підставою для безспірного визнання наявності порушень та саме в діях відповідача щодо завищення вартості та обсягів робіт, а тому такий доказ має оцінюватись у сукупності з іншими належними доказами.

Згідно з п. 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р., акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

У даному випадку акт ревізії складено з приводу наявності певних порушень в діяльності позивача, і вказаний акт містить лише висновки органу, який його склав, він не є рішенням суду, а тому викладені в такому акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто сам лише акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних останнім відповідно до умов договорів.

Судом враховано, що сам по собі акт ревізії, складений за наслідками проведення перевірки діяльності позивача, не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Цей документ є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. При цьому, обставини, вказані в такому акті ревізії, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

Поряд з цим, суд зазначає, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 р. у справі № 922/2310/17, від 16.10.2018 р. у справі №910/23357/17, від 18.10.2018 р. у справі № 917/1064/17, від 26.03.2019 р. у справі №910/26948/15.

Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Таким чином, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись і як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2684,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволені позовних вимог Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 21 червня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко