Ухвала

від 21.06.2023 по справі 710/1542/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 710/1542/22

провадження № 61-9049ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лип`янського ліцею Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Лип`янського сільського голови Звенигородського району Черкаської області Іщенка Сергія Юрійовича, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Шполянському районі Черкаської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лип`янського ліцею Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Лип`янського сільського голови Звенигородського району Черкаської області Іщенка Сергія Юрійовича, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Шполянському районі Черкаської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову зазначав, що працював на посаді керівника Лип`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Шполянської районної ради, в подальшому Лип`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області та Лип`янського ліцею Лип`янської сільської ради у період з 15 серпня 1981 року до 19 серпня 2022 року.

Розпорядженням Лип`янського сільського голови Звенигородського району Черкаської області від 19 серпня 2022 року № 143-К «Про звільнення ОСОБА_1 » його звільнено з посади директора Лип`янського ліцею Лип`янської сільської ради 19 серпня 2022 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

На час його звільнення (19 серпня 2022 року), розмір заборгованості Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області з виплати заробітної плати становив 60 196,00 грн.

Вказував, що відповідач своєчасно не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо проведення з ним повного розрахунку у день його звільнення.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути з Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області на свою користь заборгованість із заробітної плати при звільненні у загальному розмірі 60 196,00 грн, яка складається із: невиплаченої щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на нього обов`язків за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки у загальному розмірі 25 845,00 грн; невиплаченої допомоги на оздоровлення за надання щорічних відпусток у 2020 та 2022 роках у загальному розмірі 13 297,00 грн; невиплаченої грошової компенсації за невикористані 40 календарних днів щорічної відпустки за час роботи з 17 грудня 2019 року до 10 серпня 2020 року у розмірі 21 054,00 грн. Крім того, просив стягнути з Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31 серпня 2022 року до дня ухвалення судом рішення у справі.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати при звільненні у загальному розмірі 60 196,00 грн, яка складається із: щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання покладених обов`язків за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки у загальному розмірі 25 845,00 грн із утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; допомоги на оздоровлення за надання щорічних відпусток у 2020 та 2022 роках у загальному розмірі 13 297,00 грн із утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; грошової компенсації за невикористані 40 календарних днів щорічної відпустки за час роботи з 17 грудня 2019 року до 10 серпня 2020 року у розмірі 21 054,00 грн із утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Стягнуто із Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 серпня 2022 року до 14 лютого 2023 року у розмірі 60 196,00 із утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , місцевий суд виходив з наявності належних та допустимих доказів, які підтверджують несплату вказаних виплат при звільненні та їх розмір. В частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, місцевий суд дійшов переконання, що розмір середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України перевищує розмір заборгованості із заробітної плати при звільненні у загальному, тобто є очевидно неспівмірним із загальною сумою заборгованості, тому вважав справедливим зменшити розмір середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні позивача до розміру суми, яку відповідач має сплатити позивачу при звільненні, а саме до 60 196,00 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області задоволено частково. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2023 року скасовано в частині стягнення з Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання покладених обов`язків за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки у загальному розмірі 25 845,00 грн, допомоги на оздоровлення за надання щорічної відпустки у 2020 році у розмірі 5 596,00 грн та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2023 року змінено у частині стягнення з Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 серпня 2022 року до 14 лютого 2023 року з 60 196,00 грн до 28 755,00 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. У іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що щорічна грошова винагорода керівнику навчального закладу повинна надаватись за наказом Лип'янської сільської ради, а у відповідності до вимог положення «Про надання грошової винагороди педагогічним працівникам за сумлінну працю» з 2022 року - на підставі наказу начальника відділу освіти та за обов`язковим погодженням з райкомом профспілки. На позивача, як керівника навчального закладу, покладався обов`язок погоджувати розмір винагороди із Лип`янською сільською радою, а з 2022 року - з начальником відділу освіти з подальшим погодженням з райкомом профспілки. Матеріали справи не містять доказів про погодження ОСОБА_1 . Лип`янською сільською радою та начальником відділу освіти щорічної грошової винагороди. Допомога на оздоровлення надається лише при наданні щорічної відпустки; у випадку виплати компенсації за невикористану відпустку допомога на оздоровлення не виплачується, а тому апеляційний суд установивши, що у 2020 році ОСОБА_1 відпустка не надавалася, у зв`язку з чим він має право на грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки з 17 грудня 2019 року до 10 серпня 2020 року (40 днів), про що ним заявлено у позовних вимогах, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача допомоги на оздоровлення за вказаний період. З урахуванням того, що вимоги позивача щодо стягнення щорічної грошової винагороди за сумлінну працю та допомогу на оздоровлення за надання щорічної основної відпустки у 2020 році задоволенню не підлягають, апеляційний суд вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, визначення розміру відповідальності Лип`янської сільської ради за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 28 755,00 грн.

16 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2023 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від05 грудня 2022 року розгляд цієї справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа стосується трудового спору, підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Черкаський апеляційний суд вирішував цю справу без повідомлення учасників справи, в порядку частини першої статті 369 ЦПК України, оскільки спір є малозначним.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 120 392,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а інші з них - зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд дійшов переконання, що заявник не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції.

Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка на це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лип`янського ліцею Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Лип`янського сільського голови Звенигородського району Черкаської області Іщенка Сергія Юрійовича, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Шполянському районі Черкаської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний