Ухвала

від 22.06.2023 по справі 756/4221/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22.06.2023 Справа № 756/4221/23

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний №756/4221/23

Провадження №2-з/756/87/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Колесник А.В.,

представника позивача Гайдука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача Концерну «Військторгсервіс» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицаєнко Василь Васильович про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення державного майна,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 укладеного 05.08.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що діяв від імені ОСОБА_1 , витребувати вказане майно та повернути у власність держави в особі Міністерства оборони України та в господарське відання Концерну «Військторгсервіс».

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.04.2023 у вказані справі відкрито загальне позовне провадження.

13.06.2023 на адресу суду надійшла заява представника позивача Концерну «Військторгсервіс» про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №347-Б, площею 68,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2472604080000 та нежитлове приміщення №347-А, площею 108,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2472606980000 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування зазначає, що вказане нерухоме майно використовувалось Концерном у господарській діяльності та жодних дій спрямованих на відчуження даного об`єкту не проводилось. Разом з тим, під час приймання передачі справ, майна та посади директора філії «Північна» було встановлено факт відчуження (заволодіння) сторонніми особами нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на нежитлові приміщення Концерну зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, позивачем було подано заяву до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, на підставі якої 21.01.2022 розпочато досудове розслідування.

Позивачу стало відомо про намір нового власника майна вчинити дії щодо руйнування та перебудови.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що нерухоме майно, яке є державною власністю та вибуло з володіння власника майна поза його волею, існує ймовірність пошкодження майна або його продажу.

У судовому засідання представник позивача Концерну «Військторгсервіс» - Гайдук В.М. вимоги заяви підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялись.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17 Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Із матеріалів справи убачається, що 21.01.2022 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022110330000002 за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами Концерну «Військторгсервіс», що призвело до незаконного відчуження державного майна, а саме нежитлових приміщень площею 176,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

31.01.2022 представник Концерну «Військторгервіс» звернувся до Спеціалізовної прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону із заявою про залучення Концерну «Військторгсервіс» до провадження як потерпілого.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17.02.2022 було задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно. Після звернення сторони позивача із зазначеною заявою, в нього був наявний обов`язок звернутися до суду із позовною заявою протягом 10 - ти днів. Позивач звернувся до суду із позовною заявою лише у квітні 2023 року.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12.06.2023 заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 17.02.2022 були скасовані.

Отже, обтяження на спірне майно мало місце з лютого 2022 року по червень 2023 року.

Сторона позивача вказувала на те, що відповідач має намір спірне приміщення зруйнувати та перебудувати, однак доказів на підтвердження зазначених посилань, матеріали заяви не містять.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява представника позивача Концерну «Військторгсервіс» про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №347-Б, площею 68,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2472604080000 та нежитлове приміщення №347-А, площею 108,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2472606980000 за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягає у зв`язку із тим, що обставини, на які посилається заявник як підстави для забезпечення позову не підтверджені належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Концерну «Військторгсервіс» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), треті особи: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицаєнко Василь Васильович ( АДРЕСА_4 ) про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення державного майна - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після її проголошення суддею.

Повний текст ухвали складено 22 червня 2023 року.

Суддя Диба О.В.