Постанова

від 26.10.2023 по справі 756/4221/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/4221/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/12122/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою Концерну «Військторгсервіс» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року у справі за заявою Концерну «Військторгсервіс» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицаєнко Василь Васильович про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення державного майна,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року позивач звернулася до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення державного майна.

13.06.2023 на адресу суду надійшла заява від позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення НОМЕР_1, площею 68,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2472604080000 та нежитлове приміщення НОМЕР_2, площею 108,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2472606980000 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що вказане нерухоме майно використовувалось концерном у господарській діяльності та жодних дій, спрямованих на відчуження даного об`єкту, не проводилось. Разом з тим, під час приймання передачі справ, майна та посади директора філії «Північна» було встановлено факт відчуження (заволодіння) сторонніми особами нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказані нежитлові приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 . У зв`язку з чим позивачем було подано заяву до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, на підставі якої 21.01.2022 розпочато досудове розслідування.

З урахуванням того, що нерухоме майно, яке є державною власністю та вибуло з володіння власника майна поза його волею, зареєстроване на відповідача, існує ймовірність пошкодження майна або його відчуження.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Концерн «Військторгсервіс» направив апеляційну каргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення вищевказаної заяви.

Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 26.10.2023 року сторони по справі не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з`явились.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Залишаючи заяву про забезпечення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається заявник як на підстави для забезпечення позову, не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач має намір зруйнувати та перебудувати спірне приміщення.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; І'1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами.

Щодо відсутності доказів існування ризику відчуження майна та необхідності надання таких доказів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що не може погодитися із такими твердженнями суду першої інстанції, оскільки неможливо надати докази того, чого на даний час не існує і чому заходи забезпечення позову мають перешкодити.

Вирішальним в даному випадку є сам ризик можливості у відповідача відчуження спірного майна до закінчення розгляду справи, що в будь-якому разі ускладнить захист тих прав, за якими позивач звернувся до суду.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Накласти арешт на нежитлове приміщення НОМЕР_1, площею 68,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2472604080000 та нежитлове приміщення НОМЕР_2, площею 108,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2472606980000, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько