Ухвала

від 22.06.2023 по справі 610/1253/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

22 червня 2022 року

м. Харків

справа № 610/1253/17

провадження № 22-ц/818/1131/23

Харківський апеляційний суд у складі:

ГоловуючогоПилипчук Н.П.,

суддівТичкової О.Ю., Маміної О.В.

учасники справи:

розглянувши заяву Смілянського Ярослава Геннадійовича, який діє в інтересах Фермерського господарства «П`ять хлібів» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації, за апеляційною скаргою Смілянського Ярослава Геннадійовича, який діє в інтересах Фермерського господарства «П`ть хлібів» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 рокупозов прокурора задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держземагентства у Харківській області № ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30 грудня 2013 року «Про надання в оренду земельних ділянок»; визнано недійсним, укладений між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі від 24 березня 2014 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 6320280400:02:000:0105, загальною площею 139,6 га, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03 квітня 2014 року за № 5252653; скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 24 березня 2014 року укладеного між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , відомості про який внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03 квітня 2014 року за № 5252653; визнано недійсним, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова», договір суборенди землі від 05 травня 2014 року, щодо передачі в суборенду земельної ділянки, загальною площею 139,6 га, кадастровий номер: 6320280400:02:000:0105, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08 липня 2014 за № 6329953; скасовано державну реєстрацію договору суборенди землі від 05 травня 2014 року укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова», відомості про який внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08 липня 2014 року за № 6329953. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишено без змін.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ФГ «П`ять хлібів» подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 31 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, ухвалою цього ж суду від 31 травня 2023 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

21 червня 2023 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах Фермерського господарства «П`ять хлібів» звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якому просив вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити будь-яким юридичним та фізичним особам, у тому числі Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, Балаклійській міській раді Харківської області, вчиняти дії щодо відчуження та передачі в оренду земельних ділянок з кадастровим номером 6320280400:02:000:0348 площею 56,6355 га, кадастровим номером 6320280400:02:000:0349 площею 50,8374 га та кадастровим номером 6220280400:02:000:0350 площею 32,1271 га до розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням в справі законної сили; заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок з кадастровим номером 6320280400:02:000:0348 площею 56,6355 га. кадастровим номером 6320280400:02:000:0349 площею 50,8374 га та кадастровим номером 6220280400:02:000:0350 площею 32,1271 га до розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням в справі законної сили.

В обгрунтування заяви зазначає, що 16.05.2018 року на виконання наказів Головного управління Держземагентства у Харківській області від 30.12.2013 року № ХА/6320280400:02:000/00000730 та № ХА/6320280400:02:000/00000731 було здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства «П`ять хлібів», ЄДРПОУ 42138599, а 05 серпня 2019 року внесено зміни до запису про право оренди про зміну орендаря земельної ділянки з ОСОБА_1 на ФГ «П`ять хлібів». Отже, на момент прийняття рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року право оренди земельної ділянки загальною площею 139,6 га з кадастровий номер 6320280400:02:000:0105, що розташована за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, було зареєстровано за Фермерським господарством «П`ять хлібів», яке не було залучено до участі у даній справі. Вказує, що з відомостей Державного земельного кадастру України, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6320280400:02:000:0105 загальною площею 139,6 га, яка є предметом спору у даній справі, була поділена на три земельні ділянки, а саме на земельні ділянки з кадастровим номером 6320280400:02:000:0348 площею 56,6355 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6320280400:02:000:0349 площею 50,8374 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6220280400:02:000:0350 площею 32,1271 га, про що до Державного земельного кадастру внесені відповідні дані 31 грудня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заявиСмілянського Ярослава Геннадійовича, який діє в інтересах Фермерського господарства «П`ять хлібів» про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1, 2ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позовуце вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовуються лише до позовів про визнання та про присудження.

Відповідно до частин 1, 2статті 150 ЦПК Українипозов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Тобто, забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

При цьому процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову Смілянський Я.Г., який діє в інтересах Фермерського господарства «П`ять хлібів» просить забезпечити позов шляхом заборонии будь-яким юридичним та фізичним особам, у тому числі Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, Балаклійській міській раді Харківської області, вчиняти дії щодо відчуження та передачі в оренду земельних ділянок з кадастровим номером 6320280400:02:000:0348 площею 56,6355 га, кадастровим номером 6320280400:02:000:0349 площею 50,8374 га та кадастровим номером 6220280400:02:000:0350 площею 32,1271 га до розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням в справі законної сили; заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок з кадастровим номером 6320280400:02:000:0348 площею 56,6355 га. кадастровим номером 6320280400:02:000:0349 площею 50,8374 га та кадастровим номером 6220280400:02:000:0350 площею 32,1271 га до розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням в справі законної сили.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі

№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового харктеру про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації.

Проте Смілянський Ярослав Геннадійович, який діє в інтересах Фермерського господарства «П`ять хлібів» не навів переконливих доводів щодо того, яким чином невжиття заходів забезпечення утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку з урахуванням фактичних обставин справи. В даній справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування запропонованого апелянтом заходу забезпечення позову, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.06.2023 року зупинено дію рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року.

Керуючись ст.ст.149,150,152,153,261,268 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Заяву Смілянського Ярослава Геннадійовича, який діє в інтересах Фермерського господарства «П`ять хлібів» про вжиття заходів забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 22 червня 2023 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова