Постанова

від 15.06.2023 по справі 727/7545/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Чернівці

справа № 727/7545/22

провадження 822/393/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

за участю секретаря Конецької Д.Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - БацейТ.М.,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-АТГ»,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного м.Чернівці від 02 березня 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Гавалешко П.С.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа ТзОВ «Партнер-АТГ» про захист прав споживачів та зобов?язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 05 червня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ Партнер-АТГ» було укладено кредитний договір № №CVVKLOK01940. З 14 квітня 2021 року визначено кредитний ліміт в розмірі 738000 гривень, терміном до 14 квітня 2022 року.

Вказує, що кредитні зобов`язання ТзОВ Партнер-АТГ забезпечувалися договором застави №CVVKLOK01940/DZ (майнові права на отримання грошових коштів по депозитному договору SAMDNWFD0072712481701 від 05 червня 2012 року,який укладено з ОСОБА_1

ТзОВ Партнер-АТГ звернулося до банку 08 квітня 2022 року із заявою в якій просило здійснити погашення кредитного договору №CVVKLOK01940 від 05 червня 2012 рокудатою 28 квітня 2022 року, за рахунок депозиту ОСОБА_1 , згідно депозитного договору SAMDNWFD0072712481701 від 27 квітня 2020 року. До вказаної заяви додано письмову згоду ОСОБА_1 на погашення кредиту за рахунок депозиту останньої.

Банк листом від 13 квітня 2022 року повідомив ТзОВ Партнер-АТГ про необхідність отримання та надання персональному менеджеру згоди заставодавця депозиту на втрату відсотків. 21 квітня 2022 року банк здійснив списання коштів депозиту на погашення боргу ТОВ Партнер-АТГ, за кредитним договором № CVVKLOK01940 від 05 червня 2012 року.

Позивач вважає, що погашення депозиту відбулося всупереч її волі, щодо дати такого погашення, та без отримання згоди на втрату відсотків. Вважає, що дії відповідача суперечать депозитному договору SAMDNWFD0072712481701 від 27 квітня 2020 року та Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень.

З урахуванням змінених позовних вимог просила суд визнати дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо списання в рахунок погашення кредитного договору №CVVKLOK01940 від 05 червня 2012 року коштів з депозитного рахунку, згідного договору SAMDNWFD0072712481701 від 27 квітня 2020 року незаконними та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь безпідставно списані відсотки з депозитного рахунку та інфляційні втрати в розмірі 51997 гривень 24 коп. Вирішити питання про судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного м.Чернівці від 02 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя ТзОВ «Партнер-АТГ» про захист прав споживачів та зобов?язання вчинити певні дії відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що банк діяв на підставі укладених договорів та внесених змін до них, які укладено з ТзОВ Партнер-АТГ та ОСОБА_1 , здійснив правомірне звернення стягнення на вклад від 21 квітня 2022 року, право вимоги на який попередньо було відступлено, згідно з договором цесії, так як ТзОВ Партнер-АТГ допустило прострочку кредитної заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини, що мають значення для справи, допустивши порушення норм матеріального права та неправильно застосувавши норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки договору цесії від 05 червня 2012 року, договору про внесення змін №11 до договору цесії від 14 квітня 2021 року, договору про внесення змін №11 від 14 квітня 2021 року до кредитного договору від 05 червня 2012 року. Також зазначала, що не давала згоди на списання відсотків, однак банк здійснив їх списання самостійно, а позивач через незаконні дії банку втратила відсотки за депозитним рахунком.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

05 червня 2012 року між АТ КБ ПриватБанк та ТОВ Партнер-АТГ укладено кредитний договір №CVVKLOK01940. Розмір кредитного ліміту складав 656234 гривень строком до 27 травня 2013 року. Строк дії договору неодноразово був пролонгований. 14 квітня 2021 року до вказаного кредитного договору укладено додаткову угоду №11,якою визначено розмір кредитного ліміту в розмірі 738000 гривень, термін повернення кредиту 14 квітня 2022 року.

05 червня 2012 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено договір застави №CVVKLOK01940/DZ. Договором про внесення змін №11 від 14 квітня 2021 року до договору застави № CVVKLOK01940/DZ від 05 червня 2012 року зазначено, що предметом застави є грошові кошти по депозитному договору SAMDNWFD0072712481701 від 27 квітня 2020 року.

27квітня 2020року міжсторонами ОСОБА_1 та АТКБ «ПриватБанк»укладено договірдепозиту №S SAMDNWFD0072712481701, вклад «Стандарт» на 12 місяців, сума вкладу позивача становить 780000 гривень. 14 квітня 2021 року додатковою угодою №2 строк дії вкладу був пролонгований до 28 квітня 2022 року.

14 квітня 2021 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 , на виконання умов договору застави майнових прав, укладено договір про внесення змін №11 до договору №CVVKLOK01940/DC від 05 червня 2012 року відступлення права вимоги (цесії) від 14 квітня 2021 року.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Частиною першоюстатті 1066 ЦК Українипередбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до частини третьоїстатті 1066 ЦК Українибанк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначеністаттею 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів, тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спору, у цьому Законі наведені терміни та поняття вживаються в такому значенні: списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з пунктом 26.1статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів»платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженоїпостановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спору, (далі - Інструкція від 21 січня 2004 року), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунка або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Пунктом 6.6 Інструкції від 21 січня 2004 року визначено, що платник у договорах банківського рахунку або інших договорах про надання банківських послуг може передбачати доручення банку на договірне списання коштів з його рахунків на користь третіх осіб або на свої рахунки, які відкриті в цьому чи іншому банку.

Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Отже, зазначені положення закону свідчать про можливість списання коштів з рахунку їх володільця лише за розпорядженням останнього або на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Банк у випадках, передбачених пунктами 2.2.1.13 та 2.2.1.14 Умов та правил надання банківських послуг, має право перерахувати кошти з рахунку банківського вкладу лише на поточний/картковий рахунок клієнта. У вказаних положеннях будь-якого права банку на автоматичне перерахування грошових коштів з рахунку банківського вкладу на погашення кредитної заборгованості без згоди клієнта не передбачено.

За двостороннім правочиномправа та обов`язки мають обидві сторони, але в даному випадку необхідно встановити, яка саме сторона по договору зобов`язана здійснити на користь другої сторони певні дії.

Доводи апелянта щодо ненадання належної оцінки договорам, які укладені між сторонами спору не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції проаналізовано дані правочини, звернуто увагу на пункти, які застосовані та виконані сторонами договорів при їх виконанні.

Що стосується твердження апелянта, що вона не давала згоди на списання відсотків, однак банк здійснив їх списання самостійно, що в свою чергу призвело до втратити відсотків за депозитним рахунком слід зазначити наступне.

Договірне списання, як операція пов`язана з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до вищевказаних договорів прямо передбачена нормами діючого законодавства України. Списання грошових коштів не суперечить умовам договору та діючому законодавству щодо предмету застави, оскільки саме таким чином сторони визначили відносини між собою і досягли певного порядку реалізації позасудового способу звернення стягнення на майнові права.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , уклавши з банком всі вищевказані договори, надала банку право на договірне списання депозитних коштів у момент настання прострочки по кредитних зобов`язаннях ТОВ Партнер-АТГ.

Оскільки чинним законодавством не заборонено вчиняти договірне списання з рахунків заставодавця, при зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження, суд обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційногосуду зарезультатами розглядуапеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного м.Чернівці від 02 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 22 червня 2023 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О. О. Одинак

Н. Ю. Половінкіна