Постанова

від 20.06.2023 по справі 324/112/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.06.2023 Справа № 324/112/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 324/112/16 Головуючий у 1 інстанції: Окладнікова О.І.

№ 22-ц/807/101/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши апеляційнускаргу ОСОБА_1 вособі адвокатаПершина ВолодимираМиколайовича наухвалу Гуляйпільськогорайонного судуЗапорізької областівід 21грудня 2021року зазаявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Пологівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2021 року з Пологівського районного суду Запорізької області до Гуляйпільського районного суду Запорізької області надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 адвоката Першина В.М., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Пологівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), пропоновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заява мотивована тим, що26 лютого 2016 року Пологівський районний суд Запорізької області виніс рішення у справі № 324/112/16-ц, яким стягнув зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 861733,32 гривень, проценти за користування позикою в розмірі 244094,82 гривень, суму індексу інфляції за час прострочення платежу в розмірі 385039,89 гривень, суму 3% річних від простроченої суми в розмірі 29850,44 гривень, а всього 1520718,47 гривень, а також судові витрати у розмірі 6890,00 гривень, а всього 1527608,47 гривень.

На підставі вищевказаного рішення Пологівського районного суду Запорізької області у справі № 324/112/16-ц ОСОБА_1 було видано виконавчий лист від 12 березня 2016 року.

Стягувач у встановлений законом строк звернувся із відповідною заявою та Пологівським РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження № 50819695. Після відкриття провадження боржник почав просити стягувача забрати виконавчий лист через наявність інших боргів та накладені арешти, зобов`язався сплатити борг поза виконавчим провадженням. На підтвердження своїх слів боржник передав стягувачу 30000,00 гривень, після чого стягувач подав заяву про повернення виконавчого листа, та постановою Пологівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 01.07.2016 року виконавче провадження № 50819695 було закінчено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 діючого на той час Закону України № 606-ХІV «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.

Після закінчення виконавчого провадження № 50819695 боржник сплатив стягувачу додатково лише 20000,00 гривень, після чого останній повторно звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до Пологівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області.

Діючий на той час Закон України № 1404-ХІІІ «Про виконавче провадження» в новій редакції від 02.06.2016 року передбачав сплату стягувачем авансового внеску в розмірі 2% від суми боргу, а це становило 30414,00 гривень. Через скрутне на той час матеріальне становище стягувач не зміг надати документ сплати цього авансового внеску і повідомленням Пологівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 30.06.2017 року виконавчий документ був йому повернутий без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України № 1404-ХІІІ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

Таким чином, як зазначив заявник. фактично з 30.06.2017 року почався перебіг строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, який закінчився 30.06.2020 року.

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2021 року взадоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючисьз зазначеноюухвалою суду ОСОБА_1 в особі адвоката Першина В.М. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, та постановити нове, рішення про поновлення строку на пред`явлення до виконання виконавчого листа Пологівського районного суду Запорізької області у справі № 324/112/16 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 861733,32 гривень, проценти за користування позикою в розмірі 244094,82 гривень, суму індексу інфляції за час прострочення платежу в розмірі 385039,89 гривень, суму 3% річних від простроченої суми в розмірі 29850,44 гривень, а всього 1520718,47 гривень, а також судові витрати у розмірі 6890,00 гривень, а всього 1527608,47 гривень.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2017 року до відділу ДВС надійшов виконавчий лист № 324/112/16-ц, 2/324/168/2016 виданий 12.03.2016 р. Пологівським районним судом Запорізької області про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1527608,47 грн., який було повернуто стягувачу без прийняття до виконання 30.06.2017 р., у відповідності до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, вищезазначений виконавчий лист повторно надійшов до відділу ДВС 08.12.2020 р., який було повернуто стягувачу без прийняття до виконання у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заперечуючи проти поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, боржник разом з тим не заперечував, що існує судове рішення, яким з нього стягнена суттєва грошова сума та вона не повернена кредиторові.

12.03.2016 року Пологівським районним судом Запорізької області було видано виконавчий лист у справі №324/112/16-ц про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1527608,47 грн. (а.с.50), який супровідним листом з рекомендованим поштовим повідомленням від 18.03.2016 року за вих. №432/2016 було направлено на адресу представника стягувача (а.с.39).

Виконавчий лист був особисто отриманий представником стягувача 31.03.2016 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому поштовому повідомленні (а.с.40).

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві головного державного виконавця Пологівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Янько І.М. від 01.07.2016 року зазначено, що на адресу відділу ДВС надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа. Ураховуючи викладене, керуючись п.1 ч.1 ст.47, статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»постановив виконавче провадження з примусового виконаннявиконавчого листа №324/112/16-ц-2/324/168/2016 виданий 12.03.2016 Пологівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 1527608,47 грн.закінчити(а.с.45).

При повторному пред`явленні ОСОБА_1 виконавчого листа йому було його повернуто 30.06.2017 року без прийняття до виконання, у відповідності до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із тим, що він не надав підтвердження сплати авансового внеску (а.с.46).

Виконавчий лист знову надійшов до відділу ДВС відповідно до заяви представника стягувача ОСОБА_3 від 07.12.2020 року (а.с.47), однак, його було повернуто стягувачу без прийняття до виконання у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (а.с.48-49).

У заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання представником заявника зазначено, що стягувач у встановлений законом строк звернувся із відповідною заявою та Пологівським РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження № 50819695. Згодом стягувач подав заяву про повернення виконавчого листа, та постановою Пологівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 01.07.2016 року виконавче провадження № 50819695 було закінчено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 діючого на той час Закону України № 606-ХІV «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.

Судова колегія враховує, що розглядаючи справу N 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ("Шмалько проти України", заява N 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, пункт 34).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Hornsby v. Greece" (заява N 18357/91, пункт 40), "Деркач та Палек проти України" (заяви N 34297/02 та N 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок ("Immobiliare Saffi v. Italy", заява N 22774/93, пункт 74).

Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії" (заява N 589498/00), пункту 52 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04) відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини "Сокур проти України" (N 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 подавши до Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області заяву про повернення виконавчого документа, втратив право на повторне відкриття виконавчого провадження, відповідно до чинного на той часЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, томуне має підстав для розгляду обґрунтованості поважностіпричин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Натомість з постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка датована 1.7.2016 року вбачається, що вона ухвалена з посиланням на Закон Про виконавче провадження N 606-XIV, 21.04.1999, , який втратив чинність на підставі Закону N1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, N 30, ст.542 ) .

У відповідності до редакції закону Про виконавче провадження, на який послався державний виконавець, стаття 47 регулювала випадки повернення виконавчого документа стягувачу.

Пункт 1. зазначеної статті передбачав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача.

При цьому немає застереження що така заява свідчить про погашення або прощення боргу.

Тим більше за п. 5 зазначеної норми, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Судом не дана оцінка посиланням заявника на те, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі Закон № 540-IX).

За змістом підпункту 3 пункту 12 розділуXII«Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину. На надана оцінка посиланням заявника на його хворобу та її тяжкий перебіг .

Тож судом першої інстанції не було перевірено підстави повернення виконавчого документа, не враховано, що сторонами виконавчого провадження не заперечується що борг не погашений, не перевірені доводи заявника про поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа для виконання тощо.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2021 року у цій справі скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 22 червня 2023 року.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков