Постанова

від 20.02.2024 по справі 324/112/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.02.2024 Справа № 324/112/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 324/112/16 Головуючий у 1 інстанції: Ретинська Ю.І.

№ 22-ц/807/441/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Бєлки В.Ю.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши апеляційнускаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2023 року по справі за заявою ОСОБА_3 в особі адвоката Першина Володимира Миколайовича, заінтересовані особи Пологівський районний відділ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2023 року заяву задоволено.

Поновлено ОСОБА_3 строк на пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2016 року у цивільній справі №324/112/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в розмірі 861733,32 грн., проценти за користування позикою в розмірі 244094,82 грн., суму індексу інфляції за час простроченого платежу в розмірі 385039 грн. 89 коп., суму 3% річних від простроченої суми в розмірі 29850,44 грн., а всього 1520718,47 грн., а також судові витрати у розмірі 6890,00 грн., а всього 1527608,47 грн.

Не погоджуючисьз зазначеноюухвалою судуОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалівсправи вбачається,що у січні 2021 року до Пологівського районного суду Запорізької області надійшла заява адвоката Першина Володимира Миколайовича в інтересах заявника ОСОБА_3 , заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , Пологівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2016 року було стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в розмірі 861733,32 грн. та відсотки за користування позикою в розмірі 244094,82 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 29850,44 грн., а також судові витрати у розмірі 6890,00 грн., а всього стягнуто 1527608,47 грн.

На підставі вказаного було видано виконавчий лист від 12 березня 2016 року. Стягувач у встановлений законом строк звернувся із відповідною заявою. Пологівським РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження №50819695. Після відкриття провадження Боржник почав просити Стягувача забрати виконавчий лист через наявність інших боргів та накладені арешти, зобов`язався сплатити борг поза виконавчим провадженням. На підтвердження своїх слів Боржник передав Стягувачу 30000,00 грн., після чого ОСОБА_3 подав заяву про повернення виконавчого листа. Постановою Пологівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 01 липня 2016 року виконавче провадження №50819695 було закінчено на підставі п.1 ч.1 ст.47 діючого на той час Закону України №606-ХIV «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року.

Після закінчення виконавчого провадження №50819695 боржник сплатив стягувану лише додатково 20000,00 грн., після чого ОСОБА_3 повторно звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до Пологівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області, але через скрутне на той час матеріальне становище Стягувач не зміг надати документ сплати авансового внеску і повідомленням Пологівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області від 30 червня 2017 року виконавчий документ йому був повернутий без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України №1404-ХIІІ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.

Таким чином, фактично з 30 червня 2017 року почався перебіг строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який закінчився 30 червня 2020 року.

Стягувач зазначав, що тривалий час тяжко хворів на коронавірус. Після одуження, 07 грудня 2020 року, стягувачем на адресу Пологівського РВ ДВС Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 12 березня 2016 року Пологівського районного суду Запорізької області у справі №324/112/16-ц, але 16 грудня 2020 року надійшло повідомлення від 09 грудня 2020 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.4 ст.4 Закону України №1404-ХIІІ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року через пропущення встановленого строку пред`явлення документа для виконання.

Стягувач також вважав, що запроваджений на території України карантин через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, може бути визнаний поважною причиною пропуску строку для подання на виконання виконавчого листа Пологівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2016 року по справі №324/112/16-ц.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики був задоволений. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в розмірі 861733,32 грн. та відсотки за користування позикою в розмірі 244094,82 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 29850,44 грн., а також судові витрати у розмірі 6890,00 грн., а всього стягнуто 1527608,47 грн.

На підставі рішення Пологівського районного суду Запорізької області у справі №324/112/16-ц ОСОБА_3 було видано виконавчий лист від 12 березня 2016 року.

ОСОБА_3 у встановлений законом строк звернувся із відповідною заявою, Пологівським РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження №50819695.

01 липня 2016 року виконавче провадження №50819695 було закінчено на підставі п.1 ч.1 ст. 47, статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», тобто за письмовою заявою стягувача.

Боржником не заперечувалося що стягував відкликав виконавчий лист маючи сподівання на добровільне виконання боржником судового рішення.

Жодних відомостей, що таке добровільне виконання судового рішеня вдбулов\ся, апелянтом не надано.

Натомість наступна спроба стягувача подати виконавчий лист до виконання мала місце 30.06.2017 року, але ст. державним виконавцем Пологіського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області було на ім`я ОСОБА_3 було видано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, чиною на момент спірних правовідносин редакцією Закону України «Про виконавче провадження» було передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тобто, для переривання строків потрібен лише факт пред`явлення виконавчого документа до виконання, а не відкриття провадження. Тому, суд першої інстанції вважав, що саме з 30.06.2017 року почався перебіг строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, який на той момент, відповідно до ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», складав три роки.

07 грудня 2020 року представник стягувача ОСОБА_4 звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження, але 09 грудня 2020 року державним виконавцем було надіслано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» через пропущення встановленого строку пред`явлення документа для виконання.

Вирішуючи спір, судова колегія враховує правильність висновків суду першої інстанції щодо того, що відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Аналогічне положення містить ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Також судова колегія вважає що запровадження карантину, тривала хвороба стягувача ускладнювали звернення до виконавчої служби та становлять поважні причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У апеляційній скарзі боржник не посилається на відсутність свого обов`язку щодо сплати заявникові боргу, натомість доводи його скарги зводяться до власного трактування чинного законодавства та уникнення примусового виконання судового рішення.

З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2024 року.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

В.Ю. Бєлка