Рішення

від 22.06.2023 по справі 620/4737/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2023 року Чернігів Справа № 620/4737/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомЧернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської областідоЧернігівської міської радипровизнання протиправним та скасування рішення, У С Т А Н О В И В:

Чернігівська міська військова адміністрація Чернігівського району Чернігівської області звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської міської ради №30/VIII-9 від 30.03.2023 «Про внесення змін і доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 30 листопада 2022 року №24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» зі змінами та доповненнями (код бюджету 2555900000).

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Указом Президента України від 02 лютого 2023 року №69/2023 було утворено Чернігівську міську військову адміністрацію Чернігівського району Чернігівської області. Начальником цієї адміністрації відповідно до розпорядження Президента України від 17 лютого 2023 року №19/2023-рп призначено ОСОБА_1 . Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану». Зі змісту вказаного Закону вбачається, що останній є спеціальним по відношенню до інших нормативно-правових актів, а нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1 статті 28 Закону). Так, зважаючи на введений на всій території країни воєнний стан, а також утворення військової адміністрації населеного пункту, начальником якої призначений Брижинський Д.В., з цього моменту відповідач повинен керуватись Законом України «Про місцеве самоврядування» лише в тій його частині, що не суперечить Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Своєю чергою, позивач звертає увагу, що частина 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» містить перелік повноважень військових адміністрацій населених пунктів, зокрема пункт 5 якої чітко встановлює повноваження військової адміністрації із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету, а пункт 4 частини 6 цієї статті Закону встановлює, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.

Зважаючи на викладене, позивач наполягає на порушенні відповідачем вимог чинного законодавства, оскільки станом на час прийняття оскаржуваного рішення, повноваження на прийняття, зміну та забезпечення виконання місцевого бюджету відносилось до компетенції саме позивача. Такі дії відповідача є протиправними і, як наслідок, оскаржуване рішення також є протиправним, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній із позовними вимогами не погоджується та в їх задоволенні просить відмовити, позаяк рішення Чернігівської міської ради від 30.03.2023 прийнято на підставі та у спосіб передбачений Конституцією та законами України. Норми Конституції України є нормами прямої дії і застосовуються у будь-яких правовідносинах, зокрема, і в правовідносинах щодо розмежування повноважень різних за своїм правовим статусом суб`єктів владних повноважень (органів публічної влади). Місцеве самоврядування по своїй конституційно-правовій природі є системою децентралізованих органів публічної влади, що своєю діяльністю забезпечують наближене до громадян управління суспільними справами та їх участь в управлінні суспільними справами. Ключовою конституційною нормою є те, що від імені територіальних громад здійснювати визначені Конституцією України повноваження можуть лише органи, які утворені цими територіальними громадами. У той же час, будь-яка військова адміністрація населеного пункту не є органом, який утворений територіальною громадою, а є тимчасовим органом державної влади, утворений Указом Президента України. Зазначені гарантії місцевого самоврядування відображені також і в частині другій статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідач зазначає, що відсутність прямої законодавчої норми про припинення повноважень органів місцевого самоврядування лише за наявності факту утворення військової адміністрації населеного пункту не може тлумачитися як можливість припинення таких повноважень, оскільки це не відповідає Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». В силу статті 119 Конституції України та статей 4, 15 Закону № 389 військові адміністрації можуть здійснювати повноваження місцевих державних адміністрацій та делеговані державним адміністраціям повноваження органів місцевого самоврядування і лише з метою, визначеною частиною першою статті 4 Закону № 389. Відповідач також зазначає, що відповідно до частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України під час бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать нормам Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.03.2023 № 30/VIIІ-9 було збільшено дохідну та видаткову частини бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік за відповідними цільовими спрямуваннями в частині міжбюджетних трансфертів відповідно до розпоряджень начальника Чернігівської обласної військової адміністрації Вячеслава Чауса від 14.03.2023 № 112 та від 17.03.2023 №117. Відповідач у відзиві зауважує, що Чернігівська обласна військова адміністрація (лист від 17.03.2023 на електронну пошту Чернігівської міської ради) та Чернігівська обласна рада (листи від 16.03.2023 № 01-04/205, від 20.03.2023 № 01-04/225) направляли до виконання розпорядження начальника військової адміністрації щодо розподілу субвенції саме Чернігівській міській раді. Водночас, змінами, які викладені у рішенні Чернігівської міської ради від 30.03.2023 року № 30/VIII-9 передбачено внесення змін в частині будівництва, реставрації та реконструкції об`єктів виробничої, комунікаційної інфраструктури, а також в частині виконання міських/регіональних програм. Таким чином, на думку відповідача, скасування спірного рішення буде перешкоджати реалізації конституційних прав територіальної громади міста Чернігова, зокрема, і в частині будівництва, реставрації та реконструкції об`єктів виробничої, комунікаційної інфраструктури територіальної громади, а також в частині виконання міських програм, затверджених представницьким органом Чернігівської міської територіальної громади.

Відповідач також звертає увагу на те, що в разі утворення військової адміністрації населеного пункту в межах територій територіальних громад, у яких міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про надання начальникові військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про місцеве самоврядування» додатково повноваження міської ради, її виконавчого комітету, міського голови. Втім такого рішення Верховною Радою України досі прийнято не було, що може бути наслідком того, що за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 Чернігівською міською радою було проведено 14 сесій, на яких прийнято 197 рішень, а також 78 засідань виконавчого комітету Чернігівської міської ради та прийнято 885 рішень, що свідчить про здійснення представницьким органом Чернігівської міської територіальної громади та її виконавчим органом покладених на них чинним законодавством повноважень в повному обсязі.

Позивач, в межах процесуального строку направив відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позову та окремо зауважує, що в межах спірних правовідносин не має жодного значення з яких підстав було воно прийнято і для реалізації яких програм, оскільки спірним є саме право на прийняття цього рішення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду від представника позивача 29.05.2023 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач окрім вимоги, заявленої в позовній заяві також просить встановити відсутність компетенції Чернігівської міської ради на прийняття рішення №30/VIII-9 від 30.03.2023 «Про внесення змін і доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 30 листопада 2022 року №24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» зі змінами та доповненнями (код бюджету 2555900000).

Зважаючи на заперечення відповідача щодо поданої заяви про збільшення позовних вимог, яке обґрунтовано тим, що заява подана із порушенням строку, встановленого статтею 47 КАС України, а також містить зміну як предмету так і підстав позову, суд вирішуючи питання прийняття заяви зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, провадження у справі відкрито 26.04.2023, а відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів. Зважаючи на те, що тридцятим днем з дня відкриття провадження є 26.05.2023 то заява про збільшення позовних вимог повинна бути направлена на адресу суду до 21.05.2023 (за п`ять днів до першого судового засідання), що свідчить про пропуск позивачем строку, встановленого статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.05.2023.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, введений 24.02.2022 неодноразово продовжувався та діє і на даний час.

Указом Президента України від 02 лютого 2023 року №69/2023 було утворено Чернігівську міську військову адміністрацію Чернігівського району Чернігівської області, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код юридичної особи 45105079 (а.с. 4).

Розпорядженням Президента України від 17 лютого 2023 року №19/2023-рп призначено начальником Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області Брижинського Дмитра Володимировича.

Від Чернігівської обласної ради відповідачу надійшов лист від 16.03.2023 №01-04/205, яким повідомлено Чернігівську міську раду про те, що Розпорядженням начальника Чернігівської обласної військової адміністрації від 14.03.2023 №112 розподілено іншу субвенцію місцевим бюджетам області та додаткові бюджетні асигнування головним розпорядникам коштів обласного бюджету для фінансування видатків на виконання доручень виборців депутатами обласної ради, згідно з додатком до якого Чернігівській міській територіальній громаді виділено 121 400,00 грн (а.с. 122-126).

Крім того, на адресу виконавчого комітету Чернігівської міської ради 17.03.2023 надійшло розпорядження Чернігівської обласної військової адміністрації від 17.03.2023 №117 «Про внесення змін до обласного бюджету на 2023 рік», відповідно до якого бюджету Чернігівської міської територіальної громади виділено 182000,00 грн іншої субвенції із загального фонду обласного бюджету на виконання доручень виборців депутатами обласної ради (а.с. 117-121).

Зважаючи на вказане, 30.03.2023 Чернігівською міською радою відповідно до пункту 23 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 статті 13, статті 14, 15, 23, 52, 71, 72, пункту 2 статті 57, пункту 7, 8, 9 статті 78 Бюджетного кодексу України прийнято рішення № 30/VIII-9 «Про внесення змін і доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 30 листопада 2022 року № 24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» (а.с. 5-6, 41-115).

Водночас, Чернігівська міська військова адміністрація Чернігівського району Чернігівської області, враховуючи її утворення та призначення відповідного начальника, вважає, що відповідач не мав компетенції на внесення змін до бюджету Чернігівської міської територіальної громади, оскільки це протирічить вимогам Закону України «Про правовий режим воєнного стану», яким наділено цими правами виключно військову адміністрацію населеного пункту в разі її створення.

Вчинення відповідачем дій (прийняття спірного рішення) поза межами своєї компетенції в умовах воєнного стану стало підставою для звернення Чернігівської міської військової адміністрації до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно із частинами 1, 4 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Водночас, стаття 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону (стаття 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно із пунктом 23 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Стаття 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України місцевий фінансовий орган - це установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції з складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов`язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Місцеві бюджети є самостійними (п. 3 ч. 1 ст. 7 БКУ).

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління чи інші створювані радами виконавчі органи.

Отже, у складі виконавчого органу створюється підрозділ, який виконує функції місцевого фінансового органу.

За таких обставин, можна дійти висновку, що на законодавчому рівні закріплено принцип самостійності місцевих бюджетів. Цей принцип полягає в тому, що вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів, а їх самостійність гарантується власними та закріпленими за ними законом на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Водночас, як було вказано вище, Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64 в Україні введений воєнний стан.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану».

Визначення поняття воєнного стану наведено в статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Так, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації (частина 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.

Абзацами 3 та 4 частини 7 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що загальне керівництво діяльністю військових адміністрацій населених пунктів здійснюють керівники відповідних районних державних адміністрацій або начальники районних військових адміністрацій (у разі їх утворення). Безпосереднє керівництво військовими адміністраціями здійснюють їхні начальники.

Особливості дії нормативно-правових актів в умовах воєнного стану встановлені статтею 13 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та передбачають, що нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які стосуються прав і свобод людини і громадянина, що обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану, тимчасово не застосовуються.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частина 2 названої вище статті Закону передбачає, що військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження, зокрема, зі складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.

Військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.

Водночас, частина 6 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює, що начальник військової адміністрації:

1) забезпечує на відповідній території додержання Конституції і законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організовує роботу відповідної військової адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військовою адміністрацією покладених на неї повноважень;

3) призначає на посади та звільняє з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військової адміністрації;

4) є розпорядником бюджетних коштів;

5) представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами;

6) звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади;

7) укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством;

8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

9) веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та громадських об`єднань.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Положеннями підпункту 5 пункту 22 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу України передбачено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації. При цьому Бюджетний кодекс України у разі введення правового режиму воєнного стану не обмежує обсяг повноважень органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, які покладаються на військові адміністрації населених пунктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 р. № 252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» встановлено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей: органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Як було зазначено вище, відповідно до пунктів 5 7, 11 частини другої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» до повноважень військової адміністрації населених пунктів віднесено: складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету (п. 5); встановлення ставок місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято (п. 6); надання відповідно до законодавства пільг зі сплати місцевих податків і зборів, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято (п. 7); встановлення для підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету (п. 11).

Відповідно до положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 р. № 252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану», зокрема, військові адміністрації населених пунктів, обласні, районні та Київська міська військові адміністрації: приймають за поданням місцевих фінансових органів рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети; здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою; можуть приймати рішення про перерахування коштів з місцевого бюджету державному бюджету для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації та з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України і забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державної незалежності України, її територіальної цілісності відповідно до пункту 22-2 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України; затверджують місцеві (цільові) програми (вносять до них зміни) з дотриманням вимог статті 91 Бюджетного кодексу України; можуть приймати рішення (кожна із сторін) про передачу коштів у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету; здійснюють розподіл та перерозподіл обсягів трансфертів з державного та місцевих бюджетів місцевим бюджетам; затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.

При цьому саме на місцевий фінансовий орган покладено функції: підготовки рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети; складення проектів місцевих бюджетів, які затверджуються рішеннями виконавчих комітетів відповідних місцевих рад чи розпорядженнями місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій або військових адміністрацій.

Вирішуючи питання застосування норм законів, що мають однакову юридичну силу, суд зважає на рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р (II)/2020, в якому зазначено, що в разі співіснування суперечливих норм однакового ієрархічного рівня, суд може вирішити проблему за допомогою принципів верховенства права (правовладдя): «закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori specialis).

Аналіз викладеного вище законодавства дає підстави для висновку, що утворення військової адміністрації населеного пункту тимчасово обмежує реалізацію місцевого самоврядування, оскільки з моменту її утворення до військової адміністрації переходять окремі повноваження органів місцевого самоврядування, визначені частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», серед яких і складання, затвердження, внесення змін та управління місцевими бюджетами.

Військова адміністрація населеного пункту утворюється як юридична особа та набуває відповідних прав з моменту її утворення, в той час як орган місцевого самоврядування як суб`єкт владних повноважень та як юридична особа не припиняється, а змінюється обсяг рішень та дій, які вони можуть вчиняти.

Тобто, з моменту утворення військової адміністрації населеного пункту їхні повноваження обмежені частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а орган місцевого самоврядування зберігає частину своєї самостійності.

Водночас, в разі виникнення необхідності Президент України звертається з поданням до Верховної Ради України, яка відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» може прийняти рішення про передачу начальнику військової адміністрації всіх повноважень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Таким чином, до моменту прийняття Верховною Радою України рішення про передачу начальнику військової адміністрації населеного пункту повноважень відповідної ради згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 2 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» депутати продовжують виконувати всі повноваження, крім тих, що визначені у частині 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Зважаючи на відсутність рішення про передачу начальнику Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області всіх повноважень Чернігівської міської ради та її виконавчого комітету, ОСОБА_1 з моменту утворення Чернігівської міської військової адміністрації та його призначення начальником цієї адміністрації набув повноваження, визначені частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в той час як права відповідного органу місцевого самоврядування обмежуються в цій частині, що не суперечить чинному законодавству та Конституції України та прямо передбачено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 21 Закону).

Своєю чергою, повноваження зі складання, затвердження, внесення змін та управління місцевими бюджетами прямо визначені частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та цими повноваженнями наділено саме військову адміністрацію населеного пункту.

Водночас, суд зауважує, що спірним в даних правовідносинах є саме право відповідного суб`єкта владних повноважень на прийняття рішення щодо зміни міського бюджету, безвідносно до суті рішення та характеру внесених змін, а тому суд не досліджує докази, надані відповідачем в частині збільшення дохідної частини бюджету спірним рішенням.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, за приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийняте відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а саме статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, частини 2 статті 15, статті 28 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». За таких обставин, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування рішення Чернігівської міської ради №30/VIII-9 від 30.03.2023 «Про внесення змін і доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 30 листопада 2022 року №24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» зі змінами та доповненнями (код бюджету 2555900000).

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської міської ради №30/VIII-9 від 30.03.2023 «Про внесення змін і доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 30 листопада 2022 року №24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» зі змінами та доповненнями (код бюджету 2555900000).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Чернігівська міська військова адміністрація Чернігівського району Чернігівської області, вул. Магістратська, буд. 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 45105079.

Відповідач: Чернігівська міська рада, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125.

Дата складення повного рішення суду - 22.06.2023.

Суддя Ю. О. Скалозуб