Постанова

від 22.06.2023 по справі 200/13835/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року справа №200/13835/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Сіваченка І.В., Геращенка І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 200/13835/21 (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Філія Донецьке обласне управління публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України, про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасування рішення № 676 від 13.07.2020, яким визначено, що переплата по пенсії з 06.01.2020 по 30.06.2020 в сумі 21666,58 грн підлягає поверненню відповідачу;

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.07.2020;

- зобов`язати відповідача поновити, нарахувати та виплатити пенсію з 01.07.2020, призначену позивачу, яку часнику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, пенсію за віком зі зниженням віку на 8 років відповідно до ст. 26 Закону № 1068 та ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- стягнути з відповідача незаконно повернену пенсію за період з 06.01.2020 по 30.06.2020 в сумі 21666,58 грн та моральну шкоду в сумі 100000 грн.

В обгрунтування позову зазначив, що рішення відповідача про припинення виплати пенсії прийняте з перевищенням повноважень та є протиправним.

Є протиправним висновок відповідача про фіктивність військового квитка та довідок з військової частини, оскільки статус позивача підтверджено посвідченням "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01.07.2020.

Визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.07.2020 № 676 про повернення з особистого карткового рахунку ОСОБА_1 переплати з пенсії за період з 06.01.2020 по 30.06.2020 в сумі 21666,58 грн.

Зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2020, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.

Стягнуто з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 повернуту суму пенсії за період з 06.01.2020 по 30.06.2020 в розмірі 21666,58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, прийняти в цій частині постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, та не врахував приписи цивільного законодавства, відповідно до яких шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень відшкодовується незалежно від вини цього суб`єкта.

В даному випадку позбавлення позивача єдиного джерела існування з підстав, не передбачених законодавством, є знущанням над людиною похилого віку, приниженням її гідності та людської особистості, є дискримінацією по відношенню до інших пенсіонерів, що вказує на різне поводження, що у сукупності призвело до душевних страждань позивача.

Таким чином, за встановлених судом першої інстанції обставин, за наявності очевидних порушень права позивача на отримання пенсії, як єдиного доходу, наявну вину відповідача у позбавленні позивача пенсії, позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн.

Також суд першої інстанції не обґрунтував в рішенні причини відмови в зобов`язанні відповідача подати звіт про виконання рішення, не розглянув заяву та клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження та перевищив встановлені строки розгляду справи, порушив право позивача на ознайомлення з матеріалами справи, а також не надав оцінки діям третьої особи.

Заявив клопотання про витребування доказів по справі - від Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, відповідей та матеріалів розгляду його звернень від 14.04.2023 і 25.04.2023 щодо заяв позивача на дії посадових осіб органу державної виконавчої влади.

Також заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів аудіо файлів телефонних розмов з контакт-центром ПФУ, який не міг надати до суду першої інстанції в зв`язку з втратою носія в результаті бойових дій в грудні 2021 року, наразі носій з цими доказами випадково знайшовся.

Відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 2-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено посвідченням від 27.12.1993 серії НОМЕР_3 .

Як свідчить довідка Військової частини НОМЕР_4 від 05.10.1993 № 357, ОСОБА_1 брав участь в ліквідації наслідків аварії в 30-км. зоні відчуження Чорнобильської АЕС в період з 24.04.1987 по 29.04.1987, з 19.05.1987 по 23.05.1987, з 01.06.1987 по 10.06.1987. Вказане підтверджується, також, записами у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії від 20.01.2020. Разом з заявою було надано військовий квіток та довідку з військової частини НОМЕР_4 від 05.10.1993 № 357 про участь ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії в 30 км. зоні відчудження ЧАЄС.

У січні 2020 року Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було призначено пенсію ОСОБА_1

Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було здійснено запит до Центрального архівного відділу Національної гвардії України з проханням надіслати довідку на ОСОБА_1 про підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії в 30-ти км. зоні відчуження Чорнобильської АЕС в період з 24.04.1987 по 29.04.1987, з 19.05.1987 по 23.05.1987, з 01.06.1987 по 10.06.1987.

01.07.2020 на адресу Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшла архівна довідка № 708 від 24.06.2020 від Центрального архівного відділу Національної гвардії України в якій зазначено, шо водій автомобільної роти рядовий ОСОБА_1 проходив військову строкову службу в складі військової частини № НОМЕР_6 з 09.03.1986 (наказ № 63 від 10.03.1986) по 15.06.1998 (наказ № 143 від 15.06.1988). В списках військовослужбовців військової частини НОМЕР_6 , які виконували службові завдання по ліквідації наслідків аварії в районі Чорнобильської АЕС, а також в наказах командира військової частини НОМЕР_6 виїзди в 30-ти км. зону ЧАЕС в період з 24.04.1987 по 29.04.1987, з 19.05.1987 по 23.05.1987, з 01.06.1987 по 10.06.1987 ОСОБА_1 не виявлено.

В зв`язку з цим управлінням припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2020, оскільки відомості з військового квитка та довідки з військової частини НОМЕР_4 від 05.10.1993 № 357, які були надані ОСОБА_1 при зверненні за призначенням пенсії не були підтвердженні та, на думку пенсійного органу, є фіктивними, отже законні підстави для виплати пенсії ОСОБА_1 у відповідача відсутні.

Управлінням надіслано лист № 0580-11-8/5922 до АТ Ощадбанк про повернення коштів з розрахункового рахунку ОСОБА_1 на суму 21666,58 грн АТ Ощадбанк, кошти повернуто до управління у повному обсязі.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено право позивача на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому дії відповідача щодо припиненню позивачу пенсійних виплат є протиправними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, або наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та його вини в її заподіянні, фактів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди.

У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів звертає увагу, що позивач не довів і суди не встановили, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Виходячи з доводів скаржника, колегія суддів вважає їх недостатніми та такими, що не доводять наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, у зв`язку із чим висновок суду першої інстанції, з огляду на встановлені ним обставини, не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 в справі № 750/6330/17 щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди.

Щодо доводів апелянта про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права: не обгрунтування причини відмови в зобов`язанні відповідача подати звіт про виконання рішення, перевищення встановлених строки розгляду справи, порушення права позивача на ознайомлення з матеріалами справи, не надання оцінки діям третьої особи, - суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно абзацу другого частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як визначено частиною третьою статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Аналіз вищезазначених підстав для скасування рішення суду свідчить, що наведені позивачем порушення судом першої інстанції норм процесуального права не відносяться до порушень, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог, тому суд відхиляє ці доводи апелянта.

Колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню клопотання позивача про витребування доказів по справі: від Уповноваженого Верховної ради України з прав людини відповідей та матеріалів розгляду на його звернень від 14.04.2023 і 25.04.2023 щодо заяв позивача на дії посадових осіб органу державної виконавчої влади, оскільки в межах розгляду цієї справи ці докази виходять за межі доказування, не є спірними та предмету позовних вимог не стосуються.

Також не підлягає задоволенню клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів аудіо файлів телефонних розмов з контакт-центром ПФУ з огляду на приписи ч. 4 ст. 308 КАС України, оскільки ці докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції, позивач не повідомляв суд першої інстанції про наявність цих доказів та неможливість їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову про стягнення на користь позивача моральної шкоди.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому колегія суддів в цій частині не надає оцінки законності та обгрунтованості рішення відповідно до приписів ст. 308 КАС України.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 200/13835/21 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 200/13835/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 22 червня 2023 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 22 червня 2023 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

СуддіІ.В. Геращенко

І.В. Сіваченко