Ухвала

від 27.01.2025 по справі 200/13835/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

27 січня 2025 року Справа №200/13835/21

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1

про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення суду у справі №

200/13835/21

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України

Донецької області

третя особа Філія Донецьке обласне управління публічного акціонерного товариства

Державний ощадний банк України

про визнання протиправними та скасування рішення, стягнення коштів, зобов`язання

вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року у справі № 200/13835/21 позовні вимоги ОСОБА_1 за адміністративним позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволено частково, а саме вирішено: визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01.07.2020 року. рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.07.2020 року № 676 про повернення з особистого карткового рахунку ОСОБА_1 переплати з пенсії за період з 06.01.2020 по 30.06.2020 в сумі 21666,58 грн. визнати протиправним та скасувати; зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2020 року, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства; стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 повернуту суму пенсії за період з 06.01.2020 року по 30.06.2020 року в розмірі 21666.58 грн.

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про визнання протиправною бездіяльності при виконанні рішення суду у справі № 200/13835/21 та постановлення окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню ст. 129-1 Конституції України та норм КАС України щодо невиконання рішення суду у справі № 200/13835/21.

В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що судове рішення, що набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 22.06.2023 року, станом на момент подання заяви боржником не виконане, пенсія не нараховується і не виплачується.

Відповідно до ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції Українивстановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За змістом частини 1ст. 370Кодексу адміністративного судочинства Українисудове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

З аналізу вказаної норми вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. 6ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченомустаттею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу вищезазначених норм права встановлено, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписамист. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Тобто, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписівст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

Водночас, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, урішенні по справіГорнсбі проти Греції(Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частинасудового процесудля цілей статті 6.

Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судовихрішень законодавцем нормативноврегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю єпорядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Як встановлено судом, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.12.2024 року позивач повідомлений, що Головним управлінням 24.12.2024 року листом № 0500-0807-7/123944 направлено апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду.

Заявник повідомлений, що після розгляду Першим апеляційним адміністративним судом судової справи № 200/13835/21 від 28.04.2023 року по суті, рішення суду буде розглянуто в межах наданих повноважень.

Тобто, фактично рішення суду від 28.04.2023 року у справі №200/13835/21 станом на час розгляду заяви знаходиться в апеляційному провадженні, тому може бути змінено або скасовано.

Враховуючи наведене, суд не вбачає обставин невиконання суб`єктом владних повноважень рішення суду та вказує про відсутність порушення відповідачем охоронюваного інтересу позивача та неможливості використання позивачем правового механізму ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 200/13835/21.

На підставі викладеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року у адміністративній справі № 200/13835/21 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Давиденко Т.В.