Постанова

від 09.05.2023 по справі 363/1488/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №363/1488/21

номер провадження №22-ц/824/615/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

при секретарі Рагушиній І.В.

за участю: представника скаржника - адвоката Нищенко С.І.

представника позивача - адвоката Жукова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Вишгородського районного суду Київської області Баличевої М.Б.,

у цивільній справі №363/1488/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 за результатами розгляду якого просив зобов`язати останню усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3321884000:37:045:0260 шляхом знесення розташованого на ній паркану та приведення її у стан відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 28 вересня 2007 року, виданого ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що 26 жовтня 2006 року він на підставі договору купівлі-продажу придбав земельну ділянку площею 0,1199 га з кадастровим номером 3321884000:37:045:0260 розташовану за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, на території Лебедівської сільської ради с/т «Оболонь» з цільовим призначенням - для колективного садівництва, а 28 вересня 2007 року отримав Державний акт на право власності на неї. У 2019 році позивач виявив, що частину вищевказаної земельної ділянки було самовільно зайнято відповідачем, а саме, встановлено бетонний паркан, чим зайнято земель ділянку позивача площею 0,047 га. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням звільнити захоплену земельну ділянку, на що отримував відмови, у зв`язку з чим, позивач звернувся до судового експерта з метою підготовки висновку. Так, згідно висновку експерта, фактична площа земельної ділянки, що належать позивачу становить 0,1152 га, тобто є меншою на 0.047 га (47 кв.м) відносно площі, що зазначена в правовстановлюючих документах. Фактична межа з південного боку земельної ділянки з к/н 3321884000:37:045:0260 (від точки 5ф до точки 8ф) не відповідає межі, що зазначена в правовстановлюючих документах. Така невідповідність виникла у зв`язку із розташуванням відповідачем бетонного паркану. У зв`язку з наведеним, позивач був вимушений звернутися до суду.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3321884000:37:045:0260 шляхом знесення розташованого на ній паркану та приведення її у стан відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 вересня 2007 року, виданого ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 908 грн., витрат на проведення земельно-технічного експертного дослідження у розмірі 10 000 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн., а всього 24 908 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову, відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що у відповіді ГУ Держгеокадастру в Київській області від 23 липня 2020 року на запит позивача зазначено про можливі помилки в координатах точок земельної ділянки позивача чи можливе самовільне зайняття земель загального користування власниками земельних ділянок, до яких, земельна ділянка скаржника, не входить. Також, запропоновано провести інвентаризацію земельних ділянок розташованих на території СТ «Оболонь». Проте, питання щодо інвентаризації земельних ділянок судом першої інстанції не досліджувалось. Крім того, судом не було надано належну правову оцінку тому, що скаржник самостійно провів інвентаризацію своєї земельної ділянки та вніс оновлені дані до Державного земельного кадастру, в той час, як позивач самоусунувся від її проведення. Належної правової оцінки судом першої інстанції не було надано й земельно-технічній документації земельної ділянки скаржника. Крім того, згідно показів свідка ОСОБА_3 , не земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивача, а навпаки. Із показів експерта Федорчука С.С. вбачається, що позивач має можливість відновити свої межі виготовленням технічної документації, однак цього не робить. Судом не досліджувалось питання встановлення паркану скаржником та було залишено поза увагою факт зміни позивачем цільового призначення своєї земельної ділянки.

04 січня 2023 року від представника позивача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Зазначаючи, що скаржник посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, однак не зазначає, що саме з`ясовано неповно. Відповідач не вірно розуміє предмет спору. Апеляційна скарга фактично зводиться до того, що перед зверненням до суду позивачу слід було провести інвентаризацію земельних ділянок СТ «Оболонь», хоча зазначена особа не є учасником справи та до неї позивач не висуває вимоги. Апеляційна скарга базується на припущеннях. Крім того, з апеляційної скарги не зрозуміло, в чому полягає неправильність рішення суду.

У судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з 3221884000:37:045:0260, площею 0,1199 га, з цільовим призначенням - для колективного садівництва, розташована в с/т «Оболонь», Лебедівська с/р, Вишгородський район, Київська область, на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року (т. І а.с. 12-17).

Згідно кадастрового плану, земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:37:045:0260 межує від А до Б - землями загального користування; від Б до В із земельною ділянкою ОСОБА_5 ; від В до Г із земельною ділянко ОСОБА_6 ; від Г до Д із земельною ділянко ОСОБА_7 ; від Д до А із земельною ділянкою ОСОБА_8 , (т. І а.с. 15-16).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3222692202021 від травня 2021 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим 3221884000:37:045:0258, площею 0,1188 га на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 березня 2011 року (т. І а.с. 182-186).

Згідно довідки Голови правління ГО СТ «Оболонь» ОСОБА_9 від 23 липня 2020 року № 2-23/07, межі земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3221884000:37:045:0258 відповідають проектно-технічній документації. В ГО СТ «Оболонь» геодезія відсутня (т. І а.с. 101).

Із заяви ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом КМНО Борисовою С.О. 11 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує проти зміни площі та конфігурації земельної ділянки з кадастровим 3221884000:37:045:0258 на розмір 0,1178 га (т. І а.с. 175-176).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3224416422021 від 17 листопада 2021 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим 3221884000:37:045:0258, площею 0,1178 га (т. І а.с. 179-181).

Згідно кадастрового плану, земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:37:045:0258, площею 0,1178 га межує: від А до Б з земельною ділянкою кадастровий номер 3221884000:37:045:0259 ОСОБА_10 ; від Б до В з земельною ділянкою кадастровий номер 3221884000:37:045:0260 ОСОБА_2 ; від В до Г з земельною ділянкою кадастровий номер 3221884000:37:045:0270 ОСОБА_11 ; від Г до Д з земельною ділянкою кадастровий номер 3221884000:37:045:0271 ОСОБА_12 ; від Д до Е з земельною ділянкою кадастровий номер 3221884000:37:045:0257 ОСОБА_13 ; від Е до А землі загального користування (т. І а.с. 176).

З викопіювання з ортофотоплана, частини території СТ «Оболонь», з відеозображенням меж землекористувань згідно з даними «Публічної кадастрової карти», який виготовлений інженером-геодезистом ОСОБА_3 вбачається накладення частини земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одна на одну (т. І а.с. 188).

Із висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження № 03/03/21 від 29 березня 2021 року, складеного судовим експертом Федорчук С.С., фактична площа земельної ділянки, що належать ОСОБА_2 становить 0,1152 га, тобто є меншою на 0.047 га (47 кв.м) відносно площі, що зазначена в правовстановлюючих документах. Фактичні межі земельної ділянки з к/н 3321884000:37:045:0260 з північної (з боку земель загального користування), східної (з боку земельної ділянки з к/н 3321884000:37:045:0261), західної (з боку земельної ділянки з к/н 3321884000:37:045:0259) та частково з південного (з боку земельної ділянки з к/н 3321884000:37:045:0269) сторін відповідають межам, що зазначені в правовстановлюючих документах. Фактична межа з південного боку (з боку земельної ділянки з к/н 3321884000:37:045:0258) земельної ділянки з к/н 3321884000:37:045:0260 від точки 5ф до точки 8ф не відповідає межі, що зазначена в правовстановлюючих документах. Така невідповідність виникла у зв`язку із розташуванням бетонного паркану, земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Порушення межі земельної ділянки ОСОБА_2 полягає у розташуванні паркану з південного боку земельної ділянки. Розмір і місце порушення межі зображені на Додатку 2 до висновку та у збільшеному вигляді на малюнку 4 у дослідницькій частині висновку, а саме: з точки 5ф в точку 6ф по паркану 3,05 м, з точки 6ф в точку 7ф по паркану 14.88 м, з точки 7ф в точку 8ф по паркану 2,78 м. (т. І а.с. 29-49).

З листа судового експерта Федорук С.С. вбачається, що останньою був складений висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження від 03 березня 2021 року № 03/03/21. За результатами проведення перевірки дотримання вимог нормативних та методичних актів у сфері судової експертизи було встановлено, що у даній експертизі наявні технічні описки, а саме: «3321884000:37:045:0260» замість вірного «3221884000:37:045:0260» (т. І а.с. 117-123).

Згідно листа заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мосійчука Ю. від 23 липня 2020 року № Ч-1196/0-1805/6-20, відповідно до наданих ОСОБА_2 картографічних матеріалів, поворотні точки меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:37:045:02690 розміщені нижче лінії фасадів парканів, що свідчить про можливі помилкові в координатах поворотних точок вказаної земельної ділянки чи можливе самовільне зайняття земель загального користування власниками земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:37:045:0259, 3221884000:37:045:0260, 3221884000:37:045:0261, 3221884000:37:045:0262, 3221884000:37:045:0263 та запропоновано провести інвентаризацію земельних ділянок, які розташовані на території СТ «Оболонь» Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, з метою встановлення факту порушення вимог земельного законодавства України (т. І а.с. 127-128).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що паркан, встановлений ОСОБА_1 , частково розташований в межах земельної ділянки, яка належить позивачу та власником якої він є, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження № 03/03/21 від 29 березня 2021 року з урахуванням інших доказів які містяться в матеріалах справи. Отже, відповідач, створила позивачу перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, тобто порушила його права, як власника земельної ділянки, а тому права позивача підлягають.

Розглядаючи спір колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч.ч. 1-22 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ч.3 ст. 79 ЗК України).

Згідно зі ст.ст.91, 96 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч.2 ст. 90 ЗК України).

Згідно зі ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами другою, третьою ст.152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Вказаний висновок експерта є обґрунтованим та не суперечить матеріалам справи, а відтак, колегія суддів вважає його належним доказом у даній справі.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що паркан, встановлений ОСОБА_1 , частково розташований в межах земельної ділянки, яка належить позивачу та власником якої він є, що свідчить про створення відповідачем перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні належною позивачу на праві власності земельною ділянкою, які підлягають відновленню, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника на відповідь ГУ Держгеокадастру в Київській області від 23 липня 2020 року у якій зазначено про можливі помилки в координатах точок земельної ділянки позивача чи можливе самовільне зайняття земель загального користування власниками земельних ділянок, до яких, земельна ділянка скаржника, не входить, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки у вказаному листі йде мова лише про можливі помилки в координатах точок земельних ділянок. Доказів на підтвердження наявності таких помилок, матеріали справи не містять.

Посилання скаржника на ненадання судом належної правової оцінки земельно-технічній документації її земельної ділянки, є лише її припущенням. Зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що судом було досліджено наявні в матеріалах справи докази та надано їм відповідну оцінку.

Посилання скаржника на те, що у відповіді ГУ Держгеокадастру в Київській області від 23 липня 2020 року запропоновано провести інвентаризацію земельних ділянок розташованих на території СТ «Оболонь», проте, питання щодо інвентаризації земельних ділянок судом першої інстанції не досліджувалось, а також на те, що позивач самоусунувся від її проведення, колегія суддів відхиляє, оскільки факт не проведення позивачем інвентаризації його земельної ділянки, не спростовує факту розміщення на його земельній ділянці, паркану відповідача.

Посилання скаржника на те, що судом було залишено поза увагою факт зміни позивачем цільового призначення своєї земельної ділянки, є безпідставним, оскільки не спростовує факт розміщення на ній паркану відповідача.

Посилання скаржника на те, що згідно показів свідка ОСОБА_3 , не земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивача, а навпаки, колегія суддів відхиляє, оскільки покази свідків не можуть бути достовірними та достатніми доказами підтвердження зазначеної обставини.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 908 грн., витрат на проведення земельно-технічного експертного дослідження у розмірі 10 000 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн., а всього 24 908 грн. 00 коп.

Проте, жодних доводів щодо незгоди скаржника із розміром судових витрат визначених судом першої інстанції, чи щодо відсутності підстав для їх стягнення, скаржником у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, підстави для перегляду рішення суду у частині судових витрат, відсутні, оскільки доводів на спростування висновків суду в частині їх стягнення, скаржником не зазначено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 травня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: