Ухвала

від 20.06.2023 по справі 2-738/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 2-738/11

Провадження № 2-п/466/8/23

У Х В А Л А

судовоого засідання

12 червня 2023 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Семків Х.І.,

справа № 2-738/11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 03.03.2011 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави,-

з участю представника заявника - Боржника адвоката Назаренко М.В.,

представника Стягувача ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 03.03.2011 року задоволено позов акціонерного товариства акціонерного банку «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «ОТП Банк» 15567,13 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 122980,32 грн. та 7603,32 грн. пені за кредит-ним договором №CL-601/38/2007 від 25.10.2007 року, а також 1306 грн.00 коп. судового збору і 120 гривень 00 копійок витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді.

Ухвалою від 08.07.2019 суд замінив стягувача ПАТ «ОТП Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 03 березня 2011 року в справі №2-738/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою від 18.10.2022 суд замінив стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», код ЄДРПОУ 43160452 /юридична адреса: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212, офіс 413/ у виконавчому провадженні № 68683548 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 03 березня 2011 року в справі №2-738/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави. Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 07.03.2023 ухвалу Шевченківського районного суду від 08.07.2019 ухвалу Шевченківського районного суду від 18.10.2022 залишено без змін.

17.11.2022 адвокат Назаренко Мар`яна Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить суд скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 03.03.2011 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, яким суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «ОТП Банк» 15567,13 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 122980,32 грн. та 7603,32 грн. пені за кредитним договором №CL-601/38/2007 від 25.10.2007 року, а також 1306 грн.00 коп. судового збору і 120 гривень 00 копійок витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді, мотивуючи тим, що дане рішення прийняте без участі відповідача та врахувань її доводів і заперечень. Окрім цього, зазначає, що вона взагалі не знала про існування судового процесу та не була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвоката Назаренко М.В., яка діє на підставі ордеру серії АІ№1259542 від 08.08.2022/ арк.спр.80/ заяву підтримала, просила скасувати заочне рішення з підстав викладених в заяві про перегляд заочного рішення. Додатково пояснила, що під час виконання рішення суду, боржника не повідомили про таке належним чином.

Представник стягувача адвокат Посікіра Р.Р. просив відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Заслухавши думку представників відповідача, позивача - стягувача, дослідивши матеріали цивільної справи 2-738/11, заяви про скасування заочного рішення, суд приходить до такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як передбачає частина 1 статті 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 повідомлялась судом про розгляд справи за адресою зазначеною у позовній заяві, оскільки інших відомостей про місце проживання чи реєстрації суду не надано (згідно довідки адресного бюро за вказаною адресою не числиться). Зазначена адреса в позовній заяві збігається з адресою, вказаною ОСОБА_2 в Договорі застави автотранспорту від 25.10.2007 року (том 1 арк.спр. 17-18).

Відповідач 2 ОСОБА_3 , яка була поручителем за кредитним договором, приймала участь в судовому засіданні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи адвокаткою Назаренко М.В. 16.08.2022 подано заяву про ознайомлення з матеріалами цивільної справи 2-738/11, заяву про перегляд заочного рішення подано 17.11.2022, з матеріалами справи ознайомлена 24.10.2022, рішення до єдиного реєстру судових рішень відправлено 12.05.2011.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦПК України (в редакції чинній на час постановлення оскаржуваного рішення), заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до пп. 13 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оскільки, Перехідними положеннями ЦПК України не врегульовано питання перегляду заочного рішення ухваленого до набрання чинності цією редакцією Кодексу, то суд застосовує аналогію, а тому строк для подання заяви про перегляд заочного рішення становить 10 днів з дня отримання копії рішення.

Поняття поважності причин пропуску процесуального строку є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому, виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом чи встановлений відповідно до нього судом строк.

Так, при зверненні з заявою про перегляд заочного рішення заявник просить поновити строк, мотивуючи тим, що їй не було відомо про рішення суду першої інстанції. Разом з тим, таке твердження спростовується доказами поданими стороною захисту.

Зокрема, як вбачається 12.08.2022 адвокатка Назаренко М.В. в інтересах ОСОБА_1 зверталася в суд зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. в межах виконавчого провадження №68683548 відкритого на підставі рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03.03.2011 року у справі №2-738/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «ОТП Банк» 15567,13 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 122980,32 грн. та 7603,32 грн. пені за кредитним договором №CL-601/38/2007 від 25.10.2007 року, а також 1306 грн.00 коп. судового збору і 120 гривень 00 копійок витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді.

В скарзі зокрема зазначено, що вкінці липня 2022 року ОСОБА_5 дізналась, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. перебуває виконавче провадження №68683548 про стягнення зі скаржника коштів на підставі виконавчого листа за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03.03.2011 року у справі №2-738/2011.

При цьому, Велика Палата Верховного суду в своїй постанові від 09 листопада 2021 року дійшла висновку, згідно якого не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи слід залишати без розгляду. Якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою і третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

У відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, наведеною в параграфі 33 рішення у справі «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», заява №14448/88), параграфі 38 рішення у справі «Анкерль проти Швейцарії» («Ankerl v. Switzerland», заява № 17748/91), принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Як наведено в параграфі 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, «Кресс проти Франції» («Kress v. France», заява № 39594/98, п. 72); «Кайя проти Австрії» («Kaya v. Austria», заява № 54698/00, п. 28).

Зважаючи на посилання сторони відповідача суд зазначає, що розгляд справи за відсутності учасника справи, який згідно з положеннями національного законодавства вважається повідомленим, не може розцінюватись як порушення принципу рівності сторін.

Згідно з параграфом 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Христов проти України» («Khristov v. Ukraine», заява № 24465/04), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania», заява №28342/95, п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу «res judicata», тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» («Ryabykh v. Russia», заява №52854/99, п. 52). Отже, у справі, що розглядається, Суд має визначити, чи органи влади здійснювали свої повноваження порушити та провести екстраординарну процедуру перегляду судової постанови таким чином, щоб забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (див., mutatis mutandis, справи «Нікітін проти Росії» («Nikitin v. Russia», заява №50178/99, п. 57), та «Савінський проти України» («Savinskiy v. Ukraine», заява №6965/02, п. 23).

Суд звертає увагу, що заявником не надано доказів, які могли б істотно вплинути на вирішення спору, і які не були надані суду з причини відсутності сторони в судовому засіданні.

Так в заяві від 17.11.2022 року (том 1 арк.спр.241-246) представник не погоджуючись з заочним рішенням суду зазначає, що позивач звертаючись до суду не надав належних доказів та правдивих розрахунків заборгованості. При цьому в заперечення такого не надають будь яких розрахунків.

Також звертає увагу, що банком не підтверджено факту видачі кредитних коштів. Як вбачається з кредитного договору (том 1 арк.спр.6-9) такий укладався з Позичальником на придбання автомобіля Opel Astra. Як вбачається з письмових доказів у цій же справі щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, автомобіль марки Opel Astra був зареєстрований за ОСОБА_2 23.10.2007 року та знятий з реєстрації згідно виконавчого напису нотаріуса 16.11.2012 року.

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що заявником суду жодним чином не доведено наявність поважних обставин, з яких нею був пропущений встановлений Законом процесуальний строк для подання до суду заяви про перегляд заочного рішення суду. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про поновлення процесуального строку, встановленого законом та в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалю: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 03.03.2011 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави залишити без задоволення.

Керуючись ст.287,288 ЦПК України, суд, -

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку, встановленого законом для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 03.03.2011 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повний текст ухвали виготовлений 20.06.2023.

Суддя: П. С. Невойт