Рішення

від 19.06.2023 по справі 214/7479/19

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/7479/19

2/214/1856/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 червня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Чаплиги О.О.

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

у відсутність відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Малого приватного підприємства «АНіС» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

позивач Мале приватне підприємство «АНіС» (далі МПП «АНіС») звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_3 та просить суд стягнути на свою користь суму завданих збитків 83787,19 грн., посилаючись на вину відповідачки в дорожньо-транспортній пригоді. В обґрунтування вимог зазначено, що 22 лютого 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний МПП «АНіС». У результаті ДТП автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, сума збитків становить 183787,19 грн. Постановою суду від 05.05.2017 відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «УСС», розмір страхової суми за полісом становить 100000,00 грн., яка була виплачена позивачу страховиком 22.05.2018. Різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить 83787,19 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 06 листопада 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від12лютого 2020року задоволенозаяву просамовідвідголовуючого у справі судді Прасолова В.М.

Ухвалою від 15 квітня 2021 року призначено у справі автотоварознавчу експертизу, провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 28 жовтня 2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 31 січня 2023 року задоволено заяву про самовідвід головуючого у справі судді Ковтун Н.Г.

Ухвалою суду від 08 лютого 2023 року прийнято суддею Сіденком С.І. справу до свого провадження.

Ухвалою суду від 19 червня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про призначення додаткової автотоварознавчої експертизи.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених у тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_2 вимоги позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що дійсно 22 лютого 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю її та позивача автомобілів. Під час розгляду адміністративної справи № 214/1286/17 був допитаний ОСОБА_4 , який пояснив, що внаслідок зіткнення на автомобілі, яким керував, було пошкоджено ліве колесо, крило, поріг та верхня підвіска. Про пошкодження задньої лівої двері і диску заднього лівого колеса в жодному документі взагалі мова не йде. Дані пошкодження фіксуються експертом виключно під час проведення огляду через 10 днів після ДТП. В наданому висновку експертного дослідження експерт вираховує суму шкоди з урахуванням ушкоджень, які не були зафіксовані в день ДТП і не спричинені від зіткнення транспортних засобів, а це значна сума коштів і згідно калькуляції експерт прораховує і ремонтні роботи, і фарбування за цими пошкодженнями та інші роботи. З фототаблиці (фото 19) не вбачається пошкоджень диску заднього лівого колеса. Детального знімку не має, а саме колесо сфотографовано здалеку. На фото 11-12 зафіксовані пошкодження задніх лівих дверей, але ушкодження не характерні для ДТП, на поверхні дверей відсутня слідова інформація (траси), яка залишається від контакту двох автомобілів. Окрім того, під час зіткнення їх транспортні засоби контактували виключно передніми, а не задніми частинами. На її транспортному засобі пошкоджено передню частину автомобіля, пошкоджень на правій лівій задній частині не має. Експерт проводив огляд транспортного засобу позивача двічі, а саме 02.03. і 06.03.2017. Під час проведення огляду автомобіля 06 березня 2017 року вона присутня не була і її ніхто не повідомляв про додатковий огляд. Згідно протоколу, експерт провів його самостійно, навіть без присутності позивача і додатково виявив 4 пошкодження. Експерт крім того експерт до свого висновку не додав свідоцтво експерта, яке підтверджує його повноваження і кваліфікацію. Тому вважає, що експерт у своєму висновку описав і прорахував ушкодження автомобіля позивача, які не були спричинені під час ДТП, що значно завищує суму матеріальної шкоди, тобто вніс у висновок недостовірну інформацію щодо пошкоджень автомобіля і у зв`язку з цим суд не має можливості встановити дійсні обставини справи. У своєму висновку, з урахуванням того, що він проводив експертне дослідження, а не судову експертизу, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Окрім того вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв. Так з описової частини постанови суду від 05 травня 2017 року вбачається, що у діях ОСОБА_4 , який на момент ДТП керував автомобілем, належним позивачу, вбачається невідповідність п. 12.3 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з ДТП, що підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи № 8/10.1-102 від 03 травня 2017. З урахуванням наявності вини водія ОСОБА_4 , як водія, який на момент ДТП керував транспортним засобом, що належить позивачеві, стягнення шкоди повинно відбуватись з обох водіїв солідарно у відсотковому значенні 50% на 50%. Так як страхова компанія відшкодувала позивачеві більше половини суми від загальної суми спричиненої шкоди за висновком експертного дослідження, то різницю, тобто залишок коштів повинен відшкодувати інший учасник ДТП. Тому просить залишити позов без задоволення.

У відповіді на відзив представником позивача зазначено, що пошкодження, зазначені у висновку експертного дослідження, повністю відповідають (узгоджуються) з пошкодженнями, зазначеними у схемі місця ДТП: усі пошкодження зосереджені саме на лівій частині автомобіля, тобто не на правій, передній чи задній). Тому незрозумілими та недоречними є заяви та міркування відповідача стосовно того, що транспортні засоби контактували виключно передніми частинами, а не задніми та про те, що на транспортному засобі відповідача пошкоджено передню частину автомобіля, а пошкоджень на правій задній частині не має. Судовий експерт, який провів експертне дослідження та склав висновок № Д37/03/17 від 21.03.2017, має необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань, включений до Реєстру атестованих судових експертів. Виклики відповідачу надсилались позивачем, як замовником дослідження, 25.02.2017 та 03.03.2017 на дати огляду 02.03.2017 та 06.03.2017, відповідно, у формі електронних повідомлень згідно чинних Правил надання послуг поштового зв`язку. Окрім того, про можливість (необхідність) додаткового огляду ТЗ відповідач був обізнаний під час проведення огляду 02.03.2017, що підтверджується, серед іншого, протоколом огляду транспортного засобу від 02.03.2017. Питання невідповідності дій водія ОСОБА_4 п. 12.3

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, позивач Мале приватне підприємство «АНіС» є власником автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_2 (том 1 а.с. 9 копія свідоцтва).

22лютого 2017року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 .

Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року визнано винною та притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу (том 1 а.с. 12-16 копія постанови).

Указана постанова суду залишена Апеляційним судом Дніпропетровської області без змін (том 1 а.с. 17-19 копія постанови).

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV, у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Водночас у Законі № 1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц, провадження № 14-27цс21.

За наданим до суду висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження № Д37/03/17 від 21 березня 2017 року, вартість матеріального збитку, з врахуванням величини втрати товарної вартості, спричиненої з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_2 в цінах на дату 06.03.2017 складає 183787,19 грн. (том 1 а.с. 23-51 - копія експертизи).

За полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_1 за № НОМЕР_3 від 01.08.2016, страхова сума за заподіяну майнову шкоду становить 100 000,00 грн., що не оспорюється відповідачем та яка Приватним акціонерним товариством «СК «Український страховий стандарт» виплачена у вказаному розмірі власнику пошкодженого транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_2 (том 1 а.с. 21, 22 копії повідомлення, платіжного доручення).

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 686/24364/17 (провадження № 61-6047св21) зазначив, що «установивши, що позивач у справі як потерпілий вчасно вчинив дії, спрямовані на одержання зі страховика компенсації за завдану шкоду та врахувавши зазначені норми закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди і потенційною сумою страхового відшкодування (лімітом відповідальності) з встановленою договором франшизою, оскільки ОСОБА_2 , як винна у дорожньо-транспортній пригоді особа, має сплачувати кошти на відшкодування шкоди в повному обсязі лише у разі, коли у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, а у цій справі на час подання позову обов`язок страховика з виплати страхового відшкодування не припинився, і позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування зі страховика».

Таким чином, виходячи із встановленого полісом розміру страхової суми за майнову шкоду (100000,00 грн) та суми встановленого експертизою збитку 183787,19 грн., з винної особи підлягає стягненню різниця між сплаченим страховиком у межах ліміту полісу страховим відшкодуванням та сумою завданого збитку у розмірі 83787,19 грн.

Доказів на спростування вищезазначеного учасниками процесу до суду не надано.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат, понесених позивачем на проведення експертизи, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 139ЦПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина першастатті 42 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач в відповідач (частина першастатті 48 ЦПК України).

Отже, положення ЦПК України встановлюють порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони.

Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Враховуюче те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку від 21 березня 2017 року відбулося за ініціативою позивача, то підстав для відшкодування позивачу витрат на складення цього експертного висновку відсутні.

На підтвердження зазначеного також свідчать норми частини сьомої статті 106 ЦПК України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження у поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта (постанови Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження № К/9901/31359/20, від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693 св 22).

Разом з тим, висновок експерта від 27 вересня 2021 року складений на виконання ухвали суду від 15 квітня 2021 року, позивачем понесено витрати на складення цього висновку у сумі 6589,82 грн. (згідно платіжного доручення № 7575 від 11 червня 2021 року, що знаходиться у матеріалах контрольного провадження), тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача з приводу неналежного висновку експерта, поданого одночасно з позовом, то указане спростовується висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 2584-21 від 27 вересня 2021 року, проведеної на виконання ухвали суду, за результатами якої розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику колісного транспортного засобу автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.02.2017, на момент цієї пригоди складає 184661,79 грн. (том 1 а.с. 181-198).

Указані висновки експерта відповідачем не спростовані.

Суд відхиляє також доводи відповідача про обопільну вину учасників процесу у вказаній дорожньо-транспортній пригоді, оскільки постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 22 лютого 2017 року (том 1 а.с. 119-127 копії постанов).

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування сплаченого при подачі до суду судового збору у сумі 1921,00 грн. (а.с.1), які з врахування задоволених вимог, підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись статтею 1187 ЦК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

задовольнити позов Малого приватного підприємства «АНіС» частково.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Малого приватного підприємства «АНіС» (код ЄДРПОУ 20277962, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, пр. Поштовий, буд.77) матеріальну шкоду у сумі 83787 (вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 19 коп. та у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп. і витрат, понесених на оплату експертизи № 2584/21 від 27 вересня 2021 року у сумі 6 589 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 82 коп.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 червня 2023 р.

Суддя С.І. Сіденко