Постанова

від 20.06.2023 по справі 492/266/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5550/23

Справа № 492/266/21

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н.Д.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Бучацького Володимира Володимировича, представника ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 03 березня 2023 року, постановленого під головуванням судді Гусєвої Н.Д., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: директорки Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради Саракової Людмили Миколаївни про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: директорки Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, в якому просила:

- поновити ОСОБА_1 на посаді вихователя Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради;

- стягнути з Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради на кристь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 16 лютого 2021 року її було звільнено з посади вихователя Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради у зв`язку з реорганізацією, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки під час її звільнення власником підприємства не було дотримано обов`язку працевлаштувати працівника, будь-яких пропозицій працевлаштування не було надано. Процес скорочення працівників розпочався після 26 січня 2021 року у зв`язку із зміною в структурі та штатній чисельності працівників. Після цієї дати жодному працівнику не повідомлялось про наступне вивільнення, не пропонувалась інша робота, не було здійснено оцінювання працівників на наявність переважного права на залишення на посаді, що є порушенням ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Рішенням Арцизькогорайонного судуОдеської областівід 03березня 2023року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат Бучацький В.В., представник ОСОБА_1 звернувся суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

У обґрунтуваннясвоєї апеляційноїскарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачка не була повідомлена про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників закладу, що є порушенням порядку звільнення працівників, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України. Також ОСОБА_1 не було запропоновано роботу на введеній з 17.02.2021 року посаді прибиральниці, що передбачено ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Вважає, що вказані обставини були встановлені судом під час розгляду справи, але не знайшли оцінки в судовому рішенні, а тому висновки суду про законність звільнення ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені судом.

У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Пеліван ЄК., представник ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Афанасьєв А.О., представник Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради, просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, рішення залишити в силі, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності.

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Бучацького В.В. про призначене судове засідання на 20 червня 2023 року була сповіщена належним чином у відповідності до ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 76-77 т. 2).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності нез`явившихся осіб, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Пеліван Є.К., представника ОСОБА_2 , адвоката Афанасьєва А.О., представника Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказу №6 по Главанському дитячому дошкільному закладу від 01 лютого 2003 року, наказу №6 від 15 лютого 2003 року ОСОБА_1 призначена по переведенню на посаду вихователя, що підтверджується записом в трудовій книжці позивачки.

Відповідно до статуту Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради заклад є комунальною власністю Арцизької міської ради, що забезпечує потреби громадян громади у дошкільній освіті.

Як вбачається з штатного розпису на 2020 рік кількість штатних одиниць у Главанському закладі дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради склало 19,5.

Згідно з рішенням Арцизької міської ради № 22-VІІІ від 08 грудня 2020 року розпочато процедуру реорганізації Главанської сільської ради шляхом приєднання до Арцизької міської ради, у зв`язку з чим працівників дошкільного навчального закладу «Ромашка» Главанської сільської ради попереджено про наступне вивільнення.

Рішенням Арцизької міської ради № 74-VІІІ від 24 грудня 2020 року затверджено і введено в дію з 01 січня 2021 року штатний розпис закладів освіти, зокрема, «Надання дошкільної освіти» - 296,5 штатних одиниць.

Згідно штатного розпису на 01 січня 2021 року кількість штатних одиниць у Главанському закладі дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради склало 19,5.

На підставі рішення Арцизької міської ради № 133-VIII від 26 січня 2021 року внесено зміни та доповнення до зазначеного рішення міської ради, а саме п. 1.1. викладено в такій редакції, зокрема, «Надання дошкільної освіти» - 298 штатних одиниць, з них Главанський заклад дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради 19,5 штатних одиниць.

Як вбачається з штатного розпису на 17 лютого 2021 року кількість штатних одиниць у Главанському закладі дошкільної освітиясла-садок«Ромашка» Арцизькоїміської ради у 2021 рік зменшилась до 13,25 одиниць, скорочено 6,25 штатних одиниць, в тому числі, дві ставки вихователя.

Відповідно до листа особистого ознайомлення з розпорядженням № 124-К від 14 грудня 2020 року, персонального попередження ОСОБА_1 було ознайомлено під особистий підпис про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією Главанської сільської ради та скороченням штату працівників.

З метою отримання згоди на попередження про наступне звільнення працівників закладів дошкільної освіти начальником відділу освіти, молоді та спорту 09 грудня 2020 року направлено повідомлення до голови Арцизької організації профспілки працівників освіти і науки України. Як вбачається із витягу з протоколу засідання президії Арцизької організації профспілки працівників освіти і науки України № 11 від 13 грудня 2020 року, надано згоду на послідовні дії керівників закладів освіти Арцизької міської ради про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією та скорочення штату працівників закладів дошкільної освіти.

27 січня 2021 року директоркою Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ОСОБА_2 внесено голові профспілкового комітету ЗДО «Ромашка» повідомлення про надання згоди на звільнення, в тому числі, ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників 16 лютого 2021 року.

Як вбачається з витягу із протоколу засідання профспілкового комітету Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради № 1 від 29 січня 2021 року надано згоду на внесення змін у структуру і штатний розпис закладу, розірвання трудового договору у зв`язку з реорганізацією установи зі ОСОБА_1 , про що повідомлено директорку Главанського закладу дошкільної освітиясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради ОСОБА_2 .

На підставі наказу № 3/К від 16 лютого 2021 року розірвано трудовий договір зі ОСОБА_1 з 16 лютого 2021 року, у зв`язку з реорганізацією та скороченням власником чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 не погодилась з зазначеним наказом, відмовилась від його підписання, а також відмовилась розписатися в книзі видачі трудових книжок про отримання трудових книжок, про що складено відповідні акти.

Відповідно до пояснювальної записки директорки Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради ОСОБА_2 з 17 лютого 2021 року у Главанському закладі дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради штатна кількість склала 13,25 одиниць, було заплановано скоротити чисельність та штат працівників, переважне право на залишенні на посад було надано працівникам з більш високою продуктивністю праці, які відповідально ставляться до дітей, працівникам у яких є діти дошкільного та шкільного віку, працівникам в сім`ях яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Як вбачається з характеристики на ОСОБА_1 , остання працювала у дошкільному закладі освіти на посаді вихователя 35 років, має середню спеціальну освіту, як педагог не відповідає сучасним вимогам до роботи вихователя (дистанційна робота з дітьми та батьками, відео звіти про роботу групи), не володіє навичками роботи на комп`ютері.

На посаді вихователя залишилися працювати ОСОБА_3 , яка має вищу освіту 1 категоріяТукусер Ю.П., яка має вищу освіту ступеню магістр дошкільної освіти, ОСОБА_4 , яка має середню спеціальну освіту, 10 тарифний розряд та двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з довідок № 16 від 05 грудня 2022 року, виданих Главанським закладом дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради станом на 16 лютого 2021 року та 01 грудня 2022 року вакантних посад не було і немає.

Відповідно до копії диплому серії НОМЕР_1 від 25 червня 1991 року ОСОБА_7 закінчила Білгород-Дністровське педагогічне училище та отримала середню спеціальну освіту за спеціальністю дошкільний вихователь.

Згідно посадової інструкції вихователя № 1, затвердженої директором закладу дошкільної освіти ОСОБА_8 посаду вихователя обіймає особа з високими моральними якостями, яка має вищу (освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, ступінь молодшого бакалавра, ступінь бакалавра, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, освітньо-кваліфікаційний рівень магістра, ступінь магістра) або фахову передвищу (ступінь фахового молодшого бакалавра) освіту за спеціальністю 012 Дошкільна освіта та/або професійну кваліфікацію вихователя або вищу або фахову перевищу освіту за іншою спеціальністю галузі знань 01 Освіта/Педагогіка за умови присвоєння професійної кваліфікації вихователя; володіє державною мовою.

Як вбачається з довідки про доходи № 72 від 05 грудня 2022 року, виданої Відділом освіти, молоді та спорту середньомісячна заробітна плата позивачки за грудень 2020 року та січень 2021 року складала 17151,24 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивачки було проведення у відповідності до вимог трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому звільнення на таких підставах допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

За змістом ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення ч. 1 ст. 40, ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями (постанова Верховного Суду від 20 липня 2020 року у справі № 235/3377/19).

Суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Отже, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний, зокрема перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти, як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Главанським закладом дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради на посаді вихователя.

Згідно з рішенням Арцизької міської ради № 22-VІІІ від 08 грудня 2020 року розпочато процедуру реорганізації Главанської сільської ради шляхом приєднання до Арцизької міської ради.

Як вбачається зі штатного розпису на 2020 рік, який діяв до скорочення, кількість штатних одиниць складала 19,5,одну з яких займала позивачка, внаслідок внесення змін до штатного розпису на 2021 рік кількість штатних одиниць у Главанському закладі дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради була скорочена до 13,25.

Розпорядженням №124-К від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 , було завчасно попереджено про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 53-55 т. 1).

Вакантних посад у Главанському закладі дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради не було (а.с. 4 т. 2).

Переважне право на залишенні на посаді вихователя мали ОСОБА_3 , яка має вищу освіту 1 категорія, ОСОБА_9 , яка має вищу освіту ступеню магістр дошкільної освіти, ОСОБА_4 , яка має середню спеціальну освіту, 10 тарифний розряд та двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з витягу з протоколу засідання профспілкового комітету Главанського ЗДО «Ромашка» № 1 від 29 січня 2021 року, комітетом було одноголосно прийнято рішення про надання згоди на розірвання трудового договору, у тому числі, зі ОСОБА_1 у зв`язку з реорганізацією установи.

Після отримання 01 лютого 2021 року відповідної згоди Главанським закладом дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради було видано наказ № 3/К від 16 лютого 2021 року, яким розірвано трудовий договір зі ОСОБА_1 .

Висновки суду про те, що дві посади вихователя були скорочені, а тому в даному випадку є зміни в організації виробництва Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради, позивачку було завчасно попереджено про звільнення, вакантних посад з часу попередження позивачки про наступне звільнення по день звільнення, які б могли бути запропоновані позивачці відсутні, а тому у відповідача були всі наявні підстави для звільнення позивачки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідають встановленим обставинам у відповідності до матеріалів справи.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом зазначено наступне.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі. Якщо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні на роботі не відбулось, працівник з урахуванням змісту статті 235 КЗпП України не позбавлений процесуальної можливості заявити таку вимогу за окремим позовом.

Згідно довідки про заробітну плату позивачки судом встановлено, що заробітна плата становила за 2 місяці, що передували звільненню 17151,24 грн. (грудень 2020 року 10299,40 грн. за 22 робочих днів; січень 2021 року 6851,84 грн. за 10 робочих днів).

З урахуваннямвикладеного,суд оцінившидокази усправі,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномуїх дослідженніприйшов дообґрунтованого висновкупро відмовуу задоволеніпозовних вимогпро поновленняна роботі,оскількизвільнення ОСОБА_1 було проведеновідповідачем увідповідності довимог трудовогозаконодавства,а оскількиу задоволеніцієї частинипозову буловідмовлено,висновки судупро те,що позовнівимоги вчастині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційноїскарги адвоката Бучацького В.В., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачка не була повідомлена про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників закладу, що є порушенням порядку звільнення працівників, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 була завчасно попереджена про звільнення, вакантних посад з часу попередження позивачки про наступне звільнення по день звільнення, які б могли бути запропоновані позивачці у відповідача були відсутні, з урахуванням чого у відповідача були всі наявні підстави для звільнення позивачки у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Доводи про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано роботу на введеній з 17.02.2021 року посаді прибиральниці, що передбачено ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України є безпідставними, так як спростовуються встановленими судом обставинами справи у відповідності до наявних у справі доказів.

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Бучацького Володимира Володимировича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 03 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 22 червня 2023 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова