Рішення

від 06.06.2023 по справі 450/1846/22

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1846/22 Провадження № 2/450/119/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Оленич О.І.

за участю представника відповідача Горбатюк М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного управління Державної казначейської Служби України у Львівській області про стягнення моральної шкоди, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову(позиціяпозивача): позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідачів про стягнення з Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської обалсті Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на його користь 70000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського райохунку для здійснення казначейського обслуговування.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що на примусовому виконанні у Пустомитівському районному відділі державної виконавчої соужби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження №12961426 по прмусовому виконанню виконавчого листа №2-1683 від 20.07.2005, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області пр стягнення з нього аліментів в розмірі частин із всіх видів заробітку. Відповідно до постанови від 16.09.2020, виконавче провадження №12961426 було закінчено у зв`язку із смертю дитини на утримання якої проводилось стягнення аліментів. В межах вказаного виконавчого провадження його було тимчасово обмежено у праві керування транспортними засобами відповідно до постанови від 06.03.2018. Проте, державним виконавцем не були вчинені дії щодо скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами щодо позивача було скасовано постановою від 28.12.2021 після неодноразових скарг позивача. У зв`язку з наявністю запису у реєстрах про тимчасове обмеження позивача у праві керування транспортними засобами щодо нього неодноразово складали протоколи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Справи про притягнення до адміністратвиної відповідальності закривались у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, після того як він змушений був з`являтися до суду та надавати відповідні документи про закінчення виконавчого провадження щодо нього, зокрема постанови Франківського районного суду м.Львова від 30.06.2021 та 06.09.2021. На його утриманні є неповнолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом та хворіє органічним психічним розладом, грудним сколіозом. Єдиним фактичним джерелом його доходу є діяльність, пов`язана з перевезеннями, як вантажними так і пасажирськими. Проте, у зв`язку з неналежним здійсненням своїх обов`язків державним виконавцем щодо невчасого скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, він постійно позбувався можливості здійснювати перевезення у зв`язку з регулярним складенням щодо нього адміністратвиних матеріалів за нібито керування транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим у праві такого керування, які в подальшому не знайшли свого підтвердження. У зв`язку з неналежним виконанням державним виконавцем своїх обов`язків, що полягають у довготривалій бездіяльності у прийнятті рішення про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, у зв`язку із складенням на нього адміністративиних матеріалів, тим самим він втрачав можливість отримати належний дохід для забезпечення та утримання своєї сім`ї. Через втрату заробітку, він постійно зазнавав значних душевних страждань, постійно перебував у стресовому стані, змущений був шукати інші види заробітку для отримання відповідного доходу, змушений був відвідувати судові засідання та доводити свою невинуватість у скоєнні адміністративних правопорушень, наслідком чого був також порушений нормальний уклад життя, порушений сон, у зв`язку з чим зазнав значних моральних страждань. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 70000,00 грн.

Позиція відповідачів:

Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів): 15.07.2022 до суду надійшов відзив про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні в Пустомитівському ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження №12961426 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1683, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку. У межах зазначеного провадження державним виконавчем 22.02.2018 винесно та скеровано до виконання постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. У постанові про закінчення виконавчого провадження ВП №12961426 від 16.09.2020 було зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. 27.04.2021 у відповідь на заяву позивача йому на руки видано та надіслано у ТСЦ-4641 РСЦ ГСЦ МВС у Льівській обалсті (філія ГСЦ МВС) постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №12961426 від 16.09.2020. У Відділ 09.12.2021 надійшло повідомлення Яворівського РВП ГУ НП Львівській області №17767/64/01 від 30.11.2021 на підставі якого було вжито додаткових заходів щодо скасування постанови про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Доводи позивача щодо неправомірної бездіяльності державного виконавця є необгрунтованими та не підтверджуються жодними належними доказами. У наданих позивачем постановах Франківського районного суду м.Львова від 30.06.2021 та 06.09.2021 наявне посилання на постанову про закінчення виконавчого провадження №12961426 від 16.09.2020 як належний доказ достатній для закриття провадження по справі про притягнення до адміністратвиної відповідальності. Позивач також не надав доказів, що могли б свідчити про причинно-наслідковий зв`язок між діями посадових осіб Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністкерства юстиції (м.Львів) та завданням моральної шкоди позивачу.

Відповідача ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області:

12.07.2022 на адресу суду надійшло клопотання про виключення ГУ ДКС України у Львівській області з числа відповідачів та залучити в якості третьої особи Державну казначейську службу України. В обгрунтування заявленого клопотання покликається на те, що відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган; належним відповідачем є відповідний орган держави, яким заподіяно шкоду. А тому Головне управління Казначейства є неналежним відповідачем у даній справі.

23.09.2022 надійшов відзив, у якому зазначається, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки у позовній заяві не зазначено змісту позовних вимолг щодо кожного з відповідачів та вказано з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір відшкодування моральнох шкоди, в чому конкретно полягає така шкода та чим підтверджується. Головне управління Казначейства в илу своїх функціональних обов`язків не є учасником спірних правовідносин і не володіє будь якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлюєнаявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Головне управління Казначейства є юридичною особою, має самостійний кошторис видатків і здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області і не несе відповідальності за протиправні дії чи бездіяльність фізичних осіб, а відшкодування шкоди, завданої останніми, здійснюється х врахуванням норм ЦК України. Головне управління Казначейства жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачу не завдавало, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. На даний час в Головному управлінні Казначейства перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні та має відкриті рахнки Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів), яке має централізовану бехгалтерію по обслуговуванню його територіальних органів, в тому числі Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). Головне управління Казначейства здійснює платежі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) відповідно до законодавства, клієнт розпоряджається грошовими коштами, що обліковуються на його рахунках. Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Головне управління Казначейства в жодних відносинах із позивачем не перебувало, не порушувало прав та законних інтересів останнього та не має жодних зобов`язань перед ним.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

28.06.2022 ухвала про відкриття провадження у справі; 12.07.2022 клопотання ГУ ДКС України у Львівській області про виключення з числа відповідачів; 15.07.2022 відзив Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на позовну заяву; 23.09.2022 відзив ГУ ДКС України у Львівській області на позовну заяву; 21.11.2022 клопотання відповідача Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про відкладення розгляду справи; 22.11.2022 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 22.11.2022 ухвала про відкладення розгляду справи; 19.01.2023 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 19.01.2023 ухвала про відкладення розгляду справи; 17.02.2023 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 17.02.2023 ухвала про відкладення розгляду справи; 29.03.2023 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 29.03.2023 ухвала про відкладення розгляду справи; 08.05.2023 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 09.05.2023 клопотання представника відповідача Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про відкладення розгляду справи; 09.05.2023 ухвала про відкладення розгляду справи.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинствоздійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають значення для справи. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.1173, ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та їх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що на виконанні Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебував виконавчий лист №2-1683, виданий 20.07.2005 Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частин із всіх видів заробітку, боржником у якому вказано позивача ОСОБА_1 .

Постановою Головного державного виконавця Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 16.09.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №12961426 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1683, виданого 20.07.2005, виданого СТрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення аліментів в розмірі частин із всіх видів заробітку; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Однак у вказій постанові не конкретизовано, які саме інші заходи примусового виконання рішення скасовано.

Згідно листа Головного сервісного центру МВС від 09.11.2021 №31/Л-32.91 позивачу було повідомлено, що тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами припиняється на підставі постанови державного виконавця. Така постанова надсилається до Єдиної інформаційної системи МВС в електронному вигляді з використанням кваліфікованого електронного підпису державного виконавця, який йвиніс відповідну постанову, через Автоматизовану систему виконавчих проваджень Міністерства юстиції України. на цей час в ЄІС МВС відсутня інформація щодо припинення встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винесене 09.03.2018 Пустомитівським РВ ДВС ЗМУМ (м.Львів).

Крім того, відносно позивача у період після закриття виконавчого провадження, у якому було винесено постанову про обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами), зокрема серії НОМЕР_1 від 26.04.2021, серії НОМЕР_2 від 27.07.2021.

Постановами Франківського районного суду м.Львова від 30.06.2021 та 06.09.2021 провадження у справах були закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Позивач повідомлявся про розгляд таких протоколів та надава пояснення про закриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами була винесено Головнним державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 28.12.2021, тобто зі спливом 1 року після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно доч.1ст.40Закону України«Про виконавчепровадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до п.2 розділу VІІ Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерства Юстиції України від 30.01.2018 № 64/261/5, тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами припиняється на підставі постанови державного виконавця у разі:

погашення боржником заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

закінчення виконавчого провадження на підставіпунктів 1-3,5,7,9,10частини першої статті 39 Закону.

Постанова державного виконавця надсилається до ЄІС в електронному вигляді з використанням ЕЦП державного виконавця, який виніс відповідну постанову, через АСВП.

Доказів винесення та надсилання постанови про скасування тимчасового обмеження позивача у праві керування транспортними засобами щодо позивача до ЄІС в електронному вигляді з використанням ЕЦП державного виконавця, який виніс відповідну постанову, через АСВП, при винесенні постанови про закриття виконавчого провадження відповідачем Пустомитівським відділом державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не надано, як і не представлено дотримання вказаної процедури скерування постанови від 16.09.2020 про закінчення виконавчого провадження

Таким чином судом встановлено, що внаслідок невинесення постанови про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами при закінченні виконавчого провадження, позивач зазнав моральних страждань, був змушений неодноразово доводити свою невинуватість у суді.

Крім того, на утриманні позивача перебуває хвора дитина з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка страждає органічним психічним розладом, грудним сколіозом.

Як зазначив позивач, автотранспорт він використовує як можливість отримати дохід для забезпечення сім`ї та обмеження його у можливості здійснення керування транспортними засобами, спричиняло йому важкі душевні хвилювання, перебування у стресовому стані, занепокоєння, невизначеність, відчуття несправедливості та багато інших негативних переживань. На неодноразові звернення до відповідача державного виконавця, він отримував лише формальні відповіді, як усні так і письмові.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Звертаючись до проблематики врегулювання деліктних відносин з участю держави Україна, Конституційний Суд України в рішенні від 30.05.2001 р. у справі №1-22/2001 за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначив, зокрема, таке: «…Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави (ст. 3, 16, 22). Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків». І далі: «... ст. 152 Конституції України зобов`язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Відшкодовується також державою завдана безпідставним осудженням шкода у разі скасування вироку суду як неправосудного (ст. 62 Конституції України)».

Відповідно до ППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16 якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, що суди повинні суворо дотримуватися передбаченого ст. 56 Конституції України права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі", зазначається, що "з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги". Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Таким чином, суд приходить до переконання, що внаслідок неналежного виконання державним виконавцем своїх обов`язків, що полягають у довготривалій бездіяльності у прийнятті рішення про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами відносно позивача, останньому було заподіяно моральної шкди.

Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Керуючись приписами ст.23, 1174 ЦК України, суд, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, враховує обставини, при яких моральна шкода була заподіяна, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого попереднього стану.

На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що на користь позивача у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню грошова сума в розмірі 30000,00 грн. Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу.

Визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 70000,00 грн. суд вважає суттєво завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, позивачем не подано суду належних і допустимих доказів на підтвердження запропонованого ним розміру моральної шкоди у 70000,00 грн., тобто значно більшого у порівнянні з тим, який було визначено судом.

Суд також врахував правову позицію Верховного Суду висловленої у постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі за № 752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Щодо покликань представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про те, що вони є неналежним відповідачем у даній справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року по справі № 200/8310/18 (провадження № 61-14033св20) зазначено, що «відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16)».

Окрім цього, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області може виступати співвідповідачем у цій справі як територіальний орган Державної казначейської служби України, оскільки відшкодування шкоди за рахунок держави здійснюється з державного бюджету.

Визначаючи порядок стягнення з держави моральної шкоди, яка спричинена незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб, суд виходить з того, що Держава Україна є учасником цивільних відносин, набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.2,170 ЦК України). Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду (Положення про Державну казначейську службу України, затверджене Кабінетом Міністрів України від 15.04.2015р. №215).

На підставі вищевикладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) слід стягнути на користь ОСОБА_1 30000 грн. (тридцять тисяч гривень) моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 82, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного управління Державної казначейської Служби України у Львівській області про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 30000 грн. (тридцять тисяч гривень) моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Пустомитівський відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ЄДРПОУ 34986930, місцезнаходження: 81100, м.Пустомити, вул. І.Кандиби, 3, Львівської області.

Головне управління Державної казначейської Служби України у Львівській області, ЄДРПОУ 38008294, місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул. К.Левицького, 18.

Повний текст рішення виготовлено 16.06.2023.

СуддяД. А. Кукса