Ухвала

від 20.06.2023 по справі 904/2902/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/2902/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача: Шуліка А.В.

відповідача-1: Гущина М.С. (в режимі відеоконференції)

відповідача-2: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТА"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2023

у справі № 904/2902/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТА"

до:

1. Дніпровської міської ради;

2. Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

про розірвання договору,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТА" (далі - ТОВ "АСТА", позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі також - відповідач-1), в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (далі - Департамент, відповідач-2) про розірвання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра від 08.10.2019 № 1207 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні Договору. Такими істотними змінами позивач визначає, зокрема, те, що у зв`язку із введенням у країні режиму воєнного стану, наслідками та загрозами воєнної агресії безпосередньо для міста Дніпра у позивача відсутні достатні можливості та засоби, а також економічна обґрунтованість здійснювати будівництво, внаслідок чого позивач прийняв рішення про зупинення будівельних робіт.

За результатом розгляду справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 (суддя Дупляк С.А.) позовні вимоги до відповідача-1 задоволено, розірвано Договір, укладений між Дніпровською міською радою та ТОВ "АСТА". У задоволенні вимог до відповідача-2 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач, укладаючи Договір у 2019 році, керувався можливістю виконання будівельних робіт та продажу житлових та комерційних площ у запроектованому об`єкті будівництва, що було запорукою фактичної її реалізації, а тому зміну обставин (настання воєнного стану як форс-мажорної обставини непереборної сили) не міг передбачити; усунути такі обставини після укладання договору не має можливості. Виконання Договору ТОВ "Аста" у зв`язку із істотною зміною обставин (воєнним станом, неможливістю виконання будівельних робі та наявністю обставин, що не залежать від волі замовника, неможливістю здійснювати продаж комерційних та житлових площ у запроектованому об`єкті будівництва), призведе до порушення співвідношення майнових інтересів позивача. Із суті Договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик істотної зміни обставин, встановленої судом, несе заінтересована сторона, а саме позивач.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2023 (колегія суддів: Антонюк С.Г. - головуючий, Іванов О.Г., Березкіна О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/2902/22 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з тим, що відсутні правові підстави для застосування ст. 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спірних правовідносин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2017 між ОСОБА_1 (як продавцем) та ТОВ "АСТА" (як покупцем) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 221 від 08.02.2017, за умовами п. 1 якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0368 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер: 1210100000:03:309:0061.

Також 08.02.2017 між ОСОБА_2 (як продавцем) та ТОВ "АСТА" (як покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 225 від 08.02.2017, за умовами п. 1 якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0214 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер: 1210100000:03:309:0006.

Між Дніпровською міською радою (орендодавець) та ТОВ "АСТА" (орендар) були укладені договори оренди землі:

- від 28.12.2018, зареєстрований в реєстрі за № 3783, предметом якого визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню житлового будинку та для подальшого будівництва житлових будинків з об`єктами торгово-розважальної інфраструктури, яка розташована: по вул. Південній, 7 (Соборний район), цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ) 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового буднику з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури), з кадастровим номером 1210100000:03:309:0085. Підставою для укладання цього договору оренди землі є рішення міської ради від 19.12.2018 № 200/39. Договір укладено на двадцять п`ять років (п. 8 договору);

- від 23.10.2019, зареєстрований в реєстрі за № 3075, предметом якого визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню об`єктів нерухомого майна та для будівництва багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення, яка розташована по пров. Шевченка, 14, вул. Паторжинського, 28, 30 , 30Г (Соборний район) , цільове призначення земельної ділянки (Код КВЦПЗ) 02.10. (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури), з кадастровим номером 1210100000:03:309:0090. Підставою для укладання цього договору оренди землі є рішення міської ради від 25:09.2019 № 251/48. Договір укладено на двадцять п`ять років (п. 8 договору);

- від 23.10.2019, зареєстрований в реєстрі за № 3076, предметом якого визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню об`єктів нерухомого майна та для будівництва багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення, яка розташована по вул. Південній, пров. Шевченка, 14 (Соборний район), цільове призначення земельної ділянки (Код КВЦПЗ) 03.10. (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), з кадастровим номером 1210100000:03:309:0091. Підставою для укладання цього договору оренди землі є рішення міської ради від 25.09.2019 № 251/43. Договір укладено на двадцять п`ять років (п. 8 договору);

- від 16.04.2020, зареєстрований в реєстрі за № 467, предметом якого визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню об`єктів нерухомого майна та для будівництва багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення, яка розташована по вул. Паторжинського, 30, вул. Південній, 11 (Соборний район), цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ) 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури), з кадастровим номером 1210100000:03:309:0098. Підставою для укладання цього договору оренди землі є рішення міської ради від 25.03.2020 № 248/55. Договір укладено на двадцять п`ять років (п. 8 договору).

08.10.2019 між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ТОВ "АСТА" (забудовник) укладено договір № 1207 про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, предметом якого є здійснення оплати забудовником коштів пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра (далі - кошти пайової участі) шляхом перерахування грошових коштів до спеціального фонду міського бюджету по об`єкту: "Розміщення багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення" за адресою: на розі вул. Південної та вул. Паторжинського (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору величина пайової участі згідно з розрахунком (додаток № 1 до даного договору) становить 13 095 415,11 грн (без ПДВ).

Кошти пайової участі, згідно з п. 2.2 Договору, сплачуються в повному обсязі єдиним платежем або частинами за графіком, який є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що проведення остаточного розрахунку величини пайової участі здійснюється після надання забудовником документів про затвердження у встановленому порядку кошторисної вартості будівництва об`єкта, що вводиться в експлуатацію, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, або за фактичними показниками створених потужностей без застосування норм щодо граничного розміру пайової участі.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до виконання зобов`язань у повному обсязі (п.6.5.).

Між сторонами був підписаний додаток № 2 до Договору, а саме графік сплати забудовником ТОВ "АСТА" пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по об`єкту: "Розміщення багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення" за адресою: на розі вул. Південної та вул. Паторжинського (далі - об`єкт).

Згідно графіку величина пайової участі становить 13 095 415,11 грн, 24.09.2019 сплачено 1 309 541,51 грн, підлягає сплаті до прийняття об`єкта в експлуатацію - 11 785 873,60 грн.

17.08.2020 між ТОВ "АСТА" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південно-Східна будівельна компанія" (генпідрядник) укладений договір № 17/08/20 генпідряду на виконання підготовчих робіт (далі - Договір генпідряду).

За Договором генпідряду генпідрядник зобов`язується за завданням замовника виконати відповідно до умов цього договору будівельно-монтажні роботи підготовчого періоду, які надалі разом або окремо іменуються роботи, на об`єкті: "Нове будівництво багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення на розі вул. Південної та вул. Паторжинського, м. Дніпро", у відповідності до затвердженого замовником проєкта підготовчих робіт, який надалі іменується проєкт або проєктна документація (п. 1.1 Договору генпідряду).

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання генпідряднику, вказані у додаткових угодах до договору, які після їх затвердження сторонами стають невід`ємною частиною договору (п. 1.3 Договору генпідряду).

У пункті 13.2 Договору генпідряду сторони визначили, що замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення генпідряднику, у разі: прийняття рішення замовником про припинення робіт на об`єкті; прийняття судом постанови про визнання генпідрядника банкрутом.

Відповідно до п. 14.1 Договору генпідряду зазначений договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов`язань сторонами або до його припинення/розірвання.

10.09.2020 позивачем від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради було отримано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт/про зміну даних у повідомлені про початок виконання підготовчих робіт.

Наказом від 13.12.2021 за № 619 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами затверджено Містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва: Нове будівництво багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення на розі вул. Південної та вул. Паторжинського, м. Дніпро.

Наказом директора ТОВ "АСТА" від 28.02.2022 № 28/1 "Про зупинення будівельних робіт на період дії воєнного стану" у зв`язку з воєнною агресією російської федерації проти України зупинено будівництво багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення на розі вул. Південної та вул. Паторжинського, м. Дніпро.

На виконання п. 13.2 Договору генпідряду ТОВ "АСТА" звернулося до генпідрядника з листом-повідомленням від 28.02.2022 за вих. № 42 в межах виконання договору генерального підряду на виконання підготовчих робіт, у якому повідомив генпідрядника про прийняття рішення про припинення виконання будівельних робіт з будівництва на об`єкті "Нове будівництво об`єкту багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення за адресою: на розі вул. Південної та вул. Паторжинського, м. Дніпро", у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, зумовлених введенням 24.02.2022 воєнного стану.

Також ТОВ "АСТА" звернулося до Дніпровської міської ради з пропозицією від 05.08.2022 за вих. № 52 щодо розірвання договору про пайову участь в порядку ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), у якому повідомило, що оскільки 24.02.2022 настали форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), ТОВ "АСТА" як забудовник об`єкта "Нове будівництво багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення за адресою: на розі вул. Південної та вул. Паторжинського, м. Дніпро" прийняло рішення щодо зупинення будівництва зазначеного об`єкта, у зв`язку з чим, посилаючись на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, позивач запропонував відповідачу-1 укласти додаткову угоду про розірвання Договору.

У листі від 06.09.2022 за вих. № 10/15-130 про надання інформації Дніпровська міська рада повідомила ТОВ "АСТА", що зупинення будівельних робіт не є підставою для розірвання договору пайової участі, яка б відповідала вимогам ст. 652 ЦК України. Крім цього, строк виконання умов Договору ще не настав, оскільки об`єкт будівництва не приймається в експлуатацію.

Оскільки сторони не дійшли згоди про розірвання Договору у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. ст. 3, 6, ч. 1 ст. 627, ст. 652 ЦК України, ч. 3 ст. 179 ГК України, ч. ч. 2, 3, 5, 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час укладання Договору), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення норми щодо участі забудовника в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є імперативними і не залежать від волі особи, яка виявила бажання в забудові земельної ділянки у відповідному населеному пункті; право на забудову нерозривно пов`язано з обов`язком укласти договір про пайову участь і цей обов`язок може бути припиненим лише у разі відмови від права на забудову. За висновками суду апеляційної інстанції істотна зміна обставин, зазначена в ч. 1 ст. 652 ЦК України, стосується тих договорів, обов`язковість укладання яких прямо не передбачена законом, тобто тих договорів, укладання яких залежить від волі особи. Навіть якби сторони й могли б передбачити настання обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, то він не міг би відмовитися від укладання договору про пайову участь, оскільки це є вимогою закону. Отже, у цьому випадку відсутня істотна зміна обставин для розірвання договору про пайову участь.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутня також умова, передбачена ч. 2 ст. 652 ЦК України: виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Суд зазначив, що виконання Договору не порушує майнові інтереси позивача, оскільки сплата ним коштів за Договором пов`язана з закінченням будівництва. До закінчення будівництва у нього відсутній обов`язок сплачувати кошти.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "АСТА" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

За доводами скаржника суд апеляційної інстанції неправильно тлумачить положення ч. 1 ст. 652 ЦК України, не в повній мірі з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, а висновок в постанові ґрунтується виключно на припущеннях. Скаржник зазначає, що приписи ст. 652 ЦК України мають загальний, універсальний характер, тобто суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначена стаття містить приписи для ситуацій, коли внаслідок зміни обставин виконання зобов`язань за договором втрачає сенс для сторони договору або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку, оскільки в такому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин. Однак суд апеляційної інстанції взагалі проігнорував істотні для позивача обставини (воєнну агресію та її наслідки), які обґрунтовують необхідність застосування ст. 652 ЦК України до спірних правовідносин. Виконання Договору є неможливим у зв`язку з істотною зміною обставин і призведе до порушення співвідношення майнових інтересів позивача. ТОВ "АСТА" наголошує про існування усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які дають підстави для розірвання Договору. Крім того, у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції Закону України від 20.09.2019 № 132-ІХ статтю 40 виключено, а відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, тобто зазначена норма замінює собою необхідність договору про пайову участь.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.06.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.06.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Дніпровська міська рада просить поновити строк на подання відзиву з огляду на незначне прострочення встановленого Судом строку.

Разом з тим, як вбачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", Дніпровська міська рада зареєструвала офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі і ухвалу про відкриття касаційного провадження від 25.05.2023 у цій справі було надіслано в електронний кабінет Дніпровської міської ради та доставлено 26.05.2023, у зв`язку з чим Суд відмовляє Дніпровській міській раді у поновленні строку на подання відзиву на касаційну скаргу і залишає без розгляду поданий з пропущенням встановленого Судом строку відзив відповідача-1 на касаційну скаргу позивача.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за субєктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування підстави відкриття касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, та Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених в постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, однак у зазначених постановах не йдеться про подібні правовідносини з огляду на таке.

Предметом позову у справі № 910/15484/17 є розірвання іпотечного договору, укладеного в забезпечення виконання кредитного договору. Підставою подання позову стало визнання позичальника неплатоспроможним та подальша його націоналізація, що зумовила об`єднання кредитора та позичальника в одній особі - державі, набуття державою права контролю за діяльністю позичальника, тобто відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні іпотечного договору, у зв`язку з чим іпотекодавець просив суд розірвати іпотечний договір на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України. Суд касаційної інстанції за результатами касаційного перегляду цієї справи дійшов висновку про відсутність умов для розірвання іпотечного договору, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки це суперечить правовій природі забезпечувального зобов`язання та змісту укладеного договору, і при укладанні спірного договору у сторін не було об`єктивних підстав виходити саме з того, що зміна складу акціонерів позичальника у будь-якому випадку не настане.

Водночас у справі № 904/2902/22 предметом позову є розірвання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (воєнна агресія і її наслідки), відповідно до ст. 652 ЦК України. Однак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначена норма не може бути застосована до договорів, обов`язковість укладання яких прямо передбачена законом, а також відсутня умова, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки виконання Договору, сплата коштів за яким пов`язана із закінченням будівництва, не порушує майнові інтереси позивача.

Отже, правовідносини у справі № 910/15484/17 та розглядуваній справі не є подібними за предметами позову, оскільки стосуються договорів, що мають різне матеріально-правове регулювання, та встановленими фактичними обставинами справ.

Предметом позову у справі № 927/491/19 є визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу, укладеного за результатами відкритих торгів, здійснених на підставі Закону України "Про публічні закупівлі". Підставою подання позову прокурором стало укладення спірних додаткових угод про збільшення ціни на газ на 45,81 % в порушення норм ст. ст. 3, 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору на постачання природного газу.

За результатами касаційного перегляду зазначеної справи суд касаційної інстанції зазначив, що метою регулювання, передбаченого ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Так, ст. 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Отже, правовідносини у справі № 927/491/19 та розглядуваній справі не є подібними за предметами позову, встановленими фактичними обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.

Крім того, вбачається, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, стосується застосування ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі ОП КГС від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки правовідносини у справах № 910/15484/17, № 927/491/19 та № 904/2902/22 не є подібними.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 287, 296 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТА" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі № 904/2902/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.