Рішення

від 06.08.2010 по справі 2-2663-10

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                             

                                                            р і ш е н н я

                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

6 серпня 2010 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді  :         Саржевської І.В.

при секретарі      Олійник С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Ліман у відсутності сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної виплати дітям війни за період з 09.07.2007 року по 31.07.2007року, з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року 31 грудня 2009 року зобов'язання відповідача щомісячно нараховувати та виплачувати соціальну допомогу, як дитині війни в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, суд,-

                              ВСТАНОВИВ:

               05.07.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної виплати дітям війни за період з 09.07.2007 року 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 по 31.12.2009 року зобов'язання відповідача  щомісячно нараховувати і виплачувати соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 %  від мінімальної пенсії за віком.

                 Позивач належить до соціальної категорії „Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі ЗО% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006 2007 роках йому така допомога не виплачувалась. А з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з  22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 01.12.2009 року виплачується щомісячно у розмірі 10 % від мінімальної пенсії  за віком. Вважав, що до  положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" не виповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Крім того дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в 2009 році жодним законом не зупинялася. Тому у відповідача не було будь-яких підстав для виплати позивачеві в 2009  році допомоги в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком. В зв'язку з чим просив зобов’язати відповідача провести перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року  Зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячної соціальної допомоги йому, як дитині війни , в подальшому виплачувати щомісячно вказану допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Красний Лиман в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляд справи був попередженим належним чином, позов не визнав, заперечував проти його задоволення у зв'язку з тим, що соціальне забезпечення категорії громадян, яким встановлено статус „Дитина війни" визначається Законом України „Про соціальний захист дітей війни’’ від 01.01.2006 року. Стаття 6 Закону від  2006 року встановлює, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію ст. 6 Закону  зупинено на

2007 рік. З урахуванням положень ст. 111 цього Закону, яка передбачає, що у 2007 році підвищення до  пенсії або  щомісячного довічного  грошового  утримання  чи  державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру  надбавки,   встановленої для  учасників   війни.   Рішенням   Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" визнані такими, що не відповідають Конституції України   (є  неконституційними).  Статтею  7  Закону  України ’’ Про соціальний захист дітей війни ’’  передбачалося,  що  фінансове забезпечення   державних   соціальних   гарантій   здійснюватиметься   за   рахунок   коштів Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України діє па підставі Положення "Про Пенсійний фонд України". Відповідно до ст. 8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду  України  формується  з  чітко  визначених джерел   (ст.  72  Закону   України   "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року . 1058 (далі по тексту Закон № 1058)) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Частина 3 статті 4   Закону   №   1058   закріплює,   що   виключно   законами   про   пенсійне   забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення. Частина 2 статті 72 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету України. Також ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 зазначає, що цей Закон регулює відносини, що   виникають   лише   суб'єктами   системи   загальнообов'язкового   державного   пенсійного страхування. Дія інших нормативно правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. А норми ст. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’суперечать Закону № 1058 в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів па виплату допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили  працездатність, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом. Частина 3 тієї ж статті 28 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої мінімальний   розмір   пенсії  за   віком,   встановлений   частиною   першою,   застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно і ним Законом. Разом з тим для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус "Дитина війни" величина мінімальної пенсії за віком, на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показники мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’.  При цьому норми ч. 1 статті 73 Закону 1058 дають вичерпний перелік видів виплат на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду, а саме кошти Пенсійною  фонду  використовуються   на:   виплату  пенсій,   передбачених  цим  Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування     адміністративних витрат,    пов'язаних    з    виконанням    функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів  Пенсійного фонду. Одночасно норми ч. 2 ст. 73 цього Закону забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду. В листі від 31 серпня 2007 року № 21-46-561 Міністерства юстиції України також зазначається, що мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений в статті 28 Закону № 1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно з цим Законом. Питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Такі зміни до ст. 6 Закону України ‘’ Про соціальний захист дітей війни”  і були внесені п. 2 ч. 41 ст. 85 розділом II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2008 року № 107 УІ. Стаття 6 Закону України ’’ Про соціальний захист дітей війни’’ була викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону

України „Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одного із законів". Відповідно до абз. 4 п.20 ст. 14 Закону України "Про захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними. З 22 травня 2008 року набрала чинності Постанова "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян " № 53О від 28 травня 2008 року де з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян у п.8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " та "Про жертви нацистських переслідувань "  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення коливається в таких розмірах: з 22 травня 48.10 гривні, з 1 липня 48,20 та з 1 жовтня 49,80 тривні. Вказана постанова діє до теперішнього часу. Тому позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Позивач має статус „Дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням .№ 13627

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині відновлення його права па отримання доплати з 01.01.2008 року, суд враховує те, що до ст. 6 Закону 2195 і були внесені зміни п. 2 ч. 41 ст. 85 розділом II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107 VI. Стаття 6 Закону 2195 була викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одного із законів". Відповідно до абз. 4 п.20

ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України . №10 рп/2008 від 22 травня 2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними лише з 22.05.2008 року.

Крім того при вирішенні вимог позивача в частині відновлення його права на отримання доплати з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.12 2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, суд враховує те, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .

Статте. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної платті, в абсолютних сумах у межах стягувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Тобто, названі норми передбачають встановлення в абсолютних  сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної платті. Відповідно їх дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України ’’ Про соціальний захист дітей війни ‘’  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, у 2009 році нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону  України ‘’ Про соціальний захист дітей війни’’

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на

1.   2007     рік" та п. 2 ч. 41 ст. 85 розділом 2 Закону України "Про Державний бюджет України на

2.   2008     рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ці норми втратили

чинність та не підлягають застосуванню.

Але не зважаючи на це відповідач проводив виплату позивачу соціальної допомоги, як дитині війни лише в розмірі 10% від мінімальної пенсії щомісячно на підставі постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року .

На підставі статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість, яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акту закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, сул застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спіри.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідача, за місцем проживання позивача.

Тому суд вважає доведеним, що порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09 липня 2007 року, припинилось лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни". А також  з 22.05.2008 року по 31.12.2008, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року

Тоді позивач звернувся до суду з позовними вимогами лише 05.07.2010 року.

Аналізуючи цю обставину, а також досліджені раніше, суд вважає частково обґрунтованими заперечення відповідачів про наявність підстав для відмови і задоволенні позову.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.3,4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Слідив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Між тим, позивач не звертався до суду з вимогою про відновлення пропущеного строку позовної давності, а відповідач не наполягав на його застосуванні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд також виходить з того, що відповідно до ст. 4   ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих па адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Тобто враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних відносин, що носять публічно правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхній дій зобов'язати провести нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сума не піддягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може брати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача після звернення до суду, не порушувати його права та законні інтереси, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню на підставі правовідносини носять публічно

правовий характер, тобто в суді можуть бути оскаржені лише вже вчинені органом владного повноваження рішення, дії чи бездіяльність.

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінив докази за своїми внутрішніми переконаннями, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Тому незважаючи на заперечення відповідача проти позову та його вимоги визнання такого безпідставним і закріпити провадження по справі, суд вважає вказані заперечення відповідача не обґрунтованими, бо вони не підтверджені жодним доказом, і не відповідають вимогам ст. 205 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни",  ст.1,257,267 ЦК України, ст.ст. 4,8,10 11, 60,205,212 215 ЦК України, суд -

                                                                   В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман в частині нарахування та виплати щомісячної соціальної виплати ОСОБА_1 , як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по  31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як «дитині війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року та 31 грудня 2009 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період у розмірі З0 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч,4 ст.295 ЦПК України.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у 1 примірнику.

Головуючий суддя –