Постанова

від 22.06.2023 по справі 2-1479/10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Харків

справа № 2-1479/10

провадження № 22-ц/818/782/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В.

учасники справи:

боржник (заявник) ОСОБА_1

боржник ОСОБА_2

стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2023 року постановлену у складі судді Щепіхіна В.В.,-

УСТАНОВИВ:

В лютому 2023 ОСОБА_3 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами, у якій просла суд: поновити строк на подання заяви про перегляд ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.09.2018 за нововиявленими обставинами; відкрити провадження про перегляд ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.09.2018; скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.09.2018 та постановити нову ухвалу, якою заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну стягувача у справі №2-1479/10 залишити без задоволення.

Заява мотивована тим, що розглядаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суди були позбавлені можливості дослідити та прийняти до уваги факт наявності відкритого виконавчого провадження та факт повернення виконавчих листів первісному стягувачу, внаслідок чого не звернули увагу на те, що на стадії виконання судового рішення як на завершальний стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні, як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження здійснюється у порядку передбаченому ст. 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених ст. 55 ЦПК України. Суд не зміг встановити наявність факту розпорядження під час виконання судового рішення майном, що є власністю особи, яка не була долучена до виконавчого провадження, що призвело до порушень права власності позивача та інших осіб.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.02.2023 відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвалиДзержинськогорайонного суду м.Харкова від26.09.2018 за нововиявленими обставинами.

Ухвала мотивована тим, що ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.09.2018 не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи. Цьому. ЦПК Українине передбачено можливості відкриття провадження за заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження є самостійним провадженням, а розгляд такої заяви є розглядом справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.264 ЦПК Українисудове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала не відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.09.2018, заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну стягувача у виконавчому провадженні задоволено.

Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії», заява № 69529/01).

За змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Отже, розглянути заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може лише суд, що ухвалив рішення по суті спору.

У частинах шостій та сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Таким чином, положеннями цивільного процесуального законодавства України не передбачено право суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу про задоволення такої заяви чи відмови у її задоволенні, оскільки це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається.

Колегія суддів вважає безпідставними висновки суду, з приводу того, що ухвала про заміну сторони виконавчого провадження не може бути переглянута за нововиявленими обставинами огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) виклала правовий висновок, який є чинним, що ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 55 ЦПК України). Оскарження такої ухвали слід розуміти як оскарження судового рішення.

До подібних висновків Верховний суд дійшов і під час розгляду справі №2-н-1599/09 9 ( постанова Верховного Суду від 20.01.2022).

Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20) також зазначив, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Ураховуючи наведене, у суду першої інстанції не було правових підстав для повернення заяви.

Ухвала суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 379 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу Українибезпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 червня 2023 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук