Рішення

від 21.06.2023 по справі 567/641/22

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/641/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2023 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

при секретаір - Пономаренко Р.А.

за участю представника позивача Чернова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агро", про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

встановив :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ТОВ "Західнаагровиробнича компанія",ТОВ "ЗахідАгро"про поверненняземельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора звернувся ОСОБА_1 .

В обґрунтуванняпозову зазначає,що напідставі державногоакту проправо власностіна землювін євласником земельноїділянки зкадастровим номером5624287600:09:003:0040,площею 4,05га, яка розташована на територіїОстрозької міськоїтериторіальної громадиРівненського районуРівненської області (доліквідації Острозькогорайону знаходиласяна територіїТесівської сільськоїради Острозькогорайону Рівненськоїобласті).

В лютому 2022 року йому стало відомо, що щодо належної йому земельної ділянки було зареєстровано право оренди за ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Підставою для державної реєстрації державним реєстратором стала додаткова угода до договору оренди землі, укладена між ТзОВ "Захід-Агро", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та ним з строком дії 7 років.

Посилається на те, що між ним та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" наявний спір про право користування належною йому земельної ділянкою, оскільки вищевказаної додаткової угоди щодо передачі права оренди земельної ділянки він не підписував, її умови не погоджував та на укладення такої угоди нікого не уповноважував, з ним не узгоджувалися умови вказаної додаткової угоди.

Зазначає, що наразі ТОВ "Західна агровиробнича компанія" користується належною йому земельною ділянкою, чим порушує його права на користування та розпорядження належним йому майном.

Вказуючи нате,що відповідачкористується земельноюділянкою безвідповідної правовоїпідстави,оскільки додатковоїугоди додоговору орендиземлі позивачемне укладалося,просить зобов`язатиТОВ «Західнаагровиробнича компанія»повернути належнуйому земельнуділянку з кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, площею 4,05 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходитьсяна територіїОстрозької міськоїтериторіальної громадиРівненського районуРівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Ухвалою Острозького районного суду від 14.06.2022 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано ТОВ "Захід Агро" та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" надати оригінал договору оренди землі від 09.08.2016 та додаткової угоди до договору оренди землі щодо спірної земельної ділянки.

Ухвалою від 18.01.2023 поновлено строк на подання відзиву.

Ухвалою від 18.01.2023 за клопотанням представника позивача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до норм ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» позов не визнав, заперечив проти позову та просив у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що право оренди на належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, площею 4,05 га, зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі договору оренди землі від 09.08.2016, із внесеними згідно додаткової угоди від 01.12.2017 змінами. Факт реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наданої позивачем разом з позовом. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач також вказує на те, що позивач отримував від відповідача орендну плату, та сплата відповідачем орендної плати спростовує доводи позивача щодо не підписання ним вищевказаного договору, що вказує на те, що ці правочини ним підтверджувались.

Представник позивача - адвокат Чернов В.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив суд їх задоволити.

Представники відповідачів в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).

Також сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, площею 4,05 га, що знаходиться на території Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області (колишня Тесівська сільська рада Острозького району Рівненської області), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЯД №065830 від 29.08.2008 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.02.2022.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2022 №299708381 вбачається, що державним реєстратором КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2018, індексний номер рішення 40784028, зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем яких вказано позивача ОСОБА_1 , та підставою для реєстрації права оренди таких земельних ділянок зазначено додаткову угоду до договору оренди землі. (а.с.17-20)

Згідно з ст.90ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Згідно з ч. 2 ст.792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст.2Закону України"Прооренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ст.16Закону України"Прооренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст.407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

Як визначено ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

В силу вимог ч.ч. 1-3 та ч.ч. 5-6 ст.203ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.207ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено в ст.13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.14Закону України"Прооренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч. ч. 2-3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст. ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Коли ж сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, площею 4,05 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходитьсяна територіїОстрозької міськоїтериторіальної громадиРівненського районуРівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області)

Сторонами не заперечується факт укладення між позивачем та ТОВ "Захід Агро" договору оренди земельної ділянки від 09.08.2016.

Разом з тим, між позивачем та ТОВ "Захід Агро", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно додаткова угода до вказаного договору оренди землі, за умовами яких право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та сторонами визначено, що договір оренди землі укладено на 7 років.

Однак, як стверджує позивач, про наявність такої додаткової угоди йому стало відомо лише в лютому 2022 року, при цьому з доводів позивача судом встановлено, що вищевказану додаткову угоду до договору оренди землі він не укладав та не підписував, інших осіб на її укладення та підписання не уповноважував, істотні та інші умови вищевказаної угоди з ним, як з власником земельної ділянки, не узгоджувались.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи та ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Водночас, частиною 1 статті 95ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а частиною другою зазначеної статті визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» обов`язок по наданню додаткової угоди виконало, що надало можливість призначити та провести по справі судову почеркознавчу експертизу, яка підтвердила пояснення позивачки щодо не укладення нею зазначеної додаткової угоди.

Так, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-23/1913-ПЧ від 09.05.2023 встановлено, що підпис у графі «орендодавець» у додатковій угоді №б/н від 01.12.2017 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 09.08.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Як вбачається, з вищевказаного висновку, він не містить будь-яких тверджень чи посилань експертів щодо невідповідної якості чи недостатньої кількості наданого для проведення експертизи матеріалу, що могло поставити під сумнів правильність виконання експертизи. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що для проведення судово-почеркознавчих експертиз, експертам було надано оригінали об`єктів дослідження, а у якості зразків почерку та підпису позивача для порівняльного дослідження було надано оригінали документів з підписами та почерком позивача.

Отже, експерт, дотримуючись вимог Інструкції провів дослідження на підставі оригіналу об`єкта дослідження, використовуючи для порівняльного дослідження оригінали документів, на яких містився підпис позивача. Крім того, експертами надано вичерпну відповідь на поставлені судом питання, які є чіткими та конкретним, а тому суд вважає такі висновки належними та допустимими доказами у цій справі.

Оскільки, відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи і ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів, то зважаючи на те, що зазначений висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування, тобто є належним (ст. 77 ЦПК України), не одержані в порушення порядку, встановленого законом та на їх підставі в сукупності з іншими доказами, можна встановити дійсні обставини справи, то суд при вирішенні справи вважає його допустимим та бере до уваги.

При цьому суд виходить також з того, що відповідно до ст. 12ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Будь-яких доказів на підтвердження заперечень проти вимог позивача відповідачами надано не було.

Отже, відповідачами не спростовано твердження позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено, як і не доведено обставин його укладення.

Також суд зауважує про неприйнятність доводів представника відповідача про те, що з моменту укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі, відповідачем належним чином виконуються свої зобов`язання, а позивач протягом всього часу отримувала орендну плату, й тим самим приймала від відповідача виконання умов оспорюваного правочину. Однак, прийняття таких умов не може свідчити про укладення правочину щодо оренди земельної ділянки і її дійсність та відповідність вимогам ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, ст.18Закону України«Про орендуземлі» визначено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Таким чином, зазначені твердження відповідача «Західна агровиробнича компанія» є помилковими.

За змістом ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно з ч. 4 cт. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.11.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Отже, встановивши, що спірна додаткова угода до договору оренди позивачкою не підписувалася, тобто не є укладеною, суд вбачає, що власниця земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення правочину в мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею, витребування вказаної земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідає вимогам ст. 387 ЦК України.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до cт. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», які не ґрунтуються на укладеному договорі оренди землі, порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом передання її в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі №922/3130/19.

Разом з тим, скасування державної реєстрації певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є способом захисту права позивача на спірну земельну ділянку від її порушення іншою особою, за якою зареєстроване право щодо оренди.

Враховуючи наведене, а також специфіку договору оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгодженні всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав ОСОБА_1 , як власника, у зв`язку із наявністю додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, предметом якої є належна йому земельна ділянка, без його згоди, позбавляє можливості позивачу вільно розпоряджатися та користуватися його земельною ділянкою.

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи. Оскільки підставами позову є не підписання позивачем спірної додаткової угоди до договору оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення угоди на вказаних у ній умовах, що було підтверджено в ході судового розгляду, а тому права позивача підлягають захисту.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141ЦПК України звідповідачів накористь позивачаслід стягнутив рівнихчастинах понесеніостаннім витратизі сплатисудового зборув розмірі2481грн.,витрати напроведення експертизив розмірі3624,58грн., оскільки такі підтверджені належними доказами.

Також відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до наданих доказів вбачається, що 23.02.2022 між ОСОБА_1 та АБ "Чернов та партнери" було укладено договір №23/02/22-8 про надання правової допомоги. Згідно з п.3.1.1 договору, вартість послуг адвоката по зазначеній справі становить 5000 грн. (в тому числі з розрахунку за 3 судові засідання, а вартість участі в кожному наступному судовому засідання 1500 грн), а відповідно до п.3.2.1 договору, між сторонами договору було досягнуто домовленість про оплату додаткової винагороди за позитивний результат у справі (гонорар успіху) в розмірі 5000 грн.

Згідно детального опису наданих послуг до договору №04-07/22 вбачається, що замовнику ОСОБА_1 була надана наступна правнича допомога: консультація, вивчення документів, підготовка адвокатських запитів, підготовка позовної заяви, клопотання про витребування доказів та заяви про забезпечення позову, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, участь в судових засіданнях 12.10.2022, 14.06.2023. Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 13.06.2023, загальна вартість зазначених послуг становить 5000 грн.

Таким чином, сума судових витрат, заявлених до відшкодування в цій частині, відповідає умовам договору про надання професійної (правничої) допомоги та підтверджена відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Також вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Оскільки позов було задоволено, то відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідачів підлягають витрати, пов`язані з розглядом справи і понесені позивачем, зокрема на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Водночас, представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача 5000 грн. додаткової винагороди за позитивний результат (гонорар успіху).

Виходячи із змісту вказаного вище договору, розмір гонорару визначається в залежності від обсягу та складності правниої допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, у той час як "гонорар успіху" від вказаних критеріїв не залежить, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.11.2021 у справі №873/137/21, від 18.08.2022 у справі №873/33/22, від 31.08.2022 у справі №873/27/32.

При цьому, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих приписів та встановлених судом обставин справи і досліджених доказів, оскільки судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі стосовно "гонорару успіху" мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до "ТОВ "Захід Агро" (місце знаходження: с.Тесів Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 32843893), ТОВ "Західна агровиробнича компанія" (місце знаходження: м. Дубно пров. Центральний, 1 Рівненської області, ЄДРПОУ 41099127) про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624287600:09:003:0040, площею 4,05 га із цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Р.Ю., з індексним номером: 40784028 від 24.04.2018, номер запису про інше речове право №16098873 щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, площею 4,05 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Стягнути з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 1240,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. та 1812,29 грн. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Стягнути з ТОВ "Захід Агро" на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 1240,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. та 1812,29 грн. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.06.2023.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.