Постанова

від 12.09.2023 по справі 567/641/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2023 року

м. Рівне

Справа № 567/641/22

Провадження № 22-ц/4815/947/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С.

секретар судового засідання Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року у складі судді Венгерчук А. О., ухвалене в м. Острог Рівненської області, повний текст рішення складено 21 червня 2023 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувсядо судуз позовомдо Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЗахідАгро»,Товариства зобмеженою відповідальністю«Західна агровиробничакомпанія» проскасування рішеннядержавного реєстратората усуненняперешкод вкористуванні земельноюділянкою.Свої позовнівимоги обґрунтовувавтим,щоо напідставідержавногоакту проправовласностіна землювінєвласником земельноїділянкизкадастровим номером5624287600:09:003:0040,площею4,05га, яка розташованана територіїОстрозькоїміськоїтериторіальної громадиРівненськогорайонуРівненської області(доліквідаціїОстрозькогорайону знаходиласянатериторіїТесівської сільськоїрадиОстрозькогорайону Рівненськоїобласті).В лютому2022року йомустало відомо,що наналежну йомуземельну ділянкубуло зареєстрованоправо орендиза ТОВ«Західна агровиробничакомпанія».Підставою длядержавної реєстраціїдержавним реєстраторомстала додатковаугода додоговору орендиземлі,укладена міжТзОВ «Захід-Агро»,ТОВ «Західнаагровиробнича компанія»та нимз строкомдії 7років.Посилався нате,що міжним таТОВ «Західнаагровиробнича компанія»наявний спірпро правокористування належноюйому земельноїділянкою,оскільки вищевказаноїдодаткової угодищодо передачіправа орендиземельної ділянкивін непідписував,її умовине погоджувавта наукладення такоїугоди нікогоне уповноважував,з нимне узгоджувалисяумови вказаноїдодаткової угоди.Зазначав,що наразіТОВ «Західнаагровиробнича компанія»користується належноюйому земельноюділянкою,чим порушуєйого правана користуваннята розпорядженняналежним йомумайном.Вказуючи нате,щовідповідачкористується земельноюділянкоюбез відповідноїправовоїпідстави,оскількидодатковоїугоди додоговоруорендиземлі нимне укладалося,просивзобов`язатиТОВ«Західнаагровиробнича компанія»повернутиналежну йомуземельнуділянку з кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, площею 4,05 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходитьсяна територіїОстрозької міськоїтериторіальної громадиРівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Рішенням Острозькогорайонного судуРівненської областівід 14червня 2023року вказанийпозов задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624287600:09:003:0040, площею 4,05 га із цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Р.Ю., з індексним номером: 40784028 від 24.04.2018, номер запису про інше речове право №16098873 щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, площею 4,05 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1240,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. та 1812,29 грн. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Стягнуто з ТОВ «Захід Агро» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 1240,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. та 1812,29 грн. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивоване гарантованим законом правом власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, та обґрунтоване тим, що оскільки відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельними ділянками позивача без відповідної правової підстави, адже висновком експертизи встановлено, що підпис на додатковій угоді до договору оренди землі вчинений не позивачем, а іншою особою, а відтак земельна ділянка підлягає поверненню позивачу. Судом враховано, що в даному спорі належним способом захисту, який забезпечить реальне відновлення порушених прав позивачки, є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельні ділянки за відповідачем, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельних ділянок за відповідачем, які не ґрунтуються на договорі оренди землі, порушують права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі стверджує, що матеріали справи містять докази наявності волевиявлення позивача на укладення спірних договорів та пояснює, що протягом дії договору оренди землі із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.12.2017 року, вони фактично виконувалися, зокрема орендар належним чином сплачував орендодавцю орендну плату за вказаними договорами, а орендодавець приймав таку орендну плату. Зауважує, що до відзиву на позов ним було додано докази сплати орендної плати позивачу за 2020 рік, зокрема копію відомості від 22.11.2020 року. Наголошує, що платником орендної плати за вищевказаним платіжним документом є саме ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а не ТОВ «Захід Агро». Зазначає, що позивач факту отримання орендної плати не заперечував та не спростовував доводів відповідача, що орендна плата ним отримана на виконання спірного правочину. Доводить, що ці обставини вказують на те, що між сторонами існували договірні відносини, що, в свою чергу, свідчить про наявність волевиявлення позивача на укладення спірної додаткової угоди від 21.09.2017 року до договору оренди землі, незважаючи на заперечення позивачем факту підписання цих правочину та висновку експерта про неналежність позивачу підписів на вказаній угоді. Покликається на постанову Верховного Суду від 01.02.2023 року по справі №530/130/21, де зазначено, що для встановлення факту укладення чи неукладення договорів оренди землі є важливим не тільки і не стільки встановлення відповідності підпису позивача на тексті договору, а важливим є встановлення наявності чи відсутності самого волевиявлення сторони на укладення відповідного договору. Наявність чи відсутність волевиявлення може доводитися різними доказами, в тому числі доказами, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору. Вважає, що оскільки умови додаткової угоди фактично виконувалися, то вона не може бути неукладеною, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими. З наведених міркувань

просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, площею 4,05 га, що знаходиться на території Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області (колишня Тесівська сільська рада Острозького району Рівненської області), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЯД №065830 від 29.08.2008 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.02.2022 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2022 №299708381 вбачається, що державним реєстратором КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2018, індексний номер рішення 40784028, зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем яких вказано позивача ОСОБА_1 , та підставою для реєстрації права оренди таких земельних ділянок зазначено додаткову угоду до договору оренди землі (а.с.17-20).

Згідно з ст.90ЗКУкраїни власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Згідно з ч. 2 ст.792ЦКУкраїни відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст.2ЗаконуУкраїни«Про орендуземлі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124ЗКУкраїни передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ст.16ЗаконуУкраїни«Про орендуземлі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст.407ЦКУкраїни право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

Звертаючись до суду з позовом про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації за відповідачем їх оренди, позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги тим, що він не підписував та не укладав додаткового договору оренди землі з новим орендарем, а тому вважав, що не було його волевиявлення на укладення цього правочину.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі"

(тут і далі у редакції, чинній на дати, зазначені в спірних договорах)договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.216.24 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначає, що: «увипадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.».

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не укладав та не підписував додаткову угоду до договору оренди землі, істотні та інші умови вищевказаної угоди з ним, як з власником земельної ділянки, не узгоджувались, а відповідачем вищевказані доводи позивача не спростовано. Судом було взято до уваги також висновок експерта №СЕ-19/118-23/1913-ПЧ від 09.05.2023 року, яким встановлено, що підпис у графі «орендодавець» у додатковій угоді №б/н від 01.12.2017 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 09.08.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Сторонами не заперечується факт укладення між позивачем та ТОВ «Захід Агро» договору оренди земельної ділянки від 09.08.2016 року.

Разом з тим, між позивачем та ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно додаткова угода до вказаного договору оренди землі, за умовами яких право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та сторонами визначено, що договір оренди землі укладено на 7 років.

Водночас, стверджуючи, що додатковий договір між сторонами не укладався та не підписувався, суд мав врахувати, що позивач повинен доводити не лише те, що він не підписував додатковий договір (як окремий документ), а й не укладав такий договір (тобто тут двосторонні правочини як результат домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов`язків ), відповідно що між сторонами не виникли правові відносини з договору оренди землі, оскільки позивач не виявив своєї волі на укладення таких правочинів. Натомість відповідач має доводити виникнення між сторонами правовідносин з договору оренди землі, виконання такого договору сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельними ділянками орендодавців.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 530/130/21.

На спростування доводів ОСОБА_1 про те, що додаткову угоду №б/н від 01.12.2017 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 09.08.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, він не укладав, відповідач надав до суду першої інстанції докази визнання позивачем факту укладення договору, зокрема, копію зарплатної відомості № 538 від 22.11.2020 року, про перерахування ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , на рахунок НОМЕР_2 коштів у сумі 9525,31 грн. (а.с. 99). Платником у цьому документі вказане ТзОВ «Західна агровиробнича компанія», код ЄДРПОУ 41099127.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтвердив отримання цих коштів у якості орендної плати.

Оскільки ОСОБА_1 отримував від нового орендаря ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» орендну плату, фактично між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі.

У зв`язку з наведеним, висновок суду першої інстанції про неукладеність між сторонами додаткової угоди до договору оренди землі та, як наслідок, наявність підстав для повернення земельної ділянки є помилковим.

Зробивши висновок про неукладеність додаткової угоди до договору оренди землі, врахувавши, що позивач як власник земельних ділянок не підписував таку угоду, суд першої інстанції обмежив предмет доказування у справі лише встановленнямфакту підписання чи не підписання договору.

Такі висновки суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

Покладений в основу рішення суду першої інстанції висновок експерта №СЕ-19/118-23/1913-ПЧ від 09.05.2023 року, яким встановлено, що підпис у графі «орендодавець» у додатковій угоді №б/н від 01.12.2017 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 09.08.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0040, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, не є обставиною, що має вирішальне значення для задоволення позовних вимог, оскільки висновок експерта є лише одним із видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Згідно ч.1ст.376ЦПК України,підставами дляскасування судовогорішення повністю або частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судового рішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК України,суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, за подання до суду апеляційної скарги ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» сплачено судовий збір в розмірі 2977 гривень 20 копійок, який підлягає стягненню на його користь із позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» задовольнити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» судовий збір в розмірі 2977 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2023 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. О.

Шимків С. С.