Рішення

від 21.06.2023 по справі 569/5575/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/5575/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Янок М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данила Галицького 9"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

В засіданні приймали участь:

представник позивача: Шендера О. М.;

представники відповідача: Сверба А. М., Ганджук Я. М.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку "ДанилаГалицького 9"звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по внескам в розмірі 6 816, 15 грн.

В обґрунтування позову вказує, що позивач є неприбутковою організацією, будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на утриманні ОСББ «Данила Галицького, 9» з 01.11.2021. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 89,1 кв.м за адресою АДРЕСА_2 . Протоколом № 2 загальних зборів ОСББ «Данила Галицького, 9» від 01.01.2021 затверджено внесок на управління будинком за 1 кв.м. нежитлових приміщень - 4,50 грн.

Вказує, що станом на день звернення до суду відповідач є боржником та не сплачує внески на управління ОСББ "Данила Галицького, 9", внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 6 816,15 грн. Відповідачу надіслано претензію з вимогою оплатити заборгованість, проте вказана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Ухвалою суду від 30.03.2023 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

18 травня 2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_1 є власником нежитлового (офісного) приміщення загальною площею 89,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а не АДРЕСА_2 , як зазначено у позовній заяві. Дане приміщення набуте відповідачем на підставі договору-купівлі продажу від 13.06.2014, укладеного з ОСОБА_2 . Право приватної власності на вказане приміщення зареєстроване за відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства за адресою: АДРЕСА_3 , яка має окремий вхід, відособлене планування, відсутність приміщень спільного користування, не пов`язаність інженерними комунікаціями з іншими приміщеннями, а, отже, є незалежним об`єктом та може функціонувати окремо від багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач вказує, що жодних послуг від ОСББ "Данила Галицького 9 він не отримує, просить відмовити в задоволені позову через його безпідставність.

01 червня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що нежитлове приміщення загальною площею 89,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 не є незалежним об`єктом та не може функціонувати окремо від багатоквартирного будинку. Дані твердження підтверджуються інформацією з ДРРПНМ № 323815354 від 23.02.2023. Як вбачається з вказаної інформаційної довідки приміщення відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , де створено ОСББ, а також копія технічного паспорта, долученого до матеріалів справи вказує, що нежитлове приміщення відповідача розташоване у багатоквартирному будинку і не є окремо існуючою будівлею. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

07червня 2023року представникомвідповідача булоподано запереченняна відповідьна відзив,в якомувказує, що нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 , знаходиться за іншою адресою ніж будинок ОСББ «Данила Галицького, 9», має окремий вхід, відособлене планування, відсутність приміщень спільного користування, не пов`язаність інженерними комунікаціями з іншими приміщення, а отже, є незалежним об`єктом та може функціонувати окремо від багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також стверджує, що інформація з ДРРПНМ №323815354 від 23.02.2023 є інформативним документом, а не правовстановлюючим. Алгоритм роботи пошукової системи при наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно побудований таким чином, що під час вибору параметра запиту «будинок 9» видається інформація, в тому числі, і про будинки (об`єкти нерухомості) з подібними адресами, наприклад 9а, 9б, 9/1, 9/11 тощо. Результат знайденої інформації залежить безпосередньо від обсягу зазначених користувачем пошукових параметрів, оскільки наприклад: « АДРЕСА_2 » та « АДРЕСА_3 » в програмному забезпеченні Реєстру відповідають різним (самостійним) комбінаціям адрес та не є взаємозамінюючими. Таким чином, посилання позивача на інформацію з ДРРПНМ №323815354 від 23.02.2023 як на доказ, що приміщення ОСОБА_1 знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_2 є безпідставним. На сторінці 39 вказаної Інформації у розділі «Актуальна інформація про об`єкт речових прав» по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 379559256101, власником якого є ОСОБА_1 , у графі «Адреса» зазначено наступну адресу: « АДРЕСА_3 ». Таким чином, дана інформаційна довідка жодним чином не свідчить про те, що нежитлове приміщення з адресою: АДРЕСА_3 є частиною будинку з адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, судом встановлено таке.

Відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини в управління та обслуговування 01.11.2021 з управління та обслуговування ТОВ "Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне" в управління та обслуговування ОСББ «Данила Галицького, 9» передано будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ "Данила Галицького, 9",оформленого протоколом№2від 01.10.2021 затверджено внесок на управління будинком за 1 кв.м. нежитлових приміщень - 4,50 грн.

Відповідач є власником нежитлового приміщеннязагальною площею89,1кв.мза адресою: АДРЕСА_3 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №22948945 від 13.06.2014 та договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського округу Чубаєм О.С.

Згідно довідки №1 від 29.03.2023, виданої ОСББ «Данила Галицького, 9» заборгованість ОСОБА_1 по внесках на управління будинком по АДРЕСА_2 , складає 6 816, 15 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію від 10.02.2023 з вимогою оплатити заборгованість у вказаному розмірі, проте вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, підставою для виникнення зобов`язань є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначені правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За змістом ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об`єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об`єднання.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

У будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень може бути створене об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ч.1 ст.6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", якою визначені форми управління багатоквартирним будинком, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до частини 1 статті 10 зазначеного Закону співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (ст.15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтею 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та Закону в їх системному взаємозв`язку слід зазначити, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

При цьому витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

У ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення в жилих будинках, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (ч.4 ст.4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення на виникає.

Таким чином, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Як було встановлено судом, відповідач є власником нежитлового приміщеннязагальною площею89,1кв.мза адресою: АДРЕСА_3 .

Вказане приміщення набуте відповідачем на підставі договору-купівлі продажу від 13.06.2014, укладеного з ОСОБА_2 . Право приватної власності на приміщення було зареєстроване за відповідачем, що стверджується витягом з ДРРПНМ від 13.06.2014 (рішення про державну реєстрацію прав №13750066 від 13.06.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 379559256101).

Згідно відомостей, що містяться у технічному паспорті на офісні приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , виготовленому 06.06.2014 КП «Рівненський архітектурно- будівельний нагляд», офісні приміщення мають окремий вхід та відособлене планування.

Як стверджує відповідач, опалення нежитлового приміщення електричне, змонтоване в підлозі, є автономним та не пов`язаним з будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Доказів на спростування цих обставин, зокрема, одержання відповідачем послуг з теплопостачання позивачем суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що, зокрема, постачання електричної енергії відповідачу здійснюється згідно договору № 270053816 від 20.11.2014, укладеного між відповідачем та ПАТ „Рівнеобленерго від підстанції ТП392 по кабельній лінії КЛ-0,4 кВ. Межею балансової належності споживача є верхні клеми ввідного автомата ВРП нежитлового офісного приміщення. Постачальник згідно п.4 Додатку №6 до договору про постачання електричної енергії (Акт розмежування балансової належності електричної електромережі та експлуатаційної відповідальності сторін) відповідає за технічний стан ТП 392, КЛ-0,4 кв від ТП 392 до нежитлового офісного приміщення. Облік електричної енергії спожитої в нежитловому приміщенні відповідача ведеться за автономним електролічильником НІК230АП1 3x220/3 80v 5(100)А50 №0920264.

Також суднаголошує,що уп.1розділу Істатуту об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку " АДРЕСА_2 "передбачено,що цеоб`єднаннястворено співвласникамиквартир танежитлових приміщеньбагатоквартирного будинку АДРЕСА_4

Актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини в управління та обслуговування від 01.11.2021 з управління та обслуговування ТОВ "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" в управління та обслуговування ОСББ "Данила Галицького, 9" було передано будівлю гуртожитку.

Відповідно до наведеного акту ТОВ "Управлінська компанія "Житло Сервіс Рівне" передало з управління та обслуговування, а ОСББ "Данила Галицького, 9" прийняло будівлюгуртожитку (йогочастину)за адресою: АДРЕСА_2 . Жодні інші будівлі в управління ОСББ «Данила Галицького, 9» не передавались.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять та позивачем не надано належних та допустимих доказів, що відповідач, як власник нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , увійшов до складу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данила Галицького, 9".

При цьому, позивачем не надано доказів надання відповідачу будь-яких послуг від ОСББ "Данила Галицького 9".

Таким чином, у відповідача не виникло обов`язку з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Твердження представника позивача про те, що нежитлове приміщення відповідача має пряме відношення до багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки нежитлове приміщення, яке перебуває у власності відповідача має іншу юридичну адресу ( АДРЕСА_3 ).

Статтями 12,13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказі в їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому, інші доводи позивачавикладені у позовні заяві та відповіді на відзив не спростовують висновку суду про необгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 «Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції»).

Так, на підтвердження здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги №0305/23 від 03.05.2023, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 21.06.2023 на суму 4 000, 00 грн, рахунок №0305/1 від 21.06.2023 на суму 4 000, 00 грн. Вказані докази свідчать, що витрати відповідача на правову допомогу щодо розгляду цієї справи становлять 4 000, 00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач отримав правову допомогу та понесе витрати в сумі 4 000, 00 грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Представник позивача вважає, що вказані витрати є завищеними, тобто неспівмірними зі складністю судової справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони допускається виключно у випадках, визначених Законом, та можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід дійти висновку про необхідність зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 2 500, 00 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 142, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данила Галицького 9" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данила Галицького 9" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Данила Галицького 9" (вул. Д.Галицького, 9, м.Рівне, код ЄДРПОУ 44598526);

відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене та підписане 23.06.2023.

Суддя Левчук О. В.