Постанова

від 20.06.2023 по справі 2-2552/09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.06.2023 Справа № 2-2552/09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 2-2552/09 Головуючий у 1 інстанції: Гнатюк О.М.

Провадження № 22-ц/807/1068/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» червня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М,,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постулат», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2008 року ТОВ «Український промисловий банк» звернулось до суду з позовом, вимоги за яким уточнив, до ТОВ «Постулат», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 14 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Постулат» укладено кредитний договір № 49/КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) (із змінами та доповненнями до нього), за яким банк надав боржнику кредит в сумі 1980000 доларів США 00 центів, а боржник зобов`язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 13 % річних, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченою платежу за кожен день прострочення.

03 жовтня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Постулат» укладено Договір № 1 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого п. 1.1. викладено в наступній редакції: банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування 1980000 доларів США 00 центів, що змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, наведеного в додатку № 1 до цього Договору; валюта ліміту кредитування долари США; валюта кредиту - долари CШA, українська гривня; строк кредитної лінії з 14 вересня 2007 року по 13 вересня 2012 року включно; процентна ставка: у доларах США 13 % річних, у гривні 18,5 % річних.

У забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 49/Zпop-07 від 14.09.2007 року.

Станом на 12 грудня 2008 року заборгованість відповідача становить 11697031,30 грн. з яких: заборгованість за кредитом у доларах США - 546000,00 доларів США (за курсом НБУ в гривневому еквіваленті 4087792,80 грн.); заборгованість за кредитом у гривні складає 7241700,00 грн.); проценти за користування кредитом - 2760,33 доларів США (за курсом НБУ в гривневому еквіваленті 20666,04 грн.); проценти за користування кредитом - 47090,83 грн.; прострочені проценти за користування кредитом 12027,17 доларів США (за курсом НБУ в гривневому еквіваленті 90045,02 грн.); прострочені проценти за користування кредитом 205016,57 грн.; пеня за несвоєчасно сплачені нараховані проценти за користування кредитом 4720,04 грн.

На підставі зазначеного просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 49/КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.09.2007 років (з усіма змінами та доповненнями) на загальну суму 1169 7031,30 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2009 року позов ТОВ «Український промисловий банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постулат», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Постулат», ОСОБА_1 на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1169 7031 гривень 30 коп., а також судовий збір 1700гривень та ІТЗ розгляду справи - 30 гривень.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено.

Заочне рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2009 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2019 року замінено позивача у справі ТОВ «Український промисловий банк» на правонаступника АТ «Дельта Банк».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року замінено позивача у справі АТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» суму боргу за кредитним договором № 49/КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.09.2007 року (з усіма змінами та доповненнями) на загальну суму 11697 031,30 гривня у тому числі: заборгованість за кредитом у доларах США - 546 000,00 доларів США (за курсом НБУ в гривневому еквіваленті 4 087 792,80 грн.); заборгованість за кредитом у гривні - 7 241 700,00 грн.; проценти за користування кредитом у доларах США складає 2 760,33 доларів США (за курсом НБУ в гривневому еквіваленті 20 666,04 грн.); проценти за користування кредитом у гривні складає 47 090,83 грн.; прострочені проценти за користування кредитом у доларах США складає 12 027,17 доларів США (за курсом НБУ в гривневому еквіваленті 90045,02 грн.); прострочені проценти за користування кредитом у гривні складає 205 016,57 грн.; пеня за несвоєчасно сплачені нараховані проценти за користування кредитом 4720,04 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» судовий збір в розмірі 850 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15 грн.

Закрито провадження в частині позовних вимог до ТОВ «Постулат» на підставі п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України в зв`язку з припиненням юридичної особи.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що позивачем не доведено свої вимоги належними доказами, відсутні докази перерахування коштів кредитором на рахунок позичальника, судом не встановлено суми та строки перерахування та повернення кредитних коштів, судом не з`ясовано дату настання строку виконання позичальником зобов`язань, що впливає на встановлення часу припинення поруки,позивачем не дотримана процедура повідомлення поручителя, ТОВ «Постулат» припинило свою діяльність 22 жовтня 2015 року, а тому зобов`язання за кредитним договором є припиненими в силу приписів ст. 609 ЦК України та є припиненим договір поруки, договори про внесення змін до договору поруки надані позивачем з порушенням вимог ст. 83 ЦПК України, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Постулат» укладено Кредитний договір № 49/КВ-07 (далі - Кредитний договір) на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) (із змінами та доповненнями до нього), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Постулат» отримало кредитні кошти в сумі 1980000 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят тисяч) доларів США 00 центів та зобов`язалось в порядку, передбаченому Кредитним договором в строк до 13.09.2012 року повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 13 % річних, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченою платежу за кожен день прострочення (т.2, а.с.72-76).

Пунктом 4.4. Кредитного договору встановлено, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк до 28 числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок № НОМЕР_1 в Запорізькій філії ТОВ «Укрпромбанк, код банку в системі електронних платежів (МФО)313935 (т.1, а.с.72 зворот.).

У випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та /або сплати нарахованих відсотків за користування ним Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (пункт 8.1 Кредитного договору).

Згідно з пунктом 9.2 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та комісій, штрафних санкцій, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або поручителем за цим договором, а позичальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту сплатити проценти, комісії, інші платежі та штрафні санкції.

Крім того, 03 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Постулат» укладено Договір № 1 про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до умов якого пункт 1.1. викладено в наступній редакції: Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та надає кредитні кошти (надалі - Кредит) на наступних умовах: ліміт кредитування 1980000 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят тисяч) доларів США 00 центів, що змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, наведеного в додатку № 1 до цього Договору; валюта ліміту кредитування долари США; валюта кредиту - долари CШA, українська гривня; строк кредитної лінії з 14 вересня 2007 року по 13 вересня 2012 року включно; процентна ставка: у доларах США 13 % річних, у гривні18,5%річних (т.2, а.с.77).

07 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Постулат» укладено Договір № 2 про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до умов якого пункт 1.1. викладено в наступній редакції: Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та надає кредитні кошти (надалі - Кредит) на наступних умовах: ліміт кредитування 1980000 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят тисяч) доларів США 00 центів, що змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, наведеного в додатку № 1 до цього Договору; валюта ліміту кредитування долари США; валюта кредиту - долари CШA, українська гривня; строк кредитної лінії з 14 вересня 2007 року по 13 вересня 2012 року включно; процентна ставка: у доларах США 13 % річних, у гривні - 17 % річних (т.2, а.с.78).

У забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Постулат» зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 49/Znop-07 від 14.09.2007 року, відповідно до п.п. 1,3,4 Договору поруки ОСОБА_1 поручився перед ТОВ «Укрпромбанк» за виконання ТОВ «ПОСТУЛАТ» зобов`язань за Кредитним договором. При цьому Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату відсотків, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків, Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність (т.2, а.с.77-78).

03.10.2007 року між TOB «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін до Договору поруки №49/Znop-07 від 14.09.2007року (т.2, а.с.80).

Відповідно до пункту 1 сторони дійшли згоди про внесення змін в пункт 1 договору поруки №49/Zпop-07 від 14.09.2007 року, який викладено в наступній редакції: Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором №49/КВ-07 від14.09.2007 року, укладеним між Кредитором та Боржником, за умовами якого останній зобов`язаний Заставодержателю по 13 вересня 2012 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 1980 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13% (тринадцять) процентів річних у доларах США та 18,5 % річних у гривні, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Пункт 2 Всі інші умови договору поруки №49/Zпop-07 від 14.09.2007року залишаються без змін та є чинними.

Договір про внесення змін до Договору поруки №49/Zпop-07 від 14.09.2007 року підписаний ТОВ «Укрпромбанк», поручителем ОСОБА_1 та боржником - ТОВ «Постулат» (т.2, а.с.80).

Крім того, 07.12.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін до Договору поруки № 49/Znop-07 від 14.09.2007 року.

Відповідно до п. 1 Договору про внесення змін до Договору поруки № 49/Znop-07 від 14.09.2007 року сторони дійшли згоди про внесення змін в пункт 1 договору поруки №49/Zпop-07 від 14.09.2007 року, який викладено в наступній редакції: Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором №49/КВ-07 від 14.09.2007 року, укладеним між Кредитором та Боржником, за умовами якого останній зобов`язаний Заставодержателю по 13 вересня 2012 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 1980000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13% (тринадцять) процентів річних у доларах США та 17 % (сімнадцять) річних у гривні, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно з п. 2 Договору про внесення змін до Договору поруки № 49/Znop-07 від 14.09.2007 року всі інші умови договору поруки № 49/Znop-07 від 14.09.2007 залишаються без змін та є чинними.

Договір про внесення змін до Договору поруки №49/Znop-07 від 14.09.2007 року підписаний ТОВ «Укрпромбанк», поручителем ОСОБА_1 та боржником - ТОВ «Постулат»(т.2, а.с.79).

За розрахунком банку заборгованість за кредитним договором від 14вересня 2007року №49/КВ-07 (зі змінами) станом на 12 грудня 2008 року заборгованість ТОВ «Постулат» становить 11697031,30 грн. з яких: поточна заборгованість за кредитом у доларах США 546 000,00 доларів США (що за курсом НБУ в гривневому еквіваленті 4 087 792,80 грн.); поточна заборгованість за кредитом у гривні складає 7 241 700,00 грн.); поточні проценти за користування кредитом у період з 28.11.2008року по11.12.2008року - 2760,33 доларів США (що за курсом НБУ в гривневому еквіваленті 20 666,04 грн.); проценти за користування кредитом 28.11.2008року по11.12.2008року 47 090,83 грн.; прострочені проценти за користування кредитом у період з 28.09.2008року по27.11.2008року 12 027,17 доларів США (що за курсом НБУ в гривневому еквіваленті 90 045,02 грн.); прострочені проценти за користування кредитом з 28.09.2008року по27.11.2008року у гривні 205 016,57 грн.; пеня за несвоєчасно сплачені нараховані проценти за користування кредитом за період з 04.11.2008 року по 11.12.2008 року 4720,04 грн. (т.1, а.с.70).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2009 року позов ТОВ «Український промисловий банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постулат», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Постулат», ОСОБА_1 на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1169 7031 гривень 30 коп., а також судовий збір 1700гривень та ІТЗ розгляду справи - 30 гривень (т.1, а.с.83).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2009 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 особисто підписав вищевказані договори про внесення змін до Договору поруки № 49/Znop-07 від 14.09.2007 року та був обізнаний про зміну процентної ставки в гривні, при цьому ставка відсотків річних в доларах не змінилась та залишилась в розмірі 13,00 % річних.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Договору про передачу активів від 12.03.2011 року ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості передав на користь ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором № 49/КВ-07(т.1, а.с.99-104).

31 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір №2302/К/1 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло статусу нового кредитора до позичальників та поручителів за кредитними договорами №49/КВ-77 від 14 вересня 2007 року, №47/КВ-08 від 12 червня 2008 року та договорами поруки №49/Zпор-07 від 14 вересня та №48/Zпор-08 (т.2, а.с.7-12).

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розрахунок банку щодо заборгованості ТОВ «Постулат» за кредитним договором від 14вересня 2007року №49/КВ-07 (зі змінами) станом на 12 грудня 2008 року, яка становить 11697031,30 грн., сторонами не оспорено та не спростовано.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги про відсутність доказів отримання позичальником кредитних коштів, оскільки ані боржник, ані поручитель не звертались до суду з позовом про безгрошовість позики у порядку ст.1051 ЦК України.

До того ж, ані у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.209-212), ані в Доповненні до відзиву (т1, а.с.242-244), ані в заяві про перегляд заочного рішення (т.1, а.с.119-120) відповідач ОСОБА_1 не посилався на вказані обставини та не заперечував факт отримання коштів позичальником ТОВ «Постулат», директором якого був на час отримання кредитних коштів був саме ОСОБА_1 , клопотань про витребування доказів не заявляв.

З вказаним позовом банк звернувся до суду 08 січня 2009 року, а отже вказаним позовом змінив строк кредитування, починаючи із зазначеної дати (т.2, а.с.3-4).

Матеріали справи не містять та відповідачем ОСОБА_3 не надано будь-яких інших Вимог банку, надісланих на адресу боржника або поручителя щодо дострокового повернення ними заборгованості за кредитним договором.

За змістом частини четвертої статті 559ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Аналіз судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, за релевантністю судових рішень, прийнятих Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в аналогічних справах, свідчить про те, що суд касаційної інстанції дотримується правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16 та в інших. Так, і у справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і в аналогічних справах, які переглядалися Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, прийнято рішення, які свідчать про відсутність розходжень у судовій практиці (справи № 756/12263/15-ц, 522/10828/15-ц, 377/471/15-ц, 127/8315/16-ц, 285/1462/15-ц, 2-1283/11, 569/3799/14-ц, 756/4514/16-ц, 750/4903/14 та багато інших). В усіх зазначених справах суд касаційної інстанції виходив із того, що строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням. Більш того, у цих судових рішеннях містяться посилання на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України у справах № 6-53цс14, 6-3087цс16 та інших аналогічних справах.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Христов проти України» (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Як зазначено в Доповіді щодо верховенства права Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії), правова визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики.

ЄСПЛ зазначав, що сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99).

З наданого банком розрахунку (т.1,а.с.70) вбачається, що поточна заборгованість за щомісячними платежами існує за період з 28.11.2008 року по 11.12.2008 року, прострочена заборгованість за щомісячними платежами утворилась за період з 28.09.2008 року по 27.11. 2008 року, а отже, звернувшись до суду з позовом 08 січня 2009 року, банк не пропустив шестимісячний строк для звернення до суду як за щомісячними платежами, так і за основною заборгованістю, а тому порука не припинилась ані до заборгованості за щомісячними платежами за період з 28.09.2008 року по 11.12. 2008 року, а ні до основної суми заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Другоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду від23травня 2018року усправі №756/15191/14-ц (провадження № 61-12398св18), від 18 грудня 2019 року у справі №750/2697/14 (провадження №61-11523св19) зроблено правовий висновок, що «при укладенні договору поруки, поручитель приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника з його подальшим виключенням із реєстру. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, і після припинення боржника (юридичної особи). Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка забезпечує виконання зобов`язання, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути окремо урегульовано в договорі між нею і кредитором.

Тому сам факт ліквідації боржника за основним зобов`язанням з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов`язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов`язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред`явивши до нього позов».

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заочне рішення про стягнення з боржника ТОВ «Постулат» та поручителя ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором було ухвалено 30 вересня 2009 року, в той час як датою запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи припинення ТОВ «Постулат» є 22.10.2015 року (т.1, а.с.221-229). Отже, звернувшись до суду з позовом 30 вересня 2009 року, банк реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя.

Доводи апеляційної скарги про не дотримання банком процедури повідомлення поручителя про дострокове повернення заборгованості за кредитом не спростовує висновків суду першої інстанції.

Відсутність у позивача права на стягнення в солідарному порядку заборгованості з поручителів, з підстав ненаправлення їм Банком вимоги про погашення заборгованості, як це визначено п. 2.2. договору, не відповідають вимогам закону оскільки кредитор у встановленому законодавством порядку звернувся за захистом порушеного права до суду, проте, не дивлячись на це, поручителі за час знаходження справи у провадженні районного суду добровільно вимог Банку не виконали, саме до аналогічного правового висновку дійшов суд касаційної інстанції в ухвалі від 12 вересня 2012 року, у справі №6-12704св12.

Договори провнесення зміндо договорупоруки №49/Znop-07 від 14.09.2007року, які укладені між TOB «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 03.10.2007 року та 07.12.2007 року, та якими змінювалась відсоткова ставка в гривні (яка спочатку становила 18% річних, а потім змінювалась на 18,5% та на 17%) були надані банком на спростування заперечень ОСОБА_1 про те, що вказані договори він не підписував, а тому неприйнятними є доводи апеляційної скарги, що вказані докази були надані з порушенням вимог ст.83 ЦПК України.

Інші приведенів апеляційнійскарзі доводиє такими,що неспростовують висновківсуду першоїінстанції тане можутьбути прийнятідо уваги,оскільки вонизводяться допереоцінки доказіві незгодиз висновкамисуду поїх оцінціта особистоготлумачення апелянтомнорм права.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 червня 2023 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

І.В. Кочеткова