Постанова

від 19.09.2023 по справі 2-2552/09

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 2-2552/09

провадження № 61-11075св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Постулат», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Васюком Олександром Григоровичем, на рішення Ленінського районного суду

м. Запоріжжя від 24 лютого 2023 року у складі судді Гнатюк О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»), звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постулат» (далі - ТОВ «Постулат»), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 14 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Постулат» укладено кредитний договір № 49/КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) (із змінами та доповненнями до нього), за яким банк надав боржнику кредит у сумі

1 980 000,00 доларів США, а боржник зобов`язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 13 % річних, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченою платежу за кожен день прострочення.

03 жовтня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Постулат» укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого пункт 1.1 викладено в такій редакції: банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в межах надає кредитні кошти на таких умовах: ліміт кредитування 1 980 000,00 доларів США, що змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, наведеного

у додатку № 1 до цього договору; валюта ліміту кредитування - долари США; валюта кредиту - долари CШA, українська гривня; строк кредитної лінії

із 14 вересня 2007 року до 13 вересня 2012 року включно; процентна ставка: у доларах США - 13 % річних, у гривні - 18,5 % річних.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 14 вересня 2007 року

№ 49/Zпop-07.

Станом на 12 грудня 2008 року заборгованість відповідача становить

11 697 031,30 грн, з яких: заборгованість за кредитом у доларах США -

546 000,00 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ - 4 087 792,80 грн); заборгованість за кредитом у гривні складає 7 241 700,00 грн); проценти за користування кредитом - 2 760,33 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ - 20 666,04 грн); проценти за користування кредитом - 47 090,83 грн; прострочені проценти за користування кредитом - 12 027,17 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ - 90 045,02 грн); прострочені проценти за користування кредитом - 205 016,57 грн; пеня за несвоєчасно сплачені нараховані проценти за користування кредитом - 4 720,04 грн.

Уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Український промисловий банк» остаточно просило солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2007 років № 49/КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (з усіма змінами та доповненнями) на загальну суму 11 697 031,30 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня

2009 року позов ТОВ «Український промисловий банк» до ТОВ «Постулат»,

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Солідарно стягнуто з ТОВ «Постулат», ОСОБА_1 на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 697 031,30 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2009 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2019 року замінено позивача у справі ТОВ «Український промисловий банк» на правонаступника Акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк»).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року замінено позивача у справі АТ «Дельта Банк» на правонаступника

ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2023 року позов ТОВ «Український промисловий банк» задоволено частково. Стягнуто

з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» суму боргу за кредитним договором від 14 вересня 2007 років № 49/КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (з усіма змінами та доповненнями) на загальну суму

11 697 031,30 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом у доларах США складає - 546 000,00 доларів США

(в еквіваленті за курсом НБУ - 4 087 792,80 грн);

- заборгованість за кредитом у гривні складає 7 241 700,00 грн;

- проценти за користування кредитом у доларах США складає 2 760,33 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ - 20 666,04 грн);

- проценти за користування кредитом у гривні складає 47 090,83 грн;

- прострочені проценти за користування кредитом у доларах США складає - 12 027,17 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ - 90 045,02 грн);

- прострочені проценти за користування кредитом у гривні складає -

205 016,57 грн; пеня за несвоєчасно сплачені нараховані проценти за користування кредитом - 4 720,04 грн.

Закрито провадження в частині позовних вимог до ТОВ «Постулат» на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з припиненням юридичної особи.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що вимоги є доведеними, оскільки позичальник не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з поручителя.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позичальник допустив порушення зобов`язання з погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з поручителя, оскільки банк не пропустив шестимісячний строк для звернення до суду як за щомісячними платежами, так і за основною заборгованістю, а отже, порука не припинилась.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Васюка О. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі

№ 755/7704/15, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15, від 06 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18, від 03 липня 2019 рок у справі № 204/2217/16, від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16, від 04 серпня 2021 року у справі № 638/20120/16, від 12 жовтня 2022 року у справі № 214/1894/16.

У вересні 2023 року ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» подало до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи заявника про те, що судом не вірно застосовано норми права, а порука є припиненою

у зв`язку з ліквідацією боржника є безпідставними, та правомірно відхилені як судом першої, так і апеляційної інстанцій, оскільки з цим позовом банк звернувся до суду у 2008 році, тобто до ліквідації боржника, тому ліквідація останнього не свідчить про припинення основного зобов`язання та договору поруки.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Встановлені судами обставини

14 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Постулат» укладено кредитний договір № 49/КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) (із змінами та доповненнями до нього), за умовами якого ТОВ «Постулат» отримало кредитні кошти в сумі 1 980 000,00 доларів США та зобов`язалось в порядку, передбаченому кредитним договором у строк до

13 вересня 2012 року повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 13 % річних, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк із 28 числа до останнього робочого дня поточного місяця на рахунок № НОМЕР_1 в Запорізькій філії

ТОВ «Укрпромбанк», код банку в системі електронних платежів (МФО) 313935.

У випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих відсотків за користування ним позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (пункт 8.1 кредитного договору).

Згідно з пунктом 9.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та комісій, штрафних санкцій, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або поручителем за цим договором, а позичальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги повернути суму заборгованості за кредитом сплатити проценти, комісії, інші платежі та штрафні санкції.

14 вересня 2007 року на забезпечення виконання ТОВ «Постулат» зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки

від 14 вересня 2007 року № 49/Znop-07, відповідно до пунктів 1, 3, 4 договору поруки ОСОБА_1 поручився перед ТОВ «Укрпромбанк» за виконання

ТОВ «Постулат» зобов`язань за кредитним договором. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату відсотків, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків, поручитель

і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

03 жовтня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Постулат» укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до умов якого пункт 1.1 викладено у такій редакції: банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та надає кредитні кошти на таких умовах: ліміт кредитування 1 980 000,00 доларів США, що змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до цього договору; валюта ліміту кредитування - долари США; валюта кредиту - долари CШA, українська гривня; строк кредитної лінії із 14 вересня 2007 року до

13 вересня 2012 року включно; процентна ставка: у доларах США - 13 % річних,

у гривні - 18,5 % річних.

03 жовтня 2007 року між TOB «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору поруки від 14 вересня 2007 року

№ 49/Znop-07.

Відповідно до пункту 1 сторони дійшли згоди про внесення змін в пункт 1 договору поруки від 14 вересня 2007 року № 49/Zпop-07, який викладено у такій редакції: поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 14 вересня 2007 року № 49/КВ-07, укладеним між кредитором та боржником, за умовами якого останній зобов`язаний заставодержателю до 13 вересня 2012 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 1 980 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13 % процентів річних у доларах США та 18,5 % річних у гривні, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно з пунктом 2 договору про внесення змін від 03 жовтня 2007 року всі інші умови договору поруки від 14 вересня 2007 року № 49/Zпop-07 залишаються без змін та є чинними.

Договір про внесення змін до договору поруки від 14 вересня 2007 року

№ 49/Zпop-07 підписаний ТОВ «Укрпромбанк», поручителем ОСОБА_1 та боржником - ТОВ «Постулат».

07 грудня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Постулат» укладено договір № 2 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до умов якого пункт 1.1 викладено у такій редакції: банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування 1 980 000,00 доларів США, що змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до цього договору; валюта ліміту кредитування - долари США; валюта кредиту - долари CШA, українська гривня; строк кредитної лінії із 14 вересня 2007 року до

13 вересня 2012 року включно; процентна ставка: у доларах США - 13 % річних,

у гривні - 17 % річних.

07 грудня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору поруки від 14 вересня 2007 року № 49/Znop-07.

Відповідно до пункту 1 договору про внесення змін до договору поруки

від 14 вересня 2007 року № 49/Znop-07 сторони дійшли згоди про внесення змін

в пункт 1 договору поруки від 14 вересня 2007 року № 49/Zпop-07, який викладено у такій редакції: поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 14 вересня 2007 року

№ 49/КВ-07, укладеним між кредитором та боржником, за умовами якого останній зобов`язаний заставодержателю до 13 вересня 2012 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит

у розмірі 1 980 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом

у розмірі 13 % процентів річних у доларах США та 17 % річних у гривні, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно з пунктом 2 договору про внесення змін від 07 грудня 2007 року всі інші умови договору поруки від 14 вересня 2007 року № 49/Znop-07 залишаються без змін та є чинними.

Договір про внесення змін до договору поруки від 14 вересня 2007 року

№ 49/Znop-07 підписаний ТОВ «Укрпромбанк», поручителем ОСОБА_1 та боржником - ТОВ «Постулат».

За розрахунком банку заборгованість ТОВ «Постулат» за кредитним договором

від 14 вересня 2007 року № 49/КВ-07 (зі змінами) станом на 12 грудня 2008 року становить 11 697 031,30 грн, із яких: поточна заборгованість за кредитом у доларах США - 546 000,00 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ - 4 087 792,80 грн); поточна заборгованість за кредитом у гривні складає 7 241 700,00 грн); поточні проценти за користування кредитом у період із 28 листопада до 11 грудня

2008 року - 2 760,33 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ - 20 666,04 грн); проценти за користування кредитом за період із 28 листопада до 11 грудня

2008 року - 47 090,83 грн; прострочені проценти за користування кредитом

за період із 28 вересня до 27 листопада 2008 року - 12 027,17 доларів США

(в еквіваленті за курсом НБУ - 90 045,02 грн); прострочені проценти за користування кредитом за період із 28 вересня до 27 листопада 2008 року у гривні - 205 016,57 грн; пеня за несвоєчасно сплачені нараховані проценти за користування кредитом за період із 04 листопада до 11 грудня 2008 року -

4 720,04 грн.

Із цим позовом банк звернувся до суду 08 січня 2009 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050

ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду

у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із статтею 554 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

При укладенні договору поруки, поручитель приймає на себе всі ризики, пов`язані

з невиконанням зобов`язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника з його подальшим виключенням із реєстру. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, і після припинення боржника (юридичної особи). Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка забезпечує виконання зобов`язання, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути окремо урегульовано в договорі між нею і кредитором.

Тому сам факт ліквідації боржника за основним зобов`язанням з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов`язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов`язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред`явивши до нього позов.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється

з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653

ЦК України).

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється

в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення, розстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки та періоду її нарахування, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або за відсутності відповідної умови

в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі

№ 755/18438/16 (провадження № 14-275цс19).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що ТОВ «Постулат» неналежним чином виконував умови кредитного договору у зв`язку з чим виникла заборгованості, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з поручителя заборгованості за кредитом, згідно з вимогами статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Крім того, відсутні підстави для припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 особисто підписав договори про внесення змін до договору поруки від 14 вересня 2007 року

№ 49/Znop-07 та був обізнаний про зміну процентної ставки в гривні, а ставка відсотків річних в доларах не змінювалася та залишилась в розмірі 13,00 % річних.

Верховний Суд погоджується, що за встановленими у цій справі обставинами неналежне виконання грошового зобов`язання призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги про те, що порука як забезпечувальне зобов`язання припинилась, бо припинилось основне зобов`язання у зв`язку із ліквідацією особи-позичальника, є необґрунтованими, враховуючи, що у січні 2009 року банк реалізував своє право кредитора шляхом пред`явлення позову до боржника та поручителя про стягнення заборгованості, а юридичну особу-боржника припинено лише 22 жовтня 2015 року (тобто після реалізацією кредитором у 2009 році свого права на звернення до суду з вимогами до позичальник та поручителя), тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення поруки та про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Оцінка доводів касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду

У касаційній скарзі заявник вказує на те, щосуди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15,

від 06 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18, від 03 липня 2019 рок у справі № 204/2217/16, від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16, від 04 серпня 2021 року у справі № 638/20120/16, від 12 жовтня 2022 року у справі

№ 214/1894/16.

Оскільки врахуванню підлягають висновки в справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені заявником як приклади на предмет подібності рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.

Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами

й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

У постанові від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15 Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду про те, що розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним у зв`язку з чим скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд для належного дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором, його перевірки, надання оцінки в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначення правових аргументів на його спростування і наведення у рішенні свого розрахунку, оскільки це процесуальний обов`язок суду.

У постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15, Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що суд, встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена

і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Проте апеляційний суд під час розгляду справи не перевірив графіку погашення кредиту, не перевірив обґрунтованість розрахунку загальної суми боргу, не встановив дійсного розміру кредитної заборгованості та не визначив обсяг відповідальності боржника.

У справах № 204/2217/16 та № 638/20120/16 Верховний Суд звернув увагу апеляційного суду на те, що застосування норм права, оцінка доказів

є прерогативою суду, а не експерта. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору, а не лише виключно експертним шляхом. Суд не позбавлений права і зобов`язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові.

У справі № 758/6565/16 Верховний Суд вказав, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, а саме розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами,

а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

У справі № 214/1894/16 Верховний Суд зазначив, що суди повинні були надати оцінку тому, чи відповідає висновок експертного дослідження умовам договору та фактичним обставинам справи і лише після системного дослідження усіх доказів та наданої їм оцінки визначити дійсний розмір заборгованості за кредитом на підставі усіх наявних у справі доказів.

Водночас, у справі, яка переглядається у касаційному порядку, судами встановлено, що неналежне виконання зобов`язання призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, визначений дійсний розмір заборгованості, який не оспорений та не спростований сторонами.

Отже, у справах № 755/7704/15, № 159/2146/15, № 204/2217/16, № 638/20120/16, № 758/6565/16, № 214/1894/16, наведених заявником у касаційний скарзі, встановлені інші фактичні обставини ніж у справі, яка переглядається

у касаційному порядку.

У справі № 910/1580/18 Верховним Судом вирішувався спір про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Отже, у справі № 910/1580/18, наведеній заявником як приклад неоднакового застосування норм права, вирішувався спір з інших неподібних правовідносин,

а тому висновки у цій справі не можуть бути релевантним прикладом неоднакового застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Васюком Олександром Григоровичем, залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний