Рішення

від 21.06.2023 по справі 420/16825/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16825/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (вул. І.Франка, 55, м.Одеса, 65049, код ЄДРПОУ 41844610), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, які виразились у припиненні щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року;

зобов`язати Одеське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області поновити виплату поточних щомісячних страхових виплат, нарахувати та виплатити заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року.

Позов обґрунтований позивачем тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку у Одеському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області як тимчасово переміщена особа з Луганської області з 25.11.2014р. Відповідно до листа№05/1542 від 19.08.2022 року ОСОБА_1 було припинено нарахування страхових виплат внаслідок трудового каліцтва. Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо отримання інформації щодо підстави припинення нарахування страхових виплат ОСОБА_1 , який перебуває на обліку в Одеському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Листом №05-02- 1889 від 03.11.2022 року яким повідомив, на виконання листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про перевірку місцезнаходження отримувачів страхових виплат, у зв`язку із відсутністю достовірної інформації про місцезнаходження Позивача та за допомогою інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу було отримано інформацію про перетин пункт контролю через державний кордон України з росією. Відмітки про в`їзд на територію України немає. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.11.1999 року, виплати повинні бути припинені на весь час проживання за кордоном. У зв`язку з запровадженням візового режиму з російською федерацією та забороною тимчасово здійснювати будь-які валютні операції з цією країною (Постанова НБУ від 24.02.2022 № 21), для осіб, які знаходяться в країні агресора, тимчасово призупинено виплати. Таким чином, на підставі п. 1.12 Постанови Фонду соціального страхування України №11 від 19.07.2018 р. «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки інформації. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 було припинено нарахування страхових виплат внаслідок трудового каліцтва, про що було надіслано листа, в якому зазначаються умови поновлення виплат (вих.№05/1542 від 19.08.2022р.) за адресою його фактичного проживання/перебування згідно довідки №1164 від 28.1.12017р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 . Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що є підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 20 березня 2023 року залучено в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) по даній справі.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого Одеське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав.

Представник відповідача зазначає, що позивач перебуває на обліку в Одеському міському відділенні, як тимчасово переміщена особа з Луганської області з 25.11.2014р., та отримував щомісячні страхові виплати у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV та Постанови правління Фонду соціального страхування України № 1 від 19.07.2018 р. «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат».

Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України було доручено її робочим органам управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях (у тому числі й Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, до якого входить Одеське міське відділення як його відокремлений підрозділ) та місті Києві провести перевірку місцезнаходження отримувачів страхових коштів (підстава - лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України 06.07.2022р. № 816-03-1).

На виконання листів Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області щодо перевірки місцезнаходження отримувачів страхових виплат, працівниками Одеського міського відділення було проведено відповідну роботу.

За результатами проведеної роботи, Одеським міським відділенням від Міністерства фінансів України було отримано інформацію (копія відповідного повідомлення додається до відзиву) про те, що гр. ОСОБА_1 09 листопада 2021 року виїхав 3 України, перетнувши пункт контролю (Пункт перетину «Мілове») через державний кордон України з росією.

На дату отримання інформації від Міністерства фінансів України була відсутня відмітка про в`їзд на територію України ОСОБА_1 та відсутня достовірна інформація пр о його місцезнаходження в Україні.

Так, Постановою «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» від 15.08.2022р. № 51025/28155/3921/42 Одеським міським відділенням з 01 липня 2022 року ОСОБА_1 було припинено виплату.

Дії Одеського міського відділення щодо призупинення позивачеві виплати щомісячних страхових виплат відповідають вимогам законодавству України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в умовах воєнного стану у державі.

Призупинення виплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 є вимушеною мірою з боку Одеського міського відділення до того часу, доти позивач не надасть докази свого перебування в Україні.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Одеському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.

Згідно листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області від 03.11.2022 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в відділенні Фонду, як тимчасово переміщена особа з Луганської області з 25.11.2014р.

Ha виконання листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про перевірку місцезнаходження отримувачів страхових виплат, у зв`язку із відсутністю достовірної інформації про Ваше місцезнаходження та за допомогою інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу було отримано інформацію про перетин пункт контролю через державний кордон України з росією. Відмітки про в`їзд на територію України немає.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.11.1999 року, виплати повинні бути припинені на весь час проживання за кордоном. У зв`язку з запровадженням візового режиму з російською федерацією та забороною тимчасово здійснювати будь-які валютні операції з цією країною (Постанова НБУ від 24.02.2022 № 21), для осіб, які знаходяться в країні агресора, тимчасово призупинено виплати.

Таким чином, на підставі п. 1.12 Постанови Фонду соціального страхування України №11 від 19.07.2018 р. «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки інформації.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 було припинено нарахування страхових виплат внаслідок трудового каліцтва, про що було надіслано листа, в якому зазначаються умови поновлення виплат (вих. №05/1542 від 19.08.2022р.) за адресою його фактичного проживання/перебування згідно довідки №1164 від 28.1.12017р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до ст.35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV, страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах;

Усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Статтею 46 Закону передбачено, що Страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст..47, страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

Закон України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03.12.2019 № 324-ІХ (далі Закон № 324).

Згідно ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV:

1. За результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо:

1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;

2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

2. Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.

3. За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:

1) призначення (перерахунку) державної виплати;

2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;

3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;

4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.

Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 затверджено Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі Порядок № 11)

1.12. У разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1105 (в редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ) з 01.01.2023 уповноваженим органом управління у системі загальнообов`язкового державного страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Наявні у справі матеріали дають підстави суду для висновку, що позивачу припинено нарахування та виплату страхових виплат у зв`язку із надходженням від Міністерства фінансів України відомостей за наслідками проведеної верифікації про виїзд позивача за кордон.

При цьому правовою підставою для відповідних дій визначено п. 1.12 Порядку № 11 та ч. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105.

Разом із тим, ч. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 у якості підстави для припинення страхових виплат визначає «в інших випадках, передбачених законодавством», а п. 1.12 Порядку № 11 регулює випадок припинення страхових виплат у зв`язку із надходженням за наслідками проведеної верифікації інформації про неправомірність призначення страхової виплати, у результаті чого приймається постанова про відмову у страховій виплаті.

Однак, суд звертає увагу, що п. 1.12 Порядку № 11 регламентує припинення страхових виплат у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат та у випадку підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті.

Тобто результати верифікації мають містити відомості, що свідчать про неправомірність саме призначення виплати.

Натомість наявні відомості верифікації не містять інформації про неправомірність призначення страхової виплати. Проте містять лише інформацію про виїзд позивача за кордон.

З викладеного суд робить висновок, що в уповноваженого органу не було підстав для припинення позивачу страхових виплат з підстав передбачених п. 1.12 Порядку № 11 та ч. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 (у редакції до 01.01.2023).

Крім викладеного, суд звертає увагу, що фактичною підставою для припинення позивачу страхових виплат є виїзд останнього за кордон, що у правовому контексті відповідає п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105, а саме страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі № 234/9296/17 у подібних правовідносинах наведено такі правові висновки: «Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно із статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Піклування та захист громадянам України, які перебувають за її межами, гарантовано у частині третій статті 25 Конституції України.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64 Конституції України).

У частині другій статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, громадяни України мають право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі і права на соціальне забезпечення.

Аналогічні припиненню страхових виплат правові наслідки у вигляді припинення виплати пенсії на весь час перебування (проживання) громадянина України за кордоном передбачені також у пункті 2 частини першої статті 49, статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України зазначені норми були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

У наведеній справі Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що «оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами».

Колегія суддів зауважує, що пенсійні виплати та виплати за іншими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування за правовою природою є тотожними, адже здійснюються в межах окремих видів такого страхування, передбачених частиною першою статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У частинах першій, четвертій статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у справі Pichkur v. Ukraine (№ 10441/06, § 4143, 4749, 53, від 07 листопада 2013 року) зазначив, що якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства. Хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14. Сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі отримував би пенсію. Із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує. Суд зазначає, що заявник скаржився на відмінність у ставленні на основі місця його проживання, що для цілей статті 14 Конвенції становить аспект його особистого статусу. Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення. У зв`язку з цим Суд зазначає, що органи влади не надали ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном. У цьому контексті Суд зазначає, що Уряд не посилався на міркування щодо міжнародного співробітництва з метою обґрунтування поводження з пенсіонерами, які проживають в Україні, в інший спосіб, ніж з тими, які проживають за кордоном. У будь-якому випадку Суду не забороняється визначати на підставі Конвенції більш високі стандарти ніж ті, що містяться в інших міжнародних юридичних документах. Суд неодноразово повторював, що Конвенція є живим інструментом, який повинен тлумачитися «з огляду на умови сьогодення» (Tyrer v. the United Kingdom, Series A № 26, § 31, від 25 квітня 1978 року). Підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, що могли вважатися розумними на початку 1950-х років».

Результат аналізу наведених положень Конституції України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що:

право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;

держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;

громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності;

реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);

не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.

У справі, яка розглядається, враховуючи характер відповідних страхових виплат, які призначені позивачу безстроково у зв`язку з втратою працездатності, відповідач не наводить аргументів про те, що наявна вина позивача у припиненні виплати страхових виплат або існує закон, який зобов`язує позивача вживати будь-які дії для їх поновлення, або позивач має альтернативний механізм отримання (компенсації) цих виплат, зокрема за кордоном.

При цьому колегія суддів вважає, що частина перша статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка передбачає припинення страхових виплат на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, суперечить частинам першій, другій статті 24, частині третій статті 25, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 64 Конституції України, тому суд її не застосовує.».

Ухвалою першої колегії суддів першого сенату Конституційного суду від 05.04.2023 у справі № 1-2/2023(104/23) відкрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності (конституційності) пункту 1 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності постанови від 15 серпня 2022 року №51025/28155/3921/42 Одеського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про припинення нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат з 01.07.2022.

Водночас згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та для належного захисту прав та інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування постанови від 15 серпня 2022 року №51025/28155/3921/42 Одеського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про припинення нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат з 01.07.2022 та зобов`язання Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області поновити виплату поточних щомісячних страхових виплат, нарахувати та виплатити заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій щодо припинення страхових виплат згідно з вимогами ч. 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (вул. І.Франка, 55, м.Одеса, 65049, код ЄДРПОУ 41844610), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування постанови від 15 серпня 2022 року №51025/28155/3921/42 Одеського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про припинення нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат з 01 липня 2022 року.

Зобов`язати Одеське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області поновити виплату поточних щомісячних страхових виплат, нарахувати та виплатити заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи знаходження судді на лікарняному, повний текст ухвали складено та підписано суддею 21.06.2023 року.

Суддя Д.К. Василяка