Постанова

від 21.06.2023 по справі 754/14476/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2023 року місто Київ

справа №754/14476/20

провадження№22-ц/824/7904/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

строни:

позивач - ОСОБА_1

відповідач -Даймлер АГ

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Бренд»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 8 березня 2023 року, постановлену у складі судді Таран Н.Г.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Даймлер АГ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Бренд» про відшкодування шкоди, внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції),-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 8 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Даймлер АГ, ТОВ «Авто-Бренд» про відшкодування шкоди, внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції).

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заборонити вчиняти певні дії державному виконавцю Деснянського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Благовісному В.М. у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2 від 20 лютого 2023 року щодо майнових прав ОСОБА_1 , до прийняття рішення у справі.

Позивач вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала є такою, що підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в провадженні судді Деснянського районного суду м.Києва Таран Н.Г. знаходиться цивільна справа №754/14476/20 на стадії підготовчого провадження за позовом ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача Daimler AG (Даймлер АГ) держреєстрація: №HRB 19360, юридична адреса Мерседесштрассе, 137, м. Штудгард, Німеччина, 70327, код 19360 матеріальних збитків у розмірі 1299 630,08 грн., у тому числі і завдані матеріальні збитки власнику автомобіля Tayota Land Cruiser 120 Prado, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у розмірі 528 928,96 грн., які стягнуті з ОСОБА_1 за рішенням суду.

Даний позов виник внаслідок дефекту продукції Німецької компанії Даймлер АГ і безпосередньо пов`язаний із виконавчим провадженням завдання збитків автомобілю Tayota Land Cruiser 120 Prado, р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 .

Оскільки позовна заява та процес виконання рішення суду, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 528 928,96 грн. в рахунок відшкодування шкоди взаємопов`язані між собою і залежать один від одного, наявні підстави для зупинення виконання виконавчих дій.

Обраний боржником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди стягувану ОСОБА_2 , є адекватним, не порушить його законні права та інтереси, відповідає предмету спору та забезпечить виконання судового рішення.

Суд першої інстанції розглянув його заяву про забезпечення позову за відсутності учасників справи, порушуючи принцип змагальність та деспозитивність цивільного судочинства.

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Харченко М.В. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

В судове засідання не з`явилися інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили.

Суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Харченка М.В., перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа виданого на підставі рішення суду не може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вважав за недоцільне застосовувати заявлений ОСОБА_1 захід забезпечення позову.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такий відповідає дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 ст. 150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства, вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує вимоги необхідністю фактично не допустити відчуження його майна для виконання рішення суду у іншій справі № 754/17640/18 щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 528 928,96 грн.

Проте, метою забезпечення позову є попередження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову саме у цій справі.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З обставин цієї справи не вбачається, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову щодо відшкодування шкоди внаслідок недоліків (дефекту) продукції, а захід забезпечення позову, які просить застосувати представник позивача, не відповідають змісту порушеного права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Ураховуючи те, що метою забезпечення позову є реалізація в майбутньому актів правосуддя, у той час як запропоновані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді заборони державному виконавцю вчиняти певні дії у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2 від 20 лютого 2023 року щодо майнових прав ОСОБА_1 , не забезпечать, у разі задоволення позову, виконання рішення у цій справі,- колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає заявленим позовним вимогам, обставинам справи та критеріям співмірності.

Врахувавши предмет спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неспівмірність заходів забезпечення позову, яких просить вжити позивач, з предметом позову у цій справі.

Крім цього, заборона державному виконавцю вчиняти певні дії у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 від 20 лютого 2023 року щодо майнових прав ОСОБА_1 фактично зупинить виконання рішення суду ухваленого в іншій справі, де ОСОБА_1 був відповідачем.

Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (правова позиція Верховного Суду у справі524/188/18 від 1 жовтня 2020 року).

Таким чином забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення, що ухвалено у іншій справ та набрало законної сили, в межах розгляду цієї справи може фактично зневілювати у такий спосіб принципи обов`язковості судового рішення та правової визначеності.

Наведений захід забезпечення позову також не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і жодним чином не впливає на ефективний захист, або поновлення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не викликав ОСОБА_1 на розгляд заяви про забезпечення позову, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Отже підстав вважати, що судом першої інстанції допущення порушення норм процесуального права немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зі змісту заяви та матеріалів справи не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 8 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 23 червня 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус