Постанова

від 23.09.2021 по справі 754/14476/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 754/1447/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12031/2021

Головуючий у суді першої інстанції: Таран Н.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.,

секретар - Лащевська Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Даймлер АГ (Daimler AG), Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Бренд про відшкодування шкоди, внаслідок недоліків продукції,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року

встановив:

у листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів збитки в розмірі 742 816 грн. 12 коп., завдані йому внаслідок недоліків продукції, а саме належного йому автомобіля марки Mercedes-Benz ML 350 .

У лютому 2021 року позивач звернувся до суду із заявою, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державному виконавцю вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №63831448 з виконання постанови Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 108 366 грн. 12 коп.

В обґрунтування заяви зазначав, що з нього на користь ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої їй внаслідок самозаймання його автомобіля. Позивач стверджував, що займання його автомобіля трапилось не з його вини, а внаслідок несправності вузлів та агрегатів автомобіля, що відноситься до дефектів виробника, у зв`язку з чим вважав за доцільне зупинити виконання рішення до вирішення даного спору про стягнення з відповідачів збитків.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у задоволенні заяви було відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року ОСОБА_1 було поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

16 серпня 2021 року до апеляційного суду надійшла нова (змінена) редакція апеляційної скарги, у якій скаржник зазначав про зміну кола учасників справи. Вказана редакція апеляційної скарги судом до уваги не береться, оскільки подана поза межами строку на апеляційне оскарження в порушення ч. 1 ст. 364 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на те, що на виконанні в Деснянському районному відділі ДВС України перебуває виконавче провадження з виконання рішення Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 104 732 грн. 79 коп., завданої внаслідок пошкодження належного їй автомобіля. Вказував, що пошкодження автомобіля відбулось не з його вини, а у зв`язку з дефектом продукції виробника. За таких обставин ОСОБА_1 вважав за доцільне звернутись з позовом до відповідачів про відшкодування завданої йому шкоди, та зазначав, що шкода, завдана ОСОБА_2 також має бути відшкодована АТ Даймлер АГ (Daimler AG) та ТОВ Авто-Бренд . З урахуванням викладеного просив заборонити державному виконавцю вчиняти дії, спрямовані на накладення арешту на його майно та стягнення з нього коштів за рішенням.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у задоволенні заяви було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що забезпечення позову в обраний ним спосіб може ускладнити ефективний захист прав позивача. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано його доводи про те, що загоряння автомобіля трапилось не з його вини, а з вини відповідачів, а тому і покладення відповідальності за пошкодження належного ОСОБА_2 автомобіля має бути здійснено на відповідачів. За таких обставин ОСОБА_1 вважав, що забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення суду у справі про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 збитків є співмірним до заявлених вимог. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

При зверненні до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову заявник не навів обґрунтованих доводів про те, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду про стягнення з відповідачів на його користь збитків, завданих за його твердженням внаслідок недоліків продукції.

В п. 4 постанови Пленуму ВС України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 №9 дано роз`яснення про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зупинення виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів до розгляду справи, предметом розгляду у якій є спір, стороною якого ОСОБА_2 не є, призведе до порушення її прав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, , доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2021 року.

Головуючий

Судді