Постанова

від 21.06.2023 по справі 369/4896/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/4896/18 Головуючий у суді І інстанції Карабаза Н.Ф.

Провадження № 22-ц/824/6259/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2023 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу майна об`єктом спільної сумісної власності та його поділ,

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу майна об`єктом спільної сумісної власності та його поділ.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 січня 2020 року справу передано за підсудністю на розгляд Ірпінському міському суду Київської області.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2020 року справу прийнято до провадження цього суду.

16 січня 2023 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на зареєстровані на праві власності за відповідачем: нежитлове приміщення загальною площею 52,3 кв. м, реєстраційний номер: 167790332108, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0975 га, кадастровий номер 3222480805:05:013:5001, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви зазначив, що між сторонами виник спір щодо поділу майна, набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з визначенням дійсного обсягу об`єктів спільної сумісної власності, однак відповідач без його відома і згоди відчужила своїй сестрі спірні майнові права на квартиру, у зв`язку з чим існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову щодо компенсації неправомірно відчужених майнових прав та поділ іншого майна, а саме нежитлового приміщення та земельної ділянки. За наведених обставин, на переконання позивача, є доцільним вжити заходи забезпечення позову у вигляді арешту спірного нерухомого майна, що є співвмірним пред`явленим позовним вимогам.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що викладені у заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а позивач не довів намірів відповідача, як власника спірного нерухомого майна, відчужити належне їй майно або чинити перешкоди у виконанні ймовірного рішення суду. Крім того, позивачем не надано даних, кому належить спірне житлове приміщення станом на час подання заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви про забезпечення позову задовольнити.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про необхідність забезпечення позову майнового характеру, адже існує реальна можливість відчуження відповідачем спірних об`єктів нерухомості, що призведе до порушення прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. В іншому посилання апеляційної скарги дублюють заяву про забезпечення позову та стосуються обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги по суті спору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Тернова В.О. просить відмовити у задоволенні вказаної апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції здійснив повний і всебічний розгляд заяви про забезпечення позову, надав належну оцінку наданим доказам і обставинам справи,не допустив порушення процесуальних норм, які б призвели до неправильного вирішення заявленого питання, а позивач у свою чергу приховав від суду, що аналогічні заходи забезпечення позову у вигляді арешту цього ж самого майна вже були застосовані на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у справі № 369/4195/18, яка постановлена за результатом розгляду заяви про забезпечення позову, поданої до пред`явлення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.

Судом встановлено, що у травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу майна об`єктом спільної сумісної власності та його поділ.

Наразі зазначена цивільна справа № 369/4896/18 перебуває на розгляді Ірпінського міського суду Київської області.

Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зареєстровані на праві власності за відповідачем нежитлове приміщення загальною площею 52,3 кв. м, реєстраційний номер: 167790332108, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0975 га, кадастровий номер 3222480805:05:013:5001, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у справі № 369/4195/18 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову та накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 52,3 кв. м, реєстраційний номер 167790332108, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і належить на праві власності ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,25 га, реєстраційний номер: 467501132224, кадастровий номер 3222480805:05:008:5008, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_2 , та земельну ділянку площею 0,0975 га, реєстраційний номер: 67013532224, кадастровий номер 3222480805:05:013:5001, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно описової частини цієї ухвали, 16 квітня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви до суду, яка була мотивована тим, що з кінця 1997 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та поділяли побут, разом відпочивали, ходили на дні народження до знайомих та родичів, вели спільний бюджет. Протягом спільного проживання із ОСОБА_2 , для поліпшення сімейно-житлових умов, ними спільно було набуто та зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 нерухоме майно, на яке він просив накласти арешт. На даний момент заявник та ОСОБА_2 , у зареєстрованому шлюбі між собою не перебувають, проживають окремо, не ведуть спільного побуту та господарства, сімейні стосунки між нами припинено. Права заявника на частку у спільно нажитому майні ОСОБА_2 не визнає. У зв`язку із цим, заявник має намір у порядку статті 4 ЦПК України звернутися до Києво-Святошинського районного суду Київської області за захистом своїх законних прав та інтересів шляхом подачі позову про встановлення факту спільного проживання, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ майна.

Відповідно до відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, які перебувають у відкритому цілодобовому доступі згідно вимог Закону України «Про доступ до судових рішень», вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у справі № 369/4195/18 заходи забезпечення не є скасованими в апеляційному порядку, а також за клопотання відповідача про їх скасування в порядку статті 158 ЦПК України.

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 червня 2023 року обтяження спірного нежитлового приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 167790332108) та земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67013532224, кадастровий номер 3222480805:05:013:5001) у вигляді арешту, накладеного ухвалою від 18 квітня 2018 року у справі № 369/4195/18 внесено до реєстрів і є чинним.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, який наразі розглядається, суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи та характер спірних правовідносин, а також взявши до уваги обставини уже вжитих заходів забезпечення позову до його пред`явлення, дійшов обґрунтованого висновку, що викладені у заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а позивач не довів намірів відповідача, як власника спірного нерухомого майна, відчужити належне їй майно або чинити перешкоди у виконанні ймовірного рішення суду.

З обставин даної справи достовірно не вбачається, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, який заявник пред`явив до суду, а запропоновані заходи забезпечення позову за наявності чинних обтяжень спірного майна не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову і жодним чином не впливають на ефективний захист або поновлення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, розглядаючи заяву позивача, суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, та оцінив рівноцінність і адекватність заходів забезпечення позову тим заходам, які були вжитті до пред`явлення позову.

Аргументи апеляційної скарги, на які посилається позивач як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції та які зводяться до констатації обставин фактичних правовідносин, які, на його думку, склалися між сторонами, не мають значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ці обставини підлягають встановленню при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги фактично дублюють обґрунтування заяви про забезпечення позову, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом при вирішенні питання про забезпечення позову у даній справі порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що посилання апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції згідно із статтями 141, 382 ЦПК України слід віднести в рахунок держави.

Керуючись статтями 367, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2023 року про відмову у забезпеченні позову в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній