Рішення

від 12.06.2023 по справі 207/5804/21

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 207/5804/21

№ 2/207/63/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Погребняк Т.Ю.

при секретарі Морозові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янського коледжу фізичного виховання про стягнення заборгованості по вихідній допомозі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ворон АІ., звернулась до суду із позовом до Кам`янського коледжу фізичного виховання про стягнення заборгованості по вихідній допомозі та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.02.2020 року її було прийнято на роботу на посаду бухгалтера Кам`янського коледжу фізичного виховання. В подальшому, 02.03.2020 року її було прийнято на посаду касира за сумісництвом на 0,5 ставки, про що було зроблено запис в трудову книжку, а 01.04.2021 року її було звільнено з посади касира (за сумісництвом) відповідно до наказу № 12-к від 16.04.2021 року. Під час трудових відносин, першочергово в частині звільнення з посади касира (за сумісництвом) та не виплати заробітної плати за трудовим договором сумісника в повному обсязі, між нею та керівництвом Кам`янського коледжу фізичного виховання виник конфлікт, в якому вона зазначала на порушення трудового законодавства з боку роботодавця. Факти порушень в подальшому були викладені нею в колективному зверненні на адресу Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області. Порушення трудового законодавства з боку Відповідача усунуто не було, внаслідок чого нею було подано заяву про звільнення та самостійно визначено строк звільнення - 21.06.2021 року. Вказаною датою її було звільнено з посади бухгалтера за ст.38 КЗпП України на підставі наказу №30-к від 09.06.2021 року.

Під часзвільнення їїяк зпосади касира(засумісництвом),так із посадибухгалтера,розрахунок ізнею булопроведено нев повномуобсязі.Статтею 117КЗпП Українивстановлено,що «Вразі невиплатиз винивласника абоуповноваженого ниморгану належнихзвільненому працівниковісум устроки,зазначені встатті 116цього Кодексу,підприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку».Даний фактстав підставоюдля зверненняз іншимизвільненими працівникамиКам`янськогоколеджу фізичноговиховання,до Головногоуправління Держпраців Дніпропетровськійобласті.За результатамирозгляду ГУДержпраці їхньогозвернення Відділомз питаньдодержання законодавствапро працюу Кам`янськомурегіоні 08.10.2021року булонадано відповідь№ Ко-С-1020-11/04про встановленняфактів порушеньтрудового законодавствапід часзвільнення співробітниківз бокукерівництва Кам`янськогоколеджу фізичноговиховання,в томучислі щодоневиплати заробітноїплати підчас звільненняза сумісництвомта невиплатисередньоденного заробіткуза часзатримки розрахунку,а такожневиплати заробітноїплати підчас звільненняза основноюпосадою та невиплати середньоденного заробітку за час затримки розрахунку.

Датою звільнення з посади касира (за сумісництвом) є 01.04.2021 року. Повними календарними місяцями перед звільненням є лютий 2021 року та березень 2021 року, при встановленні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку керується нормами Листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 року № 3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік", якими встановлено, що кількість робочих днів за період лютий - березень 2021 року складає: за лютий - 20 дні, за березень - 22 днів. Робота за сумісництвом передбачає оплату праці в розмірі 0,5 від мінімальної заробітної плати, яка встановлена Законом України від 15.12.2020 року № 1082-XІX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в розмірі 6000,00 грн. на період з 01.01.2021 року по 30.11.2021 року. Таким чином розмір оплати праці за сумісництвом становить 3000,00 грн. на місяць.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Отже середньоденна заробітна плата касира (за сумісництвом), розрахована відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами) становить: 6000,00 грн./42 робочих днів = 142,86 грн. Станом на 03.12.2021 року остаточний розрахунок при звільненні з посади касира (за сумісництвом) з позивачем не проведено.

Позивач зазначає, що датою звільнення з посади бухгалтера - 04.06.2021 року. Повними календарними місяцями перед звільненням є квітень 2021 року та травень 2021 року, при встановленні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку керується нормами Листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 № 3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік", якими встановлено, що кількість робочих днів за період квітень-травень 2021 року складає: за квітень - 22 дні, за травень 18 днів. Згідно офіціальної довідки з Пенсійного Фонду України №ОК-7 від 01.12.2021 року сума заробітної плати, сплаченої за останні два місяці перед звільненням становила: за квітень 2021 року 6000,00 грн.; за травень 2021 року 18203,80 грн. Таким чином заробітна плаза за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні перед звільненням становить 24203,00 грн. Отже середньоденна заробітна плата, розрахована відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами) становить: 24203,80 грн. / 40 робочих днів = 605,10 грн. Остаточний розрахунок при звільненні з посади бухгалтера з позивачем не проведено (не виплачено суму вихідної допомоги у відповідності до вимог ст. 44 КзПП України). Таким чином, загальна сума невиплаченої середньої заробітної плати за затримку розрахункових коштів при звільненні, станом на 03.12.2021 року становить: 24 286,20 грн. + 75612,00 грн. = 96898,20 грн..

Окрім того позивач вважає, що під час звільнення, керівництвом Кам`янського коледжу фізичного виховання не дотримано норми ст. 44 КЗпП України щодо виплати вихідної допомоги у вигляді тримісячного середнього заробітку для осіб, звільнених за ст. 38 КЗпП України (внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю), а саме: не виплачено тримісячного середнього заробітку в розмірі 36306,00 грн. Так, у разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Нормами Листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 № 3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" встановлено, що кількість робочих днів за період квітень-травень 2021 року складає: за квітень - 22 дні, за травень - 18 днів. Середньомісячне число робочих днів становить (22+18)/2=20 робочих днів.

Згідно офіціальної довідки з Пенсійного Фонду України №ОК-7 від 01.12.2021 року сума заробітної плати, сплаченої за останні два місяці перед звільненням становила: за квітень 2021 року 6000,00 грн.; за травень 2021 року 18203,80 грн. Таким чином заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні перед звільненням становить 24203,00 грн. Отже середньоденна заробітна плата, розрахована відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами) становить: 24203,80 грн. / 40 робочих днів = 605,10 грн. Виходячи з викладеного, середня місячна заробітна плата становить: 605,10 грн. х 20 робочих днів = 12102,00 грн. Позивачка вважає, що розмір передбаченої ст. 44 КзПП України вихідної допомоги повинен складати 12102,00 грн. х 3 = 36306,00 грн.

В наданій до суду письмовій заяві позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Донець В.В. надав відзив на позовну заяву, в яких просив застосувати правові наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Також зазначив, що згідно Наказу №09-К від 18.02.2020 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду бухгалтера на підставі трудового договору. 02.03.2020 року на підставі Наказу №13-к ОСОБА_1 було прийнято на 0,5 ставки касира за сумісництвом, яку у подальшому 01.04.2022 р., знято на підставі Наказу №12-к від 16.04.2021 р., через несвоєчасне виконання розпоряджень директора, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни та доручено бухгалтерії коледжу ( ОСОБА_2 ) з 01.04.2021 р. скасувати виплати 0,5 ставки за сумісництвом ОСОБА_1 . Згідно наказу № 33-В від 17.05.2021 року ОСОБА_1 було надано основну щорічну відпуску у період з 17.05.2021 року по 30.05.2021 року на 14 календарних днів. Згідно наказу 34-В від 17.05.2021 року ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку на період складання сесії у Дніпровському державному технічному університеті у період з 31.05.2021 року по 19.06.2021 року на 20 календарних днів. У подальшому, 21.06.2021 року, на підставі Наказу № 30-к директора Кам`янського коледжу фізичного виховання від 09.06.2021р. ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера на підставі п. 4 ст. 36 КЗпП України, та розірвано трудовий договір на підставі ст. 38 КЗпП України за заявою ОСОБА_1 за власним бажанням, та доручено бухгалтерії коледжу виплатити позивачці компенсацію за 17 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки за відпрацьований період з 24.02.2020р. по 21.06.2021р., та здійснити розрахунки, передбачені чинним законодавством України. Таким чином ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера з 24.02.2020 по 21.06.2021р., на посаді касира (за сумісництвом) з 02.03.2021р. по 01.04.2021р. і отримувала 0,5 ставки в порядку і на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджено Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.07.1993 №43 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за №76.

Згідно з п. 5, Положення, оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу, при цьому одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку по основній роботі не враховується. На виконання вищенаведених положень вимог чинного законодавства України, а також вимог ст.ст. 116 Кодексу законів про працю та ч. 2 розділу II Постанови КМ України №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», Кам`нським коледжем фізичного виховання було своєчасно і в повному обсязі здійснено виплати, при звільненні колишнього працівника, позивача ОСОБА_1 , що підтверджуються розрахунком компенсації.

Також представник відповідача зазначив, що відповідачем було надлишково перераховані 24.11.2021 року на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1449 грн. 00 коп., які є безпідставно отриманими нею і підлягають поверненню останньою на рахунок відповідача.

Від представникапозивача ОСОБА_1 адвокатаВорон А.І.до судунадійшла відповідьна відзивв якійпросить визнатипричини пропускустроку зверненнядо судуповажним тапоновити ОСОБА_1 вказаний строк.Також проситьзадовольнити позовнівимоги вповному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача адвокат Донець В.В. надав суду письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, та не доведено поважності причин такого пропуску та вважає позовні вимоги не обгрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позов, зазначили, що розрахунок був проведений лише у липні 2021 року, позивачка пояснила, що до суду не звернулась вчасно, так як очікувала розгляду колективної скарги управлінням з охорони праці.

Суд, взявши до уваги позицію позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з Наказом директора Кам`янського коледжу фізичного виховання №09-К від 18.02.2020 року (арк.с. 52) ОСОБА_1 , було прийнято на посаду бухгалтера з 24 лютого 2020 року на підставі трудового договору з працівником №84 від 18.02.2020 року (арк.с. 53).

На підставі Наказу директора Кам`янського коледжу фізичного виховання №13-к від 27.02.2020 року (арк.с. 54) ОСОБА_1 було прийнято на 0,5 ставки касира з 02.03.2021 р., за сумісництвом, на підставі трудового договору з працівником б/№ від 02.03.2020 року (арк.с. 55).

На підставі Наказу директора Кам`янського коледжу фізичного виховання №12-к від 16.04.2021 р. (арк.с. 33), через несвоєчасне виконання розпоряджень директора, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни з ОСОБА_1 знято з 01.04.2021 року 0,5 ставки за сумісництвом, про що зроблено відповідний запис у Трудовій книжці Серії НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (арк.с.12-14) та доручено бухгалтерії коледжу ( ОСОБА_2 ) з 01.04.2021 р. скасувати виплати 0,5 ставки за сумісництвом ОСОБА_1 .

Згідно Наказудиректора Кам`янськогоколеджу фізичноговиховання №33-Ввід 17.05.2021р.(арк.с.57) ОСОБА_1 за період роботи з 24.02.2020р. по 23.02.2021р. було надано основну щорічну відпуску з 17.05.2021 року по 30.05.2021 року на 14 календарних днів.

Згідно Наказу директора Кам`янського коледжу фізичного виховання 34-В від 17.05.2021 року (арк..с. 58) ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку на період складання сесії у Дніпровському державному технічному університеті з 31.05.2021 року по 19.06.2021 року на 20 календарних днів.

01.06.2021 року ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила звільнити її з посади бухгалтера за власним бажанням з 21.06.2021 року на підставі ст.38 КЗпП (арк.с. 65).

На підставі Наказу директора Кам`янського коледжу фізичного виховання № 30-к від 09.06.2021р. ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера на підставі п. 4 ст. 36 КЗпП України за заявою ОСОБА_1 за власним бажанням, та доручено бухгалтерії коледжу виплатити позивачці компенсацію за 17 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки за відпрацьований період з 24.02.2020р. по 21.06.2021р., та здійснити розрахунки, передбачені чинним законодавством України (арк..с. 66).

Згідно довідки про доходи № 04 від 10.01.2023 року, видана бухгалтеру ОСОБА_1 вбачається:

-нарахована заробітна плата за квітень 2021р. становить 6000,00 грн., кількість робочих днів згідно графіка роботи 22, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 22;

-нарахована заробітна плата за травень 2021р. становить 2666,67 грн., кількість робочих днів згідно графіка роботи 18, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 8;

Середньоденна заробітна плата складає 288,89 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 5777,80 грн.

Згідно довідки про доходи № 03 від 10.01.2023 року, видана касиру (за сумісництвом) ОСОБА_1 вбачається:

-нарахована заробітна плата за лютий 2021р. становить 1452,00 грн., кількість робочих днів згідно графіка роботи 20, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 15;

-нарахована заробітна плата за березень 2021р. становить 1144,00 грн., кількість робочих днів згідно графіка роботи 22, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 13;

Середньоденна заробітна плата складає 92,71 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 1298,00 грн.

Згідно Розрахункового листа при звільненні бухгалтера ОСОБА_1 (арк..с. 69) вбачається, що сума отримання заробітної плати ОСОБА_1 повинна на руки становити 5902,23 1150,93 = 4751,30 грн.

17.06.2021 року ОСОБА_1 отримала кошти на картковий рахунок в сумі 1000,00 грн. як сума авансу, що також підтверджується витягом з відомостей розподілу витрат ДО ККФВ від 17.06.2021р. (арк..с. 71), 01.07.2021 року у сумі 2945,38 грн., що також підтверджується витягом з відомостей розподілу витрат ДО ККФВ від 01.07.2021р. (арк..с. 72), 26.07.2021 року в сумі 1971,60 грн., що також підтверджується витягом з відомостей розподілу витрат ДО ККФВ від 26.07.2021р. (арк..с. 73) та 24.11.2021 року в сумі 1449,00 грн., що також підтверджується витягом з відомостей розподілу витрат ДО ККФВ від 24.11.2021р. (арк..с. 74), що в загальній сумі становить 5916,98 грн.. Але згідно розрахунку повинна була отримати 4751,93 грн., різницю в сумі 1165,68 грн. бухгалтер ОСОБА_1 отримала як зайво нараховані кошти.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до положень ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 57 КЗпП, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності із законодавством. При цьому, за ч. 1 ст. 52 КЗпП для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець.

Відповідно до п. 8 трудового договору №84 із ОСОБА_1 визначені особливості режиму робочого часу, а саме з 08:00 год. до 16:30 год. (повний робочий день, неповний робочий тиждень, погодинна робота тощо), ОСОБА_1 в день звільнення не працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу за червень 2021, оскільки була відсутня на робочому місці, водночас як норма прогулу, згідно з положенням ст. 40 КЗпП становить 3 години. Таким чином, відсутність позивачки на робочому місці більше 3-х годин, свідчить про те, що вона не працювала у день звільнення. У той же час, з моменту звільнення і до дня звернення до суду із позовом - 23.12.2021р., ОСОБА_1 не зверталася до коледжу фізичного виховання із вимогою про розрахунок, так само не надходило вимог чи претензій з приводу невиплати або виплати не у повному обсязі вихідної допомоги, та будь-яких інших вимог з приводу затримки у виплаті заробітної плати.

Таким чином, ОСОБА_1 у відповідності до ч.1 ст. 116 КЗпП повинна була звернутися до коледжу із вимогою про розрахунок, який повинен був бути здійснений коледжем не пізніше наступного дня після дня надходження такої вимоги. При цьому сама по собі вимога про розрахунок працівника не може втілюватися у позовній заяві, подання якої до суду є складовою цивільного процесу, а не трудових правовідносин, і відповідні дії не можуть бути кваліфіковані як вимога про розрахунок у розумінні ч.1 ст. 116 КЗпП. У випадку, якщо працівник подає позов, не здійснивши пред`явлення вимоги про розрахунок на підставі ч.1 ст. 116 КЗпП то відсутні підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП. Тому до моменту пред`явлення позову до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівник має пред`явити вимогу до роботодавця.

Отже, відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП може настати лише з моменту порушення ним обов`язку здійснити розрахунок. Оскільки обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником, який не працював у день звільнення, поставлений у залежність від пред`явлення вимоги таким працівником до роботодавця, то твердження ОСОБА_1 про те, що її права порушено з боку відповідача не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Згідно Постанови Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №401/3246/16-ц, з посиланням на положення ст. 116 КЗпП, Верховний Суд зазначив, що розрахунок з працівником, який не працював у день звільнення, має бути проведений не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджено Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.07.1993 №43 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за №76, що звільнення з роботи за сумісництвом провадиться без виплати вихідної допомоги.

Отже, законодавством України не передбачене право працівника на отримання будь-якої вихідної допомоги при роботі за сумісництвом, водночас, як в своїй позовній заяві, позивач намагається стягнути з відповідача вихідну допомогу за роботу за сумісництвом в тому числі, що прямо заборонено законодавством України.

Суд зазначає, що позивач при звільненні з посади бухгалтера 21.06.2021 року не мав права на отримання вихідної допомоги, оскільки її було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.

Відповідно до статті 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно частині 3 статті 38 цього Кодексу працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Водночас, заява про звільнення не містить такої причини, як невиконання коледжем законодавства про працю умов колективного чи трудового договору.

Разом з цим у позовній заяві ОСОБА_1 не вказує на наявність невиконання Кам`янським коледжем фізичного виховання законодавства про працю умов колективного чи трудового договору, які б послужили причиною її звільнення з посади бухгалтера.

Оскільки позивач не вказав у заяві причину свого звільнення з Кам`янського коледжу фізичного виховання за власним бажанням, при цьому не посилався на те, що роботодавець порушує умови трудового договору та положення законодавства про працю, його звільнено з коледжу за ст. 38 КЗпП за власним бажанням на загальній підставі, а не за частиною 3 статті 38 КЗпП.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з ч.3 ст. 38 КзпП є порушення роботодавцем трудового законодавства або умов трудового договору. Такі підстави позивачем при звільненні не зазначались, не існують та є не доведеними. Отже, позивач не мав права на вихідну допомогу.

Таким чином, ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера за трудовим договором з Кам`янським коледжем фізичного виховання з 24.02.2020р. по 2106.2021р., а з 02.03.2020 року по 01.04.2021 року їй виплачувались 0,5 ставки касира (за сумісництвом) в порядку і на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджено Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.07.1993 №43 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за №76. Згідно з п. 5, Положення, оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу, при цьому одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку по основній роботі не враховується. На виконання вищенаведених положень вимог чинного законодавства України, а також вимог ст.ст. 116 Кодексу законів про працю та ч. 2 розділу II Постанови КМ України №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», Кам`нським коледжем фізичного виховання було своєчасно і в повному обсязі здійснено виплати, при знятті 0,5 ставки за сумісництвом та звільненні колишнього працівника - позивача ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 . Наказ №12-к від 16.04.2021 року щодо зняття з неї 0,5 ставки касира (за сумісництвом) з 01.04.2021 року у встановленому законодавством порядку не оскаржувався, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам`янського коледжу фізичного виховання не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 36, 38, 44, 52, 57, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кам`янського коледжу фізичного виховання про стягнення заборгованості по не нарахованій та не виплаченій вихідній допомозі та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Т.Ю. Погребняк