Постанова

від 13.02.2024 по справі 207/5804/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/254/24 Справа № 207/5804/21 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лопатіної М.Ю., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Баглійськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від12червня 2023року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янського коледжу фізичного виховання про стягнення заборгованості по вихідній допомозі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам`янського коледжу фізичного виховання про стягнення заборгованості по вихідній допомозі та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.02.2020 року її було прийнято на роботу на посаду бухгалтера Кам`янського коледжу фізичного виховання. В подальшому, 02.03.2020 року її було прийнято на посаду касира за сумісництвом на 0,5 ставки, про що було зроблено запис в трудову книжку, а 01.04.2021 року її було звільнено з посади касира (за сумісництвом) відповідно до наказу № 12-к від 16.04.2021 року. Під час трудових відносин, першочергово в частині звільнення з посади касира (за сумісництвом) та невиплати заробітної плати за трудовим договором сумісника в повному обсязі, між нею та керівництвом Кам`янського коледжу фізичного виховання виник конфлікт, в якому вона зазначала на порушення трудового законодавства з боку роботодавця. Факти порушень в подальшому були викладені нею в колективному зверненні на адресу Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області. Порушення трудового законодавства з боку Відповідача усунуто не було, внаслідок чого нею було подано заяву про звільнення та самостійно визначено строк звільнення - 21.06.2021 року. Вказаною датою її було звільнено з посади бухгалтера за ст.38 КЗпП України на підставі наказу №30-к від 09.06.2021 року.

Під час звільнення її як з посади касира (за сумісництвом), так і з посади бухгалтера, розрахунок із нею було проведено не в повному обсязі. Статтею 117 КЗпП України встановлено, що «В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку». Даний факт став підставою для звернення з іншими звільненими працівниками Кам`янського коледжу фізичного виховання, до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області. За результатами розгляду ГУ Держпраці їхнього звернення Відділом з питань додержання законодавства про працю у Кам`янському регіоні 08.10.2021 року було надано відповідь № Ко-С-1020-11/04 про встановлення фактів порушень трудового законодавства під час звільнення співробітників з боку керівництва Кам`янського коледжу фізичного виховання, в тому числі щодо невиплати заробітної плати під час звільнення за сумісництвом та невиплати середньоденного заробітку за час затримки розрахунку, а також невиплати заробітної плати під час звільнення за основною посадою та невиплати середньоденного заробітку за час затримки розрахунку.

Датою звільнення з посади касира (за сумісництвом) є 01.04.2021 року. Повними календарними місяцями перед звільненням є лютий 2021 року та березень 2021 року, при встановленні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку керується нормами Листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 року № 3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік", якими встановлено, що кількість робочих днів за період лютий - березень 2021 року складає: за лютий - 20 дні, за березень - 22 днів. Робота за сумісництвом передбачає оплату праці в розмірі 0,5 від мінімальної заробітної плати, яка встановлена Законом України від 15.12.2020 року № 1082-XІX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в розмірі 6000,00 грн. на період з 01.01.2021 року по 30.11.2021 року. Таким чином розмір оплати праці за сумісництвом становить 3000,00 грн. на місяць.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Отже середньоденна заробітна плата касира (за сумісництвом), розрахована відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами) становить: 6000,00 грн./42 робочих днів = 142,86 грн. Станом на 03.12.2021 року остаточний розрахунок при звільненні з посади касира (за сумісництвом) з позивачем не проведено.

Позивач зазначає, що датою звільнення з посади бухгалтера є 04.06.2021 року. Повними календарними місяцями перед звільненням є квітень 2021 року та травень 2021 року, при встановленні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку керується нормами Листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 № 3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік", якими встановлено, що кількість робочих днів за період квітень-травень 2021 року складає: за квітень - 22 дні, за травень 18 днів. Згідно офіціальної довідки з Пенсійного Фонду України №ОК-7 від 01.12.2021 року сума заробітної плати, сплаченої за останні два місяці перед звільненням становила: за квітень 2021 року 6000,00 грн; за травень 2021 року 18203,80 грн. Таким чином заробітна плаза за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні перед звільненням становить 24203,00 грн. Отже середньоденна заробітна плата, розрахована відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами) становить: 24203,80 грн / 40 робочих днів = 605,10 грн. Остаточний розрахунок при звільненні з посади бухгалтера з позивачем не проведено (не виплачено суму вихідної допомоги у відповідності до вимог ст. 44 КзПП України). Таким чином, загальна сума невиплаченої середньої заробітної плати за затримку розрахункових коштів при звільненні, станом на 03.12.2021 року становить: 24 286,20 грн. + 75612,00 грн. = 96898,20 грн.

Окрім того позивач вважає, що під час звільнення, керівництвом Кам`янського коледжу фізичного виховання не дотримано норми ст. 44 КЗпП України щодо виплати вихідної допомоги у вигляді тримісячного середнього заробітку для осіб, звільнених за ст. 38 КЗпП України (внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю), а саме: не виплачено тримісячного середнього заробітку в розмірі 36306,00 грн. Так, у разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Нормами Листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 № 3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" встановлено, що кількість робочих днів за період квітень-травень 2021 року складає: за квітень - 22 дні, за травень - 18 днів. Середньомісячне число робочих днів становить (22+18)/2=20 робочих днів.

Згідно офіціальної довідки з Пенсійного Фонду України №ОК-7 від 01.12.2021 року сума заробітної плати, сплаченої за останні два місяці перед звільненням становила: за квітень 2021 року 6000,00 грн; за травень 2021 року 18203,80 грн. Таким чином заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні перед звільненням становить 24203,00 грн. Отже середньоденна заробітна плата, розрахована відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами) становить: 24203,80 грн / 40 робочих днів = 605,10 грн. Виходячи з викладеного, середня місячна заробітна плата становить: 605,10 грн. х 20 робочих днів = 12102,00 грн. Позивачка вважає, що розмір передбаченої ст. 44 КзПП України вихідної допомоги повинен складати 12102,00 грн. х 3 = 36306,00 грн.(а.с.3-8).

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кам`янського коледжу фізичного виховання про стягнення заборгованості по не нарахованій та не виплаченій вихідній допомозі та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено (а.с.128-133)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку з дати звільнення з посади касира (за сумісництвом) тобто з 01.04.2021 р. по день фактичного розрахунку 24.11.2021року із розрахунку 142,86 грн за кожен день затримки розрахунку, що складає 24 286,20 грн. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку з дати звільнення з посади бухгалтера, тобто з 23.06.2021 р. по день фактичного розрахунку 26.07.2021 року із розрахунку 605, 10 грн за кожен день затримки розрахунку, що складає 21 783, 60 грн. Посилаючись на те, що судом не в повній мірі досліджено всі обставини у справі, які мають значення для справи, не надано їм належної правової оцінки, невірно застосовано норми матеріального права (а.с.142-147).

В порядку ст. 360 ЦПК України, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись законність та обґрунтованість рішення суду та на безпідставність доводів апеляційної скарги, просили, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с.172-174).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

В порядку ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Наказом директора Кам`янського коледжу фізичного виховання №09-К від 18.02.2020 року (а.с. 52) ОСОБА_1 , прийнято на посаду бухгалтера з 24 лютого 2020 року на підставі трудового договору з працівником №84 від 18.02.2020 року (а.с. 53).

На підставі Наказу директора Кам`янського коледжу фізичного виховання №13-к від 27.02.2020 року (а.с. 54) ОСОБА_1 було прийнято на 0,5 ставки касира з 02.03.2021 р., за сумісництвом, на підставі трудового договору з працівником б/№ від 02.03.2020 року (а.с. 55).

На підставі Наказу директора Кам`янського коледжу фізичного виховання №12-к від 16.04.2021 р. (а.с. 33), через несвоєчасне виконання розпоряджень директора, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни з ОСОБА_1 знято з 01.04.2021 року 0,5 ставки за сумісництвом, про що зроблено відповідний запис у Трудовій книжці Серії АХ №801944, яка належить ОСОБА_1 (а.с.12-14) та доручено бухгалтерії коледжу ( ОСОБА_2 ) з 01.04.2021 р. скасувати виплати 0,5 ставки за сумісництвом ОСОБА_1 .

Згідно Наказу директора Кам`янського коледжу фізичного виховання №33-В від 17.05.2021 р. (а.с. 57) ОСОБА_1 за період роботи з 24.02.2020р. по 23.02.2021р. було надано основну щорічну відпуску з 17.05.2021 року по 30.05.2021 року на 14 календарних днів.

Згідно Наказу директора Кам`янського коледжу фізичного виховання 34-В від 17.05.2021 року (а.с. 58) ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку на період складання сесії у Дніпровському державному технічному університеті з 31.05.2021 року по 19.06.2021 року на 20 календарних днів.

01.06.2021 року ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила звільнити її з посади бухгалтера за власним бажанням з 21.06.2021 року на підставі ст.38 КЗпП (а.с. 65).

На підставі Наказу директора Кам`янського коледжу фізичного виховання № 30-к від 09.06.2021р. ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера на підставі п. 4 ст. 36 КЗпП України за заявою ОСОБА_1 за власним бажанням, та доручено бухгалтерії коледжу виплатити позивачці компенсацію за 17 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки за відпрацьований період з 24.02.2020р. по 21.06.2021р., та здійснити розрахунки, передбачені чинним законодавством України (а..с. 66).

Згідно довідки про доходи № 04 від 10.01.2023 року, яка видана бухгалтеру ОСОБА_1 вбачається:

-нарахована заробітна плата за квітень 2021р. становить 6000,00 грн, кількість робочих днів згідно графіка роботи 22, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 22;

-нарахована заробітна плата за травень 2021р. становить 2666,67 грн, кількість робочих днів згідно графіка роботи 18, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 8;

Середньоденна заробітна плата складає 288,89 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 5777,80 грн.

Згідно довідки про доходи № 03 від 10.01.2023 року, видана касиру (за сумісництвом) ОСОБА_1 вбачається:

-нарахована заробітна плата за лютий 2021р. становить 1452,00 грн, кількість робочих днів згідно графіка роботи 20, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 15;

-нарахована заробітна плата за березень 2021р. становить 1144,00 грн, кількість робочих днів згідно графіка роботи 22, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 13;

Середньоденна заробітна плата складає 92,71 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 1298,00 грн.

Згідно Розрахункового листа при звільненні бухгалтера ОСОБА_1 (а.с. 69) вбачається, що сума отримання заробітної плати ОСОБА_1 повинна на руки становити 5902,23 1150,93 = 4751,30 грн.

17.06.2021 року ОСОБА_1 отримала кошти на картковий рахунок в сумі 1000,00 грн. як сума авансу, що підтверджується витягом з відомостей розподілу витрат ДО ККФВ від 17.06.2021р. (а.с. 71), 01.07.2021 року у сумі 2945,38 грн, що підтверджується витягом з відомостей розподілу витрат ДО ККФВ від 01.07.2021р. (а.с. 72), 26.07.2021 року в сумі 1971,60 грн, що підтверджується витягом з відомостей розподілу витрат ДО ККФВ від 26.07.2021р. (а.с. 73) та 24.11.2021 року в сумі 1449,00 грн, що підтверджується витягом з відомостей розподілу витрат ДО ККФВ від 24.11.2021р. (а.с. 74), що в загальній сумі становить 5916,98 грн. Але згідно розрахунку повинна була отримати 4751,93 грн. Різницю в сумі 1165,68 грн бухгалтер ОСОБА_1 отримала як зайво нараховані кошти.

Відповідно до п. 8 трудового договору №84 із ОСОБА_1 визначені особливості режиму робочого часу, а саме з 08:00 год. до 16:30 год. (повний робочий день, неповний робочий тиждень, погодинна робота тощо), ОСОБА_1 в день звільнення не працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу за червень 2021 року, оскільки була відсутня на робочому місці, водночас як норма прогулу, згідно з положенням ст. 40 КЗпП становить 3 години. Таким чином, відсутність позивачки на робочому місці більше 3-х годин, свідчить про те, що вона не працювала у день звільнення. У той же час, з моменту звільнення і до дня звернення до суду із позовом - 23.12.2021р., ОСОБА_1 не зверталася до коледжу фізичного виховання із вимогою про розрахунок, так само не надходило вимог чи претензій з приводу невиплати або виплати не у повному обсязі вихідної допомоги та будь-яких інших вимог з приводу затримки у виплаті заробітної плати.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера за трудовим договором з Кам`янським коледжем фізичного виховання з 24.02.2020р. по 2106.2021р., а з 02.03.2020 року по 01.04.2021 року їй виплачувались 0,5 ставки касира (за сумісництвом) в порядку і на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджено Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.07.1993 №43 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за №76. Згідно з п. 5, Положення, оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу, при цьому одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку по основній роботі не враховується. На виконання вищенаведених положень вимог чинного законодавства України, а також вимог ст.ст. 116 Кодексу законів про працю та ч. 2 розділу II Постанови КМ України №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», Кам`нським коледжем фізичного виховання було своєчасно і в повному обсязі здійснено виплати, при знятті 0,5 ставки за сумісництвом та звільненні колишнього працівника - позивача ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 . Наказ №12-к від 16.04.2021 року щодо зняття з неї 0,5 ставки касира (за сумісництвом) з 01.04.2021 року у встановленому законодавством порядку не оскаржувався, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам`янського коледжу фізичного виховання не підлягають задоволенню.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до положень ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 57 КЗпП, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності із законодавством. При цьому, за ч. 1 ст. 52 КЗпП для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець.

Водночас, згідно з трудовим договором, укладеним із Позивачкою у п. 8 визначені особливості режиму робочого часу, 08:00 -16:30 (повний робочий день, неповний робочий тиждень, погодинна робота тощо), ОСОБА_1 , в день звільнення не працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу за червень 2021р., оскільки була відсутня на робочому місці, водночас як норма прогулу, згідно з положенням ст. 40 КЗпП становить 3 години. Таким чином, відсутність Позивачки на робочому місці більше 3-х годин свідчить про те, що вона не працювала у день звільнення. У той же час, з моменту звільнення і до дня звернення до суду із позовом (23.12.2021р.) ОСОБА_1 не зверталася до коледжу фізичного виховання із вимогою про розрахунок, так само не надходило вимог чи претензій з приводу невиплати або виплати не у повному обсязі вихідної допомоги, та будь-яких інших вимог з приводу затримки у виплаті заробітної плати.

У період часу з 21.06.2021 по 23.12.2021 р. (дата звернення позивачки до суду), вимог від ОСОБА_1 , як встановлено положеннями ст. 116, 117 КЗПП про розрахунок не надходило, як і не надходило претензій з приводу невиплати або виплати не в повному обсязі вихідній допомозі, та будь-яких вимог, з приводу затримки у виплаті заробітної плати. Таким чином, в силу ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю, у разі, якщо працівник при звільненні в день звільнення не працював, необхідні при звільненні виплати мають бути проведені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, якої від ОСОБА_1 на адресу коледжу не надходило.

Апелянт посилається на заяву ОСОБА_1 від 25.10.2021р., проте на час подання такої заяви Відповідач вже виконав свій обов`язок перед Позивачкою щодо розрахунку, що підтверджується матеріалами справи. А кошти, які були перераховані їй 24.11.2021р. є помилково перерахованими і не свідчать про кінцевий розрахунок із нею, а є безпідставно отриманими коштами у розумінні ст. 1212 ЦК України. У матеріалах справи наявний доказ, який підтверджує відсутність порушень трудового законодавства Відповідачем, а саме Постанова від 01.12.2021р. Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська у справі №207/4582/21 згідно якої було закрито провадження у справі про притягнення директора коледжу ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП через відсутність складу адміністративного правопорушення у діях керівництва навчального закладу, у тому числі по відношенню до ОСОБА_1 ..

При цьому, судом встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, тобто порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати їх не у повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Лопатіна

М.Ю. Петешенкова