Рішення

від 31.08.2022 по справі 932/1684/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/1684/22

Провадження № 2/932/555/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТФОЮ»</a>, про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2022 року адвокат Григор`єва О.І. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою до ТОВ «ФІТФОЮ», в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача вартість телефону 34897,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач був споживачем послуг, які надає мережа спортивних клубів «ФІТФОЮ». Відповідач регулює свої правовідносини із клієнтом шляхом розміщення на своєму веб сайті fit4you.dp.ua договору публічної оферти, за правилами якої клієнти вживають послуги клубу після надання акцептування даної оферти. Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі сплативши грошові кошти за відвідування клубу та отримання послуг, які там надаються. На підтвердження сплати на ім`я позивача була видана клубна карта. 14.03.2019 року під час знаходження позивача у клубі на тренуванні, невстановлена особа, знаходячись в приміщенні роздягальні спортивного клубу «ФІТФОЮ», із шафи, де зберігалися особисті речі позивача, викрала мобільний телефон IPhone Х вартістю 34897,00 грн. По факту крадіжки було відкрито кримінальну справу ЄРДР №12019040640000659 від 15.04.2019 року. Проте, відповідач відмовляється визнавати той факт, що саме через недбалість або халатність адміністрації клубу позивач став об`єктом злочину, і що за викрадення телефону із шафи, яка належить клубу і встановлена на його території, відповідальність за понесену позивачем матеріальну шкоду внаслідок втрати телефону несе саме клуб. Відповідачу була направлена досудова вимогу про відшкодування позивачу вартості вкраденого телефону, проте відповідач ніяким чином на цю вимогу не відреагував, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2022 року зазначена цивільна справа передана в провадження судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою судді від 15.03.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.08.2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві представник відповідача зазначив, що ТОВ «ФІТФОЮ» не реалізувало на користь позивача будь-яких послуг, в тому числі щодо організації відвідування фітнес-клубу. Позивачем не надано будь-якого платіжного документу на підтвердження факту сплати за надання послуг на користь ТОВ «ФІТФОЮ», а отже про наявність господарських відносин у сфері надання послуг між сторонами у справі. Не надано й примірника публічного договору, з яким начебто ознайомився позивач. Позивач не зазначає, коли саме ним було придбано відповідний абонемент на користування послугами фітнес клубу. З наданої копії встановлено, що строк дії спливає 02.02.2019 року. Отже враховуючи зміст наданої копії, можливо встановити, що ОСОБА_1 користувався послугами фітнес клубу починаючи з 02.05.2018 року. Спосіб оплати за придбання абонементу позивач також не зазначає. В цей час ТОВ «ФІТФОЮ» не надавало відповідних послуг взагалі, що підтверджує і відсутність платежу на користь ТОВ «ФІТФОЮ» з боку ОСОБА_1 в означений період часу. Логотип «Fit4You», зазначений на наданій копії абонементу, не зареєстрований за ТОВ «ФІТФОЮ» в якості торгівельної марки та останній нею не користувався на будь-яких договірних засадах в період часу зазначений позивачем. Таким чином, ТОВ «ФІТФОЮ» та ОСОБА_1 не є сторонами правочину, на який розповсюджується відповідальність, що врегульована нормами Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ніяких послуг відповідач позивачу не надавав.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановлено законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод інтересів. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був споживачем послуг, які надає мережа спортивних клубів «ФІТФОЮ».

ТОВ «ФІТФОЮ» регулює свої правовідносини із клієнтом шляхом розміщення на своєму веб сайті fit4you.dp.ua договору публічної оферти, за правилами якої клієнти вживають послуги клубу після надання акцептування даної оферти.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, а також умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ч.2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферта) і прийняття пропозиції другою стороною (акцепт).

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч.2 ст. 641 ЦК України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Частиною 1 статті 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Публічний договір, це вид договору, до якого також застосовується вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до п.7 ст.1 якого, договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція (надаються послуги).

Підтвердженням вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, сплативши грошові кошти за відвідування клубу та отримання послуг, які надаються відповідачем згідно прейскуранту. На підтвердження сплати на ім`я позивача була видана клубна карта строком на 1 рік та дійсна до 02.05.2019 року.

Таким чином, позивач набув статус споживача спортивно-оздоровчих послуг, а у відповідача наявний статус суб`єкта господарювання, що надає послуги.

Встановлено, що між сторонами виник спір, який стосується правовідносин, що виникли між споживачем товарів і надавачем послуг та підпадає під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Послугою є діяльність виконавця з надання споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Виконавець це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Позивач в позовній заяві зазначив, що не спростовано відповідачем, 14.03.2019 року під час його знаходження у клубі на тренуванні, невстановлена особа, знаходячись в приміщенні роздягальні спортивного клубу «ФІТФОЮ», розташованого по пр. Богдана Хмельницького, 31 в м. Дніпро, таємно шляхом вільного доступу викрала майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: мобільний телефон «IPhone», imei: НОМЕР_1 , чим спричинила останньому матеріальну шкоду, розмір якої відповідно копії квитанції становить 34 897,00 грн.

За фактом крадіжки за заявою позивача було відкрито кримінальне провадження №12019040640000659 від 15.04.2019 року за ч.1 ст.185 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вбачається, що позивач був зареєстрований у мобільному додатку «Приват 24», за допомогою власного фінансового номеру до якого були прив`язані два його карткові рахунки, відкриті у АТ КБ «Приватбанк» Після викрадення телефону позивачем були здійснені дії, направленні на запобігання використання його викраденого телефону в шахрайських цілях та заблоковано сім карту, а також заблоковані його карткові рахунки у вказаному додатку. Проте, із його платіжних карток 15.03.2019 року було здійснено несанкціоновану трансакцію, а саме здійснено чотири несанкціоновані перекази по 15075,99 грн. кожний, а також чотири грошові перекази на поповнення мобільного номеру телефону на суму 505,00 грн. кожний. Також, приблизно в цей час з картки універсальна голд за № НОМЕР_2 було здійснено трансакцію на перерахування суми грошових коштів, яка дорівнює кредитному ліміту у розмірі 40985,70 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.03.2021 року, ухваленим у цивільній справі № 200/6740/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії, стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти з карткового рахунку «Голд» № НОМЕР_3 , належного ОСОБА_1 , у розмірі 17307 грн. 46 коп.; стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти з карткового рахунку «Голд» № НОМЕР_2 , належного ОСОБА_1 , у розмірі 40005 грн. 83 коп.; визнати всі нараховані Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» проценти, штрафи і пені по картковим рахункам № НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 , недійсними та зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» їх списати.

Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду від 22.09.2021 року рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.03.2021 року, ухвалене у цивільній справі № 200/6740/19, залишене без змін.

14.02.2022 року позивачем на адресу відповідача була направлена заява, в якій він просив компенсувати йому майнову шкоду у вигляді викраденого в клубі «FIT4YOU» належного йому на праві власності мобільного телефону «IPhone Х» шляхом повернення йому часткової вартості телефону 30000,00 грн., проте вказана заява залишена без виконання відповідачем.

Статтею 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ч.3 ст. 937 ЦК України, прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Таким чином, між сторонами також фактично укладено усний договір зберігання, укладення якого підтверджується прийняттям відповідачем особистих речей позивача на зберігання в шафах, які розташовані у фітнес центрі «ФІТФОЮ» з наданням позивачу жетону та ключа від шафи, де повинні були зберігатися особисті речі позивача під час його тренування в спортивному залі.

Відповідно до ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з ч.1 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Така ж правова позиція викладена у рішенні Верховного суду України від 19.03.2008 року:

«Згідно зі статтями 942 і 950 ЦК зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлений договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Межі відповідальності зберігача перед поклажодавцем за неналежне виконання своїх обов`язків щодо схову переданої речі встановлено ст.951 цього Кодексу, відповідно до змісту якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості. Встановивши факт неналежного виконання відповідачем договору зберігання майна, внаслідок чого сталася втрата речей позивача, судами вірно задоволені вимоги щодо стягнення завданих збитків і постановлені в цій частині рішення відповідають вимогам матеріального й процесуального закону».

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір публічної оферти, згідно з яким відповідач прийняв на себе обов`язки щодо надання послуг, а позивач зобов`язався ці послуги сплатити, що й було зроблено. Позивач на підтвердження оплати ним послуг отримав на своє ім`я клубну картку. Між сторонами також був фактично укладений договір зберігання особистих речей позивача під час його тренувань в спортивному залі. Під час відвідування клубу та тренувань клієнти клубу залишають свої особисті речі у спеціально відведених для цього шафах, які замикаються на ключ. 14.03.2019 року під час тренування у позивача було викрадено телефон, який знаходився серед його особистих речей у шафі. Відповідач в свою чергу свої зобов`язання не виконує, відмовляючись відшкодовувати вартість викраденого особистого майна позивача - телефону, що зберігався в спеціально відведеному для цих цілей місці та території спортивного клубу «ФІТФОЮ».

Доказів наспростування вищевказанихобставин тафактів відповідачемпід чассудового розглядусправи судуне надано,суд небере доуваги твердженняпредставника відповідачащодо неналежностівідповідачу логотипу «Fit4You» через недоведеність таких тверджень, крім того виписка з рахунку ТОВ «ФІТФОЮ», сформована АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.05.2018 року по 31.05.2018 року, не є достовірним доказом не оплати позивачем послуг відповідача, оскільки надана суду банківська виписка не містить жодної оплати за надані послуги не тільки від ОСОБА_1 , а й взагалі від будь-якої іншої фізичної особи, а містить лише банківські операції пов`язані з функціонування господарської діяльності юридичної особи, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості вкраденого телефону у розмірі 34897,00 грн.

Розв`язуючи позовні вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд виходить з наступного.

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві позивачем зазначається попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому витрати на правничу допомогу складають 4000,00 грн.

Так, позивачем в обґрунтування вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. було надано копію договору про надання професійної правничої допомоги.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Факт укладання договору про надання професійної правничої допомоги не підтверджує фактичної оплати гонорару за послуги адвоката, наданої за цим договором, будь-яких інших доказів такої оплати під час розгляду справи у суді, будь-то квитанція чи прибутковий касовий ордер, позивачем суду не надані, тому у задоволенні вимог позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки вони не доведені.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач при подачі позовної заяви звільнений від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТФОЮ»</a>, про захист прав споживачів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТФОЮ»</a> (ЄДРПОУ 37069210) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) вартість викраденого телефону в розмірі 34897,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТФОЮ»</a> (ЄДРПОУ 37069210) на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева