ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8287/23 Справа № 932/1684/22 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленняучасників справив письмовомупровадженні умісті Дніпріапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТФОЮ» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТФОЮ» про захист прав споживачів,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТФОЮ» (далі ТОВ «ФІТФОЮ») про захист прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він був споживачем послуг, які надає мережа спортивних клубів «ФІТФОЮ». Відповідач врегулював свої правовідносини із клієнтами шляхом розміщення на своєму веб-сайті fit4you.dp.ua договору публічної оферти, за правилами якої клієнти вживають послуги клубу після надання акцептування даної оферти. Свої зобов`язання за договором він виконав в повному обсязі, сплативши грошові кошти за відвідування клубу та отримання послуг, які там надаються. На підтвердження сплати на його ім`я була видана клубна карта.
14 березня 2019 року під час знаходження його у клубі на тренуванні, невстановлена особа, знаходячись в приміщенні роздягальні спортивного клубу «ФІТФОЮ», із шафи, де зберігалися його особисті речі, викрала мобільний телефон «IPhone Х» вартістю 34 897,00 грн.
15 березня 2019 року відомості по факту крадіжки були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12019040640000659.
Проте, відповідач відмовляється визнавати той факт, що саме через недбалість або халатність адміністрації клубу позивач став об`єктом злочину і що за викрадення телефону із шафи, яка належить клубу і встановлена на його території, відповідальність за понесену позивачем матеріальну шкоду внаслідок втрати телефону несе саме клуб.
Відповідачу була направлена досудова вимога про відшкодування йому вартості вкраденого телефону, проте відповідач ніяким чином на цю вимогу не відреагував.
Ураховуючи викладене, позивач виклав вимогу про стягнення з відповідача на його користь вартості телефону в розмірі 34 897,00 грн та судових витрат.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ФІТФОЮ» на користь ОСОБА_1 вартість викраденого телефону в розмірі 34 897,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФІТФОЮ», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування скарги відповідач посилається на те, що ТОВ «ФІТФОЮ» не реалізувало на користь позивача будь яких послуг, в тому числі щодо організації відвідування фітнес-клубу. Позивачем не надано будь якого платіжного документу на підтвердження факту сплати за надання послуг на користь ТОВ «ФІТФОЮ», а отже про наявність відносин у сфері надання послуг між сторонами у справі. Не надано й примірника публічного договору, з яким начебто ознайомився позивач. Позивач не зазначає, коли саме ним було придбано відповідний абонемент на користування послугами фітнес-клубу. З наданої копії встановлено, що строк дії спливає 02 травня 2019 року. Отже, враховуючи зміст наданої копії, можливо встановити, що ОСОБА_1 користувався послугами фітнес-клубу починаючи з 02 травня 2018 року. Спосіб оплати за придбання абонементу позивач також не зазначає. У той же час, ТОВ «ФІТФОЮ» не надавало відповідних послуг взагалі, що підтверджує і відсутність платежу на користь ТОВ «ФІТФОЮ» з боку ОСОБА_1 в означений період часу. Логотип «Fit4You», зазначений на наданій копії абонементу, не зареєстрований за ТОВ «ФІТФОЮ» в якості торгівельної марки та останній нею не користувався на будь яких договірних засадах в період часу зазначений позивачем. Таким чином, ТОВ «ФІТФОЮ» та ОСОБА_1 не є сторонами правочину, на який розповсюджується відповідальність, що врегульована нормами Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ніяких послуг відповідач позивачу не надавав.
Також відповідач заперечує факт укладення між ним і позивачем договору зберігання та прийняття майна на зберігання, як підстави його відповідальності за завдану позивачу шкоду.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.
Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 був споживачем послуг, які надає мережа спортивних клубів «ФІТФОЮ».
ТОВ «ФІТФОЮ» регулює свої правовідносини із клієнтом шляхом розміщення на своєму веб-сайті fit4you.dp.ua договору публічної оферти, за правилами якої клієнти вживають послуги клубу після надання акцептування даної оферти.
Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, сплативши грошові кошти за відвідування клубу та отримання послуг, які надаються відповідачем згідно прейскуранту. На підтвердження сплати на ім`я позивача була видана клубна карта строком на 1 рік, яка була дійсна до 02 травня 2019 року.
14 березня 2019 року під час знаходження позивача у клубі на тренуванні, невстановлена особа, знаходячись в приміщенні роздягальні спортивного клубу «ФІТФОЮ», розташованого по проспекту Богдана Хмельницького, 31 в місті Дніпрі, таємно шляхом вільного доступу викрала майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме мобільний телефон «IPhone», imei: НОМЕР_1 , чим спричинила останньому матеріальну шкоду, розмір якої відповідно копії квитанції становить 34 897,00 грн.
За фактом крадіжки за заявою позивача було відкрито кримінальне провадження № 12019040640000659 від 15 березня 2019 року за ч.1 ст. 185 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також судом встановлено, що позивач був зареєстрований у мобільному додатку «Приват 24» за допомогою власного фінансового номеру, до якого були прив`язані два його карткові рахунки, відкриті у АТ КБ «ПриватБанк». Після викрадення телефону позивачем були здійснені дії, направленні на запобігання використання його викраденого телефону в шахрайських цілях та заблоковано сім-карту, а також заблоковані його карткові рахунки у вказаному додатку. Проте, з його платіжних карток 15 березня 2019 року було здійснено несанкціоновану транзакцію, а саме здійснено чотири несанкціоновані перекази по 15 075,99 грн кожний, а також чотири грошові перекази на поповнення мобільного номеру телефону на суму 505,00 грн кожний. Також, приблизно в цей час з картки «Універсальна голд» за № НОМЕР_2 було здійснено транзакцію на перерахування суми грошових коштів, яка дорівнює кредитному ліміту в розмірі 40 985,70 грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2021 року у цивільній справі № 200/6740/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти з карткового рахунку «Голд» № НОМЕР_3 в розмірі 17 307,46 грн та з карткового рахунку «Голд» № НОМЕР_2 в розмірі 40 005,83 грн; визнано всі нараховані АТ КБ «ПриватБанк» проценти, штрафи і пені по картковим рахункам № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 , недійсними та зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» їх списати.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2021 року залишено без змін.
14 лютого 2022 року позивачем на адресу відповідача була направлена заява, в якій він просив компенсувати йому майнову шкоду у вигляді викраденого в клубі «ФІТФОЮ» належного йому на праві власності мобільного телефону «IPhone Х» шляхом повернення йому часткової вартості телефону в розмірі 30 000,00 грн, проте вказана заява залишена без виконання відповідачем.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір публічної оферти, згідно з яким відповідач прийняв на себе обов`язки щодо надання послуг, а позивач зобов`язався ці послуги сплатити, що й було зроблено. Позивач на підтвердження оплати ним послуг отримав на своє ім`я клубну картку. Між сторонами також був фактично укладений договір зберігання особистих речей позивача під час його тренувань в спортивному залі. Відповідач в свою чергу свої зобов`язання не виконує, відмовляючись відшкодовувати вартість викраденого особистого майна позивача телефону, що зберігався в спеціально відведеному для цих цілей місці та території спортивного клубу «ФІТФОЮ».
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, а також умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферта) і прийняття пропозиції другою стороною (акцепт).
Відповідно до частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 641 ЦК України пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно з частиною другою статті 641 ЦК України реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Частиною першою статті 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Публічний договір, це вид договору, до якого також застосовується вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до пункту 7 статті 1 якого, договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція (надаються послуги).
Підтвердженням вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Статтею 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Відповідно до частини третьої статті 937 ЦК України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Відповідно до статті 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно з частиною першою статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Послугою є діяльність виконавця з надання споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Виконавець це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
Виходячи з аналізу наведених норм закону, а також встановивши, що між сторонами було укладено договір публічної оферти, згідно з яким відповідач прийняв на себе обов`язки щодо надання послуг, а позивач зобов`язався ці послуги сплатити, що й було зроблено, а також те, що між сторонами був фактично укладений договір зберігання особистих речей позивача під час його тренувань в спортивному залі, врахувавши те, що відповідач в свою чергу свої зобов`язання не виконує, відмовляючись відшкодовувати вартість викраденого особистого майна позивача телефону, що зберігався в спеціально відведеному для цих цілей місці та території спортивного клубу «ФІТФОЮ», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ «ФІТФОЮ» на користь ОСОБА_1 вартості телефону в розмірі 34 897,00 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФІТФОЮ» не реалізовувало на користь позивача будь яких послуг, в тому числі щодо організації відвідування фітнес-центру, а також те, що надана позивачем копія абонементу фітнес-клубу «ФІТФОЮ», у вигляді паперової картки, не є належним доказом оплати послуг клубу та підтвердженням споживання цих послуг позивачем, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач ТОВ «ФІТФОЮ» є юридичною особою, основним видом діяльності якої є діяльність фітнес-центрів (код 93.13).
Крім того, на сайті «ФІТФОЮ» (https://fit4vou.dp.ua) розміщено договір публічної оферти з ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ), види діяльності якої це 77.21 прокат товарів для спорті і відпочинку, 93.12 Діяльність спортивних клубів, 93.19 інша діяльність у сфері спорту та інші, яка і є власником і володільцем 100 % частки статутного капіталу ТОВ «ФІТФОЮ».
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежності відповідачу логотипу «Fit4You» є недоведеними.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини шоста статті 81 ЦПК України).
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що викрадення належного позивачу телефону відбулося 14 березня 2019 року в приміщенні роздягальні спортивного залу «ФІТФОЮ» по проспекту Богдана Хмельницького, 31 в місті Дніпрі, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12019040640000659 від 15 березня 2019 року.
Як зазначає позивач ОСОБА_1 , станом на 2018-2019 роки відповідач ТОВ «ФІТФОЮ» не приймало оплату за терміналом, а оплата ним була здійснена готівкою у клубі. Натомість йому не видавався будь який чек або квитанція, а видали лише абонемент фітнес-клубу «ФІТФОЮ».
Отже, підтвердженням оплати послуг, які надавав відповідач є і наявність цієї картки (абонементу) і присутність позивача в залі клубу, оскільки без оплати тренувань він би не мав можливості знаходитись у приміщенні клубу та здійснювати тренування.
Крім того виписка з рахунку ТОВ «ФІТФОЮ», сформована АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року, не є достовірним доказом не оплати позивачем послуг відповідача, оскільки надана суду банківська виписка не містить жодної оплати за надані послуги не тільки від ОСОБА_1 , а й взагалі від будь якої іншої фізичної особи, а містить лише банківські операції пов`язані з функціонування господарської діяльності юридичної особи.
Доводи апеляційної скарги про те, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору зберігання та прийняття майна на зберігання, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки послуги із зберігання речей розумно повинні бути включені до послуг, які надаються фітнес-центром, як такі що повинні надаватись відвідувачам і входять в тренування.
Підтвердженням укладеного договору зберігання майна із спортивним клубом є факт сплачених позивачем коштів за відвідування фітнес-центра та видана на його ім`я клубна карта.
Відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що у вартість послуг з відвідування фітнес-клубу відповідач не включав послуги зі зберігання майна клієнтів.
Отже, між сторонами було також фактично укладено усний договір зберігання, укладення якого підтверджувалось жетоном і ключем від шафи, виданими позивачу у фітнес-центрі, де він повинен був зберігати свої речі під час тренування у залі.
Встановивши факт неналежного виконання відповідачем договору зберігання майна, внаслідок чого сталася втрата речей позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому, що було викладено у відзиві на позовну заяву та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«ФІТФОЮ» залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від31серпня 2022року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2023 року.
Судді:
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.11.2023 |
Оприлюднено | 15.11.2023 |
Номер документу | 114862685 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Никифоряк Л. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні