Рішення

від 02.06.2023 по справі 331/1255/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

02.06.2023

Справа № 331/1255/17

Провадження № 2/331/2/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» червня 2023 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді Антоненко М.В.

при секретарі Федоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Запорізького комунального підприємства «Запоріжелектротранс» до ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Запорізька міська рада, відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, Вознесенівський відділ виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке комунальне підприємство «Запоріжелектротранс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Запорізька міська рада, відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, Вознесенівський відділ виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії.

Договором від 10.06.2004 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ПМП фірмою «Вавілон», відповідачем було доручено останньому виконати оформлення необхідних погоджень, рішень та технічних умов на будівництво об`єктів нерухомості: надбудова магазинів промислових товарів над підземним переходом на пл. Фестивальній з двох сторін.

На підставі зазначеного договору, між підприємством «Запоріжелектротранс» та ПМП Фірмою «Вавілон» 05.04.2005 року було укладено Договір №136 на виконання проектних робіт по реконструкції контактної мережі у зв`язку з переобладнанням підземного переходу в р-ні готелю «Інтурист».

Проектні роботи були виконані та Робочий проект «Реконструкція підземного пішохідного переходу та вбудованих нежитлових приміщень на пл. Фестивальній з будівництвом торгових приміщень та надбудовою над входами переходу навісів та магазинів промислових товарів» 23.05.2005 року було погоджено підприємством «Запоріжелектротранс» за умови виконання переносу опор контактної мережі з зони будівництва.

23.05.2005 р. відповідач надав підприємству «Запоріжелектротранс» гарантійний лист, відповідно до якого гарантувалося виконання будівельно-монтажних робіт з переносу опор контактної мережі у зв`язку з будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом на пл. Фестивальній з двох сторін буде виконано відповідно до розробленої підприємством проектної документації та за авторським та технічним наглядом підприємства «Запоріжелектротранс».

Окрім того, договором між Відповідачем та ПМП «Вавілон» також передбачається обов`язок відповідача самостійно виконати будівельні роботи відповідно до проектної документації.

На даний час будівництво надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом на пл. Фестивальній з двох сторін завершено, та рішенням виконавчого комітету ЗМР від 26.0.2006 №18/14 присвоєно підземному переходу з надбудованими - магазинами (літ. А, Б) поштову адресу АДРЕСА_1 . Але при цьому, перенесення опор контактної мережі відповідно до проектної документації не здійснено. Фактично дві опори контактної мережі підприємства «Запоріжелектротранс» знаходяться в середині побудованих магазинів.

Такі обставини не лише порушують вимоги Законів та прийняті Відповідачем зобов`язання, а й створюють перешкоди у володінні та користуванні майном підприємства, його обслуговуванні відповідно до встановлених технічних вимог. Також, оскільки опори контактної мережі на яких змонтовані дроти з напругою 600 Вт та інші елементи, є джерелом підвищеної небезпеки, не виконання обов`язку з перенесення опор контактної мережі відповідно до проекту, створює реальну загрозу для життя та здоров`я людей.

Не виконання даної умови підприємства «Запоріжелектротранс» порушує п. 2.7.3.1.26 ПЕТТ, затв. наказом Держитлокомунгоспу України 10.12.96 №103, яким встановлені мінімальні нормативні відстані віддаленості елементів контактної мережі, що перебуває під напругою від інших об`єктів, встановленим правилам утримання контактної мережі та її елементів та системі технічного обслуговування і ремонту контактних мереж, що належать підприємству.

03.02.2017 року підприємство «Запоріжелектротранс» звернулося до Відповідача з вимогою про термінове виконання обов`язку перенесення опор контактної мережі відповідно до проектної документації.

07.02.2017 року було отримано відповідь, якою Відповідач підтвердив свої зобов`язання перед підприємством, але повідомив, що не має можливості вчинити відповідні дії у зв`язку з тим, що побудовані магазини арештовані та готуються на продаж відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до наданої копії акту опису та арешту майна від 16.09.2016 року ВП №51700836, складеного відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, описано та накладено арешт на будівлю магазину літ. Б загальною площею 94,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та Відповідачу заборонено розпорядження та використання, вчинення будь-яких дій що можуть привести до зниження вартості майна.

З метою захисту порушених прав, разом з даною позовною заявою підприємством «Запоріжелектротранс» була подана відповідна заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження щодо будівлі літ. Б. по АДРЕСА_1 .

Що стосується будівлі літ. А по АДРЕСА_1 , то відсутні будь-які обставини, що перешкоджають виконати Відповідачем обов`язок з перенесення опори.

Відповідно до Статуту підприємства «Запоріжелектротранс» засновником та власником його майна є територіальна громада в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міський електричний транспорт», об`єкти міського електричного транспорту - рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про транспорт» до складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, споруди енергетичного господарства та зв`язку та ін., що забезпечують роботу міського електротранспорту.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про транспорт», до земель міського електротранспорту належать землі, надані в користування під споруди енергетичного і колійного господарства та ін., необхідні для забезпечення роботи міського електротранспорту.

Функціонування транспорту нерозривно пов`язане з використанням землі. До земель транспорту ст. 67 Земельного кодексу України відносить землі, надані серед іншого підприємствам міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту (будівель, споруд тощо).

Особливість цих земель полягає в тому, що вони розташовані в межах населеного пункту - міста Запоріжжя. Вони забезпечують колективні інтереси жителів міста, які об`єднані постійним проживанням у межах цього населеного пункту і складають основу територіальної громади. Землі міського електротранспорту належать територіальній громаді як первинному суб`єкту міського самоврядування, основному носію його функцій і повноважень.

Цільове призначення цих земель пов`язане з розміщенням на відповідних земельних ділянках будівель і споруд, а також об`єктів інженерної інфраструктури, які забезпечують роботу міського електротранспорту.

Використання земель не за цільовим призначенням суворо заборонене. Таким чином, невиконання обов`язку з перенесення опор контактної мережі, що належать підприємству «Запоріжелектротранс» порушує цілу низку законодавчих приписів щодо користування землею, щодо забезпечення безпеки під час експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки, технічних вимог утримання споруд підприємств електротранспорту та ін.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав зазначаються такі способи як припинення дії, що порушує право (п. 3) ч.2 ст. 16) та примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5) ч. 2 ст.1).

Невиконання Відповідачем обов`язку з перенесення опор контактної мережі відповідно до проектної документації перешкоджає Позивачу у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а вимога підприємства з виконання вищезазначеного обов`язку в натурі у зв`язку з невиконанням Відповідачем самостійно та у добровільному порядку підлягає захисту у судовому порядку.

Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач ЗКП «Запоріжелектротранс» просить суд зобов`язати ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі у зв`язку з проведеним будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом на пл. Фестивальній з двох сторін (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166а літ. А, Б) відповідно до розробленої підприємством проектної документації та за авторським та технічним наглядом підприємства «Запоріжелектротранс» у строк протягом року з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2020 року після відводу головуючого судді Скользнєвої Н.Г. справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ЗКП «Запоріжелектротранс» позов підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_1 правом на подання до суду письмового відзиву не скористалась, неодноразово надавала суду заяви про відкладення розгляду справи. Від її представника в судові засідання, призначені на 25.04. та 02.06.2023 р. надходили клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з укладенням мирової угоди з позивачем ЗКП «Запоріжелектротранс». При цьому, від позивача до суду з приводу можливої мирової угоди з ОСОБА_1 не надходило жодних заяв або клопотань.

Відповідно до ст.-ст. 128,129 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що особиста неявка відповідачки ОСОБА_1 до суду тривалий час та надання її представником заяв про відкладення розгляду справи у зв`язку з укладенням мирової угоди є лише спробою затягнути розгляд справи, а тому, вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наданих сторонами доказів.

Третя особа по справі ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» надала суду письмові пояснення в яких зазначено, що «Запоріжелектротранс» звернулося до суду одночасно з двома різними способами захисту, а саме: припинення дії, що порушує право - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов); примусове виконання обов`язку в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі.

Згідно ч,2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право (пункт 3); примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5).

Такі способи захисту, визначені різними нормами матеріального права, підставами позову, предметом доказування та строком у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати розпорядження ним.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою негаторного позову обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу у здійсненні таких прав та позадоговірний характер правовідносин між сторонами.

Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується та може бути пред`явлений, поки існує саме правопорушення.

Умовою задоволення негаторного позову є встановлення судом факту протиправності дій відповідача, а захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача за негаторним позовом надається судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Разом з цим, однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у разі наявності таких відносин здійснюється захисті порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Зміст позовної заяви та додані документи, зокрема, копія гарантійного листа від 23.05.2005у підписаного ОСОБА_1 , підтверджують, що між сторонами наявні правовідносини які мають договірний характер з виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі у зв`язку із будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом, згідно з розробленої позивачем проектної документації за авторським та технічним його наглядом.

Із вказаного слідує, по даним правовідносинам, які мають договірний характер, підлягає застосуванню спосіб захисту «примусове виконання обов`язку в натурі» шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі, що виключає можливість захисту прав позивача, згідно ст. 391 ЦК України.

Спосіб захисту про примусове виконання обов`язку в натурі застосовується тоді, коли внаслідок існуючих між сторонами цивільних правовідносин особа повинна виконати обов`язок по зобов`язанню (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Спосіб захисту як механізм відновлення порушеного права та забезпечення виконання обов`язку має втілювати безпосередньо мету, якої бажає досягти суб`єкт захисту.

Як вбачається зі змісту позову, кінцевою метою позивача у даних правовідносинах, які виникли у 2005 році, є виконання відповідачем обов`язку по будівельно-монтажним роботам з переносу двох опор контактної мережі, у зв`язку з будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом на пл. Фестивальній з двох сторін (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166 А лат. А, Б), відповідно до розробленої підприємством проектної документації та за авторським та технічним його наглядом.

Означене свідчить, що дані правовідносини регламентується загальними положенням зобов`язального права та положеннями підряду/будівельного підряду, зокрема, ст. 509,526, 530, 837, 875, 877, 879 ЦК України.

По даним правовідносинам, що склалися між підприємством «Запоріжелектротранс» та ОСОБА_1 , підлягають дослідженню наступні питання щодо предмету доказування, в тому числі, виникнення права у позивача вимагати виконання будівельно-монтажних робіт, розроблення позивачем проектної документації по переносу двох опор контактної мережі, також наявності порушеного права позивача.

Враховуючи те, що позивач намагається зобов`язати відповідача виконати наданий 23.05.2005 р. обов`язок в натурі по будівельно-монтажним роботам з переносу двох опор контактної мережі, у зв`язку з будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом, яке завершено та зареєстровано право власності за відповідачем на початку 2006 року, тому, строк на захист свого порушеного права позивача сплив ще у 2009 році, а позов поданий у 2017 році.

Таким чином, в задоволенні позову, у тому числі слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності, застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

З гарантійного листа від 23.05.2005 вбачається, що між позивачем та відповідачем наявні правовідносини які мають договірний характер з виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі, у зв`язку з будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом.

Відповідно до вказаного гарантійного листа від 23.05.2005 дані роботи повіни виконуватися відповідачем згідно до розробленої позивачем проектної документації за його авторським та технічним наглядом.

Тобто, підприємство «Запоріжелектротранс» спочатку повинно було виконати свій обов`язок по розробці проектної документації по виконанню робіт по переносу двох опор контактної мережі що надало б законне право на виконання відповідних робіт та вимагати виконати обов`язок відповідача в натурі.

Положеннями матеріального права, якими унормований підряд/будівельний підряд (837, 875, 877, 879 ЦК України), також визначено, що обов`язок надання фронту роботи та передання затвердженої проектно-кошторисної документації покладається саме на замовника.

В той же час, матеріали справи не містять розробленої позивачем проектної документації, яке б надавало останньому право вимагати у відповідача виконати обов`язок в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі.

Жодний нормативний акт не містить положень того, що ЗКП «Запоріжелектротранс» є організацією, яка наділена самостійними повноваженнями на погодження робочого проекту.

Опора контактної мережі є складовою частиною контактної мережі та є рухомим майном, відмінне від нерухомого майна, яке можливо вільно переміщувати без заподіяння йому шкоди.

Не будучи фахівцем, при візуальному огляді будівель магазинів вбачається, що опори контактної мережі не є елементом контактної мережі, які перебувають під напругою, є е тільки її опорною частиною.

При цьому, елементи контактної мережі, що знаходяться під напругою проходять (розташовані) над проїжджою частиною дороги (вулиці).

Крім того, згідно правил експлуатації трамвая та тролейбуса, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10.12.1996р. №103 (чинних до 15.05.2020), у разі неможливості дотримання розташуванням контактної мережі необхідно передбачити спеціальні захисті пристрої.

Тобто, розташування вказаних опор не несе в собі небезпеку та у разі необхідності є можливість передбачити спеціальні захисні пристрої (ізоляційні кожухи, щити тощо).

Запорізьке КПМЕ «Запоріжелектротранс» не є контролюючим органом з додержання експлуатації такої конструкції, а є комунальним підприємством пасажирського транспорту загального користування, яке забезпечує надання послуг з перевезення пасажирів, експлуатацію рухомого складу та утримання об`єктів автомобільного та міського електричного транспорту.

Ч, 1, 2 ст. 10 ЗУ «Про міський електричний транспорт» передбачено, що основним завданням державного контролю у сфері міського електричного транспорту є забезпечення надання безпечних транспортних послуг та додержання перевізниками законодавства про міський електричний транспорт.

Державний контроль за технічним станом об`єктів міського електричного транспорту (крім метрополітену) здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, а також інші органи контролю згідно із законодавством.

Наразі відсутні дані, що контролюючим органом (Державною службою України з безпеки на транспорті та/або його територіальним органом (Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки) були виявленні порушення по експлуатації/утримання контактної мережі тролейбуса по вказаній адресі.

Якщо б дійсно дані опори контактної мережі несли в собі небезпеку у період з 2005-2017 p.p. відповідним контролюючим органам були би виявленні такі порушення з утримання/експлуатації такого майна з вжиттям відповідних заходів та складанням акту.

З боку позивача не надано належних доказів (акт про виявлення порушень контролюючим j органом), які б підтверджували наявність порушень утримання та експлуатації, відповідно до Правил; експлуатації трамвая та тролейбуса, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10.12.1996 р. №І03 (чинних до 15.05.2020) чи інших норм закону.

Третя особа Запорізька міська рада надала суду письмові пояснення в яких зазначено, що Рішенням Запорізької міської ради народних депутатів від 29.04.1992 № 7затверджено перелік підприємств, установ та організацій, які увійшли до складу майна комунальної власності.

Згідно з додатком 1 вказаного рішення, з державної до комунальної власності перейшло підприємство «Запоріжелектротранс».

Відповідно до статуту ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс», засновником та власником майна підприємства є територіальна громада в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме нерухоме майно та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.

Майно ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс» є комунальною власністю закріплено за ним на праві господарського відання.

Спірні опори контактної мережі також є комунальною власністю виходячи наступного.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про міський електричний транспорт» об`єктами міського електричного транспорту є, зокрема, контактні мережі, а також споруди призначені для забезпечення надання транспортних послуг.

Крім того, відповідно до ст. 34 ЗУ «Про транспорт» до складу міського електротранспорту входять, зокрема, підприємства міського електротранспорту що здійснюють перевезення пасажирів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, споруди енергетичного господарства та зв`язку та ін.

Відповідно до п. 1.1 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10.12.1996 № 103, мережа контактна сукупність струмопровідних, ізолюючих, підтримуючих та опорних елементів, призначених для підведення електроенергії до струмоприймачів рухомого складу.

Згідно з ДБН В.2.3-18:2007 «Споруди транспорту. Трамвайні та тролейбусні, лінії. Загальні вимоги до проектування» до складу контактних мереж трамвая та тролейбуса входять, зокрема:

- контакті підвіски;

- підтримуючі і фіксуючі пристрої;

- опорні конструкції;

- підвісна арматура та спеціальні частини контактної мережі.

Пунктом 8.3.2 ДБН передбачено, що для контактних мереж трамвая і тролейбуса застосовуються сталеві та залізобетонні опори.

Спірні опори № 153 та № 164 входять до складу ділянки контактної мережі тролейбусної лінії № 2 (Запоріжжя 1 - Універмаг «Україна»), що підтверджуться паспортом ділянки контактної мережі тролейбусної лінії № 2.

Контактні мережі, в т.ч. опорні конструкції, обліковуються на балансі позивача.

Тобто, опорні конструкції № 153 та № 164, з приводу перенесення яких виник спір, є складовою частиною контактних мереж тролейбусної лінії, які в свою чергу входять до складу об`єктів міського електротранспорту (ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс») та є комунальною власністю.

Як вбачається з матеріалів справи, реконструкція підземного пішохідного переходу на пл. Фестивальній з будівництвом торгових приміщень та надбудовою над входами переходу навісів та магазинів промислових товарів потребувала перенесення опор контактної мережі тролейбусної лінії із зони будівництва.,

З цією метою 05.04.2005 між позивачем та ПМП Фірмою «Вавілон», яка виступала повіреним ОСОБА_1 , було укладено договір № 136 на виконання проектних робіт по реконструкції контактної мережі.

Крім того, 23.05.2005 відповідач надала гарантійний лист про перенесення вказаних опор за власний рахунок.

Однак, відповідач здійснила реконструкцію підземного переходу з настройкою магазинів промислових товарів без виконання вимог позивача про перенесення опор контактної мережі.

На сьогоднішній день спірні опори знаходяться всередині магазинів, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості проводити їх обстеження, технічне обслуговування і ремонт.

Згідно з вказаними вище ДБН В.2.3-18:2007 опори контактної мережі можна розміщувати у дворах, біля стін будинків, у зонах зелених насаджень, але не всередині будинків чи споруд.

Таке розташування двох спірних опор контактної мережі також суперечить вимогам п. 2.7.3.1.26 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, а саме щодо дотримання мінімальної відстані їх віддаленості від інших об`єктів.

Вказані обставини свідчать про обов`язкову необхідність перенесення опор контактної мережі в інше місце за межі магазинів.

Оскільки відповідач своєчасно та добровільно не виконала свого обов`язку із їх перенесення, то існує необхідність зобов`язати її вчинити вказані дії в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на сьогоднішній день державним виконавцем накладено арешт на обидва магазина та здійснюється підготовка документів для їх реалізації.

Запорізька міська рада стурбована тим, що існує загроза безпідставного відчуження майна комунальної власності, а саме двох опор контактної мережі разом з арештованим майном.

ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс» правомірно звернулось до суду за захистом своїх прав і законних інтересів та обрало належний спосіб їх захисту.

Запорізька міська рада вбачає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Треті особи у справі - відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, Вознесенівський відділ виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради були повідомлені про час та місце судового засіданні належним чином, їх представники до суду не з`явились.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши надані письмові докази, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником приміщення будівлі магазину літ. А за адресою: АДРЕСА_1 (частка 1/1).

10.06.2004 між ОСОБА_1 (довіритель) та ПМП фірма «Вавілон» (повірений) був укладений Договір, згідно якого доручено виконати оформлення необхідних погоджень, рішень та технічних умов на будівництво об`єктів нерухомості: надбудова магазинів промислових товарів над підземним переходом напл. Фестивальній з двох сторін. 05.04.2005 між Запорізьким КПМЕ «Задоріжелектротранс» (виконавець) та ПМП фірма «Вавілон» (замовник) був укладений Договір №136 на виконання проектних робіт. Проектні роботи були виконані та робочий проект «Реконструкція підземного пішохідного переходу та вбудованих нежитлових приміщень на пл. Фестивальній з будівництвом торгових приміщень та надбудовою над входами переходу навісів та магазинів промислових товарів» 23.05.2005 було погоджено підприємством «Задоріжелектротранс» за умови виконання переносу опор контактної мережі з зони будівництва (а.с.8,9,13,14,17).

Фактично, і це не заперечується сторонами, на час розгляду справи у суді дві опори контактної мережі підприємства «Запоріжелектротранс» знаходяться в середині побудованих магазинів.

В судовому засіданні вивчено та оголошено матеріали технічної документації з матеріалів інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (т.4, а.с.15-35).

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 2, 6 статті 11 ЦК України визначено, що Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

23.05.2005 ОСОБА_1 надала підприємству «Запоріжелектротранс» гарантійний лист, яким гарантувала виконання робіт з переносу опор контактної мережі згідно розробленої підприємством проектної документації (а.с.18). Будівництво надбудови магазинів було завершено, рішенням виконавчого комітету ЗМР від 26.01.2006 №18/14 присвоєно підземному переходу з надбудованими магазинами (літ. А., Б) поштову адресу - АДРЕСА_1 (а.с.16), при цьому перенесення опор контактної мережі відповідно до проектної документації не здійснено.

07.02.2017 ОСОБА_1 у відповіді на вимогу про виконання зобов`язань підтвердила свої зобов`язання перед позивачем, зазначаючи про неможливість виконати зобов`язання, з підстав арешту магазинів у виконавчому провадженні та підготовки їх до примусової реалізації, та заборони відповідачу розпоряджатися та використання, а вчинення будь-яких дій можуть привести до зниження вартості майна (а.с.18-20).

На підставі вищевказаних доказів, суд дійшов висновку про те, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання про перенесення опор контактної мережі відповідно до робочого проекту «Реконструкція підземного пішохідного переходу та вбудованих нежитлових приміщень на пл. Фестивальній з будівництвом торгових приміщень та надбудовою над входами переходу навісів та магазинів промислових товарів».

Згідно з п.5 ч.1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд вважає помилковою позицію третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», яке вказує що підприємство «Запоріжелектротранс» звернулося до суду одночасно з двома різними способами захисту, а саме: припинення дії, що порушує право-усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов);примусове виконання обов`язку в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі.

Як слідує з прохальної частини позову, «Запоріжелектротранс» звернулось до суду тільки з одним способом захисту про зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі у зв`язку з проведеним будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом на пл. Фестивальній з двох сторін ( АДРЕСА_1 а літ. А, Б). Окремої вимоги про припинення відповідачкою дій, що порушує право, позивачем не пред`являлось.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік способів захисту, визначених у ст. 16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Майно ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс», зокрема і опори контактної мережі, є комунальною власністю яке закріплено за підприємством на праві господарського відання (т.2 а.с. 82,83,85-103).

Згідно з ДБН В.2.3-18:2007 «Споруди транспорту. Трамвайні та тролейбусні, лінії. Загальні вимоги до проектування» до складу контактних мереж трамвая та тролейбуса входять, зокрема:

- контакті підвіски;

- підтримуючі і фіксуючі пристрої;

- опорні конструкції;

- підвісна арматура та спеціальні частини контактної мережі.

Пунктом 8.3.2 ДБН передбачено, що для контактних мереж трамвая і тролейбуса застосовуються сталеві та залізобетонні опори.

Спірні опори № 153 та № 164 входять до складу ділянки контактної мережі тролейбусної лінії № 2 (Запоріжжя 1 - Універмаг «Україна»), що підтверджуться паспортом ділянки контактної мережі тролейбусної лінії № 2.

Контактні мережі, в т.ч. опорні конструкції, обліковуються на балансі позивача.

Тобто, опорні конструкції № 153 та № 164, є складовою частиною контактних мереж тролейбусної лінії, які в свою чергу входять до складу об`єктів міського електротранспорту (ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс») та є комунальною власністю.

На час розгляду справи у суді, опори знаходяться всередині магазинів, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості проводити їх обстеження, технічне обслуговування і ремонт.

Згідно з вказаними вище ДБН В.2.3-18:2007, опори контактної мережі можна розміщувати у дворах, біля стін будинків, у зонах зелених насаджень, але не всередині будинків чи споруд.

Невиконання відповідачем свого обов`язку з перенесення опор порушує права та інтереси ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс», які полягають в необхідності надання транспортних послуг територіальній громаді м. Запоріжжя, в зв`язку з чим обраний позивачем спосіб захисту щодо зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі, є ефективним, тобто відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечує поновлення порушеного права

Відповідно до статтей 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вказує ст. 106 ч. 1 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

За ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Судом вивчено та оголошено висновок експерта № 2342 від 09 лютого 2018р. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи згідно письмовій заяви адвоката Кузьминої В.О.

Відповідно до вступної частини висновку, будівельно-технічна експертиза була призначено згідно письмової заяви від 30.01.2018 року адвоката Кузміної В.О., про проведення будівельно-технічної експерт» з метою подання до суду. Дослідженню підлягають опори контактної мережі, які розташовано в районі будівель літ. А та літ. Б по пр. Соборному, 166-А в м. Запоріжжя (ділянка №2 Запоріжжя-1 - ун. Україна, інв. № 3000422, порядковий номер опор - 153 та 164).

Письмове звернення від 30.01.2018 р. (на 2-х аркушах) надійшло на адресу ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» 30.01.2018р. (вх. №3001/01) з наступними матеріалами:

- Технічний паспорт ділянки контактної мережі тролейбусної лінії №2 Запоріжжя-1 - ун. Україна на 22-х аркушах;

- Робочий проект Реконструкция подземного пешеходного перехода и встроенных нежилых помещений на пл. Фестивальной с строительством торговых помещений, и надстройкой над входами перехода навесов и магазинов промышленных товаров, шифр: 2005.03.-01, розроблений ЧП ПИСАРЕНКО СТ.

- Інвентарна картка ділянки контактної мережі тролейбусної лінії №2 Запоріжжя-1 - ун. Україна на 1-му аркуші;

- Лист ДПКДРТІ MET від 19.06.2017 року №17-34 на 1-му аркуші.

На вирішення будівельно-технічної експертизи поставлено наступні питання:

1. Де фактично розміщені опори контактної мережі (ділянка №2 Запоріжжя-1- ун. Україна, інв. № 3000422, порядковий номер опор 153 та 164), що знаходяться в районі будівель літ. А та літ. Б по АДРЕСА_2 ?

2. Чи відповідає фактичне розміщення зазначених опор контактної мережі (ділянка №2 Запоріжжя-1 - ун. Україна, інв. № 3000422, порядковий номер опор - 153 та 164), що знаходяться в районі будівель літ. А та літ. Б по АДРЕСА_2 Робочому проекту будівництва (шифр: 2005.03.-01)?

3. Чи можливе з технічної точки зору встановлення опор контактної мережі в місце їх фактичного розміщення з встановленням їх на індивідуальні бетонні фундаменти та з підведенням підземних комунікацій без демонтажу конструктивних елементів будівель літ. А та літ. Б по АДРЕСА_2 ?

У висновках експерт зазначив наступне:

1. Проведеним дослідженням встановлено, що на момент проведення дослідження опори контактної мережі (ділянка № НОМЕР_1 Запоріжжя-1 ун. Україна, інв. №3000422, порядковий номер опор 153 та 164), що знаходяться в районі будівель літ. А та літБ по АДРЕСА_2 , фактично розташовані всередині будівель літ. А та літ. Б по АДРЕСА_2 .

2. Проведеним дослідженням встановлено, що фактичне розташування опор мережі (ділянка №2 Запоріжжя-1 - ун. Україна, інв. № 3000422, порядковий номер опор - 153 та 164), що знаходяться в районі будівель літ. А та літ. Б" по АДРЕСА_2 не відповідають Робочому проекту будівництва (шифр: 2005.03.-0l) Реконструкция подземного пешеходного перехода и встроенных нежилых помещений на пл. Фестивальной с строительством торговых помещений, и надстройкой над входами перехода навесов и магазинов промышленных товаров» шифр: 2005.03.-01, розроблений ЧП ПИСАРЕНКО С.Г .

3. Проведеним дослідженням встановлено, що фактичне розташування опор контактної мережі мережі - всередині будівель, з технічної точки зору, виключає можливість встановлення опор контактної мережі в місце їх фактичного розміщення з встановленням їх на індивідуальні бетонні фундаменти та з підведенням підземних комунікацій без демонтажу конструктивних елементів будівель літ. «А» та літ. «Б» по АДРЕСА_2 .

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши висновок експерта № 2342 від 09 лютого 2018р. як окремо, так і у взаємному зв`язку з іншими доказами, суд дійшов висновку про те, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідачки ОСОБА_1 дві опори контактної мережі (153 та 164), знаходяться всередині будівель літ. А та літ. Б по АДРЕСА_2 , чим порушено робочий проект будівництва (шифр: 2005.03.-01)

Конституцією України визначено головний принцип політики держави в галузі забезпечення прав людини і громадянина: "Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави" [1, Стаття 3].

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (Європейська конвенція з прав людини), яка ратифікована Україною 17 липня 1997 р., а також додаткові протоколи до неї (всі з яких ратифіковані Україною), підлягає застосуванню в Україні як частина її національного законодавства згідно із статтею 9 Конституції України. Вона має вищу юридичну силу по відношенню до всіх актів національного законодавства, за винятком Конституції України.

Відповідно до вимог згаданої Конвенції права і свободи людини становлять абсолютну цінність, є невід`ємні і належать кожному від народження. В будь-якому суспільстві вони є важливим інститутом, за допомогою якого і регулюється правовий статус особи, межі вторгнення в її особисту сферу, встановлюються гарантії захисту і реалізації її прав і свобод. Тому їх забезпечення - одна з найголовніших функцій держави.

Згідно з листом № 17/33 від 27.04.2017 р. Державного підприємства «Київська державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту від», адресованим Гендиректору ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс»:

На Ваш запит щодо заборони встановлення опори контактної мережівсередині будівель магазинів по АДРЕСА_2 , повідомляю наступне:

Згідно ДБН В.2.3-18-2007 ТРАМВАЙНІ ТА ТРОЛЕЙБУСНІ ЛІНІЇ «Загальні вимоги до проектування» та «Правил експлуатації трамвая та тролейбуса», опори контактної мережі треба розташовувати уздовж межі дороги

на тротуарах чи газонах.

Опори контактної мережі трамвая і тролейбуса встановлюються в бетонних чи збірних залізобетонних індивідуальних фундаментах на глибині 2,5 м.

Відстань від лицьової грані бортового каменя до зовнішньої поверхні опори повинна складати не менше ніж 0,6 м. Окремі опори можна розмішувати у дворах, біля стін будинків, у зонах зелених насаджень.

Таким чином, згідно вищевказаних документів, опори контактної мережі всередині будинків не повинні встановлюватися.

Встановлена опора всередині будівлі несе загрозу людям, які знаходяться в приміщенні. А також відсутня можливість доступу до опори для проведення її обстеження, обслуговування та ремонту. Це може привести до пошкодження або руйнування будівлі, внаслідок обриву тросів, проводів та пристроїв контактної мережі.

Ця ситуація потребує негайного перенесення опор в інше місце.

Згідно з листом № 17/34 від 19.06.2017 р. Державного підприємства «Київська державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту від», адресованим Гендиректору ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс»:

19.06.2017 року було проведено обстеження опор контактної мережі, що розміщені в середині будівель магазинів по АДРЕСА_2 .

Встановлено:

1. Дві опори контактної мережі, що розміщені в середині будівель по АДРЕСА_2 є складовими ділянки контактної мережі тролейбусної лінії №2 «Запоріжжя-1 - універмаг Україна», що введена в експлуатацію у 1961 році та знаходиться на балансі Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328379) інв. № 3000422.

2. Зазначені опори контактної мережі троллейбуса залізобетонні та встановлені в бетонних індивідуальних фундаментах.

3. Зазначені опори контактної мережі тролейбуса розміщені в середині будівель магазинів по АДРЕСА_1 , що є порушенням ДБН В.2.3-18-2007 ТРАМВАЙНІ ТА ТРОЛЕЙБУСНІ ЛІНІЇ «Загальні вимоги до проектування» та «Правил експлуатації трамвая та тролейбуса».

4. При візуальному огляді встановлено, що зазначені опори контактної мережі мають тріщини та часткове осипання бетону.

Висновок: опори контактної мережі потребують перенесення за межі будівель розробкою відповідної проектної документації.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що опори контактної мережі на яких змонтовані дроти з напругою 600 Вт та інші елементи, є джерелом підвищеної небезпеки, не виконання відповідачкою ОСОБА_1 обов`язку з перенесення опор контактної мережі відповідно до проекту, створює реальну загрозу для життя та здоров`я людей та порушує низьку законодавства під час експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки, технічних вимог утримання споруд підприємства електротранспорту.

У письмових поясненнях третя особа ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» зазначає, що при візуальному огляді будівель магазинів вбачається, що опори контактної мережі не є елементом контактної мережі, які перебувають під напругою, є е тільки її опорною частиною. При цьому, елементи контактної мережі, що знаходяться під напругою проходять (розташовані) над проїжджою частиною дороги (вулиці). Тобто, розташування вказаних опор не несе в собі небезпеку та у разі необхідності є можливість передбачити спеціальні захисні пристрої (ізоляційні кожухи, щити тощо).

На підтвердження відсутності небезпеки для мешканців міста ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» не надала суду жодного належного та допустимого доказу, а тому таке твердження третьої особи суд розцінює як голослівне.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс» є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15.

Верховний Суд України виклав подібну правову позицію й у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-3063цс16, вказавши, що суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Заява про застосування судом позовної давності була надана третьою особою ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, а тому така заява учасника справи, який не є стороною у спорі, не розглядається судом по суті.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд вважає, що відповідачу та третій особі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи викладені ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» у письмових поясненнях не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позову ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Запорізького комунального підприємства «Запоріжелектротранс» до ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Запорізька міська рада, відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, Вознесенівський відділ виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі у зв`язку з проведеним будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом на пл. Фестивальній з двох сторін (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166а літ. А, Б) відповідно до розробленої підприємством проектної документації та за авторським та технічним наглядом підприємства «Запоріжелектротранс» у строк протягом року з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (р/р НОМЕР_3 в РУ АКБ "Індустріалбанк м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 03328379) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3360 (три тисячі триста шістдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.В. Антоненко