Постанова

від 11.12.2024 по справі 331/1255/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 331/1255/17

провадження № 61-13535св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Запорізьке комунальне підприємство «Запоріжелектротранс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Запорізька міська рада, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Вознесенівський відділ виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції

у Запорізькій області, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на рішення Жовтневого районного суду

м. Запоріжжя від 02 червня 2023 року у складі судді Антоненко М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 серпня 2023 рокуу складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Запорізьке комунальне підприємство «Запоріжелектротранс» (далі - КП «Запоріжелектротранс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт»), Запорізька міська рада, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Запорізькій області, Вознесенівський відділ виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що 10 червня 2004 року між ОСОБА_1 і ПМП Фірма «Вавілон» укладено договір, за умовами якого ПМП Фірма «Вавілон» доручено виконати оформлення необхідних погоджень, рішень і технічних умов на будівництво об`єктів нерухомості: надбудова магазинів промислових товарів над підземним переходом на площі Фестивальній з двох сторін.

На підставі зазначеного договору, між КП «Запоріжелектротранс» і ПМП Фірмою «Вавілон» 05 квітня 2005 року укладено договір № 136 на виконання проєктних робіт з реконструкції контактної мережі у зв`язку

з переобладнанням підземного переходу в районі готелю «Інтурист».

Проєктні роботи були виконані, робочий проєкт «Реконструкція підземного пішохідного переходу та вбудованих нежитлових приміщень на

площі Фестивальній з будівництвом торгових приміщень та надбудовою над входами переходу навісів і магазинів промислових товарів» 23 травня

2005 року було погоджено КП «Запоріжелектротранс» за умови виконання перенесення опор контактної мережі із зони будівництва.

23 травня 2005 року відповідачка надала КП «Запоріжелектротранс» гарантійний лист, відповідно до якого гарантувалося виконання будівельно-монтажних робіт з перенесення опор контактної мережі у зв`язку

з будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом на площі Фестивальній з двох сторін відповідно до розробленої підприємством проєктної документації та за авторським та технічним наглядом КП «Запоріжелектротранс».

Посилаючись на те, що будівництво надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом на площі Фестивальній з двох сторін завершено, але перенесення опор контактної мережі відповідно до проєктної документації не здійснено, КП Запоріжелектротранс» просило зобов`язати ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з перенесення двох опор контактної мережі у зв`язку

з будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом на площі Фестивальній з двох сторін (м. Запоріжжя,

просп. Соборний, 166а літ. «А», «Б») відповідно до розробленої проєктної документації та за авторським і технічним наглядом КП «Запоріжелектротранс» у строк протягом року з дня набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт з перенесенням двох опор контактної мережі

у зв`язку з будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом на площі Фестивальній з двох сторін (м. Запоріжжя,

просп. Соборний, 166а літ. «А», «Б») відповідно до розробленої підприємством проєктної документації та за авторським і технічним наглядом

КП «Запоріжелектротранс» у строк протягом року з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами є правовідносини які мають договірний характер з виконання будівельно-монтажних робіт з переносу двох опор контактної мережі у зв`язку із будівництвом надбудови магазинів промислових товарів над підземним переходом, згідно з розробленою позивачем проєктною документацією за авторським і технічним його наглядом. Опори контактної мережі, на яких змонтовані дроти з напругою

600 Вт та інші елементи, є джерелом підвищеної небезпеки, тому невиконання ОСОБА_1 обов`язку з перенесення опор контактної мережі відповідно до проєкту створює реальну загрозу для життя і здоров`я людей та порушує законодавство щодо експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки, технічні вимоги утримання споруд підприємства електротранспорту.

Суд також вказав, що заява про застосування судом позовної давності надана третьою особою, ТОВ «ФК «Форінт», яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, а тому ця заява як учасника справи, який не

є стороною у спорі, не розглядається судом по суті.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Форінт» залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

13 вересня 2023 року ТОВ «ФК «Форінт» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду

м. Запоріжжя від 02 червня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким

в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що дії позивача і відповідача свідчать про зловживання процесуальними правами, які спрямовані на позбавлення третьої особи (іпотекодержателя) права на звернення стягнення на предмет іпотеки за чинним рішенням суду. Вказує, що між сторонами будь-яких правовідносин ніколи не виникало та не існує, спір є штучно створеним. Висновки судів зроблені за відсутності доказів, які дійсно підтверджували

б виникнення у позивача права вимагати у відповідачки виконати будівельно-монтажні роботи з перенесення двох опор контактної мережі (зобов?язальне право), за захистом яких він звернувся до суду. Матеріали справи не містять розробленої позивачем проєктної документації, яка підтвердила б виникнення у нього цивільного права, а саме зобов?язання відповідачки виконати обов?язок в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт

з перенесення двох опор контактної мережі. Заявник також вказує на відсутність порушеного права позивача, оскільки в матеріалах справи немає доказів, які свідчили б, що у період 2005-2023 років позивач не надає чи не може надати транспортні послуги, або не має доступу до опор контактної мережі. Доказів про наявність небезпеки, порушень утримання та експлуатації опор контактної мережі немає. Розташування спірних опор не несе небезпеки, а в разі неможливості дотримання вимог щодо розташування елементів контактної мережі є можливість передбачити спеціальні захисні пристрої (ізоляційні кожухи, щити тощо). Суди безпідставно не застосували позовну давність, про застосування якої заявлено ТОВ «ФК «Форінт».

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня

2021 року у справі № 522/1528/15, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 04 грудня 2019 року у справі

№ 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від

20 вересня 2020 року у справі № 638/3792/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11, від 09 вересня 2021 року у справі № 916/4644/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

01 листопада 2023 року КП «Запоріжелектротранс» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ТВ «ФК «Форінт» залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від

02 червня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від

08 серпня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права, суди з?ясували всі обставини, що мають значення для справи та на які сторони посилалися

як на обґрунтування своїх позицій, створили всі умови для забезпечення змагальності сторін та дійшли обґрунтованих і законних висновків щодо наявності та достатності підстав для задоволення позову. Висновки Верховного Суду, що зроблені у наведених в касаційній скарзі постановах, сформовані в інших, неподібних правовідносинах. Фактично аргументи заявника зводяться до необхідності повторного перегляду матеріалів справи, переоцінки доказів та встановлених обставин справи. Зазначає, що перенесення спірних опор контактної мережі не передбачає їх висмикування

з будівлі з наслідками пошкодження та руйнації такої будівлі. Таке перенесення відбувається шляхом встановлення нових опор у новому місці (поза будівлею), з перекріпленням елементів контактної мережі та новим підведення підземних комунікацій вже до нових опор за рахунок відповідачки. Виконання відповідачкою свого обов?язку в натурі ніяк не впливає на право третьої особи вчиняти дії на виконання раніше ухвалених судових рішень щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Якнайшвидшим виконанням обов?язку відповідачки з перенесення опор будуть усунені всі наявні спори, що в подальшому буде сприяти безперешкодній реалізації будівель з торгів. Невиконання відповідачкою обов?язку з перенесення опор контактної мережі перешкоджає позивачу у вільному здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а вимога про виконання такого обов?язку

в натурі підлягає захисту в судовому порядку.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Зупинено дію рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 08 серпня

2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

19 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є власником приміщення будівлі магазину літ. «А» на

просп. Леніна (тепер - Соборний), 166а в м. Запоріжжі.

10 червня 2004 року між ОСОБА_1 (довіритель) і ПМП Фірма «Вавілон» (повірений) укладено договір, за умовами якого повіреному доручено виконати оформлення необхідних погоджень, рішень і технічних умов на будівництво об`єктів нерухомості: надбудова магазинів промислових товарів над підземним переходом на площі Фестивальній з двох сторін.

05 квітня 2005 року між КП «Задоріжелектротранс» (виконавець) і ПМП Фірма «Вавілон» (замовник) укладено договір № 136 на виконання проєктних робіт. Проєктні роботи були виконані, і робочий проєкт «Реконструкція підземного пішохідного переходу та вбудованих нежитлових приміщень на

площі Фестивальній з будівництвом торгових приміщень та надбудовою над входами переходу навісів та магазинів промислових товарів» 23 травня

2005 року погоджено КП «Задоріжелектротранс» за умови виконання перенесення опор контактної мережі із зони будівництва.

23 травня 2005 року ОСОБА_1 надала КП «Запоріжелектротранс» гарантійний лист, яким гарантувала виконання робіт з перенесення опор контактної мережі згідно з розробленою проєктною документацією.

Будівництво надбудови магазинів було завершено, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26 січня 2006 року № 18/14 присвоєно підземному переходу з надбудованими магазинами (літ. «А», «Б») поштову адресу - просп. Леніна (зараз - Соборний), 166а, м. Запоріжжя, при цьому перенесення опор контактної мережі відповідно до проєктної документації не здійснено.

07 лютого 2017 року ОСОБА_1 у відповіді на вимогу про виконання зобов`язань підтвердила свої зобов`язання перед позивачем, зазначаючи про неможливість виконати зобов`язання з підстав арешту магазинів

у виконавчому провадженні та підготовки їх до примусової реалізації, та заборони відповідачу ними розпоряджатися та використовувати, а вчинення будь-яких дій може привести до зниження вартості майна.

Фактично, і це не заперечують сторони, дві опори контактної мережі

КП «Запоріжелектротранс» знаходяться в середині побудованих магазинів.

Опори контактної мережі є комунальною власністю, яка закріплена за

КП «Запоріжелетротранс» на праві господарського відання, та обліковуються на балансі позивача.

Спірні опори № 153 і № 164 входять до складу ділянки контактної мережі тролейбусної лінії № 2 (Запоріжжя 1 - Універмаг «Україна»).

З листа Державного підприємства «Київська державна регіональна технічна інспекція міського електротранспорту» від 19 червня 2017 року № 17/34 відомо, що 19 червня 2017 року було проведено обстеження опор контактної мережі, що розміщені всередині будівель магазинів на АДРЕСА_1 , за результатом якого встановлено, що дві опори контактної мережі, що розміщені в середині будівель на

АДРЕСА_1 є складовими ділянки контактної мережі тролейбусної лінії № 2 «Запоріжжя-1 - універмаг «Україна», що введена в експлуатацію в 1961 році, та знаходяться на балансі КП «Запоріжелектротранс»; зазначені опори контактної мережі тролейбуса залізобетонні та встановлені в бетонних індивідуальних фундаментах; зазначені опори контактної мережі тролейбуса розміщені всередині будівель магазинів на АДРЕСА_1 , що є порушенням ДБН В.2.3-18-2007 «Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги до проектування» та Правил експлуатації трамвая та тролейбуса; при візуальному огляді встановлено, що зазначені опори контактної мережі мають тріщини та часткове осипання бетону. Висновок: опори контактної мережі потребують перенесення за межі будівель із розробкою відповідної проєктної документації.

Згідно з висновком експерта від 09 лютого 2018 року № 2342 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за заявою адвоката

Кузьміної В. О. встановлено, що:

1) на момент проведення дослідження опори контактної мережі (ділянка № 2 «Запоріжжя-1 - універмаг «Україна», інв. № 3000422, порядковий номер опор 153 та 164), що розташовані в районі будівель літ. «А» і літ. «Б» на

АДРЕСА_1 , фактично розташовані всередині будівель літ. «А» і літ. «Б» на просп. Соборному, 166а;

2) фактичне розташування опор мережі (ділянка № 2 «Запоріжжя-1 - універмаг «Україна», інв. № 3000422, порядковий номер опор 153 та 164), що розташовані в районі будівель літ. «А» і літ. «Б» на

АДРЕСА_1 не відповідає робочому проєкту будівництва

(шифр: 2005.03.-0l) «Реконструкція підземного пішохідного переходу та вбудованих нежитлових приміщень на площі Фестивальній з будівництвом торгових приміщень та надбудовою над входами переходу навісів та магазинів промислових товарів» шифр: 2005.03.-01, що розроблений ЧП

«Писаренко С. Г.»;

3) фактичне розташування опор контактної мережі всередині будівель,

технічно виключає можливість встановлення опор контактної мережі в місце їх фактичного розміщення із встановленням їх на індивідуальні бетонні фундаменти та з підведенням підземних комунікацій без демонтажу конструктивних елементів будівель літ. «А» та літ. «Б» на

АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені,

а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, при вирішенні спору важливе значення має встановлення наявності

в особи, яка звернулася із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, встановивши, що права або інтереси позивача не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, недоведеністю чи необґрунтованістю.

У постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (провадження

№ 12-45гс21) та від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22) Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення,

в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Звертаючись до суду з вимогами про зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі шляхом виконання будівельно-монтажних робіт

з перенесення двох опор контактної мережі, які за встановлених обставин справи є комунальною власністю та закріплені за КП «Запоріжелектротранс» на праві господарського відання й обліковуються на його балансі, позивач посилався на те, що всупереч гарантійному листу перенесення опор контактної мережі ОСОБА_1 відповідно до проєктної документації не здійснила.

Як на підставу покладення на відповідача обов?язку про перенесення опор позивач посилався на гарантійний лист, наданий ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов, суди не врахували, що гарантійне зобов?язання щодо перенесення опор не є підставою для покладення на відповідача таких дій, оскільки опори належать позивачу, є комунальною власністю, яка закріплена за КП «Запоріжелетротранс» на праві господарського відання, та обліковуються на балансі позивача, і він не довів, що невиконання гарантійного зобов?язання порушує право позивача.

Колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на володіння та користування майном (опорами контактної мережі) не порушується ні відповідачем, ні іншими особами, оскільки це майно перебуває на балансі

КП «Запоріжелектротранс» та використовується за цільовим призначенням.

За таких обставин немає підстав для покладення на ОСОБА_1 обов?язку щодо перенесення опор контактної мережі, які є комунальною власністю, закріплені за КП «Запоріжелектротранс» на праві господарського відання та обліковуються на балансі позивача.

У зв?язку з наведеним оскаржувані судові рішення слід скасувати та ухвалити

у справі нове судове рішення про відому в задоволенні позову у зв?язку

з відсутністю порушеного права позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково

і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права(частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі збирати додаткові докази не потрібно, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2023 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 08 серпня 2023 рокупідлягають скасуванню

з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень та ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати ТОВ «ФК «Форінт» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 400,00 грн та касаційної скарги в розмірі 3 200,00 грн,

а всього 5 600,00 грн, слід стягнути з КП «Запоріжелектротранс» на користь ТОВ «ФК «Форінт».

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Запорізького комунального підприємства «Запоріжелектротранс» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство

з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Запорізька міська рада, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Запорізькій області, Вознесенівський відділ виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути із Запорізького комунального підприємства «Запоріжелектротранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» 5 600,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2023 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 08 серпня 2023 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов