Рішення

від 12.06.2023 по справі 759/18221/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18221/22

пр. № 2/759/1376/23

12 червня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Донець Г.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11) про визанння договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Представник позивача звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , укладений 26.05.2021року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та стягнути судові витрати по спрвві.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 13.03. 2018 року ОСОБА_3 дав у борг своєму другові ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 26 196,00 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 24.09.2019 року становить 639 968,00 гривень. Однак, ОСОБА_2 не повернув борг.

03.10.2019 року ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду м.Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

15.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в розмірі 26196 дол.США задоволено. Рішення вступило в законну силу 03.08.2022 року. 05.10.2022 року представник позивача отримала виконавчий лист від 05.10.2022 року № 759/18285/19 та звернулася до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва. Стало відомо, що ОСОБА_2 мав у власності 1/3 та 1/6 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 . Однак, за період розгляду цивільної справи, а саме, 26.05.2021 року вказану квартиру відчужено у власність за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 .. Позивач вважає, що даний договір є фіктивним, укладеним з метою уникнення виконання зобов`язання щодо сплати йому боргу, оскільки ОСОБА_2 проживає у вказаній квартирі та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . Відповідно до п.п.4.1.3. п.4.1 розділу 4 договору купівлі - продажу квартири, відповідач до 29.05.2021 року мав знятися з реєстрації у квартирі, а також до 10 червня 2021 року звільнити квартиру. Також вартість (ціна) є заниженою, угода укладена «на шкоду» кредитору і має бути визнана недійсною. ОСОБА_2 відчужив свою частку, фактично не передав його покупцеві, тобто реально не настали правові наслідки правочину.

З метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, просить визнати договір купівлі - продажу квартири від 26.05.2021 року недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ., оскільки оспорюваний договір не створив жодних юридичних наслідків. Просить позов задовольнити.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.01.2023 р. провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Протокольною ухвалою суду від 30.03.2023р. відмовлено у задоволенні клопотання про перехід до загального позовного провадження.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник заперечували проти задоволенння позову та просили відмовити у його задоволенні.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому вказує, що рішенням суду від 15.11.2021р. по справі № 759/18285/19, яким обгрунтовуються позовні вимоги і копія долучена до позову, в дійсності не набуло законної сили. Дане рішення було скасовано 03.08.2022р. та постановою Київського апеляційного суду ухвалено нове про стягнення на користь ОСОБА_3 за договором побутового підряду 26 196 доларів США. Отже позивач умисно називає себе позикодавцем, посилаючись на судове рішення, яке було скасоване. Відповідач обізнаний, що в дійсності у позивача наявне у власності нерухоме майно, у будівництво якого тривалий час вкладав значні грошові кошти. Саме на будівельні роботи в цьому будинку були витрачені й кошти, отримані від продажу 1/3 та 1/6 часток квартири АДРЕСА_6 . Продаж спірної квартири стався не через сім місяців з моменту відкриття провадження у справі № 759/18258/19, як це неодноразово зазначено в позові, а через один рік та сім місяців.

Продаж спірної квартири відбувся 26.05.2021р. за ініціативи ОСОБА_5 (дружини батька), якій було важко проживати одній у квартирі і вона просила організувати її продаж. Виключно з метою продажу вона отримала 14.05.2021р. свідоцтво про право на спадщину - тобто майже через рік після смерті батька і майже через шість місяців після того, як у нотаріуса з`явилась законна підстава видати свідоцтво про право на спадщину. Наведене свідчить, що відповідач не вчинив жодних дій, направлених на те, щоб спонукати батька (за життя) та його дружину до продажу належним їм часток у квартирі саме у зв`язку з відкриттям провадження у справі № 759/18285/19. У позові зазначено, що станом на грудень 2022р. ОСОБА_2 проживає та зареєстрований у спірній квартирі АДРЕСА_6 . Наведена обставина не відповідає дійсності і не підтверджена з боку позивача жодним доказом - відсутні будь-які довідки та посилання на свідків. Після продажу квартири ОСОБА_2 з 29.05.2021р. був знятий з реєстрації. Позивач не надає жодного доказу на підтвердження, що укладений договір не створив юридичних наслідків і є фіктивним. Позивач безпідставно просить визнати договір купівлі-продажу спірної квартири недійсним.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Третя особа у судове засідання не з`явилася про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2021р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 несплачену суму боргу у розмірі 26 196,00 доларів США станом на 24.09.2019р., що становить 639 968, 00 грн./а.с.43-46/.

Судом встановлено, що Київським апеляційним судом від 03.08.2022р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 26196 доларів США заборгованості за договором., а також стягнуто судовий збір за подачу позову в сумі 6399,55 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 16333 грн./а.с.28/

На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист та на підставі якого приватним виконавцем Іванютою І.М. було відкрито виконавче провадження/а.с.40, 42/.

26.05.2021 р. між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 /а.с.35-38/.

Відповідно до п.1.2 договору нерухоме майно належить ОСОБА_2 1/3 частка нерухомого майна належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією м.Києва 29.10.1996 р. та 1/6 частка нерухомого майна належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Іванько О.О., державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 16.01.2002р. за реєстровимм № 16-185.

V. Норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

На час звернення з позовом частиною другою статті 11 ЦПК України передбачався принцип диспозитивності, згідно з яким особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У контексті статті 31 ЦПК України у зазначеній редакції саме позивач наділений правом визначення та зміни предмета та підстави позову. Обмеження щодо реалізації цих прав визначаються на певній стадії розгляду справи.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 вказує, що в дійсності має у власності нерухоме майно, в будівництво якого вкладав значні кошти, в саме на будівельні роботи були витрачені кошти, отримані від продажу 1/3 та 1/6 часток квартири АДРЕСА_6 . В той же час докази на підтвердження того, що вказані кошти були потрачені саме на будівельні матеріали не надає.

Слід зазначити, що укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза увагою такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , відчужуючи належні йому на праві власності частки у квартирі АДРЕСА_6 був обізнаний про наявність спору та відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, а тому міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку позитивного судового рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при укладенні 26.05.2021р. оспорюваного правочину воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та не передбачали реального настання правових наслідків, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховування майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_6 , а тому оспорюваний правочин на підставі статті 234 ЦК України є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Єдиною умовою скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права є рішення суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. .

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

14.07.2020р. між ОСОБА_3 та АБ «Оксани Яценко» укладено договір про надання правової допомоги № 14.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом послуг від АБ. Вартість послуг за вибором АБ може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або на електронну поштову скриньку клієнта, чи направлено фотознімок рахунку через засоби телефонного зв`язку.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Таким чином зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої-п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Однак вищенаведене не означає, що такі зобов`язання між адвокатом та клієнтом не є обов`язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 38 600, 00 грн.

За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому оскільки ОСОБА_7 сплачено судовий збір у розмірі 1 984,80 грн. на її користь підлягає стягненню вказана сума.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 6,16, 203, 215, 234 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна про визанння договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , укладений 26 травня 2021року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною .

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною.

Стягнути з ОСОБА_2 , НОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 витрати на правову допомогу у розмірі 38 600,00 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот грн. 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 , НОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 на користь АБ «Оксани Яценко» ЄДРПОУ 42141224 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Петренко