Рішення

від 15.06.2023 по справі 131/1466/15-ц

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1466/15-ц

Провадження № 2/131/3/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Болотової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантінвест» про встановлення сервітуту, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Іллінецька міська рада Вінницької області та товариство з обмеженою відповідальністю «Іллінецький цукровий завод»,-

учасники справи:

представник позивача Каленяк Е.А.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Іллінецького районного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантінвест» про встановлення сервітуту, в якому вказав, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу 23.12.2011 року, позивач набув права власності на 3/4 частини цілої двокімнатної квартири за АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12 січня 2012 року КП «Гайсинське МБТІ» проведено державну реєстрацію права власності за реєстраційним номером 23718523.

Згідно договору купівлі - продажу частини кварти від 17 січня 2012 року посвідченого Нікітчук Н.А., приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу, реєстр № 52, ОСОБА_1 набув у власність 1/4 частину двокімнатної квартири за АДРЕСА_1 .

03 лютого 2012 року КП «Гайсинське МБТІ» проведено державну реєстрацію права власності за реєстровим номером 23718523.

На підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2012 року ( справа № 207/2326/2012 ) ОСОБА_1 став власником 1\2 частини нежитлового приміщення першого поверху за планом позначеного літерою «А» до квартири АДРЕСА_2 , а саме; приміщення 4, 5, 6 загальною площею 64,1 кв. м. житлового будинку АДРЕСА_3 .

Власником квартири АДРЕСА_3 та нежилого приміщення першого поверху в будинку АДРЕСА_3 являється ОСОБА_5 .

У 2013 року позивач та ОСОБА_6 дізналися про те, що земельна ділянка під належним нам двоквартирним будинком за вказаною адресою належить відповідачу по справі, тобто ТОВ «Гарантінвест» на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 11 грудня 2008 року, реєстр № 2822 та договору про внесення змін до нього (первинний договір) від 17.02.2011 року, реєстр №291 посвідчених ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області. А також Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 178356, кадастровий номер 0521210100;05:002:0373, виданий 02.02.2012 року відділом Держземагенства у Іллінецькому районі Вінницької області, згідно якого відповідач є власником земельної ділянки площею 25,0979 га. по АДРЕСА_3 .

Житловий двоквартирний будинок розташований таким чином, що ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_2 не має можливості вільного доступу до її зовнішніх елементів. Не має можливості підійти до стін квартири, виконати будь які будівельні роботи, підвести будівельні матеріали, встановити будівельні риштування, тощо. А тому ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з даними позовними вимогами щодо встановлення земельного сервітуту.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 квітня 2022 року справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Під час розгляду цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, в тому числі в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог та заперечень.

Так, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу 23.12.2011 року, позивач набув права власності на 3/4 частини цілої двокімнатної квартири за АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2012 року ( справа № 207/2326/2012 ) ОСОБА_1 став власником 1\2 частини нежитлового приміщення першого поверху за планом позначеного літерою «А» до квартири АДРЕСА_2 , а саме; приміщення 4, 5, 6 загальною площею 64,1 кв. м. житлового будинку АДРЕСА_3 .

Згідно договору купівлі - продажу частини кварти від 17 січня 2012 року посвідченого Нікітчук Н.А., приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу, реєстр № 52, ОСОБА_1 набув у власність 1/4 частину двокімнатної квартири за АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 11 грудня 2008 року, а також Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 178356 земельна ділянка площею 25,0979 га. по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 0521210100;05:002:0373 під двоквартирним будинком за вказаною адресою належить відповідачу по справі, тобто ТОВ «Гарантінвест».

Таким чином, нерухоме майно ОСОБА_1 фактично знаходиться на земельній ділянці, що належить ТОВ «Гарантінвест».

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У частині першій статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 484/690/16-ц та від 27 листопада 2019 року у справі № 751/8865/15-ц, на які є посилання в касаційній скарзі.

Таким чином, умовою встановлення сервітуту є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти договір про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови. При цьому, позивачем до суду не надано жодного доказу, що ним вживались заходи для встановлення сервітуту в позасудовий порядок.

Враховуючи викладене на даний момент, підстави для встановлення сервітуту відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, 402 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантінвест» про встановлення сервітуту, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Іллінецька міська рада Вінницької області та товариство з обмеженою відповідальністю «Іллінецький цукровий завод» - відмовити.

Повний текст рішення буде складено 23 травня 2023 року.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: