Постанова

від 17.05.2023 по справі 910/11975/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р. Справа№ 910/11975/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

за участю серкретаря судового засідання Зорі В.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 (повний текст складено - 23.11.2022) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 (повний текст складено - 19.12.2022)

у справі №910/11975/21 (суддя Грєхова О.А)

за позовом Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр"

про стягнення коштів за непоставлений товар в розмірі 325 997,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Калашніков Олександр Андрійович звернулась до Господарського суду міста Києва із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візір-Центр» про стягнення 325 997,98 грн., 3% річних у розмірі 9779,94 грн., інфляційних втрат у розмірі 43167,35 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що оплачений ним товар -лакофарбові матеріали - на суму 325 997,98 грн., відповідач позивачу не передав, а отже не виконав зобов`язань постачальника за договором поставки, що був укладений сторонами у спрощений спосіб.

При цьому позивач зазначав, що розрахунок суми позову міститься в додатках до позовної заяви, зокрема, у реєстрації поставок та оплат господарських операцій між сторонами за 2016-2019 року.

За твердженням позивача, на кінець 2019 року в рахунок поставок лакофарбових матеріалів на розрахунковий рахунок відповідача позивачем були перераховані кошти в сумі 325997,98 грн., що підтверджується висновком експерта від 25.02.2021, а також установлено Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 31.05.2021 у справі № 906/1131/20 при розгляді господарського спору між тими ж сторонами і за цей же період.

Утім, відповідач добровільно кошти не повернув, а направлену 03.02.2021 позивачем на адресу відповідача вимогу про повернення коштів за непоставлений товар та Претензію про перерахування зайво сплачених коштів залишені відповідачем, направлену 18.02.2021 - залишив без відповіді та реагування.

Відповідач своєю чергою, заперечуючи проти позову, зазначав, що позивач не обґрунтував підстав здійснення ним попередньої оплати відповідачу, а також не вказав моменту, з якого були здійснено перерахування у безготівковому порядку на рахунок відповідача 325997,98 грн.

Відповідач просив не брати до уваги в якості доказу «Реєстр поставок та оплат господарських операцій за період з 2016-2019 роки», посилаючись на те, що такий реєстр односторонньо складений та підписаний позивачем, і цей документ не є документом первинного бухгалтерського обліку та звітності та не може вважатися актом звірки взаєморозрахунків .

Натомість відповідач указував на те, що за період з 05.09.2016 по 03.10.2019 ним поставлено, а ФОП Калашніковим О.А. отримано товарів на загальну суму з ПДВ 2705728,77 грн., у тому числі ПДВ 450954,80 грн. За це же період з 05.09.2016 по 03.10.2019 на рахунок ТОВ «Візір-Центр» у АТ «ОТП Банк» позивачем перераховані грошові кошти у розмірі 2371095,14 грн., в тому числі ПДВ 395182,32 грн. з призначенням платежу «оплата за товар», оплата згідно рахунку».

Ці обставини підтверджуються документальним відображенням в бухгалтерському обліку ТОВ «Візір-центр» господарських операцій з поставки товарів для ФОП Калашнікова О.А. за період з 05.09.2016 по 03.10.2019 на загальну суму без ПДВ 26604773,97 грн. первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ «Візір-Центр», документальним відображенням включення до податкових зобов`язань ТОВ «Візір-Центр» за період вересень 2016-жовтень 2019 податку на додану вартість у розмірі 2705728,77 грн. по господарських операціях з поставок товару ФОП Калашнікову О.А.

Також відповідач зазначав, що доказами, які спростовують зазначені позивачем у позові обставини, є, зокрема, свідчення Кравченко Тетяни Анатоліївни - менеджера по роботі з клієнтами ТОВ «Візір-Центр», Кравченко Олексія Валерійовича - директора ТОВ «Візір-Центр».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того,що у даному випадку між сторонами відсутній укладений у письмовій формі договір поставки, відносини за яким досліджувались як у справі №906/1131/20, так і у справі № 910/11975/21.

Водночас, установлені при вирішенні спору між цими ж сторонами у справі №906/1131/20 обставини виконання постачальником та покупцем зобов`язань у період з 05.09.2016 по 03.10.2019 місцевий господарський суд до уваги не взяв, а видаткові накладні, які не були підписані покупцем і якими ТОВ «Візір-Центр» доводило виконання ним зобов`язань з поставки товару і вимагало їх оплати у справі №906/1131/20, на момент розгляду справи № 910/11975/21 виявилися підписаними, хоча і неустановленою особою, що надало суду першої інстанції оцінювати їх як нові докази із можливістю надання їм оцінки судом.

Суд визнав надані відповідачем видаткові накладні належними доказами, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язань з передачі товару на суму 325997,98 грн., виходячи з того, що такі видаткові накладні хоч і не були підписані представником покупця, проте містять відтиск його печатку, доказів втрати, знищення, тощо якої підприємець на подавав. Суд також з`ясував, що відносно поставок підприємець подавав податкову звітність щодо здійснення господарських операцій з відповідачем.

Відхиляючи поданий позивачем висновок експерта № 2/11-2020 за результатами проведення судової-економічної експертизи в господарській справі № 906/1131/20, суд першої інстанції послався на те, що такий висновок був підготовлений для подання до суду в господарській справі № 906/1131/20 і тому не може використовуватися у іншій справі.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" витрати на проведення експертизи у розмірі 23000 (двадцять три тисячі) грн. 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Фізична особа-підприємець Калашніков Олександр Андрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення.

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом норм процесуального права, неповнотою з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Апелянт зазначав, що розмір безпідставно перерахованих коштів у розмірі 325997,98 грн. підтверджується висновком експерта № 2/11-2020 від 25.02.2021, зробленим у справі № № 906/1131/20.

Крім того, відсутність доказової сили за видатковими накладними ВЦ00000138 від 06.02.2018, ВЦ000000332 від 26.03.2018, ВЦ000000552 від 14.05.2018, ВЦ000001336 від 01.11.2018, ВЦ000001448 від 28.11.2018, ВЦ000000169 від 15.02.2019, ВЦ000000233 від 05.03.2019, ВЦ000000271 від 13.03.2019, ВЦ000000340 від 27.03.2019, ВЦ000000390 від 08.04.2019, ВЦ000000418 від 12.04.2019, ВЦ000000424 від 15.04.2019, ВЦ000000454 від 19.04.2019, ВЦ000000498 від 26.04.2019, ВЦ000000622 від 28.05.2019 щодо передачі оплаченого позивачем товару, була попередньо встановлена у постанові рішенні господарського суду ( Постанова Північно-західного апеляційного суду від 31.05.2021 у справі № 906/1131/20), рішення якого набрало законної сили, проте судом першої інстанції надано переоцінку цим обставинам.

Крім того, вказував апелянт, висновком експерта за результатами проведення судової експертизи 11781/11782/22-32/15131-15144/22-32 від 21.06.2022 у даній справі підтверджується той факт, що згадані видаткові накладні підписані не Калашніковим Олександром Андрійовичем, а іншою особою. Інші матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого обов`язку з передачі товару на суму 325997,98 грн в розумінні вимог ст. 664 ЦК України, тож мають бути повернуті позивачу у порядку ст. 1212 ЦК України.

Також апелянт не погодився з висновком судом першої інстанції з приводу того, що при відсутності належно складених видаткових накладних, передачу товару від продавця покупцю можливим є використання даних податкового обліку та звітності, тим більше,що позивачем були скориговані податкові накладні за видатковими накладними №ВЦ000000169 від 15.02.2019, №ВЦ000000233 від 05.03.2019, №ВЦ000000271 від 13.03.2019, №ВЦ000000340 від 27.03.2019, №ВЦ000000390 від 08.04.2019, №ВЦ000000418 від 12.04.2019, №ВЦ000000424 від 15.04.2019, №ВЦ000000454 від 19.04.2019, №ВЦ000000498 від 26.04.2019, №ВЦ000000622 від 28.05.2019 та подано податковим органам уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що також було встановлено господарським судом при розгляді господарського спору у справі № 906/1131/20.

Своєю чергою у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивач не навів розрахунку заявленої до стягнення суми та не зазначив, згідно яких саме платіжних документів сплачена означена сума та в подальшому не було здійснено відповідачем поставку.

Видатковими накладними, які містять відтиск печатки позивача, та податковими деклараціями з податку на додану вартість ФОП Калашнікова О.А. за період 2018 та 2019 роки, на думку відповідача, підтверджуються обставини виконання продавцем обов`язків з поставки товару, що також відображається покупцем у податковому обліку постачання відповідачем товару та формування позивача, як покупцем, податкового кредиту за фактом поставки товару,

Долучений до матеріалів справи висновок експерта від 25.02.2021 № 2/11-2020, на думку відповідача, не є належним доказом, оскільки зроблений в іншій справі без врахування всіх документів фінансово-господарських операцій сторін за період з 05.09.2016 по 03.10.2019, тоді як висновком судового експерта № 12/05-01 від 07.10.2021 підтверджується наявність у ФОП Калашнікова О.А. станом на 10.09.2021 заборгованості у розмірі 335563,17 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2022 та 16.01.2023 апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 об`єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення та відкрито апеляційне провадження за апеляційними Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/11975/21.

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі

Місцевий господарський суд ,вирішуючи спір, правильно установив, що сторони даного спору уклали правочин у письмовій формі, як зазначив суд «у спрощеному порядку».

І хоча акти цивільного законодавства не містять такого поняття як укладення договору у спрощений спосіб, апеляційний господарський суд вважає, що направлення продавцем рахунку на оплату і його оплата покупцем можуть вважатися, з огляду на положення ст. 217 ЦК України, вчиненням правочину у письмовій формі.

Істотними умовами договору купівлі -продажу є умови про предмет продажу та ціна.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1).

Частиною 2 цієї норми установлено, що для того, аби правочин вважався вчиненим у письмовій формі, він має бути підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст 207 ЦК України.)

Усупереч цьому положенню закону місцевий господарський суд, установивши, що ряд видаткових накладних не підписані покупцем, або містять підпис, який не належить ФОП Калашнікову, прийшов до хибного висновку, що наявність печатки покупця на видатковій накладній може вважатися доказом вчинення правочину, і одночасно доказом виконання продавцем і покупцем своїх зобов`язань - продавця - з передачі товару покупцю, а покупця - з прийняття товару.

Між тим, колегія суддів з таким висновком погодитися не може з таких мотивів.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 527 ЦК Україні боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

В силу положень статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обстави (фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарські , цивільній та адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У наведеній правовій нормі мова йде про преюдиційні факти. Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені судовим рішенням, який набрав законної сили, або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).

Колегія суду апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд вдався до неправомірної переоцінки обставин, які були раніше предметом судового розгляду у справі № 906/1131/20, і рішення у якій набрало законної сили.

Так у справі № 906/1131/20 предметом спору за позовом ТОВ "Візір-Центр" до ФОП Калашнікова О.А. було порушене відповідачем право продавця на отримання плати за переданий покупцю товар.

При цьому ТОВ "Візір-Центр" вказувало, що ним у період з 04.02.2019 по 28.05.2019 р. виконаний обов`язок продавця з передачі товару покупцю, який останнім прийнято на суму 320 454,04 грн., доказом чого є видаткові накладні:

ВЦ00000138 від 06.02.2018,

ВЦ000000332 від 26.03.2018,

ВЦ000000552 від 14.05.2018,

ВЦ000001336 від 01.11.2018,

ВЦ000001448 від 28.11.2018,

ВЦ000000169 від 15.02.2019,

ВЦ000000233 від 05.03.2019,

ВЦ000000271 від 13.03.2019,

ВЦ000000340 від 27.03.2019,

ВЦ000000390 від 08.04.2019,

ВЦ000000418 від 12.04.2019,

ВЦ000000424 від 15.04.2019,

ВЦ000000454 від 19.04.2019,

ВЦ000000498 від 26.04.2019,

ВЦ000000622 від 28.05.2019.

Рішенням Господарського суду Житомирської області відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості на суму 211 762,38 грн. Ухвалено до стягнення 108 691,66 грн.

Відмовляючи у позові на суму 211762,38 грн., Господарський суд Житомирської області вказав, що поставка товару недоведена за видатковими накладними за № №

ВЦ000000169 від 15.02.2019,

ВЦ000000233 від 05.03.2019,

ВЦ000000271 від 13.03.2019,

ВЦ000000340 від 27.03.2019,

ВЦ000000390 від 08.04.2019,

ВЦ000000418 від 12.04.2019,

ВЦ000000424 від 15.04.2019,

ВЦ000000454 від 19.04.2019,

ВЦ000000498 від 26.04.2019,

ВЦ000000622 від 28.05.2019.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення 108 691,66 грн. Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 906/1131/20 вказав, що надані ТОВ "Візір-Центр"

видаткові накладні за №№

ВЦ00000138 від 06.02.2018,

ВЦ000000169 від 15.02.2019,

ВЦ000000332 від 26.03.2018,

ВЦ000000552 від 14.05.2018,

ВЦ000001336 від 01.11.2018,

ВЦ000001448 від 28.11.2018,

не підписувалися ФОП Калашніковим, видаткові накладні не містять необхідних реквізитів для визнання таких доказів первинними документами, не є доказами, що підтверджують отримання відповідачем товару від позивача, а тому не можуть свідчити про поставку товару.

Північно-західний апеляційний господарський суд також установив, що відповідач (ФОП Калашніков) здійснив оплату товару за видатковою накладною № ВЦ000000120 від 04.02.2019 р.; станом на 28.05.2019 року надлишково сплатив (мав переплату) 222724 ,18 грн., а станом на 11.12 2017 року не мав заборгованості перед позивачем.

Доводячи обов`язок відповідача повернути утримувані ним 325997 грн., які у безготівковому порядку надлишково перераховані на банківський рахунок відповідача, ФОП Калашніков О.А. послався на вимоги про повернення коштів, направлені в адресу відповідача, відповідно, 03.02.2021 р. та 18.02.21 р., банківські платіжні документи про перерахування коштів на рахунок відповідача, а також на висновок експерта від 25.02.21р., складений за результатами проведення судової економічної експертизи в господарській справі № 906/1131/20.

Господарський суд м. Києва висновок експерта відхилив, вказавши на те, що цей висновок зроблено експертом в іншій справі.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам процесуального права, адже Господарський процесуальний кодекс розглядає висновок експерта як письмовий доказ без обмеження строку дійсності чи певною справою.

До того ж господарське процесуальне законодавство не забороняє стороні самостійно замовити і оплатити експертизу для підтвердження /спростування обставин, дослідження яких потребує наявність у експерта інших спеціальних знань, відмінних від правових.

За висновком експерта, яким були досліджені первинні документи бухгалтерського обліку та платіжні документи за період з 05.09.2016 року по 03.10.2019 р., сума заборгованості ТОВ "Візір-Центр" перед ФОП Калашніков О.А. станом на 03.10.2019 становить 325997,98 грн.

Експерт установив, що за період з 05.09.2016 по 03.10.2019 поставлено, а ФОП Калашніковим О.А. отримано товарів на загальну суму з ПДВ 2705728,77 грн., у тому числі ПДВ 450954,80 грн.

За цей же період з 05.09.2016 по 03.10.2019 на рахунок ТОВ "Візір-Центр" у АТ «ОТП Банк» ФОП Калашніковим О.А. перераховані грошові кошти у розмірі 2371095,14 грн., в тому числі ПДВ 395182,32 грн. з призначенням платежу «оплата за товар», оплата згідно рахунку».

Посилання ТОВ "Візір-Центр" на покази свідків колегія суддів оцінює критично, оскільки заперечення про недоведеність ФОП Калашніковим О.А. майнових вимог спростовуються іншими матеріалами справи і встановленими у справі № 906/1131/20 обставинами, які, в силу ст.. 75 ГПК України, не доводяться повторно.

Покладені Господарським судом м. Києва в основу свого рішення твердження про необхідність врахування при вирішенні господарського спору дотримання учасниками справи правил податкової звітності та обліку щодо здійснених ним господарських операцій, не мають визначального значення, оскільки учасники податкових зобов`язань можуть самостійно, без згоди іншого учасника, здійснити операцію коригування податкових накладних.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Позивачем були направлені на адресу відповідача дві вимоги про повернення надлишково сплачених коштів - 03.02 .2021 р та 18.02.2021 р.

Докази їх відправлення наявні у матеріалах справи.

Станом на день вирішення спору судом правомірність утримання цих коштів, або зустрічного надання виконання з передачі товару, відповідачем не доведена.

За таких обставин справи вимога позову про стягнення цих коштів у примусовому порядку підлягає задоволенню, виходячи з принципу рівності учасників цивільних ( господарських відносним), за яким не допускається надання переваг одному учаснику над іншим і виключається можливість збагачення одного учасника за рахунок іншого.

Місцевий господарський суд наведеного не врахував і дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.

Аргументи ТОВ «Візір-Центр» про пропуск позивачем строків позовної давності є неспроможними, оскільки початкова передплата виникла на підставі платіжного доручення №459 від 04.03.2019 р., отже з урахуванням вимог ст. 257 ЦК України та дати звернення з позовом до суду 23.07.2021, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

Вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму 325997,98 грн. відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають, оскільки в розумінні вимог ч. 2 ст. 1214 ЦК України правовим наслідком безпідставного одержання чи збереження грошових коштів є нарахування процентів за користування ними в порядку ст. 536 ЦК України.

Відносно додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/11975/21, яким з стягнуто ФОП Калашнікова О.А. на користь ТОВ «Візір-Центр» 23000, 00 грн. витрат на проведення експертизи, колегія суддів зазначає таке.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 4 ст. 127 ГПК України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесення витрат на підготовку експертного висновку, у розмірі 23 000,00 грн. до матеріалів справи надано : Договір про надання експертних та консультаційних послуг № 1009-21.01 від 10.09.2021, акт приймання-передачі послуг від 07.10.2021 на суму 23000,00 грн., Додаткову угоду від 10.09.2021 до Договору та платіжне доручення № 416 від 16.09.2021 на суму 23000,00 грн., отже, понесені відповідачем витрати на підготовку експертного висновку в сумі 23 000,00 грн. є підтвердженими, а позивачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 6 ст. 127 ГПК України.

Проте, з огляду на вищенаведені висновки колегії суддів та вимоги п.3. ч.4 ст. 129 ГПК зазначені витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновок суду

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і прийшов до хибних висновків про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 325997,98 грн, що призвело до невірного розподілу судових витрат при прийнятті додаткового рішення суду у справі № 910/11975/21.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

З огляду на встановлене, рішення господарського суду містка Києва та додаткове рішення у справі № 910/11975/21 підлягають скасуванню частково з прийняттям нових рішень про часткове задоволення позову та заяви про ухвалення додаткового рішення.

Розподіл судових витрат

Згідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені позивачем витрати на сплату судової експертизи на суму 25000 грн. задоволенню не підлягають , з огляду на те, що в розумінні вимог ст. 123 - 129 ГПК такі вимоги повинні були розглядатись у справі № 906/1131/20.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/11975/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від від 14.11.2022 у справі № 910/11975/21 скасувати частково .

3. Прийняти нове .

3.1. Позов Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" про стягнення 325 997,98 грн., 9779,94 грн річних та 43167,35 грн. інфляційних задовольнити за проведення судової експертизи задовольнити частково .

3. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" (02089, м. Київ, вул. Путивльська 40, кв. 38, код ЄДРПОУ 39235228) на користь Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 325997,98 грн. (триста двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім гривень дев`яносто вісім копійок), 4889,99 грн. ( чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять гривень дев`яносто дев`ять копійок) судового збору за подання позовної заяви.

3.3 В іншій частині Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/11975/21 залишити в силі, з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/11975/21 скасувати частково.

5. Прийняти нове.

5.1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат за розгляд справи у сулі першої інстанції задовольнити частково.

5.2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" (02089, м. Київ, вул. Путивльська 40, кв. 38, код ЄДРПОУ 39235228) понесені останнім витрати на проведення судової експертизи у розмірі 3213,10 грн. ( три тисячі двісті тринадцять гривень десять копійок).

5.3. В іншій частині вимог відмовити.

6. Провести зарахування 3213,10 грн. зустрічних вимог щодо судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" до Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича 3213,10 грн. та Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" на суму 4889,99 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" (02089, м. Київ, вул. Путивльська 40, кв. 38, код ЄДРПОУ 39235228) на користь Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1676,89 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят шість гривень вісімдесят дев`ять копійок) судових витрат.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" (02089, м. Київ, вул. Путивльська 40, кв. 38, код ЄДРПОУ 39235228) на користь Фізичної особи-підприємця Калашнікова Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 6993,87 грн. ( шість тисяч дев`ятсот дев`янсто три гривні вісімдесят сім копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

10 Матеріали справи №910/11975/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.06.2023

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко