Постанова

від 15.06.2023 по справі 910/2172/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. Справа№ 910/2172/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання Овчиннікової Я.Д.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.06.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022

у справі №910/2172/22 ( суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до: 1. Державного управління справами

2. Державного підприємства "Укржитлосервіс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1:

1. Державного підприємства "Центр-Сервіс"

2. Фонду державного майна України

про стягнення 628 210,28 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, скаржник, КП"Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного управління справами (далі - відповідач-1, Управління) та Державного підприємства "Укржитлосервіс" (далі - відповідач-2, ДП "Укржитлосервіс") про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, яка складається з 533 183,05 грн. - суми основного боргу, 72 873,34 грн. - інфляційних втрат, 22 153,89 грн. - 3% річних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/2172/22 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Державного управління справами та Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення 628 210,28 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що ДП "Укржитлосервіс" не є балансоутримувачем спірних нежитлових приміщень та, відповідно, не має зобов`язань з оплати спожитих послуг постачання теплової енергії, що є предметом розгляду у даній справі, а тому позовні вимог в частині вимог до відповідача-2 є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що Державне управління справами не є належним відповідачем у даному випадку, оскільки не несе відповідальність за зобов`язаннями балансоутримувача майна, який належить до сфери його управління.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/2172/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв доводи позивача, щодо обов`язку відповідача-1, як власника майна, сплатити за фактично отримані послуги з постачання теплової енергії.

Також скаржник зазначає, що відсутність письмового договору на постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення та клопотання учасників апеляційного провадження

06.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а саме рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що Державне управління справами хоч і було, у розумінні позивача, власником спірного приміщення у період до 16 квітня 2020 року (включно), проте, в силу законодавства України, свого правового статусу та підстав/предмету спору не могло бути споживачем поставленої теплової енергії, а тому обов`язку щодо здійснення оплати у розуміння ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» у Державного управління справами не має.

06.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач наголошує, що відсутність підписаних розрахункових документів та не надання таких відповідачу не спростовує факту отримання ним послуг з постачання теплової енергії.

Також позивач повторно зазначає, що відсутність письмового договору на постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

15.06.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебування представника останнього у відрядженні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2022 для розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/2172/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 910/2172/22 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/2172/22 залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

26.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжне доручення № 933 від 20.12.2022, з якого вбачається що апелянтом сплачено судовий збір в сумі 14 134, 73 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва 28.09.2022 у справі № 910/2172/22 та поновлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенергона рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/2172/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.01.2022.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва, судове засідання призначене на 26.01.2022 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на 23.02.2023.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023, у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" рішення Господарського суду міста Києва 28.09.2022 у справі № 910/2172/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 прийнято справу № 910/2172/22 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Шапран В.В., Гаврилюк О.М. Повідомлено учасників апеляційного провадження, що розгляд справи № 910/2172/22 відбудеться 23.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/2172/22 відкладено на 23.03.2023.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. з 21.03.2023 на лікарняному, 23.03.2023 судового засідання не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/2172/22 призначено на 04.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 продовжено строк розгляду справи № 910/2172/22 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022. Відкладено розгляд справи № 910/2172/22 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 на 15.06.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Учасники апеляційного провадження у судове засідання 15.06.2023 представників не направили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялися належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників учасників апеляційного провадження не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні, у зв`язку із чим клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Згідно з п. 2.2.1 Статуту КП "Київтеплоенерго" предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в період з жовтня 2019 року по квітень 2021 року у відповідачів утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію, яка була поставлена позивачем за обліковим записом №520896-04 до нежитлового приміщення по вул. Інститутській, 16 у м. Києві, загальною площею 769,5 кв.м.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2021 власником нежитлового приміщення, що знаходиться у будинку № 16 по вул. Інститутській у м. Києві з 18.06.2015 є Держава Україна в особі Державного управління справами.

Будинок за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 16 знаходиться на праві господарського віддання ДП «Укржитлосервіс», засновником якого є Державне управління справами.

З урахуванням вище викладеного, оскільки нежитлове приміщення по вул. Інститутській, 16 у м. Києві загальною площею 769,5 м.кв. перебуває у відповідача-2 на балансі на праві господарського відання, саме відповідач-2, як користувач та розпорядник нежитлового приміщення несе зобов`язання по оплаті за спожиту теплову енергію за спірний період.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов`язком споживача теплової енергії є в тому числі своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Натомість, письмовий договір між позивачем та відповідачем-1 або відповідачем-2 не укладено.

На підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку №116 по вул. Інститутській у м. Києві позивач надає корінці нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, підписаних відповідачем-2.

Будинок №16 по вул. Інститутській у місті Києві оснащений вузлом комерційного обліку на потреби опалення, що підтверджується актом № 2-8097 від 20.11.2017, актом № 2/2-4/08- 545 від 07.08.2019 та актом № 2/02-4/07-1257 від 30.07.2020 про готовність вузла комерційного обліку до роботи.

У нежитловому приміщенні відповідачів засоби обліку відсутні.

Таким чином, нарахування за теплову енергію проводилось відповідачам відповідно до показників вузла комерційного обліку (загальнобудинкового) пропорційно площі.

Відомості реєстрації параметрів тепло споживання, за доводами позивача, які підтверджують правомірний факт обліку теплової енергії відповідачами, за спірний період, надавались позивачу відповідачем-2.

Таким чином, за доводами позивача, останнім підтверджено факт споживання відповідачами теплової енергії спірний період.

Загальна сума позовних вимог позивача становить: сума заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 533 183,05 грн. + інфляційна складова боргу у розмірі 72 873,34 грн. + 3% річних у розмірі 22 153,89 грн. = 628 210,28 грн.

Заперечуючи проти позову, Державне управління справами зазначає, що Розпорядженням КМУ від 06.04.2000 №165-р "Про передачу об`єктів державної власності в управління Державному управлінню справами" в управління останнього були передані державні об`єкти, зокрема: виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління (м. Київ, вул. Інститутська, 16), у подальшому ДП "Укржитлосервіс", та пошивна майстерня "Комунар" (м. Київ, вул. Інститутська, 16), у подальшому ДП "Центр-сервіс". Для забезпечення покладених на відповідача 1 функцій 27.09.2002 було утворено ДП "Укржитлосервіс". Житловий будинок №16 по вул. Інститутській у м. Києві перебуває на балансі та у повному господарському віданні ДП "Укржитлосервіс", якій і здійснює його утримання. Нежитлові приміщення по вул. Інститутській, 16 у м. Києві, загальною площею 769,5 кв.м. на балансі відповідача 2 відсутні. Разом з тим, балансоутримувачем зазначених нежитлових приміщень є ДП "Центр-сервіс". З огляду на зазначене, враховуючи, що орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несе відповідальності за його зобов`язаннями, відповідач-1 заперечує проти наявності солідарного обов`язку зі сплати заборгованості.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та «Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, договору про надання послуг з постачання теплової енергії між позивачем та відповідачами (або з кожним з відповідачем окремо) у період з жовтня 2019 по квітень 2021 року включно, не існувало.

Разом із тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати спожитої теплової енергії у повному обсязі.

Такий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №910/7968/19, від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.

У той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, у такому разі повинно бути досліджено та доведено належними та допустимими доказами обставини щодо надання позивачем та отримання споживачем відповідних послуг із постачання теплової енергії.

При цьому, оскільки нежитлові приміщення у будинку 16 по вул. Інститутській у м. Києві не обладнані окремим приладом обліку, позивач має довести суду факт споживання та обсяг спожитої саме відповідачами теплової енергії, а не весь обсяг теплової енергії, спожитої для опалення даного будинку.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження наявності у Державного управління справами та ДП "Укржитлосервіс" заборгованості, позивачем долучено до матеріалів справи: довідки про нарахування за теплову енергію за обліковим записом №520896-04 за періоди з жовтня 2019 по квітень 2020 року, та з серпня 2020 року по квітень 2021 року; складені в односторонньому порядку позивачем облікова картки по обліковому запису №520896-04 за періоди з жовтня 2019 по квітень 2020 року, та з серпня 2020 року по квітень 2021 року; акти приймання-передавання товарної продукції за періоди з жовтня 2019 по квітень 2020 року, та з серпня 2020 року по квітень 2021 року, які підписані лише представником позивача; рахунок-фактуру №520896-04/2022/01 від 31.01.2022; корінці нарядів на включення та відключення опалення від 25.10.2019, від 05.04.2020, від 16.10.2020, від 12.04.2021; акт прийняття теплового вузла обліку та акти про готовність вузла комерційного обліку до роботи; відомості реєстрації параметрів теплопостачання за період з 28.10.2019 по 16.12.2019 та відомості спожитої теплової енергії за період з 16.12.2019 по 20.04.2021.

Водночас, доказів направлення актів приймання-передавання товарної продукції та рахунку-фактури до матеріалів справи не додано.

Із долучених до матеріалів справи корінців нарядів вбачається найменування споживача - ДП "Укржитлосервіс", та адреса абонента - будинок житловий відомчий ДП "Укржитлосервіс", вул. Інститутська, 16.

Долучені відомості реєстрації параметрів теплопостачання та відомості спожитої теплової енергії не підписані представником споживача, доказів направлення споживачу до матеріалів справи не додано.

Отже, матеріали справи не містять жодного документа, який би підтвердив факт споживання теплової енергії на спірному об`єкті, обсяг і якість спожитої у спірний період теплової енергії, а також її вартість, оскільки надані позивачем документи такими документами не є.

Разом з тим, позивачем заявлено заборгованість за постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, загальною площею 769,5 кв.м., балансоутримувачем яких є ДП "Укржитлосервіс" (зі слів позивача).

Так, із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням КМУ від 06.04.2000 №165-р "Про передачу об`єктів державної власності в управління Державному управлінню справами" в управління Державного управління справами були передані державні об`єкти, зокрема: виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління (м. Київ, вул. Інститутська, 16) та пошивні майстерні "Комунар" (м. Київ, вул. Інститутська, 16).

Водночас, відповідно до відомостей про нерухоме державне майно, балансоутримувачем якого є Державне підприємство "Укржитлосервіс", станом на 01.10.2019, відсутні відомості щодо нежитлових приміщень, загальною площею 769,50 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16.

Разом з тим, згідно відомостей про нерухоме державне майно, балансоутримувачем якого є Державне підприємство "Центр-Сервіс", станом на 01.10.2019 на балансі останнього перебувають нежитлові приміщення, зальною площею 769,5 кв.м.

Розпорядженням керівника Державного управління справами від 28.02.2020 №61 "Про передачу з управління Державного управління справами до сфери управління Фонду державного майна України єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Центр-сервіс" з метою його подальшої приватизації" передано з управління Державного управління справами до сфери управління Фонду державного майна України єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Центр-сервіс" з метою його подальшої приватизації.

17.04.2020 комісією з питань передачі єдиного майнового комплексу ДП "Центр-сервіс" зі сфери управління Державного управління справами до сфери управління Фонду державного майна України складено акт приймання-передачі майна (у тому числі, нежитлові приміщення №1-50 групи приміщень 78 та група приміщень 81, загальною площею 769,5 кв.м., за адресою: вул. Інститутська, буд. 16, балансоутримувачем яких є ДП "Центр-Сервіс"), який затверджено Головою Фонду державного майна України.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що ДП "Укржитлосервіс" не є балансоутримувачем спірних нежитлових приміщень та, відповідно, не має зобов`язань з оплати спожитих послуг постачання теплової енергії, що є предметом розгляду у даній справі, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості з Державного управління справами, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Правове положення Державного управління справами визначено Указом Президента України від 17.12.2002 №1180 "Про Положення про Державне управління справами", яким передбачено зокрема, що Державне управління справами здійснює матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки та оборони України, Адміністрації Президента України та інших створених Президентом України консультативних, дорадчих та допоміжних органів і служб.

Як встановлено колегією суддів вище, балансоутримувачем нежитлового приміщення, загальною площею 769,5 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, є ДП "Центр-Сервіс".

Згідно п. 3.1 Статуту ДП "Центр-сервіс", основною метою діяльності підприємства є надання послуг фізичним та юридичним особам, удосконалення виробництва, упровадження нових видів виробництв, здійснення інших видів діяльності, що не суперечить чинному законодавству, з метою отримання прибутків і підвищення рівня господарювання.

Пунктами 4.1-4.2 Статуту ДП "Центр-сервіс" передбачено, що підприємство є державним і належить до сфери управління Органу управління майном. Підприємство є юридичною особою з дня державної реєстрації, має самостійний баланс, банківські рахунки, круглу печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штамп, бланки й інші реквізити.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством України (п. 4.5 статуту).

Відповідно до п. 6.1 Статуту ДП "Центр-сервіс", майно підприємства є державною власністю та закріплено за ним на праві господарського відання.

Згідно ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, саме на балансоутримувача майна, у даному випадку ДП "Центр-сервіс", покладено обов`язок зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, що стосуються стягнення з Державного управління справами спірної заборгованості, колегія суддів дійшла таких висновків.

У даному випадку скаржник вважає, що зобов`язання відповідачів по сплаті стягуваних сум у солідарному порядку виникли саме на підставі статей 319, 322 Цивільного кодексу України, частини першої статті 136 Господарського кодексу України та частинні першої статті 1 Закону України «Про теплопостачання.

Разом з тим відповідно до частин першої та третьої статті 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За змістом частини п`ятої статті 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Державне управління справами є допоміжним органом, створеним Президентом України відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України, яким установлено, що Президент України створює в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Правовий статус Державного управління справам визначено Указом Президента України від 17.12.2002 № 1180 «Про Положення про Державне управління справами».

Як зазначалось колегією суддів вище, зазначеним положенням передбачено, зокрема, що Державне управління справами здійснює матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Адміністрації Президента України та інших створених Президентом України консультативних, дорадчих та допоміжних органів і служб. Матеріально-технічне, соціально-побутове, транспортне та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів здійснюється Державним управлінням справами в межах наданих йому бюджетних призначень, передбачених законом про Державний бюджет України на такі цілі.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2000 № 165-р «Про передачу об`єктів державної власності в управління Державному управлінню справами» (копія наявна у матеріалах справи) в управління Державному управлінню справами були передані Кабінетом Міністрів України державні об`єкти, зокрема:

- виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління (м. Київ, вул. Інститутська, 16) у подальшому Державне підприємство "Укржитлосервіс" (код ЄДРПОУ 32207896);

- пошивна майстерня «Комунар» (м. Київ, вул. Інститутська, 16) у подальшому Державне підприємство «Центр-сервіс» (Код ЄДРПОУ 00309306).

Для забезпечення виконання покладених на Державне управління справами Президента України функцій щодо утримання житлових та нежитлових об`єктів і прибудинкових територій, реконструкції, капітального та поточного ремонтів житлових будинків, що перебувають в оперативному управлінні Державного управління справами на базі виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління, Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 27.09.2002 № 439 утворено Державне підприємство "Укржитлосервіс" (код ЄДРПОУ 32207896), яке є правонаступником Управління житлово-комунального господарства, яке в свою чергу було правонаступником виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління.

Житловий будинок № 16, що знаходиться по вул. Інститутські в м. Києві, перебуває в державній власності в особі Державного управління справами, на балансі та у повному господарському віданні Державного підприємства Державного підприємства "Центр-Сервіс", який і здійснює його утримання.

Водночас Державне підприємство «Центр-сервіс» (код ЄДРПОУ 00309306) є правонаступником Державного підприємства «Комунар», яке в свою чергу було правонаступником Державної пошивочної майстерні «Комунар», є юридичною особою, державним підприємством і належало до сфери управління Органу управління майном - Державного управління справами.

Державне підприємство «Центр-сервіс» є балансоутримувачем нежитлових приміщень по вул. Інститутській, 16 у м. Києві загальною площею 769,5 кв.м.

Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та Органу управлінням майном. Держава та Орган управління майном не несуть відповідальності за зобов`язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 73 Господарського кодексу України Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство». Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно,до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом. Статутний капітал державного комерційного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов`язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Керуючись Законами України «Про управління об`єктами державної власності» та «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», Положенням про Державне управління справами в редакції, затвердженій Указом Президента України від 17.12.2002 № 1180, Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, відповідно до Указу Президента України від 25.10.2019 № 770 «Деякі питання оптимізації переліку об`єктів державної власності, що забезпечують діяльність Президента України», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 115 «Про передачу єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Фонду державного майна», ураховуючи лист Державного підприємства «Центр-сервіс» від 20.02.2020 № 25, Державне управління справами передало зі свого управління до сфери управління Фонду державного майна України єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Центр-сервіс» (ЄДРПОУ 00309306) з метою його подальшої приватизації, а саме нежитлові приміщення по вул., Інститутській, 16 у м. Києві загальною площею 769,5 кв.м.

Головою Фонду державного майна України 17.04.2020 затверджено акт приймання передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Центр-сервіс» (ЄДРПОУ 00309306) зі сфери управління Державного управління справами до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 115-р «Про передачу єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Фонду державного майна».

Відповідно до пункту 10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об`єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Таким чином у період до 16.04.2020 (включно) функції з управління державним майном, на яке здійснювалося постачання теплової енергії належали державі в особі Державного управління справами, а у подальшому з 17.04.2020 - Фонду державного майна України.

Балансоутримувачем та особою, за якою було закріплено на праві господарського відання державне майно - нежитлові приміщення загальною площею 769,5 кв.м. - державне підприємства «Центр-сервіс» (ЄДРПОУ 003093061.

Таким чином відповідач-1 - Державне управління справами хоч і був, у розумінні позивача, власником у період до 16.04.2020 (включно) проте в силу вищезазначеного законодавства України, свого правового статусу та підстав/предмету спору не міг бути споживачем поставленої теплової енергії, а тому обов`язку щодо здійснення оплати у розумінні ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» у Державного управління справами не має.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що Державне управління справами не є належним відповідачем у даному випадку, оскільки не несе відповідальність за зобов`язаннями балансоутримувача майна, який належить до сфери його управління.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/2172/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/2172/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/2172/22 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/2172/22.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

5. Матеріали справи №910/2172/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 21.06.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Шапран