Постанова

від 21.06.2023 по справі 910/6802/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. Справа№ 910/6802/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Серебряник О.О.;

від відповідача: не прибув;

від ТОВ «Енергоопора»: Мухінсткий В.О.,

розглядаючи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоопора"

у справі № 910/6802/22 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі"

про стягнення 4 061 105,56 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 4 061 105,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованість в розмірі 4 061 105,56 грн.

Додатковим рішенням від 11.01.2023 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн.

12.01.2023 року на виконання рішення по справі було видано наказ.

08.02.2023 року на виконання додаткового рішення по справі було видано наказ.

27.03.2023 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора". Окрім того, заявник просить накласти арешт на майно вказаної особи; та заборонити товариству здійснювати переведення боргу за договором про відступлення права вимоги та здійснювати відступлення права вимоги, яке набуто за договором про відступлення права вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 року у справі №910/6802/22 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником задовольнити частково.

Звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 147903,99 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоопора", що має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу у справі №910/6802/22 від 12.01.2023 року, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4061 105,56 грн. та судового збору в сумі 60916,58 грн.

Окрім того, скаржник просить накласти арешт на майно та грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» у межах загальної суми стягнення. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» здійснювати переведення боргу за договором №09/01 про відступлення права вимоги від 09.01.2023 року. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» здійснювати відступлення права вимоги, набутого на підставі договору №09/01 про відступлення права вимоги від 09.01.2023 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 168, 170 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції повинен був повернути без розгляду заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора», оскільки останні були не надіслані вчасно стягувану та боржнику. Стягувач отримав заперечення лише 28.04.2023 року, тоді як оскаржувана ухвала була постановлена 25.04.2023 року.

Крім того, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не були враховані правові позиції викладені, зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2009 року у справі №2/151.

При цьому, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не встановив, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» перед боржником є не просто заборгованістю, а згідно Наказу Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку є дебіторською заборгованістю, яка визнається активом, оскільки існує ймовірність отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» майбутніх економічних вимог та може бути достовірно визначена її сума, а саме 147903,99 грн.

Також, представник скаржника наголосив, що Верховний Суд у справі №13.08.2021 року « 910/20504/16 чітко зазначив на неприпустимості визначення спірності заборгованості за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї.

Тобто за твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов до невірного висновку, що існуюча заборгованість не є безспірною.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 року справу №910/6802/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 року витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 року у справі №910/6802/22.

31.05.2023 року матеріали оскарження надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 року у справі №910/6802/22 своєю ухвалою від 01.06.2023 року.

20.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» до суду надійшли заперечення на заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, відповідно до якого представник особи, яка має заборгованість перед боржником, зокрема, зазначив, що відповідно до умов договору про відступлення права вимоги сторони визначили умови оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" не пізніше 31.12.2024 року та за умови стягнення із боржника всієї суми заборгованості. Станом на дату розгляду справи не настала ні одна із цих двох подій, саме тому обов`язок сплати коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на сьогоднішній день не настав, а відтак звернення заявника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп") із вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» про звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є передчасним.

20.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від Приватного виконавця виконавчий округ м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича надійшла заява про підтримання апеляційної скарги, відповідно до якого останній, зокрема, зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» отримало право вимоги грошових коштів у розмірі 147903,99 грн та стало боржником перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі», оскільки, має заборгованість за договором №09/01 про відступлення права вимоги від 09.01.2023 року.

Таким чином, за твердженням приватного виконавця, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» є третьою особою, що має заборгованість перед боржником за виконавчим провадженням ВП №70866993 в розумінні ст. 336 Господарського процесуального кодексу України та ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник скаржника в судовому засіданні 21.06.2023 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» в судовому засіданні 21.06.2023 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити - без змін.

Представники відповідача в судове засідання 21.06.2023 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора», перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" та накладення арешту на майно вказаної особи, заборону товариству здійснювати переведення боргу за договором про відступлення права вимоги та здійснювати відступлення права вимоги, яке набуто за договором про відступлення права вимоги, зокрема мотивована тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі №910/3865/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" грошові кошти у розмірі 147 903,99 грн та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року у справі №910/3865/22 замінено позивача (стягувача) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" в частині стягнення суми заборгованості.

Указаною ухвалою суду встановлено наступне:

"09.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" (новий кредитор) укладено договір №09/01 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) належне йому право, а новий кредитор приймає (набуває) на себе право вимоги до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер"), що належить кредитору за основним договором (договір постачання електричної енергії від 15.11.2021 року на умовах комерційної пропозиції №КПЕ21-299 від 15.11.2021 року), а саме: право вимоги до боржника щодо оплати заборгованості на суму 147903,99 грн та всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи №910/3865/22.

Відповідно до п. 1.2 договору №09/01 про відступлення права вимоги від 09.01.2023 року з моменту підписання (укладення) даного договору новий кредитор одержує всі права (замість кредитора) в повному обсязі вимагати від боржника належного виконання умов договору про постачання електричної енергії від 15.11.2021 року на умовах комерційної пропозиції №КПЕ21-299 від 15.11.2021 року та всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи №910/3865/22.

Згідно умов даного договору п. 1.1 та 1.2 випливає, що новий кредитор з моменту укладення даного договору займає місце кредитора в правах вимоги, що виникли у боржника в зв`язку із порушенням виконання основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п. 1.3 договору №09/01 про відступлення права вимоги від 09.01.2023 року).

Відповідно до п. 1.4 договору №09/01 про відступлення права вимоги від 09.01.2023 року моментом переходу права вимоги, що є предметом даного договору, від первісного кредитора до нового кредитора є укладення (підписання) цього договору.

За актом №1 приймання-передачі документів, що підтверджують вимоги кредитора до боржника, від 09.01.2023 року первісний кредитор передав новому кредитору оригінали договору постачання електричної енергії від 15.11.2021, Комерційної пропозиції №КПЕ21-299 від 15.11.2021 року, заяви-приєднання, матеріали судової справи №910/3865/22".

Таким чином, за твердженнями заявника, відповідач у даній справі отримав право вимоги грошових коштів у розмірі 150 384,99 грн.

Заявник вказує, що виконавче провадження по стягненню боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" на користь відповідача на виконанні у виконавчій службі не перебувало та судових справ з таким предметом позову не існує.

З огляду на вказані обставини, заявник вважає, що наявні правові підстави для звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" у розмірі 150 384,99 грн в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженні №70866993.

Окрім того, необхідність накладення арешту на грошові кошти зумовлена тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" є стороною у договорах відступлення права вимоги на користь третіх осіб, тому існує загроза здійснення відступлення права вимоги грошових коштів, набутого на підставі договору №09/01 про відступлення права вимоги від 09.01.2023 року, або переведення боргу за вказаним договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" в письмових запереченнях, зокрема зазначило, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" дійсно був укладений договір №09/01 про відступлення права вимоги від 09.01.2023 року. Проте, умовами договору, зокрема п. 3.2 договору передбачено, що новий кредитор зобов`язаний виконати повну оплату в розмірі, що визначена в п. 3.1 цього договору (147 903,99 грн) не пізніше 31.12.2024 року за умови стягнення із боржника всієї суми заборгованості. За таких обставин, враховуючи, що жодна з двох обставин, передбачених п. 3.2 договору, не настала, то і обов`язок зі сплати коштів не настав. Відтак, звернення заявника із даною заявою є передчасним. Вимоги про накладення арешту та заборону вчиняти дії Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" заявником до матеріалів заяви додано копію рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року та копію ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року у справі №910/3865/22.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, вищевказаною ухвалою лише встановлено факт відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Лідер" про оплату заборгованості на суму 147903,99 грн, тобто із зазначених документів не вбачається безспірність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальності "Енергоопора" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі".

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що 09.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" (новий кредитор) було укладено договір №09/01 про відступлення права вимоги (далі - договір), відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) належне йому право, а новий кредитор приймає (набуває) на себе право вимоги до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер"), що належить кредитору за основним договором (договір постачання електричної енергії від 15.11.2021 року на умовах комерційної пропозиції №КПЕ21-299 від 15.11.2021 року), а саме: право вимоги до боржника щодо оплати заборгованості на суму 147903,99 грн та всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи №910/3865/22.

Відповідно до п. 1.2 договору з моменту підписання (укладення) даного договору новий кредитор одержує всі права (замість кредитора) в повному обсязі вимагати від боржника належного виконання умов договору про постачання електричної енергії від 15.11.2021року на умовах комерційної пропозиції №КПЕ21-299 від 15.11.2021 року та всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи №910/3865/22.

Згідно п. 3.1 договору, сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання нового кредитора перед кредитором існують і підлягають сплаті у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок кредитора. За передане та прийняте право вимоги до боржників за основними договорами, новий кредитор зобов`язаний сплатити кредитору плату в розмірі 147 903,99 грн, що є ціною даного договору.

Новий кредитор зобов`язаний виконати повну оплату в розмірі, що визначена в п. 3.1 цього договору, не пізніше 31.12.2024 року за умови стягнення із боржника всієї суми заборгованості (п. 3.2 договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Предметом дослідження суду, в даному випадку, є факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду 17.04.2020 року у справі №910/5300/17, від 06.02.2020 року у справі №913/381/18.

Так, подана в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі №905/1642/19.

Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення.

Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду від 13.08.2021 року за №910/20504/16.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що факт доведення наявності відповідної заборгованості, зокрема обставин виконання договору, строків та умов оплати за договором, виходить за межі розгляду судом заяви в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, судом першої інстанції дійшов правомірного висновку, що строк оплати по договору відступлення права вимоги є таким, що не настав у відповідності до п. 3.2 договору. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Тобто, грошові кошти, на які стягувач просить звернути стягнення, не є безспірною заборгованістю.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" в сумі 150 384,99 грн, на яку стягувач просить звернути стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" не є безспірною.

Таким чином, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку, що існуюча заборгованість не є безспірною, як безпідставні та такі, що спростовуються висновками суду.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» перед боржником є не просто заборгованістю, а згідно Наказу Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку є дебіторською заборгованістю, яка визнається активом, оскільки існує ймовірність отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» майбутніх економічних вимог та може бути достовірно визначена її сума, а саме 147903,99 грн

Водночас, колегія суддів відзначає, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано скаржником, що останній в розумінні п. 3.2 договору (не пізніше 31.12.2024 року за умови стягнення із боржника всієї суми заборгованості) передчасно звернувся до суду з відповідною заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Наведене вище виключає можливість задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, ні одна з умов передбачених п. 3.2 договору не настала.

Щодо твердження скаржника, що суд першої інстанції повинен був повернути без розгляду заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора», оскільки останні були не надіслані вчасно стягувачу та боржнику. Стягувач отримав заперечення лише 28.04.2023 року, тоді як оскаржувана ухвала була постановлена 25.04.2023 року, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечення на заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником були направлені на адресу стягувача 18.04.2023 року, що підтверджується описом вкладення та службовим чеком (а.с. 30).

Водночас, колегія суддів відзначає, що представник заявника 25.04.2023 року був присутній в судовому засіданні Господарського суду міста Києва, відповідно останній міг надати свої заперечення письмово, через електронний суд, або усно безпосередньо в судовому засіданні.

Тобто, судом першої інстанції були дотримані норми ст.ст. 168, 170 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, колегія суддів відзначає що останні не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 08.07.2009 року у справі №2/151, колегія суддів зазначає, що посилання на постанови Вищого господарського суду України не є належним правовим обґрунтуванням підстав апеляційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у постановах Вищого господарського суду України, не визначено ст. 254 Господарського процесуального кодексу України як підстава апеляційного оскарження судових рішень. Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 920/653/18 та від 07.10.2021 року у справі № 922/3447/20.

Твердження Приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» отримало право вимоги грошових коштів у розмірі 147903,99 грн та стало боржником перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі», оскільки, має заборгованість з за договором №09/01 про відступлення права вимоги від 09.01.2023 року, відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» є третьою особою, що має заборгованість перед боржником за виконавчим провадженням ВП №70866993 в розумінні ст. 336 Господарського процесуального кодексу України та ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», не спростовує висновків суду, зокрема щодо передчасності звернення до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 140, 234, 235, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 року у справі № 910/6802/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 року у справі №910/6802/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6802/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 22.06.2023 року.