Постанова
від 06.09.2023 по справі 910/6802/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2023 р. Справа№ 910/6802/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від заявника: Гненний Д.А.

від позивача: не прибув:

від відповідача: не прибув;

від ТОВ «Енергоопора»: Мухінський В.О. (поза межами приміщення суду)

розглядаючи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" (особи, яка вважає, що порушені її права, інтереси та (або) обов`язки)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року

за заявою приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником

у справі №910/6802/22 (суддя В. В. Князьков)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі"

про стягнення 4 061 105,56 грн

за участю:

від ТОВ "Союз Енерго";

від КП Готель "Случ" Сарненської міської ради;

від ТОВ "Лютарс Девелопмент";

від ТОВ "Біофарма Плаза";

від ТОВ "Фінансова компанія "Лідер";

від ГУ ДКСУ у м.Києві: Фонарюк Г.Г.;

від ПАТ "Гайсинагротехсервіс";

від КП "Їдальная №33";

від КП "Лікувально-консультативний центр";

від ТОВ "Будівельна компанія "Херсонбуд";

від ФОП Козюн С.Г.;

від ТОВ "Корд-Ойл";

від ТОВ "Юнайтед Енерджі",-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 4 061 105,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованість в розмірі 4 061 105,56 грн.

Додатковим рішенням від 11.01.2023 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн.

12.01.2023 року на виконання рішення по справі було видано наказ.

08.02.2023 року на виконання додаткового рішення по справі було видано наказ.

22.02.2023 року приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджи".

24.02.2023 року приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва з заявами № 1891, № 1892, № 1893, № 1894, №1895, № 1901, № 1903, № 1905, № 1920, № 1922, № 1925 та № 1936 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корд-Ойл", фізичної особи-підприємця Козюна Святослава Григоровича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Херсонбуд", Колективного підприємства "Їдальня № 33", Колективного підприємства "Лікувально-консультативний центр", Приватного акціонерного товариства "Гайсинагротехсервіс" Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма" відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року об`єднано розгляд заяв приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича вих. № 1772 від 18.02.2023 року та вих. № 1891, № 1892, № 1893, № 1894, № 1895, № 1901, № 1903, № 1905, № 1920, № 1922, № 1925 та № 1936 від 21.02.2023 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особам, які мають заборгованість перед боржником та призначено їх спільний розгляд на 15.03.2023.

02.03.2023 року до Господарського суду міста Києва надійшли заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 2134 та № 2135 від 27.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Комунального підприємства готель "Случ" Сарненської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютарс Девелопмент" відповідно.

Ухвалою від 03.03.2023 року об`єднано розгляд заяв приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 2134 та № 2135 від 27.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особам, які мають заборгованість перед боржником із розглядом заяв № 1772 від 18.02.2023 року та № 1891, № 1892, № 1893, № 1894, № 1895, № 1901, № 1903, № 1905, № 1920, № 1922, № 1925 та № 1936 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особам, які мають заборгованість перед боржником та призначено їх спільний розгляд на 15.03.2023 року.

10.03.2023 року до Господарського суду міста Києва надійшли заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №1933 від 21.02.2023 року та №1930 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особам, які мають заборгованість перед боржником - а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Енерго".

Ухвалою від 13.03.2023 року об`єднано розгляд заяв приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №1933 від 21.02.2023 року та №1930 від 21.02.2023 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особам, які мають заборгованість перед боржником із розглядом заяв № 1772 від 18.02.2023 та № 1891, № 1892, № 1893, № 1894, № 1895, № 1901, № 1903, № 1905, № 1920, № 1922, № 1925 та № 1936 від 21.02.2023 року, № 2134 та № 2135 від 27.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особам, які мають заборгованість перед боржником. Розгляд заяв приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особам, які мають заборгованість перед боржником призначено на 15.03.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1772 від 18.02.2023, №1905, №1903, №1922 , №1936, №1933, №1930 від 21.02.2023 року та №2134 від 27.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - залишено без задоволення.

Заяву приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1891 від 21.02.2023 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено частково.

Звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 10 000 грн на рахунках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Корд-Ойл", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Заяву № 1891 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича в частині вимог про визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Заяву приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1892 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено частково.

Звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 31 665,28 грн на рахунках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Корд-Ойл", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Заяву № 1892 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича в частині вимог про визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Заяву приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1893 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено частково.

Звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 9824,63 грн на рахунках, які належать Фізичній особі - підприємцю Козюну Святославу Григоровичу, який має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Заяву № 1893 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича в частині вимог про визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Заяву приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1894 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено частково.

Звернуто стягнення на грошові кошти в сумі в сумі 131289,67 грн на рахунках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Херсонбуд", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Заяву № 1894 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича в частині вимог про визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Заяву приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1895 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником задоволено частково.

Звернуто стягнення на грошові кошти в сумі в сумі 2481 грн на рахунках, які належать Колективному підприємству "Їдальня №33", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Заяву № №1895 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича в частині вимог про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 51654,91 грн та визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Заяву приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1920 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником задоволено частково.

Звернути стягнення на грошові кошти в сумі в сумі 2000 грн на рахунках, які належать Колективному підприємству "Їдальня №33", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн. та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Заяву №1920 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича в частині вимог про визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Заяву приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1901 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено частково.

Звернуто стягнення на грошові кошти в сумі в сумі 15949,94 грн на рахунках, які належать Колективному підприємству "Лікувально-консультативний центр", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Заяву №1901 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича в частині вимог про визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Заяву приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1925 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено частково.

Звернуто стягнення на грошові кошти в сумі в сумі 2481,00 грн на рахунках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Заяву № 1925 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича в частині вимог про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 147903,99 грн та визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Заяву приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 2135 від 27.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено частково.

Звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 38 000 грн на рахунках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Лютарс Девелопмент", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі"в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Заяву №2135 від 27.02.2023 приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича в частині вимог про визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року скасувати в частині задоволених заяв приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, а саме: від 21.02.2023 року № 1891, № 1892, № 1893, № 1894, №1895, № 1920, № 1901, № 1925 та від 27.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 254 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що оскаржувана ухвала стосується прав та майнових інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора", відповідно суд першої інстанції неправомірно незалучив скаржника до розгляду даної справи.

Крім того, представник скаржника вказав, що 23.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» як новим кредитором укладений договір про відступлення права вимоги №23/01, за умовами якого кредитор передає (відступає) належне йому право, а новий кредитор приймає (набуває) на себе право вимоги до боржника, що належать кредитору за основним договором, а саме: право вимоги до боржника щодо оплати заборгованості на суму 29 184,28 грн та всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи №905/730/22, що розглядається Господарським судом Луганської області. Відтак при прийнятті оскаржуваного рішення суд, в порушення матеріального права Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора», протиправно позбавив останнього майнового права грошової вимоги до боржника.

При цьому, за твердженням скаржника, з моменту укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» як новим кредитором договору про відступлення права вимоги №31/01 від 31.01.2023 року права вимоги до боржника - Фізичної особи - підприємця Козюна Святослава Григоровича суми основного боргу та судових витрат в загальному розмірі 9824,63 грн, згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року по справі №906/617/22 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» та не належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, представник скаржника вказав, що умовами договору про відступлення права вимоги №09/01 від 09.01.2023 року крім основного боргу на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» були переведені права вимоги і на судові витрати в межах справи №910/3865/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.04.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В. судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року по справі №910/6802/22 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року по справі №910/6802/22 своєю ухвалою від 06.06.2023 року.

20.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора", ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 залишити без змін.

Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 в частині задоволення заяв приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, а саме: 1901 від 21.02.2023 року та №2135 від 27.02.2023 року (що стосуються боржників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі», а саме: Колективного підприємства «Лікувально-консультативний центр» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лютарс Девелопмент».

При цьому, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" наголосив, що Постановою Верховного Суду у справі №913/945/16 від 29.10.2019 року встановлено, що ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено зміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов`язанні. Обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своєю суттю цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин). Відповідно процесуальний розподіл судом судового збору за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання, що в свою чергу, характеризуються правовідношенням між боржником і кредитором з приводу виконання/ утримання від виконання певної дії. Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.10.2019 року у справі №925/902/18, від 05.07.2018 року у справі №913/945/16, від 27.03.2019 року у справі №910/386/17.

Крім того, за твердженням представника позивача стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідльінстю «Енергоопора» є неможливою, оскільки матиме своїм наслідком необхідність сплати відповідачем за спожиту електричну енергію не постачальнику на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а іншій особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоопора», що прямо суперечить приписам ст.75 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Таким чином, за твердженням представника позивача судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 вірно встановлені фактичні обставини справи, доведено наявності заборгованості іншої особи перед боржником, що підтверджується відповідними рішеннями господарських судів в інших справах, що набрали законної сили. Доказів скасування судових рішень у відповідних справах або ухвал про заміну сторони виконавчого провадження у справах учасниками справи до суду першої інстанції надано не було.

22.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора", ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 залишити без змін.

Крім того, приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" не порушено ухваленням оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22.

При цьому, приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович наголосив, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 є законною та обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права.

06.07.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Колективного підприємства «Їдалтьная №33» до суду надійшла заява заперечення, відповідно до якої останній зокрема повідомив суд, що 13.06.2023 року приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем постановами про відкриття виконавчих проваджень ВП №72021241 та ВП 72010889 було заблоковано рахунок в ОУАТ Ощадбанк м. Хмельницький КП «Їдальня №33» на суми 2481,010 грн та 2000,00 грн незважаючи на те, що триває розгляд справи апеляційним судом, і відповідне рішення не набуло чинності.

26.07.2023 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

22.08.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке було задоволено судом.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3364/23 від 28.08.2023 року, у зв`язку перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6802/22.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/6802/22 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О. своєю ухвалою від 28.08.2023 року.

30.08.2023 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Представник скаржника в судовому засіданні 06.09.2023 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» в судовому засіданні 30.08.2023 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити - без змін.

Представники відповідача та позивача в судове засідання 06.09.2023 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора», перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

У силу приписів ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено обов`язковість виконання судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 року Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 року зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 року зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012 року, п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/6802/22, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича із заявою №26/01-04 від 26.01.2023 року про примусове виконання рішення за наказом від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22.

На підставі вказаної заяви, 26.01.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №70866993.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Отже, реальна спрямованість дій державного/приватного виконавця (далі - виконавець) на досягнення мети виконавчого провадження - виконання судового рішення - є одним з критеріїв оцінки законності, обґрунтованості, доцільності та ефективності виконавчих чи процесуальних дій виконавця та ініційованих ним процедур.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Системний аналіз приписів ст. 53 Закону України "При виконавче провадження" та ст. 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Таким чином, предметом дослідження суду, у даному випадку, є факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.

Особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №910/7023/19.

Стосовно обставин беззаперечності заборгованості судом при розгляді заяв враховується, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів відзначає, що під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до ст. 336 Господарського процесуального кодексу України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.

Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень ст. 336 Господарського процесуального кодексу України висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 року у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 року у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 року у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 року у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 року у справі № 913/381/18.

Водночас, колегія суддів відзначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 року Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції були вчинені всі дії з метою належного повідомлення осіб, які визначені приватним виконавцем в якості боржників боржника, що підтверджується наявними в матерілах справи поштовми повідомленнями, поштовими поверненнями, витягами з офіційного сайту Акціонернго товариства "Укрпошта", а також оголошеннями на офіційному сайті Господарського суду міста Києва (щодо суб`єктів, які знаходяться на території тимчасово окуповані внаслідок військової агресії російської федерації).

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, всі особи, які визначені приватним виконавцем в якості осіб, які мають заборгованість перед боржником мали право та можливість надати обґрунтовані заперечення з приводу обставин наявності грошового зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі".

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що суд першої інстанції не залучив Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" до розгляду справи в якості третьої особи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч.3 ст.50 ГПК України).

Судова колегія зазначає, що на цей час апеляційною інстанцією не здійснюється розгляд справи по суті позовних вимог.

Розгляд цієї справи по суті є завершеним, оскільки 07.12.2022 року Господарським судом міста Києва прийнято рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" про стягнення 4 061 105,56 грн.

Рішення набрало законної сили.

На теперішній час справа №910/6802/22 перебуває на стадії виконавчого провадження, що свідчить про відсутність процесуальних підстав для залучення до участі у цій справі третіх осіб. На розгляді суду у цій справі перебуває окреме (вузьке питання) за заявою державного виконавця.

З огляду на викладене, оскільки останнє не є учасником справи № 910/6802/22 та заінтересованою особою, в розумінні ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, а на стадії розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є неможливим залучення інших відповідачів чи третіх осіб до участі у справі, тобто у суду першої інстанції не було ані обов`язку, ані процесуальної можливості залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" до розгляду вказаної справи.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги посилання приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, що представник скаржника неодноразово приймав участь в судових засіданнях суду першої інстанції в режимі відеоконференції у даній справі та надавав відповідні пояснення, що не заперечувалося останнім. Судом першої інстанції надані відповідні висновки

Водночас, ані представник скаржника, ані представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в суді першої інстанції не заявляли відповідного клопотання щодо залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" до участі у розгляді даного спору, що у розумінні ст. 51 Господарського процесуального кодексу України не є беззаперечною підставною для скасування оскаржуваного рішення на підставі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження приватного виконавця Гненного Дмитроа Анатолійовича, викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" не порушено ухваленням оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22, з огляду на наступне.

За змістом п. 28 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Разом з тим, в силу приписів ч. 2 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Так, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що оскаржувана ухвала може впливати на права, інтереси та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора", оскільки останній є учасником договорів про відступлення прав вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі".

Щодо заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1772 від 18.02.2023 року про звернення стягнення на кошти в розмірі 18 840,39 грн Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/13508/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" заборгованості у розмірі 1 144 571,38 грн, з яких: 1 136 877,98 грн - основний борг, 6 478,65 грн - пеня, 1 214,75 грн - три проценти річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 28 січня 2021 року № 21/01/28-5.

Рішенням від 03.12.2021 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" 13 954,01 грн пені, 2 616,38 грн 3 % річних, а також 2 270,00 грн судового збору. Загалом сума стягнення складає 18 840,39 грн.

28.12.2022 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 року, яке набрало законної сили 24.12.2021 року, було видано наказ.

24.02.2023 року до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення №22/02-2 від 22.02.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" щодо заяви приватного виконавця, в яких вказано, що станом на теперішній час товариство не має заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", яка була встановлена рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13508/21, оскільки останнє було виконано добровільно, на підтвердження чого надано платіжне доручення №4028 від 29.12.2021 року на суму 18 840,39 грн.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, у суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1772 від 18.02.2023 про звернення стягнення на кошти в розмірі 18840,39 грн Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі".

Стосовно заяв приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №1905 від 21.02.2023 та №1903 від 21.02.2023 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, судом встановлено таке.

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/800/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" до Приватного акціонерного товариства "Гайсинагротехсервіс" про стягнення 16953,17 грн.

Господарським судом Вінницької області 08.12.2022 року прийнято рішення у справі №902/800/22, відповідно до якого позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Гайсинагротехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" заборгованість в розмірі 16953,17 грн. та 2481 грн - витрат на сплату судового збору.

19.12.2022 року у справі №902/800/22 постановлено додаткове рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Гайсинагротехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" 10 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

10.01.2023 року на виконання рішення від 08.12.2022 у справі №902/800/22 видано відповідний наказ.

Одночасно, зі змісту пояснень, які було надано Приватним акціонерним товариством "Гайсинагротехсервіс" вбачається, що на виконання вказаних вище рішень було видано накази від 10.01.2023 та 19.01.2023 року у справі № 902/800/22.

Ухвалою від 24.01.2023 року Господарським судом Вінницької області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" вих. № б/н від 12.01.2023 року про заміну позивача правонаступником у справі № 902/800/22 задоволено повністю. Замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" за наказами Господарського суду Вінницької області від 10.01.2023 року та 19.01.2023 року у справі № 902/800/22 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора".

Одночасно, з представлених Приватним акціонерним товариством "Гайсинагротехсервіс" документів вбачається, що з примусового виконання вказаних вище наказів приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. було відкрито виконавчі провадження №70996967 та №70997645, які у подальшому було об`єднано у ВП №70996967.

14.02.2023 року приватним виконавцем ухвалено постанови про закриття виконавчих проваджень у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі.

За таких обставин, з огляду на те, що надані приватним виконавцем судові рішення не підтверджують обставин наявності у Приватного акціонерного товариства "Гайсинагротехсервіс" заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", оскільки фактично було виконані, заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №1905 від 21.02.2023 та №1903 від 21.02.2023 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, підлягають залишенню без задоволення в повному обсязі.

Стосовно заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №1922 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на кошти в розмірі 14 898,57 грн на рахунках, що належні Головному управлінню Державної казначейської служби України у зв`язку із постановленням 03.12.2022 року Господарським судом міста Києва ухвали по справі №910/13508/21 про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" судового збору з Державного бюджету України в сумі 14898,57 грн, суд зазначає таке.

Як вказувалось судом вище, порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Системний аналіз приписів ст. 53 Закону України «При виконавче провадження» та ст. 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

При цьому, за своєю правовою природою положення вказаних статей не є імперативними, судова дискреція, в даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу.

Як встановлено судом ухвалою від 03.12.2021 року Господарського суду міста Києва по справі №910/13508/21 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 14 898,57 грн, сплачений платіжним дорученням від 12.08.2021 року № 4786 на загальну суму 17 168,57 грн.

Наразі, суд зауважує, що згідно ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство здійснює безспірне списання коштів на виконання рішень суду про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється органом Казначейства за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року.

Пунктом 5 Порядку унормовано, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Абзацом сьомим пункту 5 Порядку № 787 передбачено, що копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Частиною 4 даної статті визначено, що на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Проте, Головне управління Казначейства відповідно до Положення про Головне управління Казначейства, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 року № 104 є територіальним органом Державної казначейської служби України, основним завданням якого є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, та не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та фінансовою установою відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, з огляду на визначення нормами чинного законодавства окремого порядку повернення грошових коштів з Державного бюджету України, в якому фактично Головне управління Казначейства виступає в якості розпорядника коштів, а не боржника, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №1922 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на кошти в розмірі 14 898,57 грн на рахунках, що належні Головному управлінню Державної казначейської служби України.

Щодо заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №1936 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, судом встановлено таке.

В провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа №911/2971/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ОІЛ Енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма" про стягнення 17 134,85 грн.

Рішенням від 30.06.2022 року Господарського суду Київської області по справі №911/2971/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ОІЛ Енерджі" 17 134,85 грн заборгованості та 2 270, 00 грн судового збору.

Проте, як вбачається із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма", яка надійшла до Господарського суду міста Києва 07.03.2023 року, останнім рішення від 30.06.2022 року Господарського суду Київської області по справі №911/2971/21 виконано в повному обсязі та сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ОІЛ Енерджі" грошові кошти в сумі 17134,85 грн згідно платіжного доручення №12490 від 26.07.2022 року та в розмірі 2270,00 грн за платіжним дорученням №12491 від 26.07.2022 року.

За таких обставин, з огляду на викладене вище, вимоги приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича за заявою №1936 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником є необґрунтованими, а отже, така заява підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі.

Стосовно заяв №1930 від 21.02.2023 року та №1933 від 21.02.2023 року приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Енерго", суд зазначає таке.

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/2837/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Енерго" заборгованості у розмірі 330 644,84грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2022 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Енерго" про стягнення 330 644,84 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Енерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" основний борг за поставлену електричну енергію у сумі 330 664,84 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 959,67 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Енерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

24.11.2022 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2022 року, яке набрало законної сили 23.11.2022 року видано наказ №904/2837/22.

12.12.2022 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 року, яке набрало законної сили 09.12.2022 року видано наказ №904/2837/22.

16.01.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" до господарського суду надійшла заява про заміну сторони (стягувача) у виконавчих документах, а саме: наказах Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2022 року та 12.12.2022 року у справі №904/2837/22 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" його правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" про заміну сторони (стягувача) задоволено. Замінено сторону у справі №904/2837/22 стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора".

Наразі, суд першої інстанції зауважив, що в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 року не вказано, в якій частині здійснено заміну стягувача, а отже, у суду відсутні підстави для відокремлення зобов`язань зі сплати основного боргу та судових витрат.

В контексті наведеного, господарським судом враховано, що у ст. 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

На даний час в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості щодо оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 року по справі №904/2837/22.

За таких обставин, з огляду на здійсненні в межах справи №904/2837/22 заміни сторони стягувача, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати наявним у Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" права грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Енерго" в розмірах, що визначені в заявах приватного виконавця №1933, №1930 від 21.02.2023 року, внаслідок чого останні залишені судом першої інстанції без задоволення.

Щодо заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №2134 від 27.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

У провадженні Господарського суду Рівненської області перебувала справа №918/308/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" до Комунального підприємства готель "Случ" Сарненської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 26 734,13 грн.

Рішенням від 18.07.2022 року по справі №918/308/22 Господарського суду Рівненської області позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства готель "Случ" Сарненської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" заборгованість в розмірі 26 734,13 грн та 2481,00 грн судових витрат.

09.08.2022 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 18.07.2022 року, яке набрало законної сили 09.08. 2022 року, було видано наказ.

Проте, зі змісту пояснень Комунального підприємства готель "Случ" Сарненської міської ради, які надійшли до Господарського суду міста Києва 20.03.2023 року, вбачається, що останнім було 28.07.2022 року виконано судове рішення по справі та сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" грошові кошти на суму 29215,13 грн за платіжним дорученням №104 від 28.07.2022 року.

Тобто, станом на момент вирішення заяви приватного виконавця, обставини наявності заборгованості Комунального підприємства готель "Случ" Сарненської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в розмірі 29215,13 грн спростовуються належними доказами, а отже, заява приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №2134 від 27.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в вищевказаній частині спірне рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Щодо заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1891 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 10 000 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Корд-Ойл", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", колегія суддів відзначає наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у провадженні Господарського суду Луганської області перебувала справа №905/730/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корд-Ойл» про стягнення заборгованості за договором на постачання електричної енергії від 19.11.2021 року у сумі 29 184,28 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.12.2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корд-Ойл» задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг за поставлену електричну енергію в сумі 29 184,28 грн, судовий збір у сумі 2 481,00 грн.

Додатковим рішенням від 28.12.2022 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корд-Ойл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн, про що видано наказ після набрання додатковим рішенням законної сили. Вказане рішення набрало законної сили 18.01.2023 року.

Доказів скасування означеного судового акту Товариством з обмеженою відповідальністю «Корд-Ойл» не надано.

Щодо твердження скаржника, що 23.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» як новим кредитором укладений договір про відступлення права вимоги №23/01, за умовами якого кредитор передає (відступає) належне йому право, а новий кредитор приймає (набуває) на себе право вимоги до боржника, що належать кредитору за основним договором, а саме: право вимоги до боржника щодо оплати заборгованості на суму 29 184,28 грн та всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи №905/730/22, що розглядається Господарським судом Луганської області. Відтак при прийнятті оскаржуваного рішення суд, в порушення матеріального права Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора», протиправно позбавив останнього майнового права грошової вимоги до боржника, колегія судів відзначає наступне.

Так, стягнуті додатковим рішенням від 28.12.2022 року з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн є неможливим оскільки ця складова заборгованості виникла виключно на підставі рішення суду та не стосується договірного зобов`язання, а отже і передати її шляхом договірного відступлення права вимоги за відповідним договором та у зв`язку з цим замінити позивача у вказаній частині на підставі ст.ст.52, 334 Господарського процесуального кодексу України неможливо.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.10.2019 року у справі №913/945/16, що ст.512 Цивільного кодексу України передбачено заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов`язанні.

Обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин). Відповідно процесуальний розподіл судом судового збору за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання, що, в свою чергу, характеризується правовідношенням між боржником і кредитором з приводу виконання/утримання від виконання певної дії.

Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №925/902/18, від 05.07.2018 року у справі №913/945/16, від 27.03.2019 року у справі №910/386/17.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.01.2023 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» від 23.01.2023 року №56-01/23 про заміну сторони (позивача) у справі його правонаступником було відмовлено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1891 від 21.02.2023 про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 10 000 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Корд-Ойл", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Одночасно, вимоги приватного виконавця в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, залишаються судом без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 9 ст.336 Господарського процесуального кодексу України звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Проте, вказана правова норма не нівелює порядку визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, що визначений ст.328 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.ч.1, 2 якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, нормою ст. 328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню саме тим судом, який його видав та за заявою боржника, або стягувача.

У даному випадку, у суду відсутні докази видачі Господарським судом Луганської області наказу на виконання додаткового рішення у справі №905/730/22.

Отже, дійсно ст. 336 Господарського процесуального кодексу України визначає окрему підставу для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми, проте, означена підстава не нівелює процесуального порядку вчинення відповідної дії.

Щодо заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1892 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 31665,28 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Корд-Ойл", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", колегія суддів відзначає наступне.

У провадженні Господарського суду Луганської області перебувала справа №905/730/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корд-Ойл» про стягнення заборгованості за договором на постачання електричної енергії від 19.11.2021 року у сумі 29184,28 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.12.2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корд-Ойл» задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг за поставлену електричну енергію в сумі 29 184,28 грн, судовий збір у сумі 2 481,00 грн. Тобто, загалом було стягнуто грошові кошти в сумі 31 665,28 грн. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду Луганської області від 13.12.2022 року по справі №905/730/22 набрало законної сили 03.01.2023 року. Дані щодо оскарження вказаного судового рішення відсутні.

Щодо твердження скаржника, що 23.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» як новим кредитором укладений договір про відступлення права вимоги №23/01, за умовами якого кредитор передає (відступає) належне йому право, а новий кредитор приймає (набуває) на себе право вимоги до боржника, що належать кредитору за основним договором, а саме: право вимоги до боржника щодо оплати заборгованості на суму 29 184,28 грн та всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи №905/730/22, що розглядається Господарським судом Луганської області. Відтак при прийнятті оскаржуваного рішення суд, в порушення матеріального права Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора», протиправно позбавив останнього майнового права грошової вимоги до боржника, колегія судів відзначає наступне.

Так, ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.01.2023 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» від 23.01.2023 року №56-01/23 про заміну сторони (позивача) у справі його правонаступником було відмовлено.

Господарський суд Луганської області в вищевказаній ухвалі дійшов висновку, що передача права вимоги до Товариства з обмеженою відповідльністю «Корд-Ойл» за договором про постачання електричної енергії від 19.11.2021 року №КПЕ21-301 щодо стягнення заборгованості за поставлену в лютому-березні 2022 року електричну енергію в сумі 29 184, 28 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» є неможливою, оскільки матиме своїм наслідком необхідність сплати відповідачем за спожиту електричну енергію не постачальнику на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а іншій особі Товариству з обмеженою відповідальністю

Зазначена ухвала не оскаржувалась учасниками справи та набрала законної сили, тому у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора», відсутні майнові права грошової вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Корд-Оіл», а отже право Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» не порушено ухваленням оскаржуваного апелянтом рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22.

Стягнуті рішенням від 13.12.2022 року з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2481,00 грн є неможливим оскільки ця складова заборгованості виникла виключно на підставі рішення суду та не стосується договірного зобов`язання, а отже і передати її шляхом договірного відступлення права вимоги за відповідним договором та у зв`язку з цим замінити позивача у вказаній частині на підставі ст.ст.52, 334 Господарського процесуального кодексу України неможливо.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.10.2019 року у справі №913/945/16, що ст.512 Цивільного кодексу України передбачено заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов`язанні.

Обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин). Відповідно процесуальний розподіл судом судового збору за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання, що, в свою чергу, характеризується правовідношенням між боржником і кредитором з приводу виконання/утримання від виконання певної дії.

Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №925/902/18, від 05.07.2018 року у справі №913/945/16, від 27.03.2019 року у справі №910/386/17.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1892 від 21.02.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти в сумі сумі 31665,28 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Корд-Ойл", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Одночасно, вимоги приватного виконавця в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, залишаються судом без задоволення з урахуванням такого.

Частиною 9 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Проте, вказана правова норма не нівелює порядку визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, що визначений ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.ч.1, 2 якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, нормою ст. 328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню саме тим судом, який його видав та за заявою боржника, або стягувача.

Отже, дійсно ст. 336 Господарського процесуального кодексу України визначає окрему підставу для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми, проте, означена підстава не нівелює процесуального порядку вчинення відповідної дії.

Щодо заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1893 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 9824,63 грн, які належать Фізичній особі-підприємцю Козюн Святославу Григоровичу, яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", колегія суддів відзначає наступне.

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебувала справа №906/617/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ" до Фізичної особи - підприємця Козюна Святослава Григоровича про стягнення 7 343,63грн.

06.12.2022 року Господарським судом Житомирської області ухвалено рішення, яким позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Козюна Святослава Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ" 7343,63 грн боргу за поставлену електричну енергію та 2481,00 грн судового збору. Загалом сума стягнення складає 9824,63 грн.

30.01.2023 року у даній справі судом видано наказ.

Доказів оскарження та скасування вказаного вище рішення в апеляційному порядку матеріали справи не містять, як і доказів його виконання з боку Фізичної особи - підприємця Козюна Святослава Григоровича.

Щодо твердження скаржника, що з моменту укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» як новим кредитором договору про відступлення права вимоги №31/01 від 31.01.2023 року права вимоги до боржника - Фізичної особи - підприємця Козюна Святослава Григоровича суми основного боргу та судових витрат в загальному розмірі 9824,63 грн, згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 року по справі №906/617/22 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» та не належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на момент прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів відзначає наступне.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 17.04.2023 року у справі №906/617/22 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" у задоволенні заяви про заміну сторони (позивача) у справі його правонаступником - Товариства з обсмаженою відповідальністю «Енергоопора», оскільки зазначені у ній вимоги не узгоджуються з матеріалами справи та суперечать приписам ст. 334 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначена ухвала Господарського суду Житомирської області ухвалою від 17.04.2023 року у справі №906/617/22 набрала законної сили з моменту її проголошення, відповідно у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» відсутні майнові права грошової вимоги до боржника особи - підприємця Козюна Святослава Григоровича на суму 9824,63 грн, а отже право Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» цій частині не порушено ухваленням судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правмоірного висновку щодо задоволення заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1893 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 9824,63 грн, які належать Фізичній особі - підприємцю Козюну Святославу Григоровичу, який має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Одночасно, вимоги приватного виконавця в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, залишаються судом без задоволення з огляду на наступне.

Частиною 9 ст.336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Проте, вказана правова норма не нівелює порядку визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, що визначений ст.328 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.ч.1, 2 якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, нормою ст. 328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню саме тим судом, який його видав та за заявою боржника, або стягувача.

Отже, дійсно ст. 336 Господарського процесуального кодексу України визначає окрему підставу для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми, проте, означена підстава не нівелює процесуального порядку вчинення відповідної дії.

Стосовно заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1894 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 131 289,67 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонбуд", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", колегія суддів відзначає наступне.

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2702/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Газ-оіл енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Херсонбуд" про стягнення заборгованості у розмірі 128 808,67 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.01.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Газ-оіл енерджі" було задоволено шляхом присудження до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Херсонбуд" заборгованості у розмірі 128 808,67 грн, судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Додатковим рішенням від 01.02.2023 року судом було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Газ-оіл енерджі"енерджі про ухвалення додаткового рішення, присуджено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Херсонбуд" на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 26 000,00 грн.

Докази оскарження та скасування вказаного вище рішення від 18.01.2023 року в апеляційному порядку матеріали справи не містять, як і доказів його виконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Херсонбуд".

Щодо твердження скаржника, що з моменту укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» як новим кредитором договору про відступлення права вимоги №31/01 від 31.01.2023 року права вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Херсонбуд» суми основного боргу в розмірі 128808,07 грн, та судових витрат в сумі 2481,00 грн, згідно рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 року по справі №916/2702/22 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» та не належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на момент прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів відзначає, що на час вчинення відповідних дій приватним виконавцем позивач у справі №916/2702/22 замінений не був, відповідно у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» відсутні майнові права грошової вимоги до боржника.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1894 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 131289,67 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Херсонбуд", який має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Одночасно, як правильно встановлено судом першої інстанції вимоги приватного виконавця в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, залишаються судом без задоволення з урахуванням наступного.

Частиною 9 ст.336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Проте, вказана правова норма не нівелює порядку визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, що визначений ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.ч.1, 2 якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, нормою ст. 328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню саме тим судом, який його видав та за заявою боржника, або стягувача.

Отже, дійсно ст. 336 Господарського процесуального кодексу України визначає окрему підставу для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми, проте, означена підстава не нівелює процесуального порядку вчинення відповідної дії.

Стосовно заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1895 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 54135,91 грн, які належать Колективному підприємству "Їдальня №33", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", колегія суддів відзначає наступне.

У провадженні Господарського суду Хмельницької області перебувала справа №924/599/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" до Колективного підприємства "Їдальня №33" про стягнення 51654,91 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2022 року у справі №924/599/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" до Колективного підприємства "Їдальня №33" про стягнення 51654,91 грн заборгованості, задоволено.

Присуджено до стягнення з Колективного підприємства "Їдальня № 33" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" 51654,91 грн заборгованості, 2481,00 грн витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, КП "Їдальня № 33" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення у частині визначення заборгованості КП "Їдальня №33" за спожиту електроенергію в сумі 36068,00 грн (з ПДВ) (згідно універсального тарифу, лист НКРЕЕКП від 06.07.2022 року).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 року у справі №924/599/22, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 18.01.2023 року, апеляційну скаргу Колективного підприємства "Їдальня № 33" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10. 2022 року у справі №924/599/22 залишено без змін.

Тобто, рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2022 року у справі №924/599/22 набрало законної сили.

Одночасно, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою від 07.03.2023 року Господарського суду Хмельницької області замінено сторону стягувача у справі №924/599/22, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (м. Київ, вул. Ділова, 6, ідентифікаційний код 43833930) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" (м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 74Б ідентифікаційний код 44496333) у зобов`язанні за основним договором в сумі 51654,91 грн.

За таких обставин, з наведеного вбачається, що рішенням Господарського суду Хмельницької області на теперішній час фактично підтверджується грошовий обов`язок Колективного підприємства "Їдальня № 33" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн, а не 54135,91 грн як вказує приватний виконавець у розглядуваній заяві.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції виходячи з вищевикладеного заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1895 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 54135,91 грн, які належать Колективному підприємству "Їдальня №33" підлягає задоволенню лише в частині звернення стягнення на суму 2481,00 грн.

Одночасно, вимоги приватного виконавця в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, залишаються судом без задоволення з урахуванням наступного.

Частиною 9 ст.336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Проте, вказана правова норма не нівелює порядку визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, що визначений ст.328 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.ч.1, 2 якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, нормою ст.328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню саме тим судом, який його видав та за заявою боржника, або стягувача.

Отже, дійсно ст. 336 Господарського процесуального кодексу України визначає окрему підставу для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми, проте, означена підстава не нівелює процесуального порядку вчинення відповідної дії.

Стосовно заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1920 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, колегія суддів відзначає наступне.

У провадженні Господарського суду Хмельницької області перебувала справа №924/599/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" до Колективного підприємства "Їдальня №33" про стягнення 51654,91 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2022 року у справі №924/599/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" до Колективного підприємства "Їдальня №33" про стягнення 51654,91 грн заборгованості, задоволено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 року у справі №924/599/22, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 18.01.2023 року, апеляційну скаргу Колективного підприємства "Їдальня № 33" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10. 2022 року у справі №924/599/22 залишено без змін.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 року у справі №924/599/22 стягнути з Колективного підприємства "Їдальня № 33" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою від 07.03.2023 року Господарського суду Хмельницької області замінено сторону стягувача у справі №924/599/22, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (м. Київ, вул. Ділова, 6, ідентифікаційний код 43833930) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" (м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 74Б ідентифікаційний код 44496333) у зобов`язанні за основним договором в сумі 51654,91 грн.

За таких обставин, з наведеного вбачається, що додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області на теперішній час фактично підтверджується грошовий обов`язок Колективного підприємства "Їдальня № 33" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Отже, з наведеного вбачається підтвердження судовим рішенням, яке набрало законної сили, обставин наявності у Колективного підприємства "Їдальня № 33" грошового зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на суму 2000,00 грн.

Одночасно, вимоги приватного виконавця в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, залишаються судом без задоволення з урахуванням такого.

Частиною 9 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Проте, вказана правова норма не нівелює порядку визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, що визначений ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.ч.1, 2 якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, нормою ст. 328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню саме тим судом, який його видав та за заявою боржника, або стягувача.

Отже, дійсно ст. 336 Господарського процесуального кодексу України визначає окрему підставу для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми, проте, означена підстава не нівелює процесуального порядку вчинення відповідної дії.

Щодо заяви/заперечення Колективного підприємства «Їдалтьная №33», що 13.06.2023 року приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем постановами про відкриття виконавчих проваджень ВП №72021241 та ВП 72010889 було заблоковано рахунок в ОУАТ Ощадбанк м. Хмельницький КП «Їдальня №33» на суми 2481,010 грн та 2000,00 грн незважаючи на те, що триває розгляд справи апеляційним судом, і відповідне рішення не набуло чинності, колегія суддів відзначає, що останнє не є предметом спору у даній справі, оскільки відповідні дії вчиняються після постановлення оскаржуваної ухвали.

При цьому, колегія суддів відзначає, що Колективне підприємство «Їдалтьная №33» не позбавлено права звернутися до суду з відповідною скаргою на дії приватного виконавця в загальному порядку.

Стосовно заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1901 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, колегія суддів відзначає наступне.

У провадженні Господарського суду Сумської області перебувала справа №920/362/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газ-Оіл Енерджі до відповідача Колективного підприємства "Лікувально-консультативний центр" про стягнення 13468,94 грн.

Рішенням від 12.09.2022 року у справі № 920/362/22 Господарський суд Сумської області задовольнив позов повністю. Стягнув з Колективного підприємства "Лікувально-консультативний центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" 13468,94 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору. Тобто, загалом присуджено до стягнення 15 949,94 грн.

Докази оскарження та скасування вказаного вище рішення в апеляційному порядку матеріали справи не містять, як і доказів його виконання з боку Колективного підприємства "Лікувально-консультативний центр".

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1901 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 15949,94 грн, які належать Колективному підприємству "Лікувально-консультативний центр", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061 105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн.

Одночасно, вимоги приватного виконавця в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, залишаються судом без задоволення з урахуванням такого.

Частиною 9 ст.336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Проте, вказана правова норма не нівелює порядку визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, що визначений ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.ч.1, 2 якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, нормою ст. 328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню саме тим судом, який його видав та за заявою боржника, або стягувача.

Отже, дійсно ст. 336 Господарського процесуального кодексу України визначає окрему підставу для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми, проте, означена підстава не нівелює процесуального порядку вчинення відповідної дії.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп", що в апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 в частині задоволення заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №1901 від 21.02.2023 року.

Стосовно заяви №1925 від 21.01.2023 року приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, колегія суддів відзначає наступне.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/3865/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" про стягнення 147903,99 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі №910/3865/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" грошові кошти у розмірі 147903,99 грн та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

02.02.2023 року на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

Проте, приватним виконавцем не було враховано, що 02.02.2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" надійшла заява про заміну сторони у справі №910/3865/22, в якій заявник (стягувач) просив суд замінити позивача (стягувача) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора".

Ухвалою 01.03.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/3865/22 замінено позивача (стягувача) у справі №910/3865/22 - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" в частині стягнення заборгованості у розмірі 147903,99 грн.

За таких обставин, з наведеного вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі №910/3865/22 на теперішній час фактично підтверджується грошовий обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн, а не 150384,99 грн, як вказує приватний виконавець у розглядуваній заяві.

Отже, виходячи з вищевикладеного заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича № 1925 від 21.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 150384,99 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер", як правильно встановлено судом першої інстанції, підлягає задоволенню лише в частині звернення стягнення на суму 2481,00 грн.

Щодо твердження скаржника, що умовами договору про відступлення права вимоги №09/01 від 09.01.2023 року крім основного боргу на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» були переведені права вимоги і на судові витрати в межах справи №910/3865/22 , колегія суддів відзначає, що сплата судового збору не є зобов`язанням в розумінні положень ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже така вимога не може бути предметом договору відступлення прав вимоги.

Обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин), і, відповідно, його процесуальний розподіл судом за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу в межах «позивач-відповідач» не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання в межах «кредитор-боржник».

При цьому, ст. 512 Цивільного кодексу України передбачає заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов`язанні.

Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №910/9549/15.

Одночасно, вимоги приватного виконавця в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, залишаються судом без задоволення з урахуванням такого.

Частиною 9 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Проте, вказана правова норма не нівелює порядку визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, що визначений ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.ч.1, 2 якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, нормою ст. 328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню саме тим судом, який його видав та за заявою боржника, або стягувача.

Отже, дійсно ст. 336 Господарського процесуального кодексу України визначає окрему підставу для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми, проте, означена підстава не нівелює процесуального порядку вчинення відповідної дії.

Стосовно заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №2135 від 27.02.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, колегія суддів відзначає наступне.

У провадженні Господарського суду міста перебувала справа №910/9519/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл-Енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютарс Девелопмент" про стягнення 303075, 53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 року замінено позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичний Спектр".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2023 року у справі № 910/9519/22 позов задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютарс Девелопмент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний Спектр" стягнуто заборгованість у розмірі 303 075,53 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 546,12 грн.

Додатковим рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютарс Девелопмент" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" витрати на правничу допомогу у розмірі 38 000,00 грн.

Доказів оскарження та скасування вказаного вище додаткового рішення в апеляційному порядку матеріали справи не містять, як і доказів його виконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютарс Девелопмент".

За таких обставин, як правильно встановлено судом першої інстанції, заява приватного виконавця в частині вимог про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 38 000,00 грн, які належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Лютарс Девелопмент", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №70866993 з примусового виконання наказу від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованості в розмірі 4 061105,56 грн та судового збору в сумі 60 916,58 грн, підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що апеляційна скарга не містить будь-яких посилань чи заперечень щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права в цій частині.

Одночасно, заява в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, залишаються судом без задоволення з урахуванням наступного.

Частиною 9 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Проте, вказана правова норма не нівелює порядку визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, що визначений ст.328 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.ч.1, 2 якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, нормою ст.328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню саме тим судом, який його видав та за заявою боржника, або стягувача.

Отже, дійсно ст. 336 Господарського процесуального кодексу України визначає окрему підставу для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми, проте, означена підстава не нівелює процесуального порядку вчинення відповідної дії.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 в частині задоволення заяви приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича №2135 від 27.02.2023 року.

За таких обставин, за наслідками вирішення заяв приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заяви № 1772 від 18.02.2023 року, №1905, №1903, №1922 , №1936, №1933, №1930 від 21.02.2023 року та №2134 від 27.02.2023 року задоволенню не підлягають, а решта заяв підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача та частково приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича викладеними у відзивах на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року за заявою приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/6802/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/6802/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 11.09.2023 року.

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення06.09.2023
Оприлюднено14.09.2023
Номер документу113424283
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління

Судовий реєстр по справі —910/6802/22

Постанова від 06.09.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 30.08.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 28.08.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 21.08.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 21.08.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Постанова від 26.07.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 26.07.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 28.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 28.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Постанова від 21.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні