Постанова

від 26.07.2023 по справі 910/6802/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2023 р. Справа№ 910/6802/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Серебряник О.О.;

від відповідача (поза межами суду з використанням власних технічних засобів): Мухінський В.О.;

від приватного виконавця: Гненний Д.А.,

розглядаючи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі"

на дії приватного виконавця при здійсненні примусового виконання рішення

у справі № 910/6802/22 (суддя В. В. Князьков)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі"

про стягнення 4 061 105,56 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 4 061 105,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" заборгованість в розмірі 4 061 105,56 грн.

Додатковим рішенням від 11.01.2023 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн.

12.01.2023 року на виконання рішення по справі було видано наказ.

08.02.2023 року на виконання додаткового рішення по справі було видано наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" звернулося до Господарського суду міста Києва з скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича у виконавчому провадженні №7866993, в якій скаржник просив суд визнати рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. неправомірними та скасувати постанови, винесені у виконавчому провадженні, а саме постанову від 26.01.2023 року про відкриття виконавчого провадження, постанову від 26.01.2023 року про стягнення з боржника основної винагороди, постанову від 26.01.2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову від 26.01.2023 про звернення стягнення на майно (кошти) боржника від 26.01.2023 року, постанову від 26.01.2023 року про арешт коштів боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року закрито провадження з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на дії приватного виконавця при здійсненні примусового виконання рішення в частині вимог про скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича у виконавчому провадженні №70866993 від 26.01.2023 року про стягнення з боржника основної винагороди та від 26.01.2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича у виконавчому провадженні №70866993 з примусового виконання рішення по справі №910/6802/22 - залишено без задоволення.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" звернулося до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року скасувати повністю. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на дії приватного виконавця задовольнити повністю та скасувати:

- постанову від 26.01.2023 року №70866993 про відкриття виконавчого провадження; - постанову від 26.01.2023 №70866993 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні;

- постанову від 26.01.2023 року №70866993 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- постанову від 26.01.2023 року №70866993 про звернення стягнення на майно (кошти) боржника у виконавчому провадженні;

- постанову від 26.01.2023 року №70866993 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, скаржник вказав, що місцезнаходженням боржника є Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 68, а виконавчим округом приватно виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича є місто Києва.

При цьому, розділом ХІІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» передбачено заборону відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасово окупації, оточені (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Крім того, представник скаржника вказав, що він не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження №70866993 у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження», що є порушенням вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, представник скаржника наголосив, що скаржником подавалася скарга на постанови приватного виконавця саме на відкриття виконавчого провадження №70866993, яка судом не була розглянута.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року по справі №910/6802/22 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоопора" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року по справі №910/6802/22 своєю ухвалою від 06.06.2023 року.

20.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 залишити без змін.

Крім того, приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що у виконавчому документі, а саме у наказі №910/6802/22 від 12.01.2023 року, була зазначена наступна адреса місцезнаходження боржника: 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 6. Приватному виконавцю не надходила інформація від сторін виконавчого провадження про зміну місцезнаходження боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі".

Приватним виконавцем на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» 27.01.2023 року було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70866993 на адресу, визначеному у виконавчому документі (трек-номер поштового відправлення 0304011088030). Відправлення було вручено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" за довіреністю від 06.02.2023 року, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, після отримання інформації про зміну юридичної адреси боржника, приватним виконавцем 07.02.2023 року було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою: 69011, Запорізька обл. вул. Олександріївська, буд. 68. Тобто, доводи скаржника щодо неотримання ним постанови про відкриття виконавчого ВП №70866993 є безпідставними.

Крім того, приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович наголосив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" має намір уникнути виконання рішення суду за виконавчим провадженням ВП №70866993шляхом здійснення перереєстрації свого місцезнаходження з міста Києва на місто Запоріжжя.

Також, за твердженням приватного виконавця, останній не має обов`язку перевіряти адресу місцезнаходження боржника при відкритті виконавчого провадження.

Так, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали вірно встановлені фактичні обставини справи, доведено наявність заборгованості третіх осіб перед боржником, що підтверджується належними доказами, зокрема рішеннями судів.

20.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 залишити без змін.

Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем було правомірно відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 року у справі №910/6802/22 в межах виконавчого кругу міста Києва, тобто за місцезнаходженням боржника, зазначеним у відповідному виконавчому документі (аналогічний висновок було зроблено Верховним Судом у постанові від 08.07.2022 року у справі №908/309/21.

При цьому, представник позивача наголосив, що обмеження абз. 15 п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" - не застосовуються.

Також, за твердженням представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" у резолютивній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 вирішене питання щодо скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на постанову приватного виконавця, у тому числі, на відкриття виконавчого провадження №70866993 та в цій частині скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" залишена без задоволення, тому посилання апелянта на те, що його скарга в цій частині не була розглянута судом не відповідає встановленим в ухвалі суду обставинам та за результатами її розгляду судом прийнято відповідне рішення.

Представник скаржника в судовому засіданні 26.07.2023 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати.

Представники позивача та приватного виконавця в судовому засіданні 26.07.2023 року Північного апеляційного господарського суду заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити - без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та приватного виконавця, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" звернулося до Господарського суду міста Києва з скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича у виконавчому провадженні №7866993, в якій скаржник просив суд визнати рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. неправомірними та скасувати постанови, винесені у виконавчому провадженні, а саме постанову від 26.01.2023 року про відкриття виконавчого провадження, постанову від 26.01.2023 року про стягнення з боржника основної винагороди, постанову від 26.01.2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову від 26.01.2023 року про звернення стягнення на майно (кошти) боржника від 26.01.2023 року, постанову від 26.01.2023 року про арешт коштів боржника.

В обґрунтування поданої скарги заявник посилався на те, що 08.12.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" було змінено місце державної реєстрації на місто Запоріжжя. Проте, приватний виконавець всупереч п.10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження", незважаючи на те, що місто Запоріжжя було внесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 08.02.2023 року по справі №910/6802/22. До того ж, заявником наголошено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи лише в межах свого виконавчого округу, яким у приватного виконавця Гненного Д.А. є місто Київ.

За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича із заявою №26/01-04 від 26.01.2023 року про примусове виконання рішення за наказом від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22.

На підставі вказаної заяви, 26.01.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем було ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження №70866993.

Одночасно, в межах виконавчого провадження №70866993 приватним виконавцем також було ухвалено постанови від 26.01.2023 року про стягнення з боржника основної винагороди, від 26.01.2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, від 26.01.2023 року про звернення стягнення на майно (кошти) боржника, від 26.01.2023 року про арешт коштів боржника.

В межах виконавчого провадження №70866993 приватним виконавцем було направлено АТ "ОТП БАНК", АБ "Південний" та АТ "Ощадбанк" вимогу про надання інформації щодо банківських рахунків та залишку коштів на них стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі".

На виконання вимог приватного виконавця банківськими установами було надано відповідні відповіді. Зокрема, Акціонерним товариством "ОТП БАНК" було повідомлено про наявність рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" та залишок грошових коштів на останньому.

Як вказує боржник, дізнавшись про відкриття виконавчого провадження, останній звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича із заявою №23/03-02 від 03.02.2023 року про скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Проте, як вказує заявник, виконавче провадження №70866993 приватним виконавцем, закрито не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваною скаргою.

Щодо вимог скаржника про скасування постанови від 26.01.2023 про стягнення з боржника основної винагороди та постанови від 26.01.2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, колегія судів відзначає наступне.

Так, вимоги скарги в цій частині не підлягають розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства, оскільки згідно із ст. 339, 340 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Натомість правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до ч. 1 ст. 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, ч. 2 ст. 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 921/16/14-г/15.

Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Подібну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постановах від 13.03.2019 року у справі № 545/2246/15-ц, від 27.03.2019 року у справі № 766/10137/17, від 12.06.2019 року у справі № 370/1547/17.

Отже, провадження по скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на дії приватного виконавця при здійсненні примусового виконання рішення в частині вимог про скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 26.01.2023 року про стягнення з боржника основної винагороди та від 26.01.2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, як правильно встановлено судом першої інстанції підлягає закриттю.

Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 21.11.2021 у справі № 175/1571/16 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Великою Палатою Верховного Суду з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема у даній справі було розглянто спір щодо визнання та скасування постанови ВДВС про результати перевірки законності виконавчого провадження та зобов`язання ВДВС повторно розглянути скаргу скаржника, тобто даний спір стосується порядку контролю за рішеннями, діями, або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду

Щодо посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 26.10.2022 року у справі №229/1026/21, колегія суддів відзначає, що у даному випадку розглянуто не скаргу на дії виконавця, а справу у загальному позовному провадженні за позовом юридичної особи до приватного виконавця про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння коштами.

Щодо решти вимог скаржника, колегія суддів відзначає наступне.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на дату відкриття ВП №70866993).

Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є, зокрема, виконавець, сторони (стягувач і боржник), представники сторін.

Так, права та обов`язки виконавців визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, ч. 1 та п. 1 ч. 2 названої статті встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Водночас, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та аналогічна норма міститься у ст. 339 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 2 ст.24 "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно приписів ч.ч.1,2 ст.25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Тобто, зі змісту наведених норм вбачається, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду, зокрема, від 01.08.2019 року у справі № 910/13508/15, від 16.09.2022 року по справі №910/3402/29.

Так, аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документа визначається за критеріями, зазначеними у ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», до яких законодавець відносить: місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи, місцезнаходження майна боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 року у справі № 905/64/15.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у наказі від 12.01.2023 року Господарського суду міста Києва по справі №910/6802/22 визначено наступні реквізити боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (03150, місто Київ, вул.Ділова, будинок 6, ЄДРПОУ 43833930).

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що 08.12.2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено дані щодо зміни місцезнаходження боржника на м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, буд.68.

Тобто, станом на момент відкриття виконавчого провадження місцем знаходження боржника було - м. Запоріжжя, вул.Олександрівська, буд.68.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що Верховний Суд у постанові від 08.07.2022 року по справі №908/309/21 зауважив, що перелік обов`язків виконавця, наведений у ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», не містить обов`язку перевіряти правильність інформації, внесеної, зокрема, до наказу господарського суду, в тому числі про місцезнаходження боржника - юридичної особи. Виконавець при надходженні до нього виконавчого документу перевіряє лише наявність в ньому інформації, передбаченої ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, якщо у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця (п. 3 розділу ІІІ Інструкції).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, правом подавати заяви про виправлення помилок у виконавчому документі та подання додаткових доказів щодо місцезнаходження боржника - юридичної особи надається стягувачу і боржнику або стягувачу відповідно. Однак у даній справі боржник та стягувач такими правами не скористалися.

Виконавчий документ видав суд і приватний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі № 806/2273/17.

Зі змісту ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» також вбачається, що передбачені цим Законом права виконавця (як державного, так і приватного), в тому числі щодо отримання всієї необхідної інформації, виникають у нього лише під час здійснення виконавчого провадження, тобто після відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, що місцезнаходженням боржника є Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 68, а виконавчим округом приватно виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича є місто Києва.

За таких обставин, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем було правомірно відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 року у справі №910/6802/22 в межах виконавчого округу міста Києва, тобто за місцезнаходженням боржника, зазначеним у вказаному виконавчому документі.

Аналогічний висновок було зроблено Верховним Судом у постанові від 08.07.2022 року по справі №908/309/21.

Водночас, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що скаржником подавалася скарга на постанови приватного виконавця саме на відкриття виконавчого провадження №70866993, яка судом не була розглянута.

Одночасно, оцінюючи доводи приватного виконавця стосовно того, що у місті Києві наявне майно боржника судом першої інстанції правомірного враховані правові висновки Верхового Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладені у постанові від 21.05.2021 року у справі № 905/64/15, відповідно до яких, зокрема, за змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.

Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах другій-четвертій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 .

Зокрема в абзаці 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції визначені вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення, що подається до приватного виконавця за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.

Відповідно до абзацу 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документу, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів про місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів про фактичну наявність майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень:

- про відкриття виконавчого провадження відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.

Щодо посилання скаржника на розділ ХІІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено заборону відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасово окупації, оточені (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій, колегія суддів відзначає наступне.

24.02.2022 року почалась широкомасштабна збройна агресія російської федерації проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України від 14.03.2022 року №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022, від 17.05.2022 року №341/2022, від 12.08.2022 року №573/2022, 07.11.2022 року №757/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.

Останнім Указом Президента України від 06.02.2023 року №58/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 19.02.ю2023 року строком на 90 діб.

Згідно пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» від 28.07.2022 №2468-ІХ внесено зміни до ряду законодавчих актів України, зокрема, в Закон України «Про виконавче провадження», та Розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» останнього доповнено абзацом 15 пункту 10-2 розділу такого змісту: «Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік) затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

У вказаній постанові (в редакції, що була чинною станом на дату відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження, тобто, на 26.01.2023року) визначено, що до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Згідно вказаного Переліку (в редакції, що була чинною станом на дату відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження, тобто, на 26.01.2023 року) територію Запорізької територіальної громади віднесено до територій можливих бойових дій. Разом з цим, дата припинення можливості бойових дій щодо вказаної території не визначена.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» у пункті першому унормовано, що території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією. Прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обмеження абзацу 15 п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче проваження" у даному випадку до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" - не застосовуються.

Щодо твердження скаржника, що він не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження №70866993 у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження», що є порушенням вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним виконавцем на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» 27.01.2023 року було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70866993 на адресу, визначеному у виконавчому документі (трек-номер поштового відправлення 0304011088030). Відправлення було вручено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" за довіреністю від 06.02.2023 року, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, після отримання інформації про зміну юридичної адреси боржника, приватним виконавцем 07.02.2023 року було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою: 69011, Запорізька обл. вул. Олександріївська, буд. 68.

Тобто, доводи скаржника щодо неотримання ним постанови про відкриття виконавчого ВП №70866993 є безпідставними та такими, що спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Звідси за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 року у справі № 905/64/15.

Отже норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень приватних виконавців, з огляду на що у даному випадку не встановлено обставин порушення приватним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, з огляду на вищевикладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича у виконавчому провадженні №70866993.

Твердження скаржника, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали були порушенні норми матеріального права, зокрема ст. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування постановленої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача та приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича викладеними у відзивах на апеляційну скаргу.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" фактично зводяться до мотивів викладених у скарзі на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича у виконавчому провадженні №7866993, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" на дії приватного виконавця при здійсненні примусового виконання рішення у справі № 910/6802/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/6802/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали оскарження №910/6802/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 27.07.2023 року.