Постанова

від 06.04.2023 по справі 910/1425/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2023 р. Справа№ 910/1425/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Бендюг І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.04.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 (повний текст підписано 04.10.2022)

у справі № 910/1425/22 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ Сервіс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича

про стягнення 1 451 459, 17 грн. (з урахування заяви про збільшення позовних вимог від 04.08.2022)

В судовому засіданні 06.04.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/1425/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка») звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» в повному обсязі, а саме:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» наступні збитки:

- 1 217 726, 98 грн. сума основного боргу (втраченого товару);

- 21 718, 91 грн. - штрафні санкції 3%;

- 212 013, 28 грн. - інфляційне збільшення;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 811, 90 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 80 000 грн.;

визнати поважними причини неподання доказів: контракту UKR/32/ANX від 04.02.2021, укладеного з Компанією «Anixter Limited t/a Inner Range» та платіжних доручень, поновити пропущений строк та прийняти ці докази до розгляду;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» судовий збір в розмірі 32 717, 85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 82 000 грн.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» (надалі ТОВ «СТА Електроніка», позивач) звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ Сервіс» (ТОВ «ЮТ Сервіс», відповідач), в якому заявлені вимоги: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ Сервіс» наступні збитки:

- 980 137, 24 грн. сума втраченого товару;

- 2 658, 45 грн. штрафні санкції - 3%.

В ході розгляду справи позовні вимоги збільшені, згідно з поданими заявами від 05.08.2022, від 15.09.2022 на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 1 217 726, 98 грн. - сума основного боргу (втраченого товару); 21 718, 91 грн. - штрафні санкції - 3% річних; 212 013, 28 грн. - інфляційне збільшення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем, згідно з товаротранспортним документом б/н від 2021 за Договором №_21.09.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.09.2021, була прийнята продукція у кількості 517 одиниць товару вагою 602 кг на суму 34 662, 98 фунтів стерлінгів; однак, при перевезенні вантажу відбулась його крадіжка. В результаті якої було встановлено недостачу товару в кількості 412 одиниць товару вагою 135 кг, що після звернення до відповідача з претензією від 07.12.2021 за вих. №071221 є підставою для стягнення заявлених сум в судовому порядку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/1425/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в спірних правовідносинах відповідальність за втрату вантажу після його прийняття до перевезення покладається саме на перевізника, який здійснював перевезення вантажу, а не на експедитора (відповідача), що є підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі позивач вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на наступне:

- предметом позову у справі, що розглядається, є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків внаслідок неналежного виконання ним своїх обов`язків за Договором, зокрема щодо збереження вантажу, через що виникла нестача, а позивач зазнав збитків від незбереження майна під час його перевезення;

- за приписами ст. 618, ч. 2 ст. 932 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відповідач як експедитор є особою, яка несе відповідальність перед позивачем за недостачу частини товару, прийнятого до перевезення на виконання умов договору та заявки на перевезення;

- на спірні правовідносини поширюється дія Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року; приписи Конвенції не містять застереження про те, що Конвенція не розповсюджується на транспортно-експедиторські відносини (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 справа № 916/746/18;

- безпосередньо умовами договору передбачено, що при виконанні цього договору сторони керуються положеннями, зокрема Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (п. 1.4 ст. 1 Договору);

- ні відповідач, ні третя особа не надали до суду жодних доказів, що під час перевезення вантажу були вжиті всі заходи задля його збереження; надання квитанцій, що транспортний засіб перебував на платній стоянці, нічого не підтверджує; жодних доказів наявності охорони, відповідного освітлення, відеоспостереження на цій стоянці не було надано; крім того відповідачем не було надано доказів того, що водій перевізника взагалі звертався до правоохоронних органів із заявою про крадіжку, про її прийняття, порушення справи, здійснення відповідного розслідування;

- суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи, зробивши необгрунтований висновок, що при міжнародних перевезеннях експедитор, який залучає перевізника не несе жодної матеріальної відповідальності за укладеним договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1425/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/1425/22.

21.11.2022 матеріали справи № 910/1425/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/1425/22, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 26.01.2023.

26.01.2023 судове засідання по розгляду апеляційної скарги не відбулось, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м.Києві, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.03.2023 ухвалою суду від 27.01.2023.

Розгляд апеляційної скарги у справі відкладено на 06.04.2023 ухвалою від 09.03.2023.

До справи під час апеляційного провадження:

- 18.01.2023 від позивача отримано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, згідно з яким позивачем заявлено про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 32 717, 85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 82 000 грн.;

- 23.01.2023 відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просив зменшити розмір заявлених ТОВ «СТА Електроніка» витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у справі №910/1425/22 до 00,00 грн.; відмовити позивачеві у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 18.01.2023;

- 23.01.203 до справи відповідачем подані заперечення проти прийняття апеляційним судом поданих позивачем додаткових доказів в яких відповідач просив відмовити у прийняття поданих позивачем додаткових доказів, які не були ним подані до суду першої інстанції, а саме контракту UKR/32/ANX від 04.02.2021, укладеного між ТОВ «СТА Електроніка» та Компанією «Anixter Limited t/a Inner Range» та платіжних доручень № 118 від 02.12.2021, № 113 від 24.11.2021, № 114 від 25.11.2021, № 116 від 29.11.2021;

- 23.01.2023 від відповідача отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/1425/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «СТА Електроніка» - без задоволення;

- 02.03.2023 позивачем подані до справи у письмовому вигляді додаткові пояснення щодо тверджень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Явка представників сторін

Представники позивача у справі в судовому засіданні апеляційної інстанції просили задовольнити апеляційну скаргу, рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив її відхилити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

21.09.2021 між ТОВ «СТА Електроніка» (замовник, позивач) та ТОВ «ЮТ Сервіс» (експедитор, відповідач) укладено Договір №_21.09.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.09.2021.

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором експедитор бере на себе зобов`язання організувати перевезення довіреного йому замовником вантажу автомобільним транспортом в міському, міжміському та/або міжнародному сполученні при попередньому погодженні в заявці сторонами, з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій особі замовника, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги, а замовник в свою чергу зобов`язується прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену плату.

Згідно п.п. 2.1.1. п. 2.1 Договору замовник зобов`язується надати експедитору не пізніше ніж за одну добу до дати завантаження (якщо інше не погоджено сторонами) факсимільним чи електронним зв`язком заявку на перевезення, у якій вказується: маршрут перевезення; кількість та вид вантажу, інформація про вантаж та особливості його перевезення; додаткові вимоги до транспортного засобу, який буде перевозити вантаж; види додаткових послуг, які має надати експедитор; дата та адреса завантаження, назва вантажовідправника, контактні телефони, контактні особи; місце митного оформлення вантажу в країні відправлення та призначення (у разі потреби); митні переходи (у разі потреби); дата та адреса розвантаження, назва вантажоодержувача, контактні телефони, особи; сума плати за перевезення; додаткові дані, вимоги для здійснення перевезення вантажу, можливі перешкоди.

30.09.2021 між замовником та експедитором було укладено Разовий договір - заявка №30-09.2021 на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі - Заявка).

У Заявці зокрема було зазначено: Маршрут перевезення: Англія, м. Редінг - Україна, м.Київ; дата завантаження: 30.09.2021/11-12.10.2021; найменування вантажу, вага/кількість вантажу: охоронне обладнання, 110*110*144см 382 кг, 120*80*118 см 220 кг, загальна вага 602 кг; вантажоодержувач: ТОВ «СТА Електроніка»; адреса розвантаження - Україна, м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 3.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, вартість послуг по кожному окремому перевезенні визначається сторонами в заявках та в подальшому зазначається в актах надання послуг.

На виконання умов договору експедитором було виставлено, а замовником сплачено рахунок на суму 64 680, 00 грн.

Відповідачем, згідно з товаротранспортним документом б/н від 2021 за Договором, була прийнята продукція у кількості 517 одиниць товару вагою 602 кг на суму 34 662, 98 фунтів стерлінгів.

Однак, при перевезенні вантажу відбулась його крадіжка. В результаті якої було встановлено недостачу товару в кількості 412 одиниць товару вагою 135 кг, що підтверджується актом про недостачу вантажу № 1 від 23.10.2021. Вартість товару, який було викрадено, становить 27 309, 48 фунтів стерлінгів. Про вказаний факт не заперечує відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

Приписами п.п. 2.2.9. п. 2.2. Договору встановлено, що експедитор зобов`язується нести матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення його вантажоодержувачу.

Згідно пункту 4.2. Договору, Експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача.

За приписами п. 4.4. Договору, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, експедитор у разі втрати або нестачі вантажу відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Позивач надіслав відповідачу 07.12.2021 претензію вих. №071221 з вимогою протягом семи днів перерахувати вартість втраченого товару на суму 27 309,48 фунтів стерлінгів, яку відповідач отримав 22.12.2021, однак залишив без задоволення.

За разовим договором-заявкою № 30-09-2021, укладеним відповідачем з фізичною особою-підприємцем Ковалем Артемом Ігоровичем сторони домовилися щодо перевезення вантажу, яке за маршрутом, адресами та датами завантаження й розвантаження вантажу, а також щодо вантажовідправника й вантажоодержувача, водія й автомобіля повністю збігаються з тими вихідними даними, які зазначені у Заявці до Договору, укладеному сторонами у цій справі.

Фізична особа-підприємець Коваль Артем Ігорович залучив до виконання перевезення третю особу - фізичну особу-підприємця Ємельянова Антона Олександровича, уклавши з ним Разовий договір-заявку № 30/09,2021 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.09.2021.

В свою чергу фізична особа-підприємець Ємельянов Антон Олександрович для виконання перевезення вантажу залучив перевізника - USLUGІ TRANSPORTOWE KRAJOWE І MIEDZYNARODOWE ORAZ HANDEL WIECZOREK BOGUMILA (Польша) на підставі Договору № TІR-14/02-17-Р про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 31.01.2017.

Матеріалами справи підтверджується, що в ніч на 01.10.2021 під час перебування перевізника - USLUGІ TRANSPORTOWE KRAJOWE І MIEDZYNARODOWE ORAZ HANDEL WIECZOREK BOGUMILA (Польша) на стоянці, було здійснено невідомими третіми особами крадіжку товару.

Посилаючись на те, що виконання перевезення автомобільним транспортом, передбачене Заявкою та Міжнародною автомобільною накладною (CMR) від 30.09.2021, відбувалося з перетином державного кордону України, суд першої інстанції зробив висновок про застосування до вказаних правовідносин сторін положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції визначив, що у спірних правовідносинах відповідальність за втрату вантажу після його прийняття до перевезення покладається саме на перевізника, який здійснював перевезення вантажу, а не на експедитора (відповідача).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ «СТА Електроніка» про стягнення з відповідача суми збитків, що складає вартість втраченого товару, прийнятого до перевезення згідно з товаротранспортним документом б/н від 2021 за Договором №_21.09.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.09.2021, разом із нарахованими 3% річних та інфляційними втратами через незадоволення претензії позивача, що отримана відповідачем 22.12.2021.

Підставою заявлених вимог позивачем визначено невиконання перевізником (відповідачем) зобов`язань за договором та згідно із заявкою у зв`язку із тим, що перевізник не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу в повному обсязі, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом, через що виникла нестача вантажу, а позивач зазнав збитків від незбереження майна під час його перевезення.

Спір між сторонами у справі виник з договору №_21.09.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.09.2021, в якому ТОВ «ЮТ Сервіс» організовував перевезення ввіреного йому ТОВ «СТА Електроніка» вантажу з території іншої держави на територію України і на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків є порушення зобов`язання.

За змістом статті 908 Цивільного кодексу України та статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 316 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Зазначеним приписам закону кореспондують положення укладеного між сторонами договору, зокрема, у п. 2.2.9 експедитор зобов`язувався нести матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення його вантажоодержувачу; згідно з п. 4.2 експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача.

Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.

Положеннями п. 4.3, 4.4 договору відповідають наведеним приписам закону та підлягають застосуванню у спорі, що розглядається.

01 серпня 2006 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу» від 19.05.1956р., якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

У ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вказується, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно зі статтями 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Згідно з нормами ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Колегія суддів звертається до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №907/603/17, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не охоплюється визначенням обставин непереборної сили, відповідно до ч.1 ст.924 ЦК не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі №910/14398/16 дійшов висновку про те, що перевізник вантажу несе відповідальність за крадіжку вантажу, яка трапилась під час його перевезення.

Належних доказів, що під час перевезення за разовим договором-заявкою від 30.09.2021 № 30-09.2021 відповідачем були вжиті всі заходи щодо збереження ввіреного до перевезення вантажу суду під час розгляду справи надано не було.

З урахуванням наявних у справі матеріалів, ТОВ «ЮТ Сервіс», як експедитор, несе відповідальність за невиконання своїх договірних зобов`язань перед ТОВ «СТА Електроніка» щодо забезпечення збереження під час перевезення спірного вантажу і відповідно саме ТОВ «ЮТ Сервіс» має відшкодувати вартість недостачі товару у сумі еквівалентній 27 309, 48 фунтів стерлінгів Великобританії - 1 217 726, 98 грн., як про те заявляє позивач.

При цьому, висновки суду першої інстанції щодо відповідальності перевізника не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог позивача у даній справі, оскільки ТОВ «СТА Електроніка» не укладало з перевізником (USLUGІ TRANSPORTOWE KRAJOWE І MIEDZYNARODOWE ORAZ HANDEL WIECZOREK BOGUMILA (Польша) договору перевезення, вказаний перевізник не є стороною заявки-договору від 30.09.2021 № 30-09.2021, а відповідно до статті 932 ЦК України, частини третьої статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за втрату вантажу відповідальність перед клієнтом несе експедитор, який у подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов`язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Водночас у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15 та постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №130/2604/18, від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц, від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18

Оскільки суму недостачі товару визначено у сумі еквівалентній 27 309, 48 фунтів стерлінгів Великобританії, вимоги позивача про стягнення нарахованих інфляційних збитків за період прострочення виплати за претензією від 07.12.2021 вих. №071221 задоволенню не підлягають.

Заявлена до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України сума 3% річних (21 718, 91 грн.) за період прострочення станом на 04.08.2022 виконання грошового зобов`язання, що виникло для відповідача при отриманні 22.12.2021 претензії позивача є обгрунтованою, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу ТОВ «СТА Електроніка» належить задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/1425/22 скасувати, прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Отже, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається із матеріалів справи:

У апеляційній скарзі позивачем повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом апеляційної скарги позивача в Північному апеляційному господарському суді, а саме витрати на професійну правничу допомогу складають 82 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано в копіях:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 13.10.2022,

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2518/10;

- ордер адвоката від 24.10.2022;

- рахунок на оплату № 15 від 14.10.2022;

- платіжні доручення № 803 віл 14.10.2022, № 816 від 24.10.2022,

У клопотанні, отриманому судом 18.01.2023 позивач просив стягнути з ТОВ «ЮТ Сервіс» на користь ТОВ «СТА Електроніка» судовий збір в розмірі 32 717, 85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 82 000 грн., до клопотання додатками долучені:

- оригінал детального опису правової (правничої) допомоги наданої адвокатським об`єднанням «Дефендо Капітал» від 18.01.2023;

- завірено копія акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 18.01.2023.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

23.01.2023 відповідачем до справи подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просив зменшити розмір заявлених ТОВ «СТА Електроніка» витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у справі № 910/1425/22 до 00,00 грн.; відмовити позивачеві у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 18.01.2023.

В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Колегія суддів відзначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, апеляційний господарський суд виходить з того, що позовні вимоги у справі про стягнення з відповідача коштів визнано частково обгрунтованими, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, враховуючи, що умови договору адвоката з клієнтом не є обов`язковими для суду, а з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності (відсутність великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики), характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 41 000 грн. (визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ «СТА Електроніка» рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/1425/22 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення - про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/1425/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/1425/22 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ Сервіс» (04112, м.Київ, вул. Детярівська, буд.48, офіс 609-1, ідентифікаційний код 42971117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» (03150, м.Київ, вул. Анрі Барбюса, буд.3, ідентифікаційний код 33152052) 1 217 726,98 грн. боргу, 21 718,91 грн. 3% річних, 18 591,69 грн. судового збору за подання позовної заяви.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ Сервіс» (04112, м.Київ, вул. Детярівська, буд.48, офіс 609-1, ідентифікаційний код 42971117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА Електроніка» (03150, м.Київ, вул. Анрі Барбюса, буд.3, ідентифікаційний код 33152052) 41 000,00 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та 27 937,77 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7.Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи №910/1425/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 23.06.2023.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська