Постанова

від 01.06.2023 по справі 910/11035/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. Справа№ 910/11035/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Ніконенко Є.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.06.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний квартал - Київ.4"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023

у справі № 910/11035/22 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4"

про стягнення 2 858 726,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК" (далі - позивач, ТОВ "НЕТПІК") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4" (далі - відповідач, ТОВ "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4", скаржник) про стягнення 2 858 726,42 грн. та визнання укладеного між позивачем та відповідачем Договору резиденства № КК4-3/2021 від 17.12.2021 розірваним з 26.06.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір резиденства № КК4-3/2021 від 17.12.2021, предметом якого було надання відповідачем послуг позивач, що включали в себе право використання зони загального користування з доступом до кімнат, закріплених за резидентом з надання послуг, що входять до базових послуг пакету "Private office" у приміщеннях: офісний простір, що знаходиться на 7-му поверсі, БЦ "MAG.NETT" за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 139. За доводами позивача, вказаний договір був розірваний в односторонньому порядку, а тому у відповідача виник обов`язок провернути позивачу суму забезпечувального платежу у розмірі 1 776 647,04 грн. та суму передплати за не отримані послуги за договором у розмірі 1 081 464,19 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/11035/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК" грошові кошти у сумі 2 858 726 грн. 42 коп., судовий збір у розмірі 42 880 грн. 90 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 18 462 грн. 15 коп. У іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було дотримано встановленої Договором процедури розірвання договору, а саме листом від 15.03.2022, просив розірвати укладений між сторонами договір, що зокрема підтверджується матеріалам справи та не заперечувалось відповідачем, проте, звертаючись до суду з вимогою щодо визнання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК" Договору резиденства № КК4-3/2021 від 17.12.2021, розірваним з 26.06.2022, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом встановлення певного факту, що суперечить приписам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Креативний квартал-Київ.4" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/11035/22 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний квартал-Київ.4" грошових коштів у розмірі 2 723 458,13 грн, судового збору у розмірі 42 880 грн 90 коп. витрат на правову допомогу у розмірі 18 462 грн 15 коп, а в решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не було доведено, що проект листа від 15.03.2022 є належним повідомленням про розірвання Договору відповідно до пункту 8.2 Договору.

Водночас, скаржником зазначається, що він не обмежував позивача у праві на користування послугами у відповідності до укладеного між сторонами договору, та зберігав доступ позивача до приміщень простору у період, за який позивачем було внесено грошові кошти згідно договору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 03.05.2023, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а саме рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що є доволі очевидним, що аргументація, що стосується «спірної» правової природи повідомлення виникла та використовується представником відповідача виключно задля штучного збільшення строку Договору з метою легалізації подальшого утримання відповідачем грошових коштів позивача, а не задля реального захисту прав відповідача, з огляду та оцінки хронології, порядку та суті дій Сторін (зокрема листування Сторін, предметом якого було розірвання Договору) у ході спірної ситуації.

Також позивач зазначає, що останній у квітні здійснив вивіз власного майна та техніки та в травні просив відповідача не надавати послуги у майбутніх періодах у зв`язку із тим, що позивач фактично не має можливості спожити послуги, а отже не є можливим і транзит надання послуг, оскільки згідно положень ст. 901 ЦК України та правовим висновком по справі №923/1067/19 споживання Послуги є невід`ємною її частиною. Тобто корелюючою умовою надання послуги - є її одночасне споживання Замовником. Однак, позивач з 02 квітня 2022 року звільнив місце надання послуг від власного майна, а отже ані де-факто, ані де-юре не міг споживати послуги у березні-травні та червні 2022 року.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний квартал-Київ.4" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/11035/22 передано колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Гаврилюк О.М., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 витребувано справу № 910/11035/22 у Господарського суду міста Києва, відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги.

17.04.2023 справа № 910/11035/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний квартал-Київ.4" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/11035/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.06.2023.

25.05.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК" надійшло клопотання про проведення судового засідання поза межами суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 01.06.2023 з`явився представник відповідача (скаржника), який підтримав апеляційну скаргу з викладених у апеляційній скарзі підстав, просив скасувати рішення та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судове засідання 01.06.2023 з`явився представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційної інстанції залишити відповідне оскаржуване рішення без змін.

Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нового доказу, а саме заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши підстави, якими позивач обґрунтовує неможливість подання такого доказу до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку про можливість для долучення такого доказу до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 17.12.2021 між ТОВ "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИІВ.4" та ТОВ "НЕТПІК" було укладено Договір резиденства № КК4-3/2021.

Предметом Договору було надання Відповідачем послуг Позивачу (надалі за текстом - Послуги), що включали в себе право використовувати Зони загального користування з доступом до Кімнат, закріплених за Резидентом з наданням послуг, що входять до базових послуг Пакету "Private office" у приміщеннях: офісний простір, що знаходиться на 7-му поверсі, БЦ "MAG.NETT" за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 139.

Відповідно до п.2.5 Договору, строк надання Послуг погоджується Сторонами в Додатку № 1 до цього Договору та не може перевищувати строк дії цього Договору, погоджений Сторонами в пункті 8.1. цього Договору.

Згідно розділу 3 Договору, Загальна ціна за цим Договором становить загальну суму платежів за Послуги надані Креативним кварталом Резиденту на підставі цього Договору, додатків до нього та додаткових угод та включає в себе всі податки, збори інші обов`язкові платежі, які Сторони зобов`язані сплатити у відповідності та на підставі цього Договору.

Вартість Послуг за 1 (один) місяць погоджується Сторонами в Додатку №1 до цього Договору.

Розмір оплати за Послуги, валюта платежу та здійснення інших платежів за цим Договором визначається у відповідному Додатку № 1 до даного Договору.

Резидент зобов`язується здійснювати оплату Послуг щомісячно до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця за наступний.

Оплата за перший місяць надання Послуг має бути здійснена Резидентом протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору, якщо інше не погоджено Сторонами в Додатках до цього Договору.

Зобов`язання щодо здійснення платежів, передбачених цим розділом Договору або іншими умовами Договору, будуть вважатися виконаними Резидентом належним чином з моменту зарахування коштів на поточний банківський рахунок Креативного кварталу вказаний в цьому Договорі або в виставленому Креативним кварталом рахунку.

Рахунок виставлений Креативним кварталом Резиденту визнається сторонами Актом наданих послуг на суму наданих Послуг за відповідний період надання Послуг за умови, якщо Креативний квартал не отримає від Резидента письмової претензії щодо якості наданих Послуг до 5 (п`ятого) числа місяця наступного за місяцем оплата за який здійснювалась згідно такого рахунку: В рахунку вказується: номер та дата договору; вартість Послуг. Положення цього пункту також застосовуються до розділу 6 цього Договору окрім необхідності встановлення факту наявності/відсутності претензій.

Розділом 6 Договору, сторони визначили, що забезпечувальний платіж встановлений за погодженням Сторін, як вид забезпечення зобов`язань Резидента перед Креативним кварталом за цим Договором. На суму коштів Забезпечувального платежу будь-які проценти та/чи індекси не нараховуються. Сторони розуміють, що Забезпечувальний платіж не буде вважатись авансовим платежем за Послуги за цим Договором чи як відшкодування завданої Креативному кварталу Резидентом шкоди.

Якщо інше не погоджено Сторонами в Додатках до цього Договору, Резидент зобов`язується протягом трьох робочих днів з дати набрання чинності цим Договором, перерахувати Креативному кварталу суму Забезпечувального платежу у розмірі погодженому Сторонами в Додатку №1 до цього Договору.

Також, п.6.5 Договору, Сторонами було погоджено, що Забезпечувальний платіж буде повернуто Резиденту протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати закінчення дії цього Договору при умові відсутності у Резидента будь-яких фінансових зобов`язань перед Креативним кварталом якщо інше Сторони не погодять відповідною додатковою угодою до Договору.

Згідно до п. 8.1 Договору, якщо умовами цього Договору або додатками, додатковими угодами до нього не передбачено інше, цей Договір набирає чинності з дати його підписання належним чином уповноваженими представниками обох Сторін та діє до 31 січня 2023 р. але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Поряд із цим, п.8.2 Договору встановлено, що кожна із Сторін має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом повідомлення іншої Сторони про розірвання Договору за 90 (дев`яносто) календарних днів до бажаної дати розірвання Договору. При цьому, Договір вважається розірваним на 90 (дев`яностий) календарний день з дати отримання Стороною від іншої Сторони повідомлення про розірвання Договору.

Сторони зобов`язуються на дату розірвання Договору провести всі взаєморозрахунки за ним (п.8.4 Договору).

Додатком № 1 від 17.12.2022 до Договору резиденства № КК4-3/2021 від 17.12.2021 сторонами було зокрема погоджено, що:

- Період надання Послуг 01.02.2022-31.01.2023;

- Період - щомісячно з 01.02.2022;

- Вартість користування 1 (одним) робочим місцем за 1 (один) місяць в доларах США в т. ч. ПДВ 20% становить 335,00;

- Вартість Послуг за 1 (один) період в доларах США в т.ч. ПДВ 20% - 32 830,00;

- Забезпечувальний платіж в доларах США - 65 600,00.

У подальшому, Додатком № 1 від 01.03.2022 до Договору резиденства № КК4-3/2021 від 17.12.2021 сторонами було зокрема погоджено, що:

- Період надання Послуг 01.03.2022-31.01.2023;

- Період - щомісячно з 01.03.2022;

- Вартість користування 1 (одним) робочим місцем за 1 (один) місяць в доларах США в т. ч. ПДВ 20% становить 335,00;

- Вартість Послуг за 1 (один) період в доларах США в т.ч. ПДВ 20% - 38 190,00;

- Забезпечувальний платіж в доларах США - 76 380,00.

За твердженням позивача, останній сплатив відповідачу суму забезпечувального платежу у розмірі, що складає 1 776 647,04 грн., на підставі виставленого Відповідачем рахунку № 9 від 22.12.2021.

Також, позивач вказував про те, що ним було здійснено передплату Послуг, що мали бути надані відповідачем у березні 2022 року, на загальну суму 1 081 464,19 грн, згідно виставленого відповідачем рахунку № 7 від 02.02.2022.

У зв`язку із початком війни російської федерації на території України 24.02.2022, споживання Послуг позивачем стало для останнього недоцільним. Так, з 24.02.2022 відповідач не надавав, а позивач не споживав Послуги у зв`язку із означеними вище обставинами.

Так, позивач 15.03.2022 звернувся до відповідача із листом, яким просив повернути Резиденту суму грошових коштів, що були сплачені Резидентом на підставі виставленого Креативним кварталом рахунку на оплату № 7 від 02.02.2022 у сумі 1 081 464,19 грн., повернути Резиденту суму забезпечувального платежу, який було сплачено Резидентом на підставі виставленого Креативним кварталом рахунку на оплату № 9 від 22.12.2021, у сумі 1 789 878,47 грн., розірвати Договір за фактом повернення Креативним кварталом грошових коштів, передбачених п. 1. та п. 2 Листа, прийняти від Резидента усі електронні ключі від Системи контролю доступу (Картки доступу), які Креативний квартал передав Резиденту у ході виконання Сторонами Договору, підписати відповідну Додаткову угоду до Договору.

У відповідь на означену пропозицію відповідач надав позивачу лист за вих. № 24-03/2022 від 24.03.2022 яким, у частині пропозиції щодо розірвання Договору, повідомив про те, що порядок та процедура розірвання договору визначається п. 8 Договору, при цьому розірвання вищевказаного договору у зв`язку з настанням обставин форс-мажору не передбачено.

02.04.2022 позивач, за попереднім узгодженням із відповідачем у порядку електронного листування Сторін, здійснив вивезення власної техніки, рухомого майна та устаткування із території місця надання Послуг, що підтверджується даними означеної електронної переписки, яка залучена позивачем до матеріалів позовної заяви.

У подальшому, листом за вих. № К.4/16-05/1 від 16.05.2022 відповідач повідомив позивача про те, що з 01.06.2022 відповідач відновлює свою роботу та надання Послуг Резидентам, у зв`язку з чим, й відновлюється нарахування оплати Послуг, яка буде здійснюватися на умовах, визначених Договором.

У відповідь на зазначений лист за вих. № К.4/16-05/1 від 16.05.2022 позивач направив відповідачу лист від 26.05.2022 яким повідомив, що у Резидента не відбулось жодних змін щодо наміру припинення співпраці за означеним Договором. Розпочата російською федерацією війна суттєво вплинула на умови ведення господарської діяльності Резидента, у зв`язку із чим необхідність подальшого споживання Послуг за Договором відпала. Резидент більше не має можливості, наміру та необхідності споживати послуги із резидентства за Договором, у зв`язку з чим, повторно просив відповідача розглянути та погодити умови наступні умови співпраці у межах означеного Договору, а саме: не надавати Послуги у червні 2022 року та не нараховувати оплату Послуг у червні 2022 року, повернути Резиденту суму грошових коштів, що були сплачені Резидентом на підставі виставленого Креативним кварталом рахунку на оплату № 7 від 02.02.2022 у сумі 1 081 464,19 грн., повернути Резиденту суму забезпечувального платежу, який було сплачено Резидентом на підставі виставленого Креативним кварталом рахунку на оплату № 9 від 22.12.2021, у сумі 1 789 878,47 грн., розірвати Договір за фактом повернення Креативним кварталом грошових коштів, передбачених п. 1. та п. 2 Листа, прийняти від Резидента усі електронні ключі від Системи контролю доступу (Картки доступу), які Креативний квартал передав Резиденту у ході виконання Сторонами Договору, підписати відповідну Додаткову угоду до Договору. Крім того, Позивачем було повідомлено Відповідача про те, що у разі не погодження умови припинення співпраці передбаченої п. 4 цього Листа, Договір вважатиметься розірваним з 13.06.2022 у відповідності до положень п. 8.2. Договору.

Відповідач листом за вих. № КК-4/07-06/6 від 07.06.2022 повідомив позивача про те, що розглянувши його лист від 26.05.2022 отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4" на електронну пошту, останній готовий прийняти його повідомлення про розірвання договору резиденства № КК4-3/2021, який було укладено між Креативним кварталом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетпік" 17.12.2021, згідно пункту 8.2 Договору, при цьому наголосив, що термін у 90 (дев`яносто) днів до дати розірвання Договору відраховуватиметься з дати отримання Креативним кварталом листа позивача від 26.05.2022. При цьому, відповідачем було вказано позивачу про те, що листом від 15.03.2022, позивач надсилав пропозицію розірвати Договір у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, а не згідно пункту 8.2 Договору й відповідно отримав від відповідача відповідь, що така підстава для розірвання, відповідно до умов Договору, застосовуватись не могла.

Цим же листом за вих.№КК-4/07-06/6 від 07.06.2022, відповідач зазначив про те, що задля підтримки своєї діяльності та покриття операційних витрат, які були понесені ним для підтримання Простору Креативного кварталу та Кімнат, які закріплені за позивачем на період з 01.03.2022 року до 31.05.2022 виставити рахунки на оплату Послуг у розмірі 20 % від вартості Послуг, зазначеної в Додатку №1 до Договору. При цьому відповідач зазначив, що зважаючи на обставини, відповідач йде позивачу назустріч, та не вимагає оплат у більшому чи у повному розмірі. При цьому, нагадує, що з 01.06.2022 оплата Послуг буде відновлена в повному розмірі, як і повідомлялось раніше. У випадку несплати, відповідач буде змушений стягнути таку оплату із Забезпечувального платежу, відповідно до пункту 6.3 Договору, про що позивач будете додатково повідомлений та, відповідно до пункту 6.4 Договору, буде зобов`язаний поповнити суму Забезпечувального платежу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання повідомлення про необхідність поповнення Забезпечувального платежу.

Крім того, листом від 27.07.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із пропозицією повернути суму передплати Послуг, що мали бути наданими у березні 2022, суму забезпечувального платежу та прийняти від Резидента усі електронні ключі від системи контролю доступу (Картки доступу), які Креативний квартал передав Резиденту у ході виконання сторонами Договору, а також попередив про намір звернення до суду з метою захисту власних прав та інтересів.

Відповідач у своєму листі за вих. № КК-4/05-09/8 від 05.09.2022 фактично відмовив у поверненні суми забезпечувального платежу, визначив вартість Компенсації за втрачені Картки доступу - 12 616,24 грн., а також вимагав від позивача здійснення доплати наявної на думку відповідача заборгованості.

Отже, позивачем було визнано, що у відповідності до положень п.2.6 Договору та п. 2 Додатку № 1 до Договору у нього існують заборгованість перед відповідачем у розмірі 12 616,24 грн, яку він погоджується вирахувати із забезпечувального платежу.

З урахуванням викладеного вище, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача в якому просив стягнути з ТОВ "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК" суму у розмірі 2 858 726,42 грн., з яких сума передплати послуг - 1 081 464,19 грн. та сума забезпечувального платежу у розмірі 1 776 647,04 грн.; визнати укладений між ТОВ "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4" та ТОВ "НЕТПІК" Договір резиденства № KK4-3/2021 від 17.12.2021 розірваним з 26.06.2022, стягнути з ТОВ "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК" суму судового збору у розмірі 45 361,90 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20 000,00 грн.

У своєму відзиві на позов відповідач заперечував проти тверджень позивача, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати покласти на позивача.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, що в частині здійснення передплати послуг за укладеним між сторонами Договором про надання послуг, відповідачем було виставлено, а позивачем сплачено наступні рахунки:

- рахунок на оплату № 10 від 23.12.2021 вартості Послуг, що частково було надано у лютому 2022 на суму 894 644,35 грн. з ПДВ (з яких 219 096,57 грн. переплати), що підтверджується Платіжним дорученням № 15089 від 30.12.2021;

- рахунок № 7 від 02.02.2022 на оплату вартості послуг, що мали бути надані у березні 2022, у сумі 1 081 464,19 грн. Позивачем було сплачено вказаний рахунок (із врахуванням існуючої передплати за лютий 2022), що підтверджується платіжним дорученням № 15394 від 22.02.2022.

При цьому, у відповідності до положень укладеного договору, строк надання відповідачем послуг позивачу становить період з 01.02.2022 по 31.01.2023. Позивачем було здійснено передплату послуг, що частково були надані відповідачем у лютому 2022 та не було надано у березні 2022. До того ж, не заперечується сторонами у справі й те, що відповідач не виконував свої зобов`язання за договором з 24.02.2022 та повернувся до виконання договірних зобов`язань з 01.06.2022.

Як зазначалось колегією суддів вище, у зв`язку із розпочатою російською федерацією 24.02.2022 повномасштабною війною на території України, позивач звернувся до відповідача з листом від 15.03.2022, в якому крім іншого просив повернути сплачену передплату за рахунком № 7 від 02.02.2022, у зв`язку із зазначеними вище обставинами.

Отже, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується скаржником, останнім не надавались, а позивачем не споживались послуги у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 та з 01.03.2022 по 31.03.2022.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Пунктом 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, положеннями п. 7.1. Договору визначено, що відповідальність Креативного кварталу обмежується розміром прямого реального збитку, понесеного Резидентом у результаті винних дій Креативного кварталу при наданні Послуг. Креативний квартал не несе відповідальності перед Резидентом за непрямі збитки або упущену вигоду Резидента, які виникли у результаті дій Креативного кварталу при наданні Послуг.

Частинами 2,3 ст. 623 Цивільного кодексу України визначено, що Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла до переконання, що оскільки перебіг строку надання послуг сплив, позивач, як кредитор, не має будь-якого інтересу у подальшому прийнятті виконання означеного зобов`язання, а також те, що відповідач, як боржник, вже не має можливості виконати зобов`язання у терміни і об`ємах встановлених в Договорі і додатках до нього (надати повний перелік базових послуг Пакету "Private office" у березні 2022), позивач, згідно ст. 612 Цивільного кодексу України та із урахуванням положень п. 7.1. Договору, має право вимагати відшкодування реального збитку завданого невиконанням зобов`язання відповідачем в частині виконання зобов`язання із надання Послуг у березні 2022, а відповідач, згідно положень ст. 623 Цивільного кодексу України, має обов`язок відшкодувати завдані позивачу реальні збитки, тобто відшкодувати вартість фактично сплачених та не наданих послуг, що складає 1 081 464,19 грн.

Крім того, розділом 6 Договору визначено, що забезпечувальний платіж встановлений за погодженням Сторін, як вид забезпечення зобов`язань позивача перед відповідачем за цим Договором. На суму коштів забезпечувального платежу будь-які проценти та/чи індекси не нараховуються. Сторони розуміють, що Забезпечувальний платіж не буде вважатись авансовим платежем за послуги за цим Договором чи як відшкодування завданої відповідачем позивачу шкоди.

Якщо інше не погоджено Сторонами в додатках до цього Договору, позивач зобов`язується протягом трьох робочих днів з дати набрання чинності цим Договором, перерахувати відповідачу забезпечувального платежу у розмірі погодженому Сторонами в додатку №1 до цього Договору.

У випадку невиконання (прострочення) позивачем будь-якого із його зобов`язань за цим Договором, пов`язаного зі здійсненням на користь відповідача будь-яких платежів, в тому числі і неустойки, передбаченої умовами цього Договору, відповідач без будь-яких додаткових погоджень з позивачем, з урахуванням положень пункту 3.9. цього Договору, має право здійснити відрахування такої заборгованості позивача з суми коштів Забезпечувального платежу.

Згідно таблиці № 2 Додатку № 1 до Договору забезпечувальний платіж у доларах США становить 65 660,00.

Відповідачем було виставлено рахунок № 9 від 22.12.2021 на оплату забезпечувального платежу на суму 1 789 878,47 грн., який був сплачений позивачем 27.01.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 15171 від 18.01.2022 та не заперечується сторонами.

Листом від 27.07.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із пропозицією повернути суму передплати послуг, що мали бути наданими у березні 2022, суму забезпечувального платежу та прийняти від Резидента усі електронні ключі від системи контролю доступу (Картки доступу), які Креативний квартал передав Резиденту у ході виконання сторонами Договору, а також попередив про намір звернення до суду з метою захисту власних прав та інтересів.

Відповідач у своєму листі за вих. № КК-4/05-09/8 від 05.09.2022 фактично відмовив у поверненні суми забезпечувального платежу, визначив вартість компенсації за втрачені картки доступу у розмірі 12 616,24 грн, а також вимагав від позивача здійснення доплати наявної, на думку відповідача, заборгованості.

Згідно з п. 6.5. Договору забезпечувальний платіж має бути повернуто позивачу протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати закінчення дії цього Договору при умові відсутності у позивача будь-яких фінансових зобов`язань перед відповідачем якщо інше Сторони не погодять відповідною додатковою угодою до Договору.

Положеннями п. 2.6. Договору визначено, що доступ до Простору здійснюється через систему контролю доступу з використанням електронних ключів (далі - Картки доступу), які Креативний квартал має передати Резиденту в кількості, що дорівнює кількості осіб зазначених в кожній окремій Формі отримання карток доступу. Картки доступу отримані Резидентом не можуть передаватись іншим особам, окрім тих, що зазначені в Формі отримання карток доступу.

Пунктом 2 Додатку № 1 до Договору визначено, що у випадку, якщо Картка/картки доступу видані відповідачем позивачу, будуть втрачені, пошкодженні позивачем, його працівниками, особами з якими позивач перебуває в договірних правовідносинах, позивач зобов`язується відшкодувати відповідачу вартість такої Картки доступу у сумі в гривні, що становить еквівалент 5,00 (п`яти) доларів США в тому числі ПДВ 20% та визначається по курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату виставлення рахунку відповідачем.

Позивач, у свою чергу, визнав означене зобов`язання у зв`язку із чим погодився на здійснення відрахування такої заборгованості позивача у розмірі 12 616,24 грн. з суми коштів забезпечувального платежу, у зв`язку із чим у відповідності до п. 6.5. Договору просив повернути суму забезпечувального платежу за вирахуванням означеної заборгованості, а саме 1 777 262,23 грн.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, у зв`язку із чим, судом першої інстанції цілком обґрунтовано та правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2 858 726,42 грн. у повному обсязі, де сума забезпечувального платежу складає 1 777 262,23 грн та вартість фактично сплачених та не наданих послуг у розмірі 1 081 464,19 грн.

Щодо вимоги позивача про визнання укладеного між позивачем та відповідачем Договору резиденства № КК4-3/2021 від 17.12.2021, розірваним з 26.06.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частинами 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Позивач 15.03.2022 звернувся до відповідача із листом, яким просив повернути Резиденту суму грошових коштів, що були сплачені Резидентом на підставі виставленого Креативним кварталом рахунку на оплату № 7 від 02.02.2022 у сумі 1 081 464,19 грн., повернути Резиденту суму забезпечувального платежу, який було сплачено Резидентом на підставі виставленого Креативним кварталом рахунку на оплату № 9 від 22.12.2021, у сумі 1 789 878,47 грн., розірвати Договір за фактом повернення Креативним кварталом грошових коштів, передбачених п. 1. та п. 2 Листа, прийняти від Резидента усі електронні ключі від системи контролю доступу (Картки доступу), які Креативний квартал передав Резиденту у ході виконання сторонами Договору, підписати відповідну Додаткову угоду до Договору.

У відповідь на означену пропозицію відповідач надав позивачу лист за вих. № 24-03/2022 від 24.03.2022 яким, участині пропозиції щодо розірвання Договору, повідомив про те, що порядок та процедура розірвання договору визначається п. 8 Договору, при цьому розірвання вищевказаного договору у зв`язку з настанням обставин форс-мажору не передбачено.

Листом за вих. № К.4/16-05/1 від 16.05.2022 відповідач повідомив позивача про те, що з 01.06.2022 відповідач відновлює свою роботу та надання послуг Резидентам, у зв`язку з чим, й відновлюється нарахування оплати послуг, яка буде здійснюватися на умовах, визначених Договором.

У відповідь на зазначений лист за вих. № К.4/16-05/1 від 16.05.2022 позивач направив відповідачу лист від 26.05.2022, яким повідомив про відсутність наміру співпраці за означеним Договором, просив не надавати послуги у червні 2022 року та не нараховувати оплату послуг у червні 2022, повернути Резиденту суму грошових коштів, що були сплачені Резидентом на підставі виставленого Креативним кварталом рахунку на оплату № 7 від 02.02.2022 у сумі 1 081464,19 грн., повернути Резиденту суму забезпечувального платежу, який було сплачено Резидентом на підставі виставленого Креативним кварталом рахунку на оплату № 9 від 22.12.2021, у сумі 1 789 878,47 грн., розірвати Договір за фактом повернення Креативним кварталом грошових коштів, передбачених п. 1. та 2 лист, прийняти від Резидента усі електронні ключі від системи контролю доступу (картки доступу), які Креативний квартал передав Резиденту у ході виконання сторонами Договору, підписати відповідну Додаткову угоду до Договору та повідомив, що у разі не погодження умови припинення співпраці передбаченої п. 4 цього листа, Договір вважатиметься розірваним з 13.06.2022 у відповідності до положень п. 8.2. Договору.

Листом за Вих. № КК-4/07-06/6 від 07.06.2022 відповідач повідомив позивача про готовність прийняти повідомлення позивач про розірвання договору резиденства № КК4-3/2021, від 17.12.2021, згідно пункту 8.2 Договору, при цьому наголосив, що термін у 90 (дев`яносто) днів до дати розірвання Договору відраховуватиметься з дати отримання Креативним кварталом листа позивача від 26.05.2022, та нагадав позивачу про те, що він своїм листом від 15.03.2022 року, надіслав пропозицію розірвати Договір у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, а незгідно пункту 8.2 Договору й відповідно отримали від нас відповідь, що така підстава для розірвання, відповідно до умов Договору, застосовуватись не могла.

Згідно п. 8.2. Договору кожна із сторін має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом повідомлення іншої сторони про розірвання Договору за 90 (дев`яносто) календарних днів до бажаної дати розірвання Договору. При цьому, Договір вважається розірваним на 90 (дев`яностий) календарний день з дати отримання стороною від іншої сторони повідомлення про розірвання Договору.

Відповідно до положень ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як було встановлено колегією суддів вище, позивачем було дотримано встановленої Договором процедури розірвання договору, а саме листом від 15.03.2022, просив розірвати укладений між сторонами договір, що зокрема підтверджується матеріалам справи.

При цьому, п. 8.2 Договору не тільки не передбачено право однієї із сторін давати або не давати згоду на розірвання Договору, а й суперечить п. 4.4. Додатку № 2 до Договору, який передбачає, що коли дія вказаних форс-мажорних обставин буде продовжуватися більше 60 (шістдесяти) календарних днів, сторони Договору резиденства мають право на розірвання Договору в односторонньому порядку без застосування будь-яких штрафних санкцій.

Крім того, як вбачається з умов укладеного між сторонам договору, датою початку перебігу строку розірвання Договору є дата отримання відповідачем першого повідомлення про розірвання Договору від Позивача, а саме 28.03.2022. При цьому, позивачем було визнано, що у своєму листі від 26.05.2022 він також невірно визначив дату визнання Договору розірваним, оскільки відраховував термін розірвання Договору від дати листа (15.03.2022), а не від дати отримання листа, як того вимагають положення п. 8.2. Договору.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Договір є розірваним за перебігом терміну, що складає 90 (дев`яносто) календарних днів від дати отримання відповідачем першого листа Позивача із повідомленням про розірвання Договору, тобто 28.03.2022, а отже датою розірвання Договору є 26.06.2022.

Проте, колегія суддів зазначає, що норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів. Цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 926/1057/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Водночас вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Враховуючи зміст вказаних норм, суд зазначає, що вимога про визнання договору розірваним з певної дати не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб й іншими законами України чи укладеним між сторонами договором.

Так, звертаючись до суду з вимогою щодо визнання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК" Договору резиденства № КК4-3/2021 від 17.12.2021, розірваним з 26.06.2022, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом встановлення певного факту, що суперечить приписам чинного законодавства.

Враховуючи обрання позивачем неналежного способу захисту свого права, суд першої інстацнії дійшов цілком обгрунтованого висновку про те, що позовна вимога позивача про визнання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВНИЙ КВАРТАЛ-КИЇВ.4" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕТПІК" Договір резиденства № КК4-3/2021 від 17.12.2021, розірваним з 26.06.2022, задоволенню не підлягає.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, щодо посилання скаржника як на аргумент на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі за № 906/886/17 від 28.08.2018 (надалі за текстом - Рішення № 906/886/17), колегія суддів зазначає, що висновки викладені Верховним Судом в означеному рішенні не можуть бути взятими до уваги у межах розгляду цієї справи у зв`язку із наступним.

Згідно п. 7 Рішення № 906/886/17 предметом позовних вимог позивача було: 1. стягнення з відповідача заборгованості за оренду майна; 2. визнання договору оренди державного майна розірваним; 3. зобов`язання відповідача повернути позивачу нерухоме військове майно - нежитлове приміщення.

У пункті 22 Рішення № 906/886/17 суд зазначає:

«Виходячи з фактичних обставин, встановлених судами, позивач не надсилав відповідачу письмового повідомлення про відмову від договору оренди в порядку, визначеному статтею 782 ЦК України, а лист №3704 від 11.09.2017 лише свідчить про намір позивача укласти додаткову угоду про розірвання договору оренди.»

Положеннями ст. 782 Цивільного кодексу України, на які посилається суд у рішенні № 906/886/17, визначає, що Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавпя про відмову від договору.

На підставі наведеного можна дійти висновку, що оскільки предметом справи № 906/886/17 були саме орендні правовідносини, то суд застосував до них ст. 782 ЦК України, яка за своєю природою є нормою імперативного характеру (тобто одна сторона була зобов`язана надати іншій стороні саме повідомлення про відмову від договору), а отже суд надав вірну юридичну оцінку ситуації.

Однак, на відміну від означеного вище провадження, предметом цієї справи є правовідносини не орендного характеру (оскільки укладений між сторонами Договір не є договором оренди) а саме послуги.

Хоч у відповідності до положень Податкового кодексу України оренда, як операція, для цілей оподаткування, вважається послугами (Лист ДФС від 19.01.2016 № 919/6/99-99-19-03-02-15), але відносини між сторонами не є орендними, оскільки зміст домовленостей, їх правова природа та сутність Договору не відповідає оренді.

Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Окрім строку Договору, жодна із визначених означеною статтею істотних умов у Договорі не міститься.

До орендних правовідносин, на відміну від послуг, застосовуються положення глави 58 ЦК України, зокрема, і положення ст. 782 ЦК України, який використав суд ухвалюючи рішення №906/886/17, та параграф 5 глави 30 ГК України.

Отже, висновки суду, що викладені у рішенні № 906/886/17, стосовно правової природи звернення однієї сторони договору оренди до іншої - не мають жодного відношення до предмету даної справи, оскільки на послуги не розповсюджується норма імперативного характеру - ст. 782 ЦК України. У межах даної справи і позивач і відповідач використовували принцип свободи Договору і самостійно обрали спосіб та строки розірвання Договору в односторонньому порядку, процедуру якого було дотримано позивачем.

Щодо посилання скаржника на помилковість встановлення дати припинення Договору судом.

По-перше, колегія суддів звертає увагу скаржника, що суд першої інстанції взагалі не встановлював саме дату припинення Договору, а встановлював дату розірвання Договору (у тому формулюванні, яке Сторони узгодили (вживали) у Договорі). З семантичної точки зору використання, акцентування уваги та постійне наголошення скаржником в апеляційній скарзі на формулюванні «припинення Договору» може скласти враження, що суд першої інстанції дійсно не вжив, не звернув увагу, не надав оцінку саме припиненню Договору. Але припинення Договору, як таке, не розглядалося у межах судового процесу, оскільки не було його предметом та не фігурувало у Договорі.

По-друге, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції було абсолютно вірно визначено дату розірвання Договору, а оскільки в аргументації апеляційної скарги відповідача, з логічної точки зору, «неправильний стан розрахунків» є наслідком нібито невірно визначеної дати розірвання Договору як причини, то оскільки причина скасовується (оскільки є очевидним вірно визначена судом першої інстанції дата розірвання Договору), не може існувати і наслідок такої причини, а отже, у контексті означеної аргументації відповідача, суд першої інстанції вірно визначив стан розрахунків сторін.

Щодо періодів та підстав надання та не надання послуг відповідачем позивачу, колегія суддів зазначає таке.

У п. 9.16. апеляційної скарги відповідач зазначає (надалі текст оригіналу):

«Відповідач не заперечує, що він фактично не надавав послуги за Договором у період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року (включно). Як вбачається з матеріалів справи, позивач у свою чергу не заперечує, що відповідач відновив надання послуг з 01 червня 2022 року.».

Спростовуючи дане твердження скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, відповідач не надавав, а позивач не споживав послуги з 24.02.2022.

Як зазначалось колегією суддів вище, позивач листом від 26.05.2022 просив відповідача, зокрема, не надавати Послуги у червні 2022 року та не нараховувати оплату Послуг у червні 2022 року та повторно просив повернути Резиденту суму забезпечувального платежу, який було сплачено Резидентом на підставі виставленого Креативним кварталом рахунку на оплату № 9 від 22.12.2021, у сумі 1 789 878,47 грн. (один мільйон сімсот вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 47 коп.).

У подальшому, 02.04.2022 позивач, за попереднім узгодженням із відповідачем у порядку електронного листування Сторін, здійснив вивезення власної техніки, рухомого майна та устаткування із території місця надання Послуг, що підтверджується даними означеної електронної переписки (додатки до позовної заяви № 24, 25) та не заперечується скаржником у своїй апеляційній скарзі.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В ухвалі по справі № 923/1067/19 від 14.01.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду надає наступну оцінку правовій природі послуг (надалі текст оригіналу):

«суд звертає увагу на те, що існують такі підходи до визначення "послуга": де дія, що приносить користь іншій особі: це продукт, результат діяльності певної особи.

Тобто "послуга" - це "невидимий товар", який можна купити, але фізично не відчути, що продається не як результат виробництва, а як дія та/чи/або продукт, результат діяльності. Послуги є двостороннім зобов`язанням, за наявністю як замовника так і виконавця.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України).»

а також:

«Верховний Суд відзначає, що предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару.

Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються).

Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту.

Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. До того ж необхідно звернути увагу на умову про ризик: відповідно до статті 837 ЦК України підрядник зобов`язується виконати певну роботу на власний ризик, а конструкція статті 901 ЦК України такого застереження не містить.».

Предметом укладеного Договору, як вже зазначалось вище, у відповідності до п. 2.1. Договору є надання відповідачем позивачу право використовувати Зони загального користування з доступом до Кімнат, закріплених за Резидентом з наданням послуг, що входять до базових послуг Пакету "Private office".

Згідно рядка 2 розділу 1 Договору Послуги пакету "Private Office" - послуги, перелік яких погоджений Сторонами в розділі 4 цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що Послуги пакету «Private Office» включають наступні базові послуги:

- доступ до мережі Інтернет;

- доступ до Кімнат для переговорів в межах ліміту, погодженого Сторонами в Додатку №1 до цього Договору;

- доступ до Кімнат для проведення телефонних переговорів;

- здійснення друку, сканування, виготовлення копій документів з використанням техніки (принтерів) Креативного кварталу в межах ліміту, погодженого Сторонами в Додатку №1 до цього Договору;

- можливість проведення у лаунж зоні (після 18:00) не більше двох заходів в місяць.

У постанові по справі № 910/9167/19 від 19.05.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду надає таку правову оцінку суті інституції предмету договору (надалі текст оригіналу):

«Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.»

Отже, якщо врахувати наведені вище позиції (як правову оцінку) Верховного Суду, а також положення ст. 901 ЦК України та застосувати означене до відносин Сторін, що ґрунтуються на умовах укладеного Договору (із урахуванням предмету укладеного Договору), а також врахувати обставини справи, то можна дійти висновків:

- сторони визначили суть послуги як дії відповідача, що складаються із забезпечення позивача правом використовувати території певних приміщень відповідача у комплексі із забезпеченням позивача певним переліком зручностей (дії п. 4.1. Договору) у ході та під час використання позивачем таких приміщень;

- бажаний результат укладання та виконання Сторонами Договору є (згідно положень Договору та Додатків до нього);

для відповідача - отримання прибутку від діяльності щодо надання належних йому за правом користування приміщень (їх частин) третім особам (замовникам послуг) у використання та надання суміжних послуг;

для позивача - очікуване отримання корисного, бажаного результату від споживання Послуг, тобто права використання приміщень відповідача та супутніх послуг задля проводження позивачем власної господарської діяльності, зокрема:

- розміщення представників (працівників) позивача на відокремлених частинах території Приміщень відповідача (за термінологією рядку 2 розділу 1 Договору - Кімнати);

- використання організованих відповідачем комплексів рухомого майна та технічного забезпечення представників позивача під час їх знаходження на території приміщень (за термінологією рядків 5 та 6 табл. 2 Додатку № 1 до Договору - робоче місце);

- використання представниками позивача технічних можливостей (разом із консультаційною підтримкою з боку відповідача щодо використання технічного оснащення згідно п. 5.3. Додатку № 2 до Договору), а також зручностей що забезпечуються відповідачем.

Позивач, у свою чергу, сплатив забезпечувальний платіж та здійснив розрахунки за період:

- з 01.02.2022 до 24.02.2022 (період, що не є предметом спору);

- з 24.02.2022 по 28.02.2022;

- з 01.03.2022 по 31.03.2022.

Позивач здійснив фактичне споживання послуг з 01.02.2022 по 24.02.2022.

Як зазначено колегією суддів вище, позивач у квітні здійснив вивіз власного майна та техніки та в травні просив відповідача не надавати послуги у майбутніх періодах у зв`язку із тим, що позивач фізично не має можливості спожити послуги, а отже не є можливим і транзит надання послуг, оскільки згідно положень ст. 901 ЦК України та правовим висновком по справі № 923/1067/19 споживання послуги є невід`ємною її частиною. Тобто корелюючою умовою надання послуги - є її одночасне із наданням споживання замовником. Однак, як вже зазначалося колегією суддів вище, позивач з 02.04.2022 звільнив місце надання послуг від власного майна, а отже ані де-факто, ані де-юре не міг споживати послуги у березні-травні та червні 2022 р. та наступних місяцях. У зв`язку із фізичною відсутністю позивача (його представників) у місці надання послуг - позивач не міг отримати й жодний корисний для нього результат від споживання послуги. Починаючи з 02.04.2022 (тобто за фактом вивозу майна замовника) жоден представник замовника взагалі не знаходився на території надання Послуг, що скаржником не спростовано.

Як вірно зазначалось колегією суддів вище, Договір є розірваним з 26.06.2022.

Скаржник стверджуючи, що він надавав послуги позивачу у період з 01.06.2022 по 27.08.2022 не надає жодних належних та допустимих доказів надання таких послуг.

Водночас, колегія суддів дійшла до переконання, що «збереження» доступу позивача до простору не є тотожнім наданню послуг та не може вважатися їх наданням.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів констатує, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами «надання послуг» у період з 01.06.2022 по 27.08.2022.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано Договір про надання правової допомоги № 1/07 від 07.10.2022, рахунок на оплату послуг № 1 від 06.12.2022 на суму 20 000,00 грн та ордер на надання правничої допомоги серія ВН № 1205715 від 17.11.2022.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат у розмірі 20 000,00 грн підтверджується матеріалами справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, і відповідач у порядку визначеному п. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 18 462,15 грн, що відповідає пропорційності розміру задоволенню позовних вимог.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів зазначає про обґрунтованість та правомірність висновку суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з викладених вище підстав.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/11035/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний квартал - Київ.4" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/11035/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/11035/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативний квартал - Київ.4".

4. Матеріали справи №910/11035/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 26.06.2023. (після виходу судді Алданової С.О. з лікарняного)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

О.М. Гаврилюк