Постанова

від 21.06.2023 по справі 922/955/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Харків Справа № 922/955/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників сторін:

позивача - Бендежук Л.О.

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Харківської міської ради (вх.№2691Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2021 (суддя М.В.Калантай, повний текст рішення складено 06.08.2021) у справі №922/955/21,

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст-98", м. Харків

про стягнення 338612,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст-98" (надалі - відповідач) про стягнення 338612,40грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.08.2019 по 30.06.2020 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310137500:07:018:0086, площею 0,0856га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 120/6, а також у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310137500:07:018:0087, площею 0,0084га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 120/6, які належать територіальній громаді м.Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в загальній сумі 338612,40 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2021 у справі №922/955/21 (суддя М.В.Калантай) в позові відмовлено повністю.

Харківська міська рада з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2021 у справі №922/955/21 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зокрема зазначає, що наданим позивачем до матеріалів справи витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2020 № НВ-0005384572020 земельна ділянка площею 0,0856га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) зареєстрована в державному земельному кадастрі - 24.07.2019; витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2020 № НВ-0005384672020 земельна ділянка площею 0,0084га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) зареєстрована в державному земельному кадастрі 24.07.2019. Отже земельні ділянки є сформованими з моменту присвоєння ним кадастрового номера та реєстрації у Державному земельному кадастрі, тобто з 24.07.2019.

Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, апелянт вважає, що відсутність зареєстрованого за відповідачем речового права на земельні ділянки по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086 та 6310137500:07:018:0087), свідчить про використання вказаної земельної ділянки без достатньої правової підстави, отже, наявні підстави відшкодування відповідачем безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої позивачем орендної плати в сумі 338612,40 грн в порядку статей 1212-1214 Цивільного кодексу України;

01.09.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/955/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2021 у справі №922/955/21 та призначено справу до розгляду на 04.10.2021 на 12:00 год.

04.10.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшов відзив (вх.№11453), в якому просить зупинити апеляційне провадження у справі №922/955/21 за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2021 у справі №922/955/21 до перегляду Верховний судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.07.2021 у справі №646/4738/16.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2021 у справі №922/955/21 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи №646/4738/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду. Зобов`язано Харківську міську раду повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 поновлено апеляційне провадження у справі №922/955/21. Зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2021 у справі №922/955/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2060/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Судовою колегією при перевірці Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 05.08.2023 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалив постанову у справі №922/2060/20, яку оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 09.08.2022.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2023 у справі №922/955/21 зокрема поновлено апеляційне провадження у справі №922/955/21. Розгляд справи призначено у приміщенні Східного апеляційного господарського суду на "21" червня 2023 р. о 11:30 год.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 21.06.2023 представник позивача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 21.04.2023, якою поновлено апеляційне провадження у справі №922/955/21, направлялася засобами поштового зв`язку на адресу відповідача у справі, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61054, м.Харків, вул.Академіка Павлова, буд.120/6.

Копія даної ухвали не була отримана відповідачем та його представником у зв`язку з «відсутністю адресата за вказаною адресою», що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2, 7 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали від 21.04.2023 є врученою відповідачу 03.05.2023, а тому колегія суддів приходить до висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківської міської ради від 14.09.2016 № 342/16 відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (ділянка №1 площею, орієнтовно, 0,0850га, ділянка №2 площею, орієнтовно, 0,0085га) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-2", "Б-2", "В-1", "Г-2", "Д-1".

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.08.2020 № 220540144 право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-1" загальною площею 16,9 кв.м по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові, з 24.11.2015 по 30.06.2020 було зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 30.11.2015 №48685394, а з 30.06.2020 по теперішній час зареєстроване за Біргер М.Ф. на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.06.2020 № 2784, 2785.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.08.2020 № 220539304 право власності на нежитлову будівлю літ. "Г-2" загальною площею 743,2 кв.м по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові, з 17.12.2015 по 30.06.2020 було зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.2015 № 50478542, а з 30.06.2020 по теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.06.2020 № 2784, 2785.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.08.2020 № 220539775 право власності на нежитлову будівлю літ. "В-1" загальною площею 941,9кв.м по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові, з 24.11.2015 по 30.06.2020 було зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 30.11.2015 №48697924, а з 30.06.2020 по теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.06.2020 № 2784, 2785.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2020 № НВ-0005384572020 земельна ділянка площею 0,0856га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) зареєстрована в державному земельному кадастрі - 24.07.2019. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код ЦВПЗ 12.11).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2020 № НВ-0005384672020 земельна ділянка площею 0,0084га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) зареєстрована в державному земельному кадастрі 24.07.2019. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код ЦВПЗ 12.11).

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на зазначені земельні ділянки по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, вказані земельні ділянки перебувають у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

При цьому, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.03.2021 №249139120 та №249139123 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:07:018:0086 та 6310137500:07:018:0087 за Харківською міською радою не зареєстровано.

17 серпня 2021 року Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельних ділянок по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м.Харкові, кадастровий номер 6310137500:07:018:0086, 6310137500:07:018:0087, та складено відповідний акт обстеження земельних ділянок.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) площею 0,0856га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові розташовані частина нежитлової будівлі літ. "В-1" та нежитлова будівля літ. "Д-1", право власності на які з 24.11.2015 по 30.06.2020 було зареєстроване за TOB "Автомобіліст-98", а з 30.06.2020 по теперішній час зареєстроване за Біргер М.Ф. На земельній ділянці (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) площею 0,0084га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м.Харкові розташована частина нежитлової будівлі літ. "Г-2", право власності на яку з 17.12.2015 по 30.06.2020 було зареєстроване за ТОВ "Автомобіліст-98", а з 30.06.2020 по теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 .

У своєму позові позивач вказує, що у період з 01.08.2019 по 30.06.2020 земельна ділянка площею 0,0856га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) та у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 земельна ділянка площею 0,0084 га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) використовувались відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування. При цьому, відповідач не сплачував у вказані періоди за користування даною земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Так, згідно з розрахунком, який здійснено позивачем з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0856 га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) від 05.11.2019 № 2372/176-19, відповідач зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 01.08.2019 по 31.12.2019 у сумі 130 241,85 грн.

Згідно з розрахунком, який здійснено позивачем з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0856 га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) від 20.05.2020 № 4071 відповідач зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 190 401,75 грн.

Згідно з розрахунком, який здійснено позивачем з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0084га по вул. Академіка Павлова. 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) від 20.05.2020 №4064 відповідач зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 17 968,80 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області про стягнення з відповідача на підставі статей 1212-1214 ЦК України 338612,40грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відсутність спірних земельних ділянок як об`єктів цивільних прав у вказані позивачем періоди виключає існування у будь-якого суб`єкта, в тому числі Харківської міської ради, права вимоги за кондикційним зобов`язанням, оскільки така вимога, що обґрунтована безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою, не може виникнути раніше виникнення зареєстрованого права власності на цю земельну ділянку за відповідною юридичною особою. Зважаючи на ненадання позивачем будь-яких доказів наявності у нього речових прав на земельні ділянки у заявлені до стягнення періоди, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Проте, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 80 Земельного Кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не є орендарем спірної земельної ділянки.

Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ "Автомобіліст-98" не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18 та у постанові № 922/2417/19.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Предметом позову в даній справі є стягнення з власника нерухомого майна безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій, як стверджує позивач, це нерухоме майно розміщене.

У позовній заяві Харківська міська рада зазначає, що відповідач за відсутності діючого договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:07:018:0086 за період з 01.08.2019 по 30.06.2020 та земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:07:018:0087 за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 не сплачував орендні платежі за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Отже, позивач мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0086 та земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0087, як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів), основою для визначення розміру якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що земельні ділянки, з якими позивач пов`язує виникнення кондикційного зобов`язання відповідача, не були і не могли бути об`єктом цивільних прав у вказані позивачем періоди, а саме: з 01.08.2019 по 30.06.2020 - земельна ділянка площею 0,0856га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) та у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 земельна ділянка площею 0,0084 га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087), з огляду на те, що у витягах №НВ-0005384572020 від 04.08.2020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) та №НВ-0005384672020 від 04.08.2020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) у графі "Форма власності" зазначено, що інформація про зареєстроване право в державному земельному кадастрі відсутня.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідача за спірні періоди.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Для вирішення даного спору, слід встановити, чи є земельні ділянки, безпідставне використання яких є підставою даного позову, сформованими об`єктами цивільних прав.

Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді.

Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Із 01.01.2013 набув чинності Закон №5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, беручи до уваги наведені положення ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, Міськрада є власником спірної земельної ділянки, оскільки, ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Харкова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI: "державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється в порядку, встановленому законом", що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

За таких підстав колегія суддів зазначає, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України.

Колегія суддів зазначає, що у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки, такої підстави закон не передбачає.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі №922/2060/20.

У цій справі №922/955/21 право комунальної власності спірної земельної ділянки підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Харкова, чого не заперечували та не спростовували сторони справи.

При цьому у цій справі доказом того, що спірна земельна ділянка перебуває саме у комунальній власності, є витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2020 № НВ-0005384572020, та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2020 № НВ-0005384672020 за змістом яких земельна ділянка площею 0,0856га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові, кадастровий номер 6310137500:07:018:0086 та земельна ділянка площею 0,0084га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові, кадастровий номер 6310137500:07:018:0087, перебуває у комунальній власності. Протилежного відповідач не довів.

Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах з уведенням у дію нового ЗК України Міськрада, безспірно, є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6310137500:07:018:0086 та кадастровий номер 6310137500:07:018:0087, по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові, як власник цих земельних ділянок, позивач має повноваження на захист свого права на землю (спірні земельні ділянки), тобто цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як зазначено вище, на підтвердження сформованості земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав позивачем надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2020 № НВ-0005384572020 земельна ділянка площею 0,0856га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) зареєстрована в державному земельному кадастрі - 24.07.2019. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код ЦВПЗ 12.11); Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2020 № НВ-0005384672020 земельна ділянка площею 0,0084га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) зареєстрована в державному земельному кадастрі 24.07.2019. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код ЦВПЗ 12.11).

Отже, зазначена земельна ділянка є сформованою, як об`єкт цивільних прав з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, тобто, в даному випадку - з 24.07.2019, коли було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0086 та земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0087.

Зазначена позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі №922/2060/20.

Суд першої інстанції не врахував спеціальних норм, з яких вбачається перебування позивача (як органу місцевого самоврядування) у земельних правовідносинах в особливому правовому режимі.

А саме, у відповідності до ч.ч. 1-2 ст.83 Земельного Кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом ст.80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування реалізує право власності територіальної громади на відповідні землі в силу прямої вказівки закону, тому твердження відповідача про відсутність у позивача відповідного права до моменту здійснення його державної реєстрації права власності не узгоджуються з вищенаведеними нормами чинного законодавства.

Колегія суддів також зазначає, що в даному випадку правовідносини сторін стосуються не вчинення юридично значущих дій зі спірною земельною ділянкою, як об`єктом цивільного обороту (продаж, надання в оренду тощо), а стягнення з відповідача на користь позивача, як особи, уповноваженої законом на реалізацію права власності територіальної громади, безпідставно набутих (збережених) коштів за період користування вказаною ділянкою до оформлення речових прав на неї.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт використання ТОВ "Автомобіліст-98" за період з 01.08.2019 по 30.06.2020 земельною ділянкою кадастровий номер 6310137500:07:018:0086, площею 0,0856га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 120/6 та за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 земельною ділянкою кадастровий номер 6310137500:07:018:0087, площею 0,0084га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 120/6.

Таким чином, відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, кадастровий номер 6310137500:07:018:0086 площею 0,0856га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 120/6, та земельною ділянкою кадастровий номер 6310137500:07:018:0087, площею 0,0084га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 120/6 належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказані земельні ділянки, внаслідок чого зберіг за вказаний позивачем період за рахунок позивача кошти несплаченої орендної плати.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №910/11764/17, від 20.11.2018 у справі №908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Колегія суддів зауважує, що визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень Земельного Кодексу України та Закону України "Про оцінку земель", колегія суддів зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2020 №4064; витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2020 №4071 та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.11.2019 №2372/176-19 (т. 1 а.с.38-40).

Здійснюючи розрахунок суми безпідставно збережених коштів, міськрада застосувала ставку річної орендної плати у розмірі 8%.

Відповідно до пункту 2.5 Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами та доповненнями), розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08, 8%.

Оскільки, між сторонами не укладено договір оренди, а розмір ставки річної орендної плати встановлено на рівні 8%, то міськрада обґрунтовано керувалася даним розміром ставки при здійсненні відповідних розрахунків.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.06.2020 у справі №922/2845/19.

Позивачем здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0856 га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) від 05.11.2019 № 2372/176-19, відповідач зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 01.08.2019 по 31.12.2019 у сумі 130 241,85 грн.

Згідно з розрахунком, який здійснено позивачем з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0856 га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) від 20.05.2020 № 4071 відповідач зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 190 401,75 грн.

Згідно з розрахунком, який здійснено позивачем з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0084га по вул. Академіка Павлова. 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) від 20.05.2020 №4064 відповідач зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 17 968,80 грн.

Отже, загальна сума заборгованості за розрахунком позивача складає 338612,40 грн.

З огляду на наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2021 у справі №922/955/21 з прийняття нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч.1 ст.275, п.1, 3 ч.1 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2021 у справі №922/955/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст-98" (вул. Академіка Павлова, 120/6, м.Харків, 61054, код 30139594) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (IBAN) - UA698999980314090611000020649, МФО: 899998, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,0856га ,0856га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) з 01.08.2019 по 30.06.2020 у сумі 320643,60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст-98" (вул. Академіка Павлова, 120/6, м.Харків, 61054, код 30139594) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (IBAN) - UA698999980314090611000020649, МФО: 899998, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,0084га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 17968,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст-98" (вул. Академіка Павлова, 120/6, м.Харків, 61054, код 30139594) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: реєстраційний рахунок UA518201720344240012000032986, банк отримувача - Державна казначейська служюа України м. Київ) 5079,19 грн. судового збору за подання позовної заяви та 7618,79 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 26.06.2023.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Терещенко