Рішення

від 28.07.2021 по справі 922/955/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/955/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст-98", м.Харків про стягнення 338 612,40грн. за участю представників:

від позивача: Владимир Я.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст-98" (надалі - відповідач) про стягнення 338612,40грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.08.2019 по 30.06.2020 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310137500:07:018:0086, площею 0,0856га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 120/6, а також у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310137500:07:018:0087, площею 0,0084га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 120/6, які належать територіальній громаді м.Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в загальній сумі 338612,40грн.

Ухвалою від 29.03.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2021.

У підготовчому засіданні 08.04.2021 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву до 19.05.2021.

У підготовчому засіданні 19.05.2021 судом оголошено перерву до 08.06.2021.

У підготовчому засіданні 08.06.2021 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 30.06.2021.

У судовому засіданні 30.06.2021 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи в судовому засіданні на 28.07.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 28.07.2021 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач представника в судове засідання не направив, відзиву не надав.

Господарським судом перевірено місцезнаходження відповідача. У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відповідача є: 61054, м.Харків, вул.Академіка Павлова, буд.120/6.

За вказаною адресою відповідачу направлялися копії ухвал від 29.03.2021, 08.04.2021, 08.06.2021, 30.06.2021, 28.07.2021, які були повернуті до суду з довідками поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою. Зокрема, ухвала від 30.06.2021 повернута до суду з відповідною поштовою довідкою від 20.07.2021.

Згідно з частиною 4 статті 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали від 30.06.2021 є врученою відповідачу 20.07.2021, а тому суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

Крім того, слід зазначити, що під час розгляду справи від представників відповідача до суду надходили клопотання про відкладення підготовчих засідань: від 08.04.2021 за підписом адвоката Герасимені О.Ю. та від 19.05.2021 за підписом адвоката Расулова К.Т. Отже, незважаючи на неотримання поштою копій ухвал суду у даній справі, відповідачу було відомо про розгляд даної справи. Проте, відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позов та подання доказів на підтвердження своєї правової позиції.

Частиною 9 статті 165 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 14.09.2016 № 342/16 відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (ділянка №1 площею, орієнтовно, 0,0850га, ділянка №2 площею, орієнтовно, 0,0085га) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-2", "Б-2", "В-1", "Г-2", "Д-1".

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.08.2020 № 220540144 право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-1" загальною площею 16,9 кв.м по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові, з 24.11.2015 по 30.06.2020 було зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 30.11.2015 №48685394, а з 30.06.2020 по теперішній час зареєстроване за Біргер М.Ф. на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.06.2020 № 2784, 2785.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.08.2020 № 220539304 право власності на нежитлову будівлю літ. "Г-2" загальною площею 743,2 кв.м по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові, з 17.12.2015 по 30.06.2020 було зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.2015 № 50478542, а з 30.06.2020 по теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.06.2020 № 2784, 2785.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.08.2020 № 220539775 право власності на нежитлову будівлю літ. "В-1" загальною площею 941,9кв.м по АДРЕСА_1 , з 24.11.2015 по 30.06.2020 було зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 30.11.2015 №48697924, а з 30.06.2020 по теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.06.2020 № 2784, 2785.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2020 № НВ-0005384572020 земельна ділянка площею 0,0856га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) зареєстрована в державному земельному кадастрі - 24.07.2019. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код ЦВПЗ 12.11).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2020 № НВ-0005384672020 земельна ділянка площею 0,0084га по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) зареєстрована в державному земельному кадастрі 24.07.2019. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код ЦВПЗ 12.11).

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на зазначені земельні ділянки по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, вказані земельні ділянки перебувають у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

При цьому, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.03.2021 №249139120 та №249139123 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:07:018:0086 та 6310137500:07:018:0087 за Харківською міською радою не зареєстровано.

17 серпня 2021 року Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельних ділянок по вул.Академіка Павлова, 120/6 у м.Харкові, кадастровий номер 6310137500:07:018:0086, 6310137500:07:018:0087, та складено відповідний акт обстеження земельних ділянок.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) площею 0,0856га по АДРЕСА_1 розташовані частина нежитлової будівлі літ. "В-1" та нежитлова будівля літ. "Д-1", право власності на які з 24.11.2015 по 30.06.2020 було зареєстроване за TOB "Автомобіліст-98", а з 30.06.2020 по теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 . На земельній ділянці (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) площею 0,0084га по АДРЕСА_1 розташована частина нежитлової будівлі літ. "Г-2", право власності на яку з 17.12.2015 по 30.06.2020 було зареєстроване за ТОВ "Автомобіліст-98", а з 30.06.2020 по теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 .

У своєму позові позивач вказує, що у період з 01.08.2019 по 30.06.2020 земельна ділянка площею 0,0856га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) та у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 земельна ділянка площею 0,0084 га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) використовувались відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування. При цьому, відповідач не сплачував у вказані періоди за користування даною земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Так, згідно з розрахунком, який здійснено позивачем з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0856 га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) від 05.11.2019 № 2372/176-19, відповідач зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 01.08.2019 по 31.12.2019 у сумі 130 241,85 грн.

Згідно з розрахунком, який здійснено позивачем з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0856 га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) від 20.05.2020 № 4071 відповідач зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 190 401,75 грн.

Згідно з розрахунком, який здійснено позивачем з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0084га по вул. Академіка Павлова. 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) від 20.05.2020 №4064 відповідач зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 у сумі 17 968,80 грн.

У зв`язку з цим, позивач на підставі статей 1212-1214 ЦК України просить стягнути з відповідача 338612,40грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частин 1 статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника нежитлових приміщень безпідставно збережених коштів у формі орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, спірною земельною ділянкою, на якій ці об`єкти нерухомого майно розміщено.

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач за відсутності договору оренди земельної ділянки, не сплачував кошти за користування спірними земельними ділянками, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Позивач, посилаючись на те, що Харківська міська рада позбавлена можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельних ділянок в оренду, повинен надати суду в обґрунтування заявлених позовних вимог докази на підтвердження обставин, на які він посилається в позові. При цьому, докази, що подаються до суду, мають відповідати, зокрема положенням статей 76 і 77 Господарського процесуального кодексу України щодо їх належності та допустимості.

Отже, позивач у даній справі мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду спірних земельних ділянок як об`єктів цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідачу відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначені періоди, а також підтвердити обґрунтованість розрахунку суми, заявленої до стягнення.

Однак, судом встановлено, що земельні ділянки, з якими позивач пов`язує виникнення кондикційного зобов`язання відповідача, не були і не могли бути об`єктом цивільних прав у вказані позивачем періоди, а саме: з 01.08.2019 по 30.06.2020 - земельна ділянка площею 0,0856га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) та у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 земельна ділянка площею 0,0084 га по вул. Академіка Павлова, 120/6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087).

Так, згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною першою статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 922/926/19 та від 09.03.2021 у справі № 922/1453/20 зазначено, що застосовуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України до правовідносин, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням земельної ділянки, помилковим буде врахування лише положень щодо сформованості земельної ділянки після реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Так, частина 1 цієї статті чітко зауважує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Згідно з частиною 9 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Тобто під час розгляду спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати зазначені положення статті 79-1 Земельного кодексу України не можуть застосовуватися окремо, тільки в частині її формування із присвоєнням кадастрового номеру, оскільки лише після державної реєстрації права власності, така земельна ділянка набуває статусу об`єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.03.2021 у справі № 367/2979/16-а, аналізуючи положення частин 1, 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України зауважив, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Отже, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав є наявність таких складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки; реєстрація її у Державному земельному кадастрі; державна реєстрація права власності на земельну ділянку за відповідною юридичною чи фізичною особою.

Судом встановлено, що у витягах №НВ-0005384572020 від 04.08.2020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:07:018:0086) та №НВ-0005384672020 від 04.08.2020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:07:018:0087) у графі "Форма власності" зазначено, що інформація про зареєстроване право в державному земельному кадастрі відсутня.

Також, відомості про права власності на вказані земельні ділянки відсутні і в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №249139120 від 21.03.2021 та №24139123 від 21.03.2021.

Отже, сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:07:018:0086 та 6310137500:07:018:0087 до моменту державної реєстрації права власності на них за Харківською міською радою, не можуть вважатися об`єктами цивільних прав у вказані в позові періоди.

Вказаний висновок щодо визначення земельної ділянки об`єктом цивільних прав повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладений у постанові від 05.03.2020 у справі № 922/926/19.

Доводи позивача про те, що для виникнення кондикційного зобов`язання та отримання благ від земельної ділянки достатньо лише її формування за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки та реєстрації такої ділянки у Державному земельному кадастрі, є безпідставними, оскільки відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 Земельного Кодексу України земельна ділянка як об`єкт цивільних прав виникає пізніше дати формування - тільки після реєстрації права власності на таку ділянку. Кондикційне зобов`язання не може виникнути без вчинення власником мінімально-необхідних дій щодо введення земельної ділянки в цивільний оборот як об`єкта цивільних прав.

Таким чином, твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав з моменту внесення даних про неї до Державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номеру, суперечить нормам чинного земельного законодавства.

Водночас суд враховує, що вказані земельні ділянки дійсно є комунальної власністю і належать територіальній громаді м. Харкова, але об`єктом права ці ділянки можуть бути лише після реєстрації цього права за позивачем.

Отже, відсутність спірних земельних ділянок як об`єктів цивільних прав у вказані позивачем періоди виключає існування у будь-якого суб`єкта, в тому числі Харківської міської ради, права вимоги за кондикційним зобов`язанням, оскільки така вимога, що обґрунтована безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою, не може виникнути раніше виникнення зареєстрованого права власності на цю земельну ділянку за відповідною юридичною особою.

За таких обставин, зважаючи на ненадання позивачем будь-яких доказів наявності у нього речових прав на земельні ділянки у заявлені до стягнення періоди, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.7, код 04059243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст-98" (61054, м.Харків, вул.Академіка Павлова, буд.120/6, код 30139594) про стягнення 338 612,40грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "06" серпня 2021 р.

Суддя М.В. Калантай