Постанова

від 22.06.2023 по справі 908/100/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023 року м.Дніпро

Справа № 908/100/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 (прийняту суддею Ніколаєнко Р.А., повне судове рішення складено 24.06.2022) у справі №908/100/21

про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополив" звернулось із заявою до боржника про визнання кредиторських вимог в розмірі 8091197, 79 грн, з яких 7715482,75 грн - основна заборгованість та 375715,04 грн - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн сплачений за подання заяви судовий збір та в розмірі 300000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 у справі №908/100/21 визнано грошові вимоги кредиторів, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" в розмірі 8091197,79 грн., з яких 7715482,75 грн. - основна заборгованість та 375715,04 грн. - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн. сплачений за подання заяви судовий збір та в розмірі 300000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана ухвала в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" в розмірі 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу мотивована тим, що суд дійшов висновку, що визначений та заявлений до визнання розмір витрат адвоката в даному випадку є співмірним з розміром заявлених до визнання грошових вимог, що виникли з договірних зобов`язань боржника, складністю розрахунків, обсягом адвокатських послуг та опрацьованому матеріалу, витраченим часом (в тому числі й участь в засіданнях суду), а також узгоджується з умовами договору (представництво протягом розгляду справи про банкрутство), тому судом визнаються вимоги ТОВ "Агрополив" до боржника в розмірі 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що є витратами, понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які підлягають врахуванню в реєстрі вимог кредиторів.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 у справі №908/100/21, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" в розмірі 300 000,00 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та відмовити у визнанні вказаних грошових вимог у зв`язку з недоведеністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що за ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Кредитором - ТОВ "Агрополив" не було надано попередній (орієнтовний) розрахунок.

Верховний Суд в постанові від 09.12.2021 у справі №922/3812/19 підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В п. 4.1. договору про надання правової допомоги №0705/21 від 07.05.2021 зазначено, що сторони домовились, що за виконання зобов`язань за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 300000,00 грн. При цьому, за умовами п. 1.1. договору предметом цього договору є правовідносини сторін, які виникають у зв`язку із наданням адвокатом правової допомоги клієнту з питань, що стосуються супроводу та представництва інтересів останнього у справі про банкрутство боржника ДП "ДГ "Широке". У даній справі наразі триває стадія розпорядження майном, підсумкове засідання не проведене. В той же час, умови договору передбачають сплату коштів в розмірі 300000,00 грн за правовий супровід ТОВ "Агрополив" під час всієї процедури банкрутства.

Договір не містить вичерпного переліку послуг, який має надати адвокат, не визначений механізм формування гонорару за виконання окремих етапів робіт.

В звіті №1 від 19.01.2022 про надану правову допомогу зазначено, що за надання правової допомоги, адвокат отримав гонорар у фіксованому розмірі - 300000,00 грн, проте жодних доказів цьому не надано.

Кредитором - ТОВ "Агрополив" не подано документальних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконання робіт) та їх вартості, доказів розрахунку часу витраченого представником на надання правової допомоги, вказаної у звіті.

Вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою, а господарським судом безпідставно вирішено, що вказана вимога підлягає задоволенню.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції констатовано, що арбітражний керуючий не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не заперечував проти їх співмірності. Однак, арбітражний керуючий в цілому заперечував проти задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу саме з тих міркувань, що до жодного документу, який надходив на адресу розпорядника майна від ТОВ "Агрополив", не долучено будь-яких доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт і їх вартості.

За доводами скаржника, ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині повністю суперечить позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц, згідно з якою витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на участь у судових засіданнях, вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Однак, ТОВ "Агрополив" та його представником у справі не надано жодного документу, який містив би погодинний розрахунок вартості правової допомоги, що надається у справі, не долучений акт приймання-передачі наданих послуг.

Адвокатом ТОВ "Агрополив" не надано доказів того, що надані ним послуги за договором, були прийняті його довірителем - ТОВ "Агрополив", оскільки звіт підписаний лише самим адвокатом.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Згідно поданого відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополив" просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву товариство вказує, що звертаючись до суду першої інстанції із заявою про грошові вимоги до боржника ТОВ "Агрополив" надавало попередній розрахунок, згідно якого попередня (орієнтовна) сума судових витрат складала 304 540, 00 грн.

В процесі розгляду до матеріалів справи було долучено копії наступних документів: Договору про надання правової допомоги № 0705/21 від 07.05.2021; Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 0705/21 від 07.05.2021; квитанція № 5 від 07.05.2021; квитанція № 8 від 15.06.2021; звіту № 1 про надану правову допомогу за Договором про надання правової допомоги № 0705/21 від 07.05.2021.

Згідно умов вказаного договору гонорар адвоката визначено сторонами Договору у фіксованому розмірі 300 000, 00 грн.

У відзиві товариство посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 та від 07.07.2021 по справі № 910/12876/19 у яких Верховним Судом зазначено, що встановлення фіксованого розміру гонорару та порядку його сплати визначається сторонами під час укладання договору про надання правової допомоги, що повністю узгоджується із профільним законом, який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Також кредитор вказує, що ним суду подавались для огляду оригінали документів, які були надані у копіях до матеріалів справи.

Крім того, кредитор вказує, що в процесі розгляду справи боржником не заперечувались грошові вимоги ТОВ "Агрополив", боржником та розпорядником майна не заявлялося клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну допомогу в розмірі 300 000,00 грн.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 у справі №908/100/21 визначеною колегією суддів; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 22.06.2023 о 15:00 год.

25.05.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшло клопотання про залучення Фонду державного майна України до участі у справі № 908/100/21, в якому фонд просить залучити його до участі у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" в якості органу, уповноваженого управляти майном Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України".

19.06.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому товариство просить доєднати до матеріалів справи Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги від 27.05.2022.

У судовому засіданні 22.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.04.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", визнано вимоги ТОВ "Акцепт" в розмірі 734122,17 грн., з яких 4242232,17 грн. - основна заборгованість та 5491890,00 грн. - неустойка, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Величка Віктора Юрійовича, вирішено інші процесуальні питання.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ" оприлюднено на офіційному веб-сайті "Судова влада України" 27.04.2021 (за номером 66344).

З 18.05.2021 по 31.05.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшли заяви конкурсних кредиторів, в тому числі і ТОВ "Агрополив".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2021, зокрема, прийнято заяву кредитора - ТОВ "Агрополив" з вимогами до боржника та призначено розгляд заяви в попередньому засіданні суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 у справі №908/100/21 визнано грошові вимоги кредиторів, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" в розмірі 8091197,79 грн., з яких 7715482,75 грн. - основна заборгованість та 375715,04 грн. - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн. сплачений за подання заяви судовий збір та в розмірі 300000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - задоволено частково; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 у справі №908/100/21 змінено в частині визнаних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу; ухвалено в цій частині нове рішення про визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн; у визнанні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу відмовлено; Пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022р. у справі №908/100/21 викладено в наступній редакції: "2. Визнати грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" (код ЄДРПОУ 40595673) в розмірі 8091197,79 грн, з яких 7715482,75 грн - основна заборгованість та 375715,04 грн - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору та в розмірі 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.04.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі №908/100/21 скасовано; справу № 908/100/21 направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

В п. 35 постанови визначено, що під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій Постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені доводи, докази, а також вагомі (визначальні) аргументи всіх зацікавлених сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Предметом розгляду у даній справі є, зокрема, заява ТОВ "Агрополив" з кредиторськими вимогами до боржника.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду від 14.06.2022 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Агрополив" до боржника в розмірі 300 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині ухвала суду першої інстанції учасниками провадження у справі не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Зазначена норма кореспондується із ч. 1 ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

Таким чином, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Агрополив" та адвокатом Скокіним Леонідом Леонідовичем укладено договір про надання правової допомоги №0705/21 від 07.05.2021 (надалі - договір) з додатковою угодою №1 від 14.05.2021 до нього, предметом якого є правовідносини сторін цього договору, які виникають у зв`язку із наданням адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту з питань, що стосуються супроводу та представництва інтересів останнього у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України".

У відповідності до умов п. 4.1 договору сторони домовились, що за виконання зобов`язань за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі - 300 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2 договору сторонами узгоджено, що 50% визначеної у п. 4.1 договору суми сплачується замовником на протязі трьох днів з моменту підписання договору, решта 50% - не пізніше 15.06.2021.

Звіт №1 від 19.01.2022 про надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги №0705/21 від 07.05.2021 відображає обсяг правової допомоги. У звіті зазначено, що за надання правової допомоги адвокат отримав гонорар в розмірі 300000,00 грн.

У звіті міститься перелік послуг, наданих адвокатом в межах справи про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ", в тому числі: правовий аналіз договору оренди сільськогосподарської техніки №2201/2020-01 від 22.01.2020 та договору поставки №18-02/20-1 від 18.01.2020, консультація клієнта щодо правової позиції та на предмет можливості і перспектив врегулювання взаємовідносин між контрагентами зазначених правочинів, складення заяви про грошові вимоги до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ", розрахунки сум, у тому числі штрафних санкцій, що складають розмір грошових вимог до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ" за тими ж договорами, підготовка та надсилання до суду пакетів документів - заяви про грошові вимоги з додатками, доповнення до заяви про грошові вимоги, зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог, уточненого зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог із додатковими поясненнями, складання та надсилання до суду заяви про участь в засіданні в режимі відеоконференції, участь в судових засіданнях 29.06.2021, 10.08.2021, 20.09.2021, 21.10.2021, 22.11.2021 у справі №908/100/21, в тому числі в режимі відеоконференції.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №242/4741/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлено.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 41 ГПК України визначено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство.

Закон України про банкрутство (до 21.10.2019р.), як і КУзПБ (від 21.10.2019р.) розмежовує коло осіб, які є учасниками та сторонами у справі про банкрутство.

У ст. 1 КУзПБ наведено склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення, а саме:

- арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражний керуючих України;

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України, здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

- учасниками у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Згідно із ч. 1 ст. 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, в першу чергу задовольняються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (п. 1 ч. 1 цієї статті Кодексу).

Місцевий господарський суд, пославшись на висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, в оскаржуваній ухвалі зазначив, що безпосередньо боржником письмово не заперечувались грошові вимоги ТОВ "Агрополив", боржником не заявлялося клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 300000,00 грн., яка заявлена ТОВ "Агрополив" до визнання.

Також, суд першої інстанції зазначив, що вимоги в цій частині не визнані розпорядником майна, однак з його боку клопотання у відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України також не заявлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що визначений та заявлений до визнання розмір витрат адвоката в даному випадку є співмірним з розміром заявлених до визнання грошових вимог, що виникли з договірних зобов`язань боржника, складністю розрахунків, обсягом адвокатських послуг та опрацьованого матеріалу, витраченим часом (в тому числі й участь в засіданнях суду), а також узгоджується з умовами договору (представництво протягом розгляду справи про банкрутство).

Між тим, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України колегія суддів з власної ініціативи не вбачає підстав для присудження на користь кредитора всі його витрати на професійну правову допомогу, з огляду на їх невідповідність вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Так, умовами договору про надання правової допомоги №0705/21 від 07.05.2021р. було передбачено надання адвокатом такої допомоги з питань, що стосуються супроводу та представництва інтересів ТОВ "Агрополив" у справі про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ". Проте, в звіті №1 про надання правової допомоги міститься перелік послуг, пов`язаних саме із складанням та поданням в межах справи про банкрутство заяви ТОВ "Агрополив" з грошовими вимогами до боржника та її розглядом судом.

Слід звернути увагу, що провадження у справах про банкрутство, як і будь-яке інше судове провадження складається із кількох послідовних стадій. Однією із таких стадій є розгляд грошових вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном боржника.

В апеляційній скарзі апелянт правомірно звернув увагу, що у даній справі наразі триває процедура розпорядження майном, у той же час умови договору передбачають сплату коштів в розмірі 300000,00 грн за правовий супровід ТОВ "Агрополив" під час всієї процедури банкрутства боржника.

Враховуючи наявність заперечень щодо розміру витрат ТОВ "Агрополив" на правову допомогу розпорядника майна, а також, беручи до уваги, що звіт про надану правову допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі за рахунок іншої сторони, оскільки їх розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, апеляційний господарський суд керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат ТОВ "Агрополив" на професійну правничу допомогу до 15000,00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що зазначена сума витрат відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та іншим критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126 ГПК України. Судом також взято до уваги факт участі адвоката у п`яти судових засіданнях з розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.

Апеляційний господарський суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, визначена у звіті про надану правову допомогу вартість наданих послуг адвокатом в сумі 300000,00 грн не узгоджується з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ТОВ "Агрополив" та його представником у справі не надано жодного документу, який містив би погодинний розрахунок вартості правової допомоги, що надається у справі, не долучений акт приймання-передачі наданих послуг апеляційний господарський суд враховує наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 щодо питання застосування приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, викладено такі висновки: "Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвокату одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного ч. 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі правомірно звернув увагу на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 22.10.2020р. у справі №904/4387/19, де зазначено, що системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст. 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Разом із тим, суд першої інстанції не врахував зазначених вище особливостей задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство. Так, визнані судом вимоги кредитора ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу мають бути в подальшому задоволені в першу чергу, а тому неспівмірне визначення розміру витрат одного із кредиторів істотно впливає на права та охоронювані законом інтереси інших кредиторів у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про необхідність відмови у визнанні грошових вимог ТОВ "Агрополив" в розмірі 300000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу через те, що кредитором не надано докази сплати адвокату відповідних сум, оскільки за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Крім того, не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги стосовно того, що ТОВ "Агрополив" не надано попередній (орієнтовний) розрахунок, оскільки такий розрахунок міститься у заяві про визнання кредиторських вимог.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження у матеріалах справи.

Також з огляду на викладене, не знайшли свого підтвердження доводи ТОВ "Агрополив", викладені у відзиві, поданому до Центрального апеляційного господарського суду.

Зважаючи на викладені вище обставини справи, колегія суддів вважає, що підлягають визнанню вимоги ТОВ "Агрополив" до боржника в розмірі 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що є витратами, понесеними в процесі підготовки та розгляду судом грошових вимог кредитора, які підлягають врахуванню у реєстрі вимог кредиторів. В іншій частині вимоги кредитора про визнання витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Даний розподіл судових витрат є оптимальним та відповідає критерію необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що відповідає вимогам ст. ст. 126, 129 ГПК України та сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів не приймає до розгляду подані ТОВ "Агрополив" нові докази у вигляді додаткової угоди, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Із матеріалів справи вбачається, що вказані докази ТОВ "Агрополив" не було подано, а ні під час розгляду судом першої інстанції грошових вимог, а ні під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, а ні під час касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду.

Такі докази було подано суду тільки при новому розгляді справи.

При цьому, ТОВ "Агрополив" ніяк необґрунтовано неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Щодо клопотання Фонду державного майна України про залучення до участі у справі, колегія суддів зазначає наступне.

У ст. 1 КУзПБ наведено склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення, а саме:

- арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражний керуючих України;

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України, здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

- учасниками у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2023 № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" до сфери управління Фонду вирішено передати єдиний майновий комплекс ДП "Широке".

Відповідно до акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (код згідно ЄДРПОУ 00853317) від 28.02.2023 передано єдиний майновий комплекс ДП "Широке" із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2023 № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності".

Згідно з п. 10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об`єктом передачі виникає з дати затвердження органом, який створив комісію, акта приймання- передачі, а орган, уповноважений управляти державним майном, що здійснював управління об`єктом, або самоврядна організація втрачає таке право.

Таким чином, станом на сьогодні ДП "Широке" належить до сфери управління Фонду державного майна України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за можливе клопотання Фонду державного майна України задовольнити та залучити Фонд державного майна України до участі у справі №908/100/21 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених вище обставин, судом першої інстанції оскаржувану ухвалу було прийнято з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення скасуванню, з прийняттям нового рішення.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Залучити Фонд державного майна України до участі у справі №908/100/21 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України".

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 у справі №908/100/21 в частині визнаних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

У визнанні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022р. у справі №908/100/21 викласти в наступній редакції:

"2. Визнати грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" (код ЄДРПОУ 40595673) в розмірі 8091197,79 грн, з яких 7715482,75 грн - основна заборгованість та 375715,04 грн - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору та в розмірі 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.06.2023.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз