Ухвала

від 21.06.2023 по справі 902/386/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"21" червня 2023 р. Cправа № 902/386/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Глобі А.С.

за участю представників сторін

позивача (заявника) Браславець Я.Ю., ордер АВ №1014426 від 27.05.2021,

відповідача не з`явився,

третьої особи1: не з`явився;

третьої особи2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ПЛЮС" (вул. Острозького, буд. 55, офіс 102, м. Вінниця, 21001)

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

про стягнення вартості частки статутного капіталу, ціна позову 450 000 грн.

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/386/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ПЛЮС", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення вартості частки статутного капіталу, ціна позову 450 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.06.2021 у вказаній справі призначено комплексну судову товарознавчу, економічну та оціночно-будівельну експертизу.

Супровідним листом №902/386/21/1453/21 від 12.07.2021 справу №902/386/21 направлено до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення вказаної експертизи.

15.06.2023 до суду від представника позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ПЛЮС", в тому числі (але не виключно) на 19/50 часток м`ясопереробного комплексу, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , у межах розміру позовних вимог у сумі 450 000,00 грн.

Враховуючи, що наданих заявником пояснень та доказів було недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, ухвалою суду від 16.06.2023 на підставі ч.4 ст.140 ГПК України призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 21.06.2023 на 12:00 год. з викликом сторін.

У судовому засіданні 21.06.2023 року прийняв участь представник позивача, відповідач та треті особи правом участі у судовому засіданні своїх представників не скористались.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву про забезпечення позову та просив її задовольнити з підстав у ній викладених.

Дана заява мотивована тим, що звертаючись до суду позивач просить: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «САФАРІ ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 вартість частки учасника, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника, з урахуванням дійсної (ринкової) вартості майна товариства станом на 26 січня 2020 року в сумі 450 000 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року у справі №902/386/21, з метою визначення дійсної (ринкової) вартості усього майна (чистих активів) ТОВ «САФАРІ ПЛЮС», призначено комплексну судову товарознавчу, економічну та оціночно-будівельну експертизу. Розгляд справи було зупинено до моменту отримання висновку експертів на поставлені їм питання.

03.05.2023 року відбулось обстеження експертом об`єктів дослідження. Після обстеження, стороною відповідача було подано до суду заяву про відвід експерта. За результатом розгляду заяви про відвід експерта, ухвалою суду від 31.05.2023 року було відмовлено у її задоволенні у повному обсязі.

За твердженнями заявника, з метою встановлення актуальних відомостей щодо діяльності підприємства та пересвідчення щодо безпідставності поданої заяви про відвід експерта, спрямованої виключно на затягування розгляду цієї справи № 902/386/21, стороною позивача було здійснено пошук відомостей щодо інших судових проваджень, учасником яких є відповідач. За результатом пошуку було встановлено п`ять судових справ, за яким відповідач виступає у якості боржника за борги, які з`явились після відкриття провадження та призначення експертизи у межах цієї справи № 902/386/21.

Звернення до загального суду з позовами про стягнення боргів відбулось у другій половині березня 2023 року, а саме 14.03-2023 та 22.03.2023, а позивачами за такими позовами виступають безпосередньо пов`язані та зацікавлені особи, що викликає сумніви у сторони позивача щодо реальності будь-яких зобов`язань. Позивачами зазначених справ про стягнення боргів зокрема є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - які є учасниками Товариства на сьогодні, та ОСОБА_4 - який вже більше 20 років є близьким другом сім`ї ОСОБА_3 та допомагає їм з бізнесом.

В свою чергу, по чотирьом судовим справам наразі є судові рішення про стягнення боргу на загальну суму 2 268 000,00 грн, які набрали законної сили. Враховуючи набранням законної сили вказаних судових рішень, останні будуть підлягати до примусового виконання шляхом пред`явлення відповідних виконавчих листів до органів виконавчої служби або добровільного виконання таких вимог, зокрема шляхом передачі майна відповідача.

Заявник звертає увагу суду, що відповідач у вказаних вище судових справах безпосередньо визнає наявність боргів та не заперечує у задоволенні пред`явлених до нього позовних вимог.

Також заявник зазначає, що станом на день звернення з позовною заявою у даній справі до суду за відповідачем не рахувалось жодних боргів та судових спорів щодо їх стягнення перед третіми особами. Після звернення до суду з цим позовом, між відповідачем та зацікавленими особами з`являються відносини щодо отримання поворотних позик («фінансової допомоги»), які у подальшому, з березня 2023 року, «трансформуються» у численні боргові зобов`язання відповідача перед зацікавленими особами, які фактично спрямовані на зменшення вартості активів підприємства для неможливості у подальшому провести розрахунок з позивачем. Оцінюючи обставини, які складаються навколо діяльності відповідача на сьогодні, а саме: (1) отримання численних поворотних фінансових допомог від ряду осіб, (2) які безпосередньо пов`язані з діяльністю Товариства та (3) зацікавлені у невиплаті позивачеві вартості її частки у корпоративних правах відповідача, (4) саме після звернення позивача до господарського суду Вінницької області у цій справі № 902/386/21, прямо прослідковуються дії, які спрямовані на унеможливлення виплати позивачеві у подальшому вартості її частки та вчиняються виключно з наміром завдати шкоди, зловживаючи своїм правом власності. Тобто, зі сторони ТОВ «САФАРІ ПЛЮС» вчиняються дії, які направлені на штучне створення боргів для унеможливлення виконання рішення у цій справі щодо стягнення реальної ринкової вартості частки позивача у підприємстві. Необхідно звернути увагу на те, що загроза неможливості виконати рішення суду у даній справі (у випадку якщо судом буде задоволено позовні вимоги) - є реальною, а не лише припущенням.

За твердженням заявника, з зазначених вище обставин, до моменту визначення належної суми до стягнення та отримання результатів експертизи у справі № 902/386/21 існує реальна загроза відчуження відповідачем своїх активів у вигляді нерухомого майна у рахунок нібито добровільного погашення заборгованостей перед третіми особами. Вказані дії відповідача можуть призвести до створення ситуації відсутності будь-якого майна, на яке можливо (у випадку якщо судом буде задоволено позовні вимоги) звернути стягнення визначеного за результатом експертизи розміру частки відповідача.

Через це, позивач вважає за необхідне накласти арешт на нерухоме майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «САФАРІ ПЛЮС». При цьому не вжиття такого заходу забезпечення позову, враховуючи наведені вище обставини, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та може призвести невиконання можливого рішення суду та до необхідності звернення позивача в майбутньому з новими позовами до суду.

З огляду на викладене заявник просить суд - Накласти арешт на нерухоме майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «САФАРІ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 34420996), в тому числі (але не виключно) на 19/50 часток м`ясопереробного комплексу, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , у межах розміру позовних вимог у сумі 450 000,00 грн.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 (б/н від 15.06.2023 року) про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб як наслідок, у випадку прийняття рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Згідно із ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У справі "Кайсин проти України" Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на положення ст. ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ВС зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (Постанова КГС ВС від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (Постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

З електронного примірника матеріалів судової справи та наданих представником позивача доказів судом встановлено, що

25 квітня 2015 ОСОБА_1 набуто право власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «САФАРІ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 34420996) в розмірі 30 відсотків.

В квітні 2018 року позивачем прийнято рішення про вихід зі складу Товариства шляхом продажу належної їй частки.

У зв`язку із відсутністю активних дій з боку інших учасників товариства стосовно придбання належної позивачу частки, останньою було прийнято рішення про вихід зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «САФАРІ ПЛЮС».

27.01.2020 року ОСОБА_1 , в особі Рильського Костянтина Анатолійовича , який діяв на підставі нотаріальної довіреності складено та посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Белою О.М. відповідну заяву про вихід зі складу товариства.

27.01.2020 року було подано документи до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії.

За результатом розгляду заяви позивача щодо виходу зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «САФАРІ ПЛЮС», відповідачем на адресу позивача надіслано лист із розрахунком сукупної вартості частки Товариства, яка може бути виплачені позивачу.

14.04.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «САФАРІ ПЛЮС» вартості частки учасника, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника, з урахуванням дійсної (ринкової) вартості майна товариства станом на 26.01.2020 року в сумі 450 000,00 грн.

Ухвалою суду від 19.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/386/21 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 13.05.2021 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином, спірні корпоративні правовідносини виникли між учасниками ТОВ «САФАРІ ПЛЮС» з 27.01.2020 року (моменту оформлення позивачкою заяви про вихід зі складу учасників ТОВ «САФАРІ ПЛЮС» та подачі документів до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії).

В подальшому ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.06.2021 у вказаній справі призначено комплексну судову товарознавчу, економічну та оціночно-будівельну експертизу.

Разом з тим, як вбачається з доданих до заяви про забезпечення позову документів:

- Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2023 року у справі № 127/7001/23, яке набрало законної сили 16.05.2023 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «САФАРІ ПЛЮС» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №б/н від 30.11.2022 у розмірі 190 000,00 грн. та № б/н від 15.12.2022 у розмірі 200 000,00 грн.

- Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2023 року у справі № 127/6995/23, яке набрало законної сили 08.06.2023 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «САФАРІ ПЛЮС» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №б/н від 30.11.2022, в розмірі 278 000,00 грн.

З даних рішень вбачається, що договори поворотної безвідсоткової фінансової допомоги були укладені між ТОВ «САФАРІ ПЛЮС» та його учасниками ОСОБА_3 і ОСОБА_2 після відкриття провадження у господарській справі №902/386/21 які є також учасниками даної господарської справи (відповідач та треті особи на стороні відповідача).

Із конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 337/474/14-ц).

Суд не уповноважений при розгляді заяви про забезпечення позову надавати оцінку порядку виконання іншого судового рішення, однак допустимою є оцінка дій відповідача в аспекті аналізу обґрунтованості побоювань позивача у даній справі з приводу утруднення виконання судового рішення у господарській справі або неможливості поновити права позивача.

Зокрема, такі побоювання стосуються можливості вчинення відчуження об`єктів нерухомого майна, які перебувають у власності відповідача для погашення заборгованості за рішеннями у цивільних справах.

Крім того, згідно із частиною восьмою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вартість частки учасника визначається, виходячи із ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

У постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві.

Як зазначалось вище ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.06.2021 у вказаній справі призначено комплексну судову товарознавчу, економічну та оціночно-будівельну експертизу.

На розгляд комплексної судової експертизи поставлено наступні питання: - Яка дійсна (ринкова) вартість усього майна (чистих активів) Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ПЛЮС" (вул. Острозького, буд. 55, оф. 102, м. Вінниця, 21001, код - 34420996) станом на 26.01.2020 року, в тому числі (але не виключно) оборотних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення, 19/50 частини м`ясопереробного комплексу та інших об`єктів нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , земельної ділянки з кадастровим номером 0522255500:01:004:0345, транспортних засобів, за вирахуванням майнових зобов`язань? - Яка вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ПЛЮС" (вул. Острозького, буд. 55, оф. 102, м. Вінниця, 21001, код - 34420996) підлягає виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) станом на 26.01.2020 року, пропорційно розміру частки у статутному капіталі, у зв`язку із виходом зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ПЛЮС" 27.01.2020 року?

Отже, захист прав позивача залежить від обсягу майнових активів ТОВ "САФАРІ ПЛЮС" станом на 26.01.2020 року, а також їх збереження станом на момент обстеження експертом та проведення оцінки ринкової вартості.

У випадку зменшення обсягу майнових активів, в тому числі нерухомого майна, переходу права власності до третіх осіб, які не є безпосередніми сторонами спору, неможливим буде виконання вказівок Верховного Суду щодо необхідності ринкової оцінки усіх активів на момент виходу учасника.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним наявність ризиків істотного ускладнення можливості поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки предметом спору є встановлення об`єктивної ринкової вартості частки учасника, з урахуванням огляду та оцінки всіх цінних активів товариства, до яких відноситься нерухоме майно.

Згідно правових висновків Верховного Суду, у таких спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Відчуження нерухомого майна унеможливить реальне виконання судового рішення у випадку задоволення позову, змусить позивача оспорювати правочини щодо відчуження нерухомого майна на предмет оцінки їх фраудаторності, що створить необхідність захисту прав у інших судових процесах.

Підсумовуючи, суд погоджується з позицією заявника відносно вірогідного ускладнення поновлення його прав, утруднення виконання судового рішення та вважає доведеним наявність ризиків, передбачених ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Отже, визначені у заяві про забезпечення позову заходи в частині накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "САФАРІ ПЛЮС" відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги (з урахуванням наведених вище правових висновків Верховного Суду), доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд враховує, що застосування заходів забезпечення позову обмежено предметом вимог та складом учасників процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог (Постанова КГС ВС від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Відтак, зважаючи на баланс інтересів сторін, суд вважає за можливе заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити шляхом накладення арешту на належне ТОВ "САФАРІ ПЛЮС" на праві власності нерухоме майно у межах первісної ціни позову та у межах обраного позивачем способу вжиття заходів забезпечення позовних вимог.

У випадку проведення експертизи та встановлення дійсної ринкової вартості частини майна товариства пропорційно вартості частки учасника на момент виходу, сторони не позбавлені можливості ініціювати питання стосовно зміни заходів забезпечення позову або їх скасування.

Суд також виходить з того, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, їх обмежено строком розгляду справи та терміном виконання майбутнього судового рішення, а також ціною заявлених позовних вимог. Тому, втручання у право відповідача на мирне володіння майном є пропорційним ціні позову, ґрунтується на нормативно визначених підставах.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Заяву представника позивача - ОСОБА_1 без номеру від 15.06.2023 (вхід. канцелярії суду № 01-48/36/23 від 15.06.2023) про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на усе нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ПЛЮС", в тому числі (але не виключно) на 19/50 часток м`ясопереробного комплексу, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , у межах розміру позовних вимог у сумі 450 000,00 грн.

3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред`явлена до виконання у строк до 21.06.2026 року.

Строк пред`явлення ухвали до виконання обчислюється з наступного дня після її прийняття.

Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 )

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ПЛЮС" (вул. Острозького, буд. 55, офіс 102, м. Вінниця, 21001, код - 34420996).

4. Примірник ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати для виконання державному реєстратору Департаменту надання адміністративних послуг Вінницької місткої ради, державному реєстратору Липовецької територіальної громади, Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Липовецькому відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Комунальному підприємству "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", Комунальному підприємству "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації".

5. Копію ухвали надіслати третім особам рекомендованим листом та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала набирає законної сили в момент її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 26.06.2023

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - третій особі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 )

3 - третій особі ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 )

4 - Державному реєстратору Департаменту надання адміністративних послуг Вінницької місткої ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

5 - Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Соборна, буд. 15 А, м. Вінниця, 21050)

6 - Липовецький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (22500, Вінницька область, місто Липовець, вулиця Василя Липківського, будинок 57)

7 - Комунальному підприємству "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" (вул. Соборна, буд. 64, м. Вінниця, 21050)

8 - Комунальному підприємству "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" (вул. Кропивницького, 2, м. Вінниця, 21050)

9 - державному реєстратору Липовецької територіальної громади (22500, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Липовець, вул. Героїв Майдану, буд. 4)