Рішення

від 20.06.2023 по справі 925/264/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року Справа № 925/264/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Золотоніської окружної прокуратури Куліш А.А. - прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача представник не з`явився,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури, м. Золотоноша,

Черкаської області в інтересах держави в особі:

Шрамківської сільської ради, с. Шрамківка, Драбівського

району, Черкаської області

до фермерського господарства Вишенька плюс, с. Мойсівка,

Золотоніського району, Черкаської області

про розірвання договору, скасування рішення та зобов`язання

повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шрамківської сільської ради до фермерського господарства Вишенька плюс про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05 січня 2015 року укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та громадянином Вишняковим Євгеном Вікторовичем, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №30861922 від 21 березня 2019 року, предметом якого є ділянка 7120682100:01:001:0328, загальною площею 37,5245 га., скасування рішення державного реєстратора №46135601 від 26 березня 2019 року про державну реєстрацію права оренди та зобов`язання відповідача повернути Шрамківській сільській раді земельну ділянку 7120682100:01:001:0328, загальною площею 37,5245 га.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 23 березня 2023 року.

За наслідками розгляду справи в підготовчому засіданні суд ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 10 год. 30 хв. 18 квітня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 18 квітня 2023 року суд відклав розгляд справи по суті на 11 год. 30 хв. 02 травня 2023 року.

При розгляді справи судом встановлено, що копія ухвали суду від 23 березня 2023 року була направлена на адресу відповідача - фермерського господарства Вишенька плюс листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, з відміткою Судова повістка.

Водночас, вищевказана ухвала повернулася до суду 04 квітня 2023 року з відміткою пошти неправильно зазначена (відсутня) адреса.

З урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України ухвалою суду від 18 квітня 2023 року було відкладено розгляд справи по суті на 11 год. 30 хв. 02 травня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 травня 2023 року судом встановлено, що копія ухвали від 18 квітня 2023 року також була направлена на адресу відповідача - фермерського господарства Вишенька плюс листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, з відміткою Судова повістка.

Водночас, вищевказана ухвала повернулася до суду 25 квітня 2023 року з аналогічною відміткою пошти неправильно зазначена (відсутня) адреса.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 травня 2023 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 20 червня 2023 року.

02 травня 2023 року судом було прийнято окрему ухвалу та надіслано її акціонерному товариству Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22).

З метою усунення порушень законності та недоліків в організації роботи акціонерному товариству Укрпошта вжити заходи, спрямовані на вдосконалення зазначеної роботи щодо недопущення працівниками в майбутньому вказаних в окремій ухвалі порушень та недоліків, а саме: належним чином, відповідно до норм чинного законодавства України, та в строк здійснювати вручення поштових відправлень, повернення та заповнення рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень у визначеному Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05 березня 2009 року та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого Наказом ПАТ Укрпошта №211 від 12 травня 2006 року, порядку.

17 травня 2023 року від акціонерного товариства Укрпошта надійшла відповідь на окрему ухвалу, в якій було зазначено, що порядок доставки пошти фермерським господарством Вишенька плюс, вул. Мічуріна, 2, с. Мойсівка, Драбівського район, Черкаської області, 19815, далі по тексту - Господарство, з Укрпоштою, за місцем обслуговування не узгоджувався, довіреність не надавалась, уповноважені на одержання пошти не визначені. За зазначеною адресою розташовані покинуті промислові будівлі, вивіска про місцезнаходження та абонентська поштова скринька господарства відсутні.

Рекомендовані листи №1801605502560 від 24 березня 2023 року та №1801605523761 від 18 квітня 2023 року з позначками судова повістка на адресу Господарства надійшли до ПВПЗ №102 Черкаської філії Укрпошти 29 березня 2023 року та 21 квітня 2023 року, через нерозшук адресата листи повернуті за зворотною адресою 01 квітня 2023 року та 24 квітня 2023 року відповідно.

Працівниками ПВПЗ №102 Черкаської філії Укрпошти, на довідках ф.20 помилково зазначена причина повернення неправильно зазначена (відсутня) адреса.

Фактична причина повернення вищезазначених листів адресат відсутній за вказаною адресою.

З метою уникнення порушень порядку пересилання рекомендованих листів з позначкою Судова повістка, Черкаській філії Укрпошти, вказано повторно опрацювати порядок пересилання листів з позначкою судова повістка. Наголошено, що дана ситуація є неприпустимою.

Ухвала суду від 02 травня 2023 року також була направлена відповідачу за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 3 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, сторони в розумні інтервали часу зобов`язані вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, як це, зокрема, вказано в п. 41 та п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України та Олександр Шевченко проти України.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Також від прокурора надійшло письмове пояснення, в якому останній вказав, що при написанні тексту позову було допущено технічну помилку у даті договору, а саме замість 05 січня 2015 року було помилково вказано 05 січня 2013 року. Крім того, в позові помилково зазначено, що рішенням державного реєстратора №46135601 від 26 березня 2019 року було здійснено державну реєстрацію договору оренди, а не права оренди.

В зв`язку з чим прокурор просив суд врахувати під час розгляду справи, що фактично договір оренди між сторонами було укладено 05 січня 2015 року, а рішенням державного реєстратора №46135601 від 26 березня 2019 року було здійснено державну реєстрацію права оренди.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надавав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 червня 2023 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/264/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даного спору, 05 січня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір оренди землі, що зареєстрований у Державному речових прав на нерухоме майно за №56097682 від 11 січня 2021 року (а.с.32-37).

Отже, дійсно прокурором в позовній заяві було допущено технічну помилку та вказано, що договір укладено в 2013 році.

Відповідно до умов п. 1 вищевказаного договору орендодавець зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7120682100:01:001:0328, площею 37,5245 га., сільськогосподарські угіддя рілля, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області (п. 2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з договором оренди становить 1 244 970,98 грн. з розрахунку 1 га площі ріллі - 33 177,55 грн., з урахуванням коефіцієнту індексації 3,997 станом на 01 січня 2015 року (абз. 2 п. 5 договору).

Строк дії договору до 05 січня 2064 року (п. 8 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 56 023,69 грн. на рік, що становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9 договору).

Згідно п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно рівними частинами пропорційно річній орендній платі не пізніше 30 числа наступного місяця (п. 11 договору).

Пунктом 14 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства (п. 15 договору).

У абзацах 1 та 3 п. 28 договору сторони визначили основним з прав орендодавця:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

- своєчасне внесення орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації.

Одним з обов`язків згідно п. 31 договору орендаря є своєчасне внесення орендної плати з урахуванням змін коефіцієнта індексації.

Згідно п. 37 договору його розірвання в односторонньому порядку допускається за рішенням суду у разі несплати орендної плати більш ніж за 3 місця підряд за рік користування.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року №1423-ШХ, яким було доповнено розділ Х Перехідні положення ЗК України.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 жовтня 2022 року за №311385874 земельна ділянка належить до комунальної власності Шрамківської сільської ради.

Відповідно до статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Частиною третьою статті 9 Закону України Про оренду землі також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Тож чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди.

Після зміни власника земельних ділянок договір не припинив свою дію, натомість Шрамківська сільська рада в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за договором правами та обов`язками.

Позивач, як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносинах, став її орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вишняков Є.В. ІПН НОМЕР_1 є керівником та одним із засновником створеного 29 листопада 2016 року фермерського господарства Вишенька плюс, ідентифікаційний код - 40987539.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції закону чинного станом на момент створення ФГ Вишенька плюс) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України Про фермерське господарство права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 вказала, що враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, земельна ділянка, яку надали громадянину у встановленому порядку для того, щоб вести ФГ, в силу свого правового режиму є такою, яку використовують винятково, щоб здійснювати підприємницьку діяльність, а не для того, щоб задовольняти особисті потреби.

На підставі зазначених норм права з моменту створення /держреєстрації ФГ до нього переходять правомочності володіння й користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Така позиція Великої Палати Верховного Суду є сталою та викладена, зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16- ц, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі №1628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

Згідно листа Шрамківської сільської ради відповідач систематично порушує своє зобов`язання зі своєчасної сплати грошових коштів за оренду землі.

Зокрема, станом на 01 жовтня 2022 року орендна плата за 2022 рік не сплачувалась орендарем, а борг становив 46 878 грн.

Річна сума орендної плати становить 62 504 грн. 23 коп.

У подальшому заборгованість відповідачем була сплачена 18 жовтня 2022 року в сумі 37 504,23 грн. та 24 жовтня 2022 року в сумі - 25 000 грн.

Станом на 26 січня 2023 року заборгованості по орендній платі не було.

Проте, умовами договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частинами не пізніше 30 числа наступного місяця.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При укладанні договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об`єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може на власний розсуд розпорядитись об`єктом і передати право власності на нього іншій особі.

За змістом частини дев`ятої статті 93 ЗК України та частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України Про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Законодавець у певних правовідносинах може передбачити порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Наприклад, статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Така позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала в своїх рішеннях на тому, що реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Що ж до питання про наявність чи відсутність підстав для захисту права позивача у спірних правовідносинах, то вони пов`язані з існуванням чи відсутністю тих обставин, які мають наслідком зміну чи припинення відповідних договірних відносин у судовому порядку.

Згідно п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній станом на момент укладання договору оренди землі), встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об`єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі, який є спеціальним законом з питань регулювання відносин оренди земельних ділянок, встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закону України Про оренду землі регулює порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, згідно вказаної статті, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Невиконання однією із сторін обов`язків, передбачених умовами договору є підставою для його припинення шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (п. 36 договору).

Систематична несплата земельного податку або орендної плати, з урахуванням положень ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Орендар з 30 березня 2022 року (строк виконання зобов`язання за лютий 2022 року) по 18 жовтня 2022 року не сплачував орендної плати за землю.

Отже, слід дійти висновку, що матеріалами справи підтверджується, що всупереч вимогам договору оренди землі, відповідач не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та у визначені договором строки.

Тобто, відповідач систематично порушував умови договору стосовно сплати орендних платежів.

Вищенаведене є достатньою та самостійною підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку з несплатою орендної плати, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про розірвання договору оренди землі від 05 січня 2015 року в судовому порядку є правомірною та обґрунтованою.

При цьому судом було враховано правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17.

Також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 02 травня 2018 року зі справи №925/549/17 дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі).

Враховуючи положення ст. 34 Закону України Про оренду землі, вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повернути спірну земельну ділянку до комунальної власності Шрамківської сільської ради.

Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора №46135601 від 26 березня 2019 року про державну реєстрацію права оренди слід зазначити наступне:

Право оренди було зареєстровано на підставі рішення від 26 березня 2019 №46135601.

Згідно ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки рішенням суду розірвано договір оренди земельної ділянки від 05 січня 2015 року, суд вважає за необхідне також скасувати рішення державного реєстратора №46135601 від 26 березня 2019 року про реєстрацію права оренди, як похідну вимогу.

Скасування акта означає втрату чинності такого акту з моменту набрання чинності відповідного судового рішення.

Щодо питання представництва прокурором інтересів держави суд зазначає, що стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався листом від 05 січня 2023 року за №51/1-10 вих23 до Шрамківської сільської ради та повідомив про виявлені порушення законодавства і з`ясовував чи будуть вживатись сільською радою заходи направлені на розірвання договору оренди та стягнення орендної плати.

З листа Шрамківської сільської ради від 19 січня 2023 року за №02-05/25 вбачається, що сільська рада просила прокурора посприяти щодо розірвання договору оренди.

В листі від 25 січня 2023 року Золотоніська окружна прокуратура просила сільську раду повідомити чи наполягає остання на розірванні договору оренди землі від 05 січня 2015 року.

З листа від 26 січня 2023 року вбачається, що Шрамківська сільська рада наполягає на розірванні договору оренди землі.

Судом було також враховано, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, враховуючи положення ст. 55 ГПК України, а також нездійснення Шрамківською сільською радою в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів територіальної громади в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки від 05 січня 2015 року укладений між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та громадянином Вишняковим Євгеном Вікторовичем, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №30861922 від 21 березня 2019 року, предметом якого є ділянка 7120682100:01:001:0328, загальною площею 37,5245 га.

3.Скасувати рішення державного реєстратора №46135601 від 26 березня 2019 року про державну реєстрацію права оренди.

4.Зобов`язати фермерське господарство Вишенька плюс, вул. Мічуріна, 2, с. Мойсівка, Драбівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 40987539 повернути Шрамківській сільській раді, вул. Незалежності, 16, с. Шрамківка, Драбівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34238355 земельну ділянку 7120682100:01:001:0328, загальною площею 37,5245 га.

5.Стягнути з фермерського господарства Вишенька плюс, вул. Мічуріна, 2, с. Мойсівка, Драбівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 40987539 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ, МФО 820172 8 052 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 26 червня 2023 року.

Суддя А.В. Васянович