Постанова

від 13.06.2023 по справі 910/16455/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16455/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,

за участю представників:

позивача - Слободяника І.П.,

третьої особи -Ковриги М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Борисенко І.І.)

від 26.07.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Коротун О.М., судді - Майданевич А.Г., Сулім В.В.)

від 14.02.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації"

про витребування майна.

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви) до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) про витребування у добросовісного набувача ОСОБА_2 та передачу у власність ОСОБА_1 частки у розмірі 6, 87 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" (далі - Товариство), розмір якої на дату звернення до суду становить 293 732, 00 грн в натурі, а не її грошового еквіваленту.

2. Позов обґрунтований тим, що позивач був власником 24 % статутного капіталу Товариства, однак 08.10.2018 дізнався з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про виключення його зі складу учасників Товариства. Будь-яких дій на відчуження своєї частки позивач не вчиняв.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Станом на 27.09.2018 учасниками Товариства, статутний капітал якого складав 84 100, 00 грн, були:- ОСОБА_2 - 52 % (43 732, 00 грн) статутного капіталу;- ОСОБА_3 - 24 % (20 184,00 грн) статутного капіталу;- ОСОБА_1 - 24 % (20 184,00 грн) статутного капіталу.

4. Цей розподіл часток у Товаристві був затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 11 від 01.06.2018, статутом Товариства в редакції від 01.06.2018 та підтверджується наданим до справи витягом з ЄДРПОУ щодо Товариства станом на відповідну дату.

5. 28.09.2018 ОСОБА_1 відчужив частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 24 % статутного капіталу на користь ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу № 28-09/18/КП корпоративних прав (часток у статутному капіталі). Договір посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Т.В. та зареєструвала у реєстрі за №1793.

6. Згідно умов цього договору продавець продає, а покупець купує корпоративні права у вигляді 24, 00 % частки статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 20 184,00 грн на умовах та в порядку, визначених цим договором.

7. Відповідно до умов пунктів 5.1., 5.2. вказаного договору своїми підписами під цим договором сторони досягли згоди, що договірна вартість корпоративних прав у статутному капіталі Товариства, що продаються за цим договором, становить 20 184, 00 грн без урахування ПДВ. За купівлю корпоративних прав покупець зобов`язується сплатити продавцю 20 184, 00 грн.

8. Сторони встановили, що право власності на корпоративні права у статутному капіталі Товариства, які продаються за цим договором, переходить до покупця після здійснення приймання-передачі корпоративних прав, про що сторони оформлюють акт, який підтверджує отримання покупцем корпоративних прав за цим договором (пункт 5.3 договору).

9. На виконання умов договору між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 був складений акт від 28.09.2018 приймання-передачі корпоративних прав по договору купівлі-продажу №28-09/18/КП корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1791, 1792. Згідно з умовами якого продавець передав, а покупець прийняв корпоративні права у вигляді 24, 00 % частки статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 20 184, 00 грн. Згідно з актом приймання-передачі від 28.09.2018 передано продавцю грошові кошти в сумі 20 184,00 грн.

10. Позивач оскаржував договір купівлі-продажу корпоративних прав від 28.09.2018 в межах іншого судового провадження (справа № 910/14811/18), обґрунтовуючи свої вимоги вибуттям частки Товариства не з його волі. Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.09.2021 залишив позов без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України. ОСОБА_1 не оскаржував вказану ухвалу. Тобто договір купівлі-продажу корпоративних прав від 28.09.2018 з підстав вибуття частки поза волею власника недійсним не визнавався.

11. Такий же договір купівлі-продажу (№28- 09/18/КП/1) уклав ОСОБА_3 , який володів часткою у Товаристві у розмірі 24 %, з ОСОБА_4 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1788.

12. ОСОБА_4 у подальшому продала частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 48 % на користь Компанії "Аселон Інвестментс Лімітед" (далі - Компанія) за договором купівлі-продажу корпоративних прав Товариства від 29.09.2018.

13. Загальні збори учасників Товариства затвердили протокол від 30.10.2018, яким було узгоджено результати внесення додаткових вкладів учасників Товариства, а саме щодо внесення ОСОБА_2 додаткових вкладів, загальна вартість яких становить 200 000, 00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

14. Також було затверджено збільшений розмір часток учасників Товариства, а саме: номінальна вартість частки ОСОБА_2 , яка становить 243 732, 00 грн, що у співвідношенні до загального розміру статутного капіталу дорівнює 85, 79 %, номінальна вартість частки Компанії становить 40 368 грн, що у співвідношенні до загального розміру статутного капіталу дорівнює 14, 21%.

15. 06.11.2018 загальні збори учасників Товариства прийняли рішення про внесення додаткових вкладів на загальну вартість 50 000, 00 грн.

16. 07.11.2018 Компанія подала заяву про вихід зі складу учасників Товариства, у зв`язку з чим статутний капітал Товариства було зменшено на 40 368 грн та становив 243 732 грн.

17. ОСОБА_2 на виконання рішення про внесення додаткових вкладів від 06.11.2018, вніс свою частину додаткового вкладу в розмірі 42 895, 00 грн, а також, на реалізацію свого переважного права на внесення додаткового вкладу (внаслідок відмови Компанії внести додатковий вклад та її виходу зі складу учасників) вніс додатковий вклад у розмірі 7 105, 00 грн.

18. Статутний капітал Товариства було затверджено у розмірі 293 732, 00 грн.

19. Як стверджує позивач, 08.10.2018 він ознайомився з відомостями з ЄДРПОУ та дізнався про виключення його зі складу учасників Товариства, при цьому статутний капітал Товариства, за невідомих позивачу обставин був розподілений таким чином: ОСОБА_2 - 52 % (47 732,00 грн) статутного капіталу; Компанія - 48 % (40 368,00 грн) статутного капіталу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

21. Суд першої інстанції виходив з того, що:

- ОСОБА_2 не набув частку у статному капіталі Товариства, яка належала ОСОБА_1 , оскільки не набував частки, яка належала ОСОБА_4 і Компанії. Частка ОСОБА_2 в Товаристві була сформована за рахунок додаткових вкладів самого відповідача, тому відсутні підстави для застосування статті 388 ЦК України;

- ОСОБА_1 не довів, що частка у статутному капіталі Товариства належала йому до укладення договору купівлі-продажу № 28-09/18/КП від 28.09.2018;

- позивач сам зменшив розмір частки, яку він просить витребувати, пропорційно до поточного розміру статутного капіталу Товариства;

- майно позивача (частка у статутному капіталі) не було загублене і не було викрадено у позивача (не було надано вироку суду);

- позивач не довів, що договір купівлі-продажу, за яким він відчужив частку у Товаристві, визнано недійсним, що спростовує його доводи про вибуття частки поза волею ОСОБА_1 та виключає можливість застосування частини першої статті 388 ЦК України;

- посилання позивача на заяви свідків та листи управлінь Міністерства юстиції України відхилено, оскільки заявник не обґрунтував, яким чином такі заяви відносяться до предмету спору, а більш пізні заяви цих же свідків спростовують їх попередні пояснення. Листи Міністерства юстиції України були сформовані на вимогу судів у інших справах (№ 910/14811/18 та № 910/14740/18), в яких не приймалось рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу;

- позивач пропустив строк позовної давності, однак у зв`язку з відмовою у позові через його необґрунтованість, підстави для застосування позовної давності відсутні.

22. 14.02.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції змінив, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

23. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем, що частка у статутному капіталі Товариства належала йому до моменту укладення договору купівлі-продажу №28-09/18/КП корпоративних прав. Суд зазначив, що:

- надані скаржником докази щодо факту неукладення договору управління корпоративними правами від 14.04.2017 не є беззаперечними, оскільки копія цього договору є неякісною (неможливо встановити зміст правочину), доводи скаржника щодо неможливості прийняття такого доказу як належного в розумінні статті 76 ГПК України частково приймаються;

- відчуження частки скаржника у Товаристві відбулося на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 28.09.2018, який посвідчено приватним нотаріусом. Повноваження уповноваженої особи, зокрема на підставі договору на управління корпоративними правами від 14.04.2017, підлягали встановленню нотаріусом, тому обставини щодо відсутності повноважень у ОСОБА_5 на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав відповідно до статті 79 ГПК України не доведені;

- договір купівлі-продажу корпоративних прав від 28.09.2018 з підстав вибуття частки поза волею власника недійсним не визнавався;

- скаржник не довів, що договір купівлі-продажу корпоративних прав від 28.09.2018 є нікчемним з підстав, передбачених частинами першою, другою статті 228 ЦК України;

- відповідач та третя особа не були сторонами договорів про управління корпоративним правами та купівлі-продажу корпоративних прав, тому обставини щодо їх укладення не можуть бути їм відомі (у разі якщо інша сторона не доведе протилежного);

- можливість власника витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем без оспорювання правочинів щодо спірного майна тощо не звільняє власника від обов`язку доведення своїх позовних вимог відповідно до приписів процесуального законодавства, зокрема, обставин щодо: наявності у нього права власності (чи іншого суб`єктивного права) на спірне майно; вибуття зазначеного майна з володіння позивача поза його волею; а також перебування спірного майна на момент вирішення спору у володінні відповідача. Без доведення зазначених обставин суди не матимуть достатніх правових підстав для задоволення віндикаційного позову (постанова Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 910/9924/19);

- позивач не може позбавити права власності відповідача на частку Товариства, яким він володіє законно (частина набута за договором, частина - за рахунок додаткових внесків). Таке втручання у право власності буде порушенням критерію пропорційності та порушуватиме баланс інтересів. Отже, для урахування балансу інтересів позивач мав би просити суд збільшити розмір статутного капіталу, який існував на момент звернення до суду з позовом, на розмір своєї частки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. 08.03.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

26. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували норми частини шостої статті 91 ГПК України щодо визнання допустимим доказом копії договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017, яку неможливо прочитати, достовірність якої заперечував позивач, як допустимого доказу, та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, від 14.04.2021 у справі № 520/17947/18, від 13.07.2022 у справі № 201/7705/19 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- не застосували норми частини другої статті 74 ГПК України і відсутній висновок Верховного Суду щодо зобов`язання учасників справи, які набули викрадене з використанням підроблених документів майно, надавати докази реальності укладення відповідних угод, оригінали документів на підставі яких вони були укладені, тим більше, якщо позивачем заявлене клопотання про покладення на відповідача (третіх осіб на стороні відповідача) обов`язку доказування факту укладення договорів, відповідно до яких було набуте викрадене майно (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

- не дослідили зібрані у справі докази окремо та в їх сукупності, а саме заяви свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які визнали факт підробки документів з метою заволодіння чужим майном (пункт 4 частини другої, пункт 1 частини третьої статті 287 ГПК України);

- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування оригіналів договорів управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017; виклик для допиту в порядку статті 213 ГПК України як свідків учасників справи відповідача ОСОБА_2 та директора ТОВ "Уні-Серт" Михалко P.O.; покладення на відповідача та третіх осіб на стороні відповідача обов`язку доведення обставин відповідно до частини другої статті 74 ГПК України (пункт 4 частини другої, пункт 3 частини третьої статті 287 ГПК України);

- суд встановив, що Гелюх О.В. мав повноваження на укладення угод від імені позивача на підставі недопустимого доказу - неналежним чином завіреної копії Договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017, який навіть неможливо прочитати, та на підтвердження достовірності якої у справі немає жодного належного доказу (пункт 4 частини другої, пункт 4 частини третьої статті 287 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

27. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить судові рішення без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема, на те що:

-підстава касаційного провадження сформульована з порушенням норм ГПК України, оскільки позивач послався загально на статтю 91 ГПК України про письмові докази не вказавши, яке положення, на його думку, було застосовано не вірно з огляду на зазначені ним правові позиції;

-визначення подібності процесуальних правовідносин в кожному конкретному випадку є різним, особливо якщо такі процесуальні норми стосуються правил доказування. Суд не може керуватись висновками іншого суду про застосування процесуальних норм з доказування, так як такі висновки завжди висловлені за наслідками оцінки сукупності доказів, наявних в матеріалах справи (або перевірки судом касаційної інстанції дотримання норм процесу в цій частині);

-висновки, на які посилається позивач, зроблені у правовідносинах, які не є подібними;

-відсутні підстави для формулювання висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 74 ГПК України, оскільки процесуальні норми не регулюють порядок відчуження майна та правовідносини з представництва на укладення певних угод;

-задоволення позовних вимог є неможливим, оскільки позивач не довів настання жодної з підстав для витребування майна, визначених в частині першій статті 388 ЦК України;

-договір купівлі-продажу не визнавався недійсним у судовому порядку;

-аргументи скаржника щодо нескладності договору управління корпоративними правами є необґрунтованими, оскільки позивач в такий спосіб намагається підмінити предмет доказування, уникаючи презумпцію дійсності як договору купівлі-продажу, так і договору управління;

-позивач не довів, що частка, яка вибула з його володіння, була набута відповідачем;

-позивач пропустив строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

28. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін щодо касаційної скарги, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

29. У справі, що розглядається, спір стосується частки у статному капіталі товариства, що є особливим видом майна, і підлягає відчуженню з урахуванням особливостей визначених Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

30. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

31. Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

32. З наведених норм права вбачається, що власник може витребувати своє індивідуально-визначене майно у недобросовісного набувача, який заволодів ним без відповідної правової підстави. У добросовісного набувача майно може бути витребувано, якщо він набув його безоплатно або якщо набув за відплатним договором, але майно було загублене власником, викрадене у нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

33. Отже, суд при витребуванні майна на підставі статей 387, 388 ЦК України повинен встановити, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, чи існує це майно на момент витребування, чи знаходиться це майно у недобросовісного набувача, а якщо у добросовісного, то чи відплатно або безвідплатно він його придбав, а якщо придбав відплатно, то яким чином воно вибуло з володіння власника.

34. Суди обох інстанцій виходили з того, що відповідач не набував права власності на частку у статутному капіталі Товариства, яка належала позивачу, оскільки після її відчуження на користь Компанії, остання вийшла зі складу учасників Товариства, а розмір статутного капіталу було зменшено саме на розмір частки Компанії, яка набула право на виплату вартості її частки в порядку статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини першої статті 388 ЦК України.

35. Касаційна скарга не містить жодних аргументів та заперечень щодо висновків судів обох інстанцій стосовно неможливості застосування норми 388 ЦК України та витребування частки у відповідача відповідно до конкретних обставин справи. Хоча питання у справі, чи може бути застосований віндикаційний позов для таких випадків, є ключовим для правильного вирішення спору.

36. Верховний Суд погоджується з висновками судів, що позивач не мав підстави звертатися з віндикаційним позовом до відповідача про витребування частки у статутному капіталі Товариства, оскільки не доведено обставин заволодіння відповідачем часткою у статутному капіталі Товариства, що вибула з власності позивача на підставі договору купівлі-продажу, укладення якого ним заперечується. Відповідач не набував майно оплатно (безвідплатно) в особи, яка не мала права його відчужувати. Статутний капітал Товариства, у якому частка відповідача становить 100%, повністю сформований за рахунок вкладів відповідача. Позивач, як власник, має право витребувати лише своє майно, а в даному випадку відповідач не є набувачем цього майна. Тому спірна частка у статутному капіталі Товариства не може бути витребувана у відповідача незалежно від обставин вибуття з володіння позивача його частки у статутному капіталі Товариства.

37. Суди попередніх інстанцій правильно встановивши, що відповідач не набував права власності на частку у статутному капіталі Товариства, яка належала позивачу і була відчужена на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, безпідставно надали також оцінку обставинам щодо наявності у ОСОБА_5 повноважень на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав від імені позивача та відповідно щодо наявності/відсутності підстав для визнання його нікчемним.

38. Верховний Суд зауважує, що такі обставини з огляду на предмет та підстави позову, склад учасників спору (сторони договорів не беруть участь у справі) не є предметом доказування у справі, тому відповідні висновки суду підлягають виключенню з рішення суду шляхом його зміни в мотивувальній частині.

39. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного оскарження, щодо порушення судами норм процесуального права стосуються переоцінки доказів у справі, що не є повноваженнями суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України, а також зводяться до незгоди скаржника із встановленими судами обставини, зокрема, щодо наявності повноважень у представника на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства на підставі договору управління, тобто обставин, що, як вже було зазначено, не мають значення для правильного вирішення справи, і не є предметом доказування. Висновки суду в цій частині були виключені з мотивувальної частини рішення.

40. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, може бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише, якщо це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 309, частина третя статті 310 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

42. Згідно з положеннями статті 311 ГПК України суд змінює судове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

43. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування статті 388 ЦК України, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: постанову суду апеляційної інстанції та змінити у мотивувальній частині (виключивши висновки щодо наявності у ОСОБА_5 повноважень на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав від імені позивача та відповідно щодо наявності/відсутності підстав для визнання його нікчемним), виклавши її в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Розподіл судових витрат

44. За частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

45. З огляду результат вирішення спору судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктами 1, 3 частини першої статті 308, статтями 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. У решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко